Головуючий І інстанції: Бадюков Ю.В.
23 листопада 2021 р.Справа № 520/4416/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
18.03.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, пенсійний орган), в призначенні їй пенсії за віком на підставі Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити призначення та виплату їй з 04.03.2021 року пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що рішенням відділу перерахунків пенсій № 3 (м. Ізюм) управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Харківській області № 44 від 10.03.2021 року відмовлено їй у переведенні з пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» посилаючись на відсутність правових підстав. Дане рішення відповідач мотивував тим, що вона отримувала пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», тобто вже скористалася своїм правом на вибір державної пенсії, а тому, подана заява є заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, у зв'язку з чим необхідно застосувати до спірних правовідносин норму частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV, а не норму частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та при її розрахунку застосовувати показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2016 рік в розмірі 5426 грн. 60 коп.
Позивач зазначає, що звернулася до відповідача за призначенням пенсії за віком вперше, оскільки до 04.03.2021 року отримувала пенсію державного службовця відповідно до Закону України від 16.12.1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі-Закон № 3723-XII). За таких обставин, застосування відповідачем у спірних правовідносинах ч.3 ст. 45 Закону № 1058-IV вважає безпідставним. При цьому зазначає, що пенсійний орган мав призначити їй пенсію згідно із Законом № 1058-IV виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018 рік, 2019 рік та 2020 рік, яка становить 9 118,81 грн, тобто враховуючи показник середньої заробітної плати, який має враховуватися за три останні календарні роки, що передують року призначення пенсії за Законом № 1058-IV.
Заперечуючи вимоги ОСОБА_1 , відповідач ГУ ПФУ в Харківській області вказує, що у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства, оскільки позивачу вже була призначена пенсія за віком згідно із Законом України «Про державну службу», тому має місце не нове призначення пенсії, а переведення, і згідно чинного законодавства необхідно проводити призначення пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середнього заробітку та при розрахунку застосовувати показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2014-2016 рік в розмірі 5426 грн. 60 коп., а не - 9118, 81 грн. як вимагає позивач.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
В обґрунтування прийнятого рішення судом зазначено про те, що позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач звернулася вперше. При цьому, у спірних правовідносинах має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший, а отже пенсійний орган має враховувати показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ в Харківській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати судове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 року повністю і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Доводи, якими відповідач обґрунтовує вимоги апеляційної скарги, по суті, аналогічні доводам, викладеним ним у відзиві на адміністративний позов ОСОБА_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить залишити судове рішення без змін та відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги ГУ ПФУ в Харківській області.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач є отримувачем пенсії, призначеної згідно із Законом України «Про державну службу».
04.03.2021 року позивач звернулася з заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.20).
Рішенням відділу перерахунків пенсій №3 (м. Ізюм) управління пенсійного забезпечення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №44 від 10.03.2021 року позивачу відмовлено у здійсненні переведення на інший вид пенсії.
Позивач не погодившись з рішенням відповідача звернулась до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулася вперше, тому, позивач набула право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону №1058-IV, а на нове призначення пенсії за віком у відповідності до приписів статті 40 Закону №1058-IV.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 2 ст.19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України №1058-ІV визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 1 ст. 9 Закону №1058-ІV встановлено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами ч.1 ст.10 вищевказаного Закону передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (за чинності якого позивачу призначено пенсію вперше) регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, також регулює питання пенсійного забезпечення державних службовців.
Так, аналізуючи норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за віком згідно із Законом України «Про державну службу», не входить до правового регулювання цього Закону, а регулюється виключно Законом України «Про державну службу», оскільки є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Розглядаючи вказані норми права, колегія суддів зазначає, що ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV, однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення пенсії за іншим законом.
Так, позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернулася 04.03.2021 року вперше.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Тобто, при обрахунку позивачу пенсії за віком відповідно до вимог ст. 40 Закону № 1058-ІV підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 31.05.2019 року по справі №314/272/17, від 31.03.2020 року по справі №348/1296/17, від 01.03.2021 року по справі №488/1409/16-а
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся вперше.
Умови та порядок призначення (перерахунків) пенсій державним службовцям встановлюються спеціальними законами. До спеціальних законів відносяться Закон України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 року (Закон втратив чинність на підставі Закону №889-VIII (889-19) від 10.12.2015 року, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII (889-19) від 10.12.2015 року, ВВР, 2016, №4, ст. 43) та Закон України «Про державну службу» №889-VІІ від 10.12.2015 року (далі по тексту - Закон № 889-VIII).
Статтею 90 Закону №889-VII унормовано, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, відповідно до п.п. 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII (01.05.2016 року): мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723- XII та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та Кабінету Міністрів України.
Приписами ст. 90 Закону №889-VII визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів зазначає, що позивач звертаючись після досягнення пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону №1058-ІV до пенсійного органу з заявою про перехід з пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України «Про державне службу» на пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону №1058-IV, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів ст. 40 Закону №1058-IV, оскільки за таким призначенням звернувся вперше.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 29.11.2016 року по справі №133/476/15-а нормою ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.
Таким чином, якщо особі призначено пенсію відповідно до Закону України №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при досягненні пенсійного віку така особа виявила бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV, слід вважати що за призначенням такої пенсії особа звертається вперше, і має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший. Отже, показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, а не той, що враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення № 44 від 10.03.2021 року відділу перерахунків пенсій №3 (м. Ізюм) управління пенсійного забезпечення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яким відмовлено позивачу в переведенні з пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, у тому числі, наведені вище обставини, з урахуванням висновків щодо протиправності оскаржуваного рішення пенсійного органу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача та зобов'язав ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області вчинити дії щодо призначення та виплати ОСОБА_1 з 04.03.2021 року пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018, 2019, 2020 роки.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що в даному випадку має місце не нове призначення, а перехід з одного виду пенсії на інший; пенсія за віком, призначена згідно із Законом України «Про державну службу», тому заробітна плата для обчислення пенсії відповідно до Закону України від 03.10.2017 року №2148-VІІІ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» повинна визначатися з урахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії», тобто із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях України за 2014, 2015, 2016 роки, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються наведеними вище висновками, оскільки позивач звертаючись до пенсійного органу з заявою про перехід з пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України «Про державну службу» на пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону №1058-IV, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону №1058-IV, оскільки за таким призначенням звернувся вперше і в даному випадку має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 313, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова
Судді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова
Постанова у повному обсязі складена і підписана 03 грудня 2021 року.