04 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/5985/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Азербайджан"
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 року (головуючий суддя Врона О.В.)
в адміністративній справі №160/5985/21 за позовом Селянського (фермерського) господарства "Азербайджан" до відповідача Солонянської селищної ради, третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, Селянське (фермерське) господарство "Азербайджан", звернувся 16.04.21 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Солонянської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Солонянської селищної ради щодо неприйняття рішення про надання дозволу Селянському (фермерському) господарства "Азербайджан", Код ЄДРПОУ: 21924582 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 4,0 га для ведення фермерського господарства, згідно державного акту Серія Дії Сл №000154 від 23 травня 2001 року;
- зобов'язати Солонянську селищну раду Дніпропетровської області надати дозвіл Селянському (Фермерському) господарству «Азербайджан» на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 4,0 га для ведення фермерського господарства, згідно Державного акту Серія ДП Сл №000154 від 23 травня 2001 року.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 зареєстровано Селянське (Фермерське) господарство «Азербайджан». Відповідно до Державного акту Серії ДП Сл №000154 від 23.05.2001 земельна ділянка площею 4,0 га, розташована на території Васильківської сільської ради була надана ОСОБА_2 в постійне користування для ведення фермерського господарства. Після смерті засновника ОСОБА_3 його дружина - ОСОБА_4 з 05.06.2006 стала засновником і головою С(Ф)Г «Азербайджан». 02.03.2021 ОСОБА_5 звернулася до Солонянської селищної ради із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 4,0 га для ведення фермерського господарства згідно Державного акту Серії ДП Сл №000154 від 23 травня 2001 року. Солонянською селищною радою відмовлено у розгляді клопотання у зв'язку з тим, що на даний час зазначена земельна ділянка не зареєстрована за Солонянською селищною радою. Оскільки селищною радою в порушення пунктів «а», «б» ч. 1 ст. 12, ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26, ч. 1-3 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не було прийнято ні рішення, ні мотивованої відмови, позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною, такою що порушує права Селянського (Фермерського) господарства на користування земельною ділянкою.
До суду першої інстанції з заявою про закриття провадження по справі №160/5985/21 звернувся ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 року:
- заяву ОСОБА_1 про закриття провадження по справі №160/5985/21 за позовом Селянського (фермерського) господарства "Азербайджан" до Солонянської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено;
- провадження по справі №160/5985/21 за позовом Селянського (фермерського) господарства "Азербайджан" до Солонянської селищної ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - закрито.
Роз'яснено позивачу, що заявлений спір підлягає розгляду господарським судом в порядку господарського судочинства.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про надання дозволу позивачу на розроблення технічної документації із землеустрою покликане необхідністю захисту майнових прав, а саме: отримання права користування земельною ділянкою. Спір у цій справі зводиться до вирішення питання перевірки правильності дій органу місцевого самоврядування щодо розгляду заяви С(Ф)Г про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і визначення особи, якій належить право користування земельною ділянкою, оскільки це право оспорюється третьою особою. Таким чином, позов не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, у даному випадку спір за своєю сутністю є не публічно-правовим, а приватно-правовим, оскільки вимоги позивача не підпадають під дію статті 19 КАС України, такий має розглядатися за правилами господарського або цивільного судочинства, що є наслідком закриття провадження у справі.
Не погодившись ухвалою суду про закриття провадження у справі, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вказує, що даний спір є публічно-правовим, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, оскільки позивачем до відповідача відповідно до ст.123 ЗК України було подано заяву (клопотання), а відповідач відповідно в межах повноважень повинен бу у місячний строк розглянути клопотання і дати дозвіл на розроблення технічної документації або надати мотивовану відмову у його наданні. Саме через те, що відповідачем не було прийнято відповідного рішення вбачається протиправна бездіяльність відповідача. Вважає, що даний спір не є цивільно-правовим, оскільки відсутній спір про право власності на земельні ділянки. Спір стосується виключно оскарження протиправної бездіяльності органу місцевого самоврядування. Третя особа не має і не може мати будь-яких прав на земельну ділянку кадастровий номер 1225081500:02:002:0029, відтак і розгляд даного спору не може проводитись в порядку цивільного чи господарського судочинства.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 року про закриття провадження, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
Публічно-правовий спір у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб'єкт владних повноважень” означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спір між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
При визначенні підсудності справи суд виходить з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач.
Слід взяти до уваги, що позивач подав позов з метою захистити своє право користування земельною ділянкою, яке, на його думку, порушено відповідачем.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад.
Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
В той же час сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Згідно ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
За правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 вересня 2020 у справі № 0240/2808/18-а якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Позивач вказує, що зі смертю засновника С(Ф)Г«Азербайджан» ОСОБА_2 , якому було видано державний акт постійного користування, право постійного користування земельною ділянкою за С(Ф)Г «Азербайджан» залишається.
Таким чином, визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про надання дозволу позивачу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) покликане необхідністю захисту майнових прав, а саме: отримання права користування земельною ділянкою.
Спір у цій справі зводиться до вирішення питання перевірки правильності дій органу місцевого самоврядування щодо розгляду заяви С(Ф)Г про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і визначення особи, якій належить право користування земельною ділянкою, оскільки це право оспорюється третьою особою.
Відтак суд першої інстанції правильно вказав, що позов не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, тому колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку спір за своєю сутністю є не публічно-правовим, а приватно-правовим, оскільки вимоги позивача не підпадають під дію статті 19 КАС України, такий має розглядатися за правилами господарського або цивільного судочинства, що є наслідком закриття провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу ухвали суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст.238, 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Азербайджан" - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 04.11.2021 та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу ст. 238 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
В повному обсязі постанова виготовлена 11.11.2021.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова