30 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/9791/21
Суддя І інстанції - Голобутовський Р.З.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Мельника В.В., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дніпровська митниця Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 17 серпня 2020 року у виконавчому провадженні №62742581 про відкриття виконавчого провадження, винесену державним виконавцем Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Курбатовою Мариною Сергіївною про стягнення зі ОСОБА_1 штрафу в розмірі 8500 грн., на підставі постанови від 08 листопада 2018 року №0393/11000/18 Дніпропетровської митниці ДФС.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року позовну заяву задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасувати постанову від 17.08.2020 року у виконавчому провадженні №62742581 про відкриття виконавчого провадження, винесену державним виконавцем Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Курбатовою Мариною Сергіївною про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 8500 грн. на підставі постанови від 08.11.2018 року №0393/11000/18 Дніпропетровської митниці ДФС.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Синельниківський відділ державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована правомірністю винесеної державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки строк пред'явлення виконавчого документу було перервано з моменту здачі до установи зв'язку, а саме з 18.12.2021 року і до винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу повернення включно, а саме 23.06.2021 року. Вказує на те, що стягувачем не було пропущено строк пред'явлення виконавчого документу до виконання.
В письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17.08.2020 року державним виконавцем Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Курбатовою Мариною Сергіївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62742581 з примусового виконання постанови №0393/11000/18, виданої 08.11.2018 року Дніпропетровською митницею ДФС, про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у справі про адміністративні правопорушення у розмірі 8500 грн.
Стягувачем за виконавчим провадженням №62742581 визначено Дніпропетровську митницю ДФС, боржником - ОСОБА_1 .
У межах виконавчого провадження державним виконавцем Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Курбатовою Мариною Сергіївною винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 17.08.2020 року, постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 21.12.2020 року, постанову про арешт коштів боржника від 03.06.2021 року.
23.06.2021 року державним виконавцем Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Курбатовою Мариною Сергіївною винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні №62742581.
Підставою для повернення виконавчого документу визначено відсутність майна у власності боржника, на яке може бути звернуто стягнення та здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку іншого майна виявились безрезультатними.
Не погоджуючись з постановою від 17.08.2020 року про відкриття виконавчого провадження №62742581 з примусового виконання постанови №0393/11000/18, виданої 08.11.2018 року Дніпропетровською митницею ДФС, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 1 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Рішення, що підлягають примусовому виконанню на підставі виконавчих документів визначені ст. 3 Закону №1404-VIII.
Зокрема, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, в тому числі за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 1 ст.4 Закону №1404-VIII визначено обов'язкові вимоги до виконавчого документа. У виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо, зокрема, пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
З матеріалів справи вбачається, що постанова Дніпропетровської митниці ДФС від 08.11.2018 року №0393/11000/18 набрала чинності 19.11.2018 року.
З огляду на те, що стягувачем є державний орган, то в силу положень ч.1 ст. 12 Закону №1404-VIII, строк пред'явлення виконавчого документа закінчується 19.02.2019 року.
Натомість, виконавчий документ пред'явлено до виконання 05.08.2020 року, що підтверджується реєстраційним штампом органу Державної виконавчої служби.
З викладеного вбачається, що стягувачем пропущено строк пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Разом з цим, Закон №1404-VIII не містить посилань на визначення часу пред'явлення виконавчого документу до виконання часом його подачі оператору поштового зв'язку.
Натомість, стягувач, обираючи такий шлях подачі виконавчого документу до виконання державному виконавцю, як направлення виконавчого документу засобами поштового зв'язку, має слідкувати за вчасним його направленням, оскільки обов'язок дотримання строків пред'явлення виконавчого документу до виконання покладається саме на стягувача.
Згідно із ч.4 ст. 12 Закону №1404-VIII строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:
1) пред'явлення виконавчого документа до виконання;
2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Вказаний перелік є вичерпним і не містить підстав для переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання таких як подача виконавчого документу оператору поштового зв'язку.
Отже, з огляду на пропуск скаржником строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, державним виконавцем Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Курбатовою Мариною Сергіївною, в порушення вимог ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII, протиправною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 17 серпня 2020 року ВП №62742581.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо скасування постанови державного виконавця Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Курбатової Марини Сергіївни від 17 серпня 2020 року ВП №62742581.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого і на його розгляд.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Разом з цим, щодо витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
З метою отримання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції позивачем було укладено з адвокатом Цибом Сергієм Вікторовичем укладено додаткову угоду №3 до договору від 07.06.2021 року №01/06-07. Предметом вказаного угоди є надання адвокатом клієнту правової допомоги за договором №01/06-07 від 07.06.2021 року у вигляді окремого замовлення, зміст якого складає:
- складення відзиву на апеляційну скаргу по справі №160/9791/21 за позовом ОСОБА_1 до Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дніпровська митниця Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови.
Відповідно до акту виконаних робіт до додаткової угоди №3 від 22.11.2021 року до договору від 07.06.2021 року №01/06-07 адвокат надав, а клієнт прийняв у повному обсязі, послуги обумовлені додатковою угодою №3 до договору від 07.06.2021 року №01/06-07, а саме складений адвокатом відзив на апеляційну скаргу по справі №160/9791/21 за позовом ОСОБА_1 до Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дніпровська митниця Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови.
Відповідно до квитанції ІСКТL1124OK0YP.1 від 24.11.2021 року позивачем сплачено 1500, 00 грн. згідно додаткової угоди №3 до договору від 07.06.2021 року №01/06-07.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції надає оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме те, що ця справа за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та законодавством, яке регулює спірні правовідносини, ціною позову, підлягає вирішенню за правилами письмового провадження, тобто є справою незначної складності.
Апеляційний перегляд справи відбувався без учасників справи за правилами письмового провадження. Крім того на час апеляційного провадження між учасниками вже була сформована правова позиція, у тому числі щодо захисту прав та інтересів позивача та доводів відповідача. Відзив на апеляційну скаргу фактично ґрунтується на правових позиціях викладених в позовній заяві, зокрема, щодо пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документу до виконання.
З огляду на те, що витрати у сумі 1500,00 грн. за підготовку відзиву на апеляційну скаргу є неспіввісними із складністю його написання, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, а підготовка відзиву на апеляційну скаргу не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, адвокат був обізнаним про позицію свого клієнта, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалось, проаналізувавши зроблений позивачем розрахунок, а також враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат вважає, що співмірною сумою до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в апеляційній інстанції, а саме за підготовку відзиву на апеляційну скаргу є 500 грн.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року - залишити без змін.
Стягнути з Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 500 грн. (п'ятсот грн.).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
В повному обсязі постанова складена 30 листопада 2021 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.В. Мельник
суддя С.В. Сафронова