Головуючий І інстанції: Бондар С.О.
23 листопада 2021 р.Справа № 480/238/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
05.01.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФУ, пенсійний орган) від 29.04.2020 року № 74 по відмову у призначенні йому пенсії;
- зобов'язати відповідача розглянути його заяву від 08.04.2020 року з урахуванням періодів його роботи з 19.09.1988 року по 17.08.1989 року в кооперативі - питомнику «Воля», з 12.07.1995 року по 13.07.2000 року у фермерському господарстві «Боголюбове», з 13.06.2014 року по 26.03.2015 року - у Сумському прикордонному загоні.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 08.04.2020 року він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії. Лисом від 15.04.2020 року відповідач повідомив про те, що рішенням від 13.04.2020 року йому відмовлено в призначення пенсії за віком відповідно до п.п. 4 п. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю страхового стажу 25 років (наявні 10 років 2 місяці 11 днів) та документів, на підставі яких йому встановлений статус учасника бойових дій. До страхового стажу відповідачем не зараховані періоди його роботи з 19.09.1988 року по 17.08.1989 року в кооперативі - питомнику «Воля», з 12.07.1995 року по 13.07.2000 року у фермерському господарстві «Боголюбове», з 13.06.2014 року по 26.03.2015 року - у Сумському прикордонному загоні. Після повторної перевірки документів, рішенням відповідача від 29.04.2020 року № 74 знову було відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Позивач вважає, що наданими до відповідача документами повністю підтверджується період його трудової діяльності, а рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
16.01.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення строків звернення до суду (т. 1, а.с. 44-46).
У відзиві на адміністративний позов ОСОБА_1 , пенсійний орган зазначає, про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про призначення пенсії, у зв'язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року (з урахуванням ухвали суду від 07 квітня 2020 року про виправлення описки) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Судовим рішенням визнано протиправним та скасоване рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 29.04.2020 року № 74 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії.
ГУ ПФУ в Сумській області зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2020 року про призначення пенсії, з урахуванням періодів його роботи з 19.09.1988 року по 17.08.1989 року у кооперативі «Воля», з 01.12.1997 року по 31.12.1997 року у фермерському господарстві «Боголюбове», з 13.06.2014 року по 26.05.2015 року у Сумському прикордонному загоні.
У задоволенні вимог адміністративного позову в іншій частині ОСОБА_2 відмовлено.
Суд фактично виходячи за межі позовних вимог Самойленка зобов'язав ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 19.09.1988 року по 17.08.1989 року у кооперативі «Воля», з 01.12.1997 року по 31.12.1997 року у фермерському господарстві «Боголюбове», з 13.06.2014 року по 26.05.2015 року у Сумському прикордонному загоні. У задоволенні вимог адміністративного позову в іншій частині ОСОБА_2 відмовлено.
Судове рішення вмотивовано тим, що запис про період роботи позивача у кооперативі «Воля», відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а посилання відповідача на те, що у трудовій книжці не чітко зазначений рік звільнення ОСОБА_1 з цього кооперативу як на підставу не зарахування періоду роботи є не обґрунтованим, оскільки ГУ ПФУ в Сумській області у спірному рішенні не посилалося на вказану обставину. Крім того, період роботи позивача в кооперативі «Воля» підтверджується рішеннями виконкому Тростянецької районної ради Сумської області № 157 від 19.09.1988 року про реєстрацію кооперативу «Воля» (а.с.15) та № 214 від 21.11.1989 року, в якому зазначено про самоліквідацію кооперативу «Воля» (а.с.16).
Стосовно роботи позивача у фермерському господарстві «Боголюбове» з 12.07.1995 року по 13.07.2000 рік суд зазначив, що за період роботи позивача у фермерському господарстві «Боголюбове» з 12.07.1995 року по 13.07.2000 року страхові внески були сплачені лише за період з 01.01.1996 року по 31.03.1996 року та з 01.12.1997 року по 31.12.1997 рік.
Тому до страхового стажу позивача необхідно зарахувати період його роботи у фермерському господарстві «Боголюбове» з 01.01.1996 року по 31.03.1996 рік та з 01.12.1997 року по 31.12.1997 рік.
Щодо тверджень відповідача про не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його служби у Сумському прикордонному загоні з 13.06.2014 року по 26.05.2015 рік, у зв'язку з тим, що відсутня довідка про сплату страхових внесків, суд зазначає, що вказані твердження спростовуються довідкою №171 від 15.05.2020 року про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.
Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить його скасувати в частині, якою судом відмовлено у задоволені вимог адміністративного позову, а саме відмови у зобов'язанні ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати до страхового стажу період його роботи у фермерському господарстві «Боголюбове» з 12.07.1995 року по 31.12.1995 рік, з 01.04.1996 року по 30.11.1996 рік та з 01.01.1998 року по 13.07.2000 рік та повторно розглянути його заяву про призначення пенсії з урахуванням вказаних періодів і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що на підтвердження періоду його роботи з 12.07.1995 року по 13.07.2000 рік у фермерському господарстві «Боголюбове» та сплати страхових внесків ним було надано належним чином засвідчені копії документів, зокрема, довідку від 31.12.2003 року № 6511 про зняття фермерського господарства «Боголюбове» з обліку платника податків, якою підтвердилась відсутність у фермерського господарства заборгованості зі сплати податків і зборів. При цьому, позивач зазначає, що припинення діяльності фермерського господарства «Боголюбове» здійснювалося за умов відсутності у фермерського господарства заборгованості зі сплати податків і зборів, у тому числі зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України. Крім того, позивач вказує, що за результатами проведення перевірок ним були сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України за попередні періоди однією сумою в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Судом встановлено, що 08.04.2020 року позивач ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком (т. 1, а.с. 8).
За повідомленням відповідача від 15.04.2020 року (т. 1, а.с. 9) рішенням від 13.04.2020 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до п.п. 4, п. 1 ст. 115 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Після повторної перевірки заяви позивача, рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 29.04.2020 року за № 74 (т. 1, а.с. 10) ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до п.п. 4, п. 1 ст. 115 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та документів, на підставі яких встановлений статус учасника бойових дій.
До страхового стажу не зарахований період роботи з 19.09.1988 року по 17.08.1989 року в кооперативі «Воля», з 12.07.1995 року по 13.07.2000 року у фермерському господарстві «Боголюбове», у зв'язку з тим, що не були надані підтверджуючи довідки про стаж роботи, та з 13.06.2014 року по 26.03.2015 року - у Сумському прикордонному загоні, у зв'язку з тим, що відсутня довідка про нараховані суми грошового забезпечення та сплати страхових внесків.
Як убачається із запису № 13 трудової книжки позивача, - 19.09.1988 року позивач був прийнятий на роботу головою кооперативу «Воля», з якого звільнений 17.08.1989 року. Із запису № 17 вбачається, що 12.07.1995 року позивач був прийнятий на посаду голови фермерського господарства «Богачанське», з якої звільнений 31.12.2003 року (а.с. 12).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Частиною 2 ст. 24 цього Закону визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із ч. 1 ст. 56 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 цього Закону встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Поняття «страхового стажу» введено Законом № 1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 року. З цього часу поняття «трудовий стаж» замінюється поняттям «страховий стаж» та є одним із основних факторів, що впливають на розмір майбутньої пенсії.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 22.04.2014 року по справі № 21-65а14 зауважила, що зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується із загальним висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішення відповідача від 29.04.2020 року № 74 про відмову в призначення пенсії за віком, у зв'язку з тим, що позивачем не були надані підтверджуючи довідки про стаж роботи у кооперативі «Воля» та у фермерському господарстві «Боголюбове», оскільки трудовий стаж позивача до 01.01.2004 року зараховується на підставі записів, що маються в його трудовій книжці.
Згідно із ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Колегія суддів зауважує, що питання визначення розміру пенсії позивача не є предметом спору у справі, що розглядається.
Приходячи до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , враховуючи положення ч. 2 ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає, що рішення відповідача від 29.04.2020 року № 74 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії скасовано у судовому порядку, відтак у пенсійного органу виникає обов'язок повторно розглянути порушене 08.04.2020 року позивачем ОСОБА_1 питання щодо призначення йому пенсії за віком на підставі тих документів, що були додані ним до заяви або будуть додатково надані для вирішення цього питання.
Відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції. Колегія суддів зауважує, що при зверненні до суду з позовом, що розглядається позивачем не заявлялися вимоги про зобов'язання відповідача при вирішенні питання щодо призначення йому пенсії за віком на умовах п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV зарахувати до його страхового стажу періоди роботи: з 19.09.1988 року по 17.08.1989 року в кооперативі «Воля», з 12.07.1995 року по 13.07.2000 року у фермерському господарстві «Боголюбове» та з 13.06.2014 року по 26.03.2015 року - у Сумському прикордонному загоні.
Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін (п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України).
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова
Постанова у повному обсязі виготовлена і підписана 03 грудня 2021 року.