Головуючий І інстанції: Волошин Д.А.
23 листопада 2021 р.Справа № 520/1263/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
29 січня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастр) № 16081- СГ від 21.09.2020 року.
- зобов'язати відповідача надати їй дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, орієнтовною площею 2.0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Новоолександрівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області за його заявою та доданим графічним зображенням від 27.08.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона звернулась до відповідача із клопотанням від 27.08.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею 2,0000 га для подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована за межами населених пунктів на території Новоолександрівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області. Проте, наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №16081-СГ від 21.09.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» їй відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою з підстав того, що земельна ділянка, яку вона планує отримати у власність, не сформована та відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності. Позивач вважає вказане рішення відповідача протиправним, у зв'язку із чим звернувся до суду.
Заперечуючи вимоги адміністративного позову, у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає, що спірна земельна ділянка, на момент звернення позивача була не сформована та відносилася до земель сільськогосподарського призначення державної власності. Порядок проведення інвентаризації земель, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року № 476 (далі - Порядок) визначає вимоги щодо проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складання за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель.
Так, згідно із п. 8 Порядку, підставою для проведення інвентаризації земель є рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними та фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками технічної документації (далі-виконавці), судові рішення. За результатами проведення державної інвентаризації земель складається технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель. Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 57 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель включає, зокрема, переліки земельних ділянок (земель) у розрізі за категоріями земель та угіддями, наданих у власність (користування) з кадастровими номерами, наданих у власність (користування) без кадастрових номерів, не наданих у власність чи користування, що використовуються без документів, які посвідчують право на них, що використовуються не за цільовим призначенням, невитребуваних земельних часток (паїв), відумерлої спадщини.
Таким чином, наказ Головного управління від 21.09.2020 року № 16081-СГ відповідає вимогам ст.ст.15-1, 22, 33, 79-1, 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
У відповіді на відзив, позивач підтримала свою правову позицію та просила суд задовольнити вимоги у повному обсязі.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 року (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано Наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області №16081-СГ від 21.09.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».
Зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.08.2020 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, орієнтовною площею 2.0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Новоолександрівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області за її заявою та доданим графічним зображенням, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.
Судом проведений розподіл судових витрат і за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача стягнуто 454,00 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору
Судове рішення вмотивовано тим, що наведена підстава відмови, викладена у спірному наказі ГУ Держгеокадастру у Харківській області №16081-СГ від 21.09.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» не є визначеною у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підставою для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відмовляючи в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для "01.03 Для ведення особистого селянського господарства" орієнтовною площею 2,0000 га, відповідач в порушення ч. 2 ст. 2 КАС України діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 16081-СГ від 21.09.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» є обґрунтованими.
Судом зазначено, що з огляду на визнання протиправним рішення відповідача, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, порушене право позивача має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.08.2020 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, орієнтовною площею 2.0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Новоолександрівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області за її заявою та доданим графічним зображенням від 27.08.2020 року.
Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач просить його скасувати в частині відмови задоволення позовних та прийняти нове - про задоволення вимог адміністративного позову.
Скаржник зазначає про те, що відповідачем прийнято саме наказ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» з посиланням на норми чинного законодавства, на підтвердження вивчення та здійснення перевірки вказаного клопотання на відповідність нормам статей 15-1, 22, 33, 79-1, 116, 118, 121, 122 ЗК України, а тому зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути її клопотання від 27.08.2020 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки є недоцільним. Крім того, зазначає, що з урахуванням фактичних обставин, суд зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, шляхом зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальше протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання. Або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастр у Харківській області просить скасувати судове рішення та відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги позивача.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з огляду на наступне.
Судом установлено, що 27.08.2020 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Новоолександрівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області (а.с. 11).
До клопотання позивачем додано графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с. 12).
Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №16081-СГ від 21.09.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою з підстав того, що (а.с. 13).
Рішення відповідача обґрунтовано тим, що ним не закінчені заходи щодо проведення у 2020 році державної інвентаризації земель відповідно до доручення Прем'єр-міністра України від 11.11.2019 року та власного наказу від 28.01.2020 року № 2216-СГ «Про проведення державної інвентаризації земель на території Харківської області.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно частин першої-третьої ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.
Відповідно до вимог частини другої ст. 19 Конституції України така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України.
Згідно частини першої ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
У частині сьомій ст. 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У цій же частині статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 813/481/17, від 18.10.2018 у справі № 527/43/17, від 25.02.2019 у справі № 347/964/17, від 22.04.2019 у справі № 263/16221/17, від 28.11.2019 року у справі № 803/1067/17, від 25.01.2021 року у справі № 812/1449/17.
Колегія суддів зауважує, що рішенням суду першої інстанції частково задоволені вимоги позивача ОСОБА_1 - скасовано оскаржуваний наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 21.09.2020 року № 16081-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою». Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_1 (ч. 2 ст. 9 КАС України) та зобов'язав ГУ Держгеокадастр у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.08.2020 року.
Вимоги апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 стосуються тієї частини судового рішення, якою судом відмовлено в зобов'язанні ГУ Держгеокадастру у Харківській області надати їй дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення означеної вище земельної ділянки у власність.
В силу положень ч. 1 ст. 303 КАС України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін. У зв'язку з чим, колегія суддів не приймає до уваги вимоги, викладені позивачем у додаткових поясненнях від 17.11.2021 року.
Приходячи до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зауважує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17 оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Колегія суддів зазначає, що ефективний захист прав є метою адміністративного судочинства. З огляду на це, вирішуючи кожен спір, адміністративні суди, з урахуванням вимог позовної заяви та позиції сторін, повинні застосовувати такі способи захисту, які будуть ефективними на практиці.
Ця мета перегукується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12).
Відмолюючи в задоволені вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою судом зазначено, що порядок розгляду такого клопотання (ч. 7 ст. 118 ЗК України) передбачає наявність у відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування права вибору одного з рішень - надати дозвіл або відмовити у його наданні. Відповідне рішення орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає за результатами такої перевірки та у разі відповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель, проектів землеустрою, затверджених у встановленому порядку, надає громадянину дозвіл на розроблення проекту землеустрою або відмовляє у наданні такого дозволу.
Колегія суддів не погоджується з означеним висновком суду, оскільки вважає, що позивач ОСОБА_1 виконала усі умови, що надають відповідачу можливість надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою.
Як слідує з приписів ст. 79-1 ЗК України, метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. При цьому, не суттєво за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками.
Під час розробки проекту, серед іншого, визначаються (узгоджуються) її межі та з'ясовується наявність правових та фактичних перешкод для надання її у власність, зокрема спірність прав щодо ділянки.
Колегія суддів зазначає, що саме ці обставини повинні враховуватися органом, що розпоряджається землями, під час затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність, а не на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Колегія суддів також зазначає, що Законом України від 28.04.2021 року № 1423-IX, що набрав чинності з 27.05.2021 рок, розділ X ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 яким, зокрема, встановлено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: < >.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов'язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.
Особи, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті «е» цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов'язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об'єктів, передбачених статтею 15 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»). У разі якщо до 1 січня 2023 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані.
Таким чином, з 27.05.2021 року землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, які зазначені у п. 24 розділі Х Земельного Кодексу України і ГУ Держгеокадастр у Харківській області не має повноважень здійснювати розпорядження земельною ділянкою, орієнтовною площею 2.0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Новоолександрівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області.
Сформовані земельні ділянки державної власності, які мають свій кадастровий номер, чіткі межі та право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (земельні ділянки, які ГУ Держгеокадастру повинні були передати громадам добровільно), переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
12.06.2020 року утворена Сахновщинська селищна об'єднана територіальна громада шляхом об'єднання Сахновщинської селищної ради та Аполлонівської, Багаточернещинської, Великобучківської, Володимирівської, Дар-Надеждинської, Дубовогрядської, Катеринівської, Лебедівської, Лигівської, Новоолександрівської, Новочернещинської, Огіївської, Олійниківської, Тавежнянської і Шевченківської сільських рад Сахновщинського району Харківської області. Перші вибори селищної ради та селищного голови Сахновщинської селищної громади відбулися 25.10.2020 року. Таким чином, формально орган місцевого самоврядування є правонаступником прав і обов'язків ГУ Держгеокадастру у Харківській області в частині прав та обов'язків щодо розпорядження землями комунальної власності. За повідомленням Сахновщинської територіальної громади (а.с. 171) вирішення цього спору орган місцевого самоврядування покладає на розсуд суду.
Колегія суддів зазначає, що суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту у цій справі до первісного відповідача не призведе до поновлення порушеного права позивача ОСОБА_2 , оскільки з 27.05.2021 року цей суб'єкт владних повноважень на законодавчім рівні позбавлений повноважень приймати рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою або відмовляти в наданні такого дозволу. В свою чергу, Сахновщинська територіальна громада не приймала участі в розгляді клопотання позивача від 27.08.2020 року, у тому числі не отримувала клопотання позивача та додані до клопотання документи.
Також, колегія суддів зазначає, що Законом України від 28.04.2021 року № 1423-IX внесені зміни до ст. 118 ЗК України. В новій редакції статті 118 ЗК України передбачено, що громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.
Колегія суддів зауважує, що означені законодавчі зміни значно спростили процедуру отримання громадянами у власність земельних ділянок, так як у певних випадках чинні законодавчі норми не передбачають необхідність отримання зацікавленими особами дозволу на розроблення проекту землеустрою. При цьому, такі обставини не з'ясовувалися та не могли бути з'ясовані при розгляді судом першої інстанції спору, що був предметом в цій справі. Відповідно до положень ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Підсумовуючи наведене в його сукупності, колегія суддів зазначає, що в силу положень ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників. Таким чином, саме в процесі виконання цього судового рішення орган місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади, як правонаступник прав та обов'язків ГУ Держгеокадастру у Харківській області щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, у випадку необхідності отримання позивачем такого дозволу, має встановлене чинним законодавством право розглянуту клопотання позивача від 27.08.2020 року та в межах власної компетенції прийняти рішення по суті звернення позивача ОСОБА_1 .
Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін (п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України).
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова
Постанова у повному обсязі виготовлена і підписана 03 грудня 2021 року.