22 листопада 2021 р.Справа № 520/7717/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Панов М.М.) від 12.08.2021 року по справі № 520/7717/21
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про визнання протиправною та скасування вимоги,
Позивач, ФОП ОСОБА_2 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 09.11.2020 №Ф-5524-58 на суму 40958,04 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуване рішення відповідача є незаконним та прийнятим без дотримання вимог чинного законодавства.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2021 року по справі №520/7717/21 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 28.08.2007 був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Відповідно до даних ІТС «Податковий блок» ОСОБА_3 перебуває на обліку як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування (КВЕД - 46.65 - Оптова торгівля офісними меблями). Дата державної реєстрації - 28.08.2007. Дата взяття на облік - 30.08.2007 р.
09 листопада 2020 року ГУ ДПС у Харківській області відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і даних інформаційної системи органу доходів і зборів, було сформовано вимогу № Ф-5524-58У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 40958,04 грн.
Не погодившись з винесеною вимогою, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що враховуючи існуючу заборгованість позивача з єдиного соціального внеску з 2013 року, відповідачем правомірно було винесено вимогу на вказану суму 09.11.2020 р., оскільки вона стосувалась не конкретного звітного періоду, а всієї суми боргу з єдиного соціального внеску позивача.
Стосовно вимоги від 09.11.2020 №Ф-5524-58 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 40958,04 грн. відповідачем зазначено, що недоїмка виникла ще при здійсненні адміністрування єдиного внеску Пенсійним фондом України. Натомість, адміністрування єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється з 01.10.2013 р.
Тобто, до контролюючого органу передано ІКП з єдиного внеску позивача із наявною заборгованістю у сумі 228,64 грн. (недоїмка) та 192,06 грн. (несплачена пеня) станом на 01.01.2013 р.
Доказів скасування суми недоїмки, що виникла в ІКП ОСОБА_4 у період адміністрування єдиного внеску Пенсійним фондом Позивачем не надано.
У подальшому заборгованість з єдиного внеску станом на 31.10.2020 у розмірі 40928,04 грн виникла внаслідок несплати ОСОБА_5 нарахувань:
за ІІІ квартал 2013 року (нараховано 19.10.2013, термін сплати 19.10.2013) - 1194,03 грн;
за ІV квартал 2013 року (нараховано 19.01.2014, термін сплати 19.01.2014) - 1218,67 грн;
за І квартал 2014 року (нараховано 19.04.2014, термін сплати 19.04.2014) - 1267,95 грн;
за ІІ квартал 2014 року (нараховано 19.07.2014, термін сплати 19.07.2014) - 1267,95 грн;
за 2017 рік (по строку нарахування від 09.02.2018) - 8448 грн;
за І квартал 2018 року (нараховано 19.04.2018, термін сплати 19.04.2018) - 2457,18 грн;
за II квартал 2018 року (нараховано 19.07.2018, термін сплати 19.07.2018) - 2457,18 грн;
за III квартал 2018 року (нараховано 19.10.2018, термін сплати 19.10.2018) - 2457,18 грн;
за IV квартал 2018 року (нараховано 19.01,2019, термін сплати 19.01.2019) - 2457,18 грн;
за І квартал 2019 року (нараховано 19.04.2019, термін сплати 19.04.2019) - 2754,18 грн;
за II квартал 2019 року (нараховано 19.07.2019, термін сплати 19.07.2019) - 2754,18 грн;
за III квартал 2019 року (нараховано 19.10.2019, термін сплати 19.10.2019) - 2754,18 грн;
за IV квартал 2019 року (нараховано 19.01.2020, термін сплати 19.01.2020) - 2754,18 грн;
за січень-лютий 2020 року (нараховано 19.04.2020, термін сплати 19.04.2019) - 2078,12 грн;
за червень 2020 року (нараховано 19.07.2020, термін сплати 19.07.2020) - 1039,06 грн;
за III квартал 2020 року (нараховано 19.10.2020, термін сплати 19.10.2020) - 3178,12 грн.
Отже, згідно з ІКП позивачу рахувалась заборгованість по єдиному соціальному внеску, яка виникла на підставі несплати особи, яка зобов'язана сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та доводами податкового органу, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до п.п 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом ст. 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Абзацом 2 п. 2 розд. VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, встановлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Відповідно до п. 3 розд. VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Згідно п. 4 розд. VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.
Визначення наявності у особи статусу фізичної особи - підприємця має першочергове значення для вирішення питання щодо наявності обов'язку сплати єдиного внеску.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
У свою чергу, процедура державної реєстрації та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем передбачена Законом України від 15.05.2003 за № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закон № 755).
Згідно з пунктом четвертим статті 1 Закону № 755, державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу-підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Пунктом сьомим цієї ж статті закріплено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Частиною 9 статті 4 Закону України № 755 встановлено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
За таких умов, закріплених законодавством, особою, яка має статус фізичної особи-підприємця, є особа, яка в обов'язковому порядку визнана державою, тобто, зареєстрована державним реєстратором в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як було правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами у справі позивач з 28.08.2007 був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Відповідно до даних ІТС «Податковий блок» ОСОБА_3 перебуває на обліку як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування (КВЕД - 46.65 - Оптова торгівля офісними меблями). Дата державної реєстрації - 28.08.2007 р. Дата взяття на облік - 30.08.2007 р.
Зі змісту податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) форми Ф № 5524-28 від 09.11.2020 р. судом встановлено, що платника єдиного внеску повідомлено, що станом на 03.02.2021 р. заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафу, пені складає у загальному розмірі 40958,04 грн. Датою набрання чинності цієї вимоги також вказано 03.02.2021 р.
Колегія суддів зазначає, що контролюючі органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) контролюючими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Контролюючий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом 3 робочих днів з дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим п. 3 розділу VІ Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 п. 1 розділу II Інструкції № 449 (страхувальникам, які використовують найману працю), протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 п. 1 розділу II Інструкції № 449 (фізичним особам - підприємцям, у тому числі тим, які обрали спрощену систему оподаткування, особам, які провадять незалежну професійну діяльність, та членам фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах), протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
При цьому протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у п. 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені (п. 5 розділу VІ Інструкції № 449).
В межах спірних правовідносин судом встановлено, що вимога форми Ф № 5524-28 сформована 09.11.2021 р., але в цій вимозі податковий орган повідомляє платника про наявність боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ не на кінець календарного місяця, а станом на три місяці наперед, після винесення цієї вимоги (станом на 03.02.2021 р.), тобто вимога про сплату боргу (недоїмки) фактично стосується періоду, який ще не настав. При цьому, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилався на те, що заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 40928,04 грн. мала місце станом на 31.10.2020 р.
Що стосується наданої до відзиву на апеляційну скаргу копії вимоги форми Ф № 5524-28 сформована 09.11.2021 р., в якій платнику повідомлялося, що заборгованість зі сплати ЄСВ у розмірі 40928,04 грн. мала місце станом на 31.10.2020 р., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями ч. ч. 1, 3, 4, 8 ст. 79 КАС України визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач не обґрунтовує неможливість подання доказу (копії вимоги про сплату боргу форми Ф № 5524-28, яка сформована 09.11.2021 р. та в якій платнику повідомлялося, що заборгованість зі сплати ЄСВ у розмірі 40928,04 грн. мала місце станом на 31.10.2020 р.) разом із відзивом на позовну заяву, а тому цей доказ до розгляду судом не приймається.
Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України якщо норма закону припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, то діє презумпція правомірності рішень платника податку.
Принципи, проголошені у ст. 4 ПК України, повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.
Крім того, положеннями податкового законодавства закріплений і принцип in dubio pro tributario, тобто презумпції правомірності рішень платника податку.
З урахуванням наведеної практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, колегія суддів дійшла до висновку, що оскільки вимога форми Ф № 5524-28 сформована 09.11.2021 р., але в цій вимозі податковий орган повідомив платника про наявність боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ не на кінець календарного місяця, а станом на три місяці наперед, після винесення цієї вимоги (станом на 03.02.2021 р.), тобто вимога про сплату боргу (недоїмки) фактично стосується періоду, який ще не настав, суд апеляційної інстанції вважає, що таке рішення відповідача є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки його зміст суперечить вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2021 року по справі № 520/7717/21 прийняте з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2021 року по справі №520/7717/21 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 09.11.2020 №Ф-5524-58 на суму 40958,04 гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ ВП 43983495) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 1362 (одна тисяча триста двісті шістдесят дві) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 02.12.2021 року