25 листопада 2021 р.Справа № 480/5953/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Курило Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
представника позивача Міщенко Д.О.
представника відповідача Думал О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.03.2021, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп'яненко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 22.03.21 року по справі № 480/5953/20
за позовом Головного управління ДПС у Сумській області
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
У вересні 2020 року Головне управління ДПС у Сумській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Сумській області) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило:
- стягнути з ОСОБА_1 податковий борг по пені - у розмірі 65 697,68 грн., у тому числі: з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - у розмірі 54 908,78 грн., по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - у розмірі 7 471,31 грн., штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - у розмірі 3 316,87 грн. і 0,72 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідачка має податковий борг по пені, який є узгодженим, проте не сплачений у добровільному порядку.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 позов задоволено.
ОСОБА_1 (далі - відповідачка), не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просила його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції розглянув справу без її участі, виніс незаконне та необґрунтоване рішення, допустив порушення норм процесуального права, а висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи.
Вказує, що суд не врахував, що в матеріалах справи відсутній розрахунок розміру податкового боргу, а надані позивачем розрахунки сум боргу не дають можливості достеменно встановити наявність податкового боргу на заявлену суму. Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції посилається на матеріали перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 по 31.12.2011 роки та податкові повідомлення-рішення від 18.10.2012 року. Вказує, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання, але не сплаченого платником податків у встановлений Податковим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Строки давності щодо стягнення податкового боргу та їх застосування визначені у ст. 102 ПК України і становлять 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.
ГУ ДПС у Сумській області надало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просило відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні представник відповідачки підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти вимог апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, додаткові пояснення позивача, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 11.03.2008 року, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Сумській області та є платником податку.
Актом Державної податкової інспекції у м. Сумах "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 по 31.12.2011 встановлено порушення відповідачкою ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992 зі змінами та доповненнями, пп. 9.12.1 пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889 - VI від 22.05.2003 із змінами і доповненнями, п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України від 02.12.2010, порушення п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2, п. 183.4, п. 183.10 ст. 183, пп. "б" п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010, в результаті чого приватному підприємцю нараховано до сплати в бюджет податку на додану вартість в сумі 71 600 грн. ; порушення пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 46.1 ст. 46, пп. 47.1.2 п. 47.1 ст. 47, п. 48.1 ст. 48, п. 49.1, п. 49.2, пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 202.1 ст. 202, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України від 02.12.2010, в результаті неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за 11 звітних (податкових) періодів, а саме за лютий 2011, березень 2011, квітень 2011, травень 2011, червень 2011, липень 2011, серпень 2011, вересень 2011, жовтень 2011, листопад 2011, грудень 2011; порушення пп. 267.1.1 п. 267.1, пп. 267.4.1 п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України від 02.12.2010, в результаті не придбання торгового патенту в період з 05.04.2011 по 30.12.2011; порушення п. 3.1, п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995 із змінами та доповненнями за період з 05.04.2011 по 30.12.2011 (а.с. 15-33).
На підставі вказаного акту ОСОБА_1 винесено податкові повідомлення - рішення: №0002821701/52347 від 18.10.2012 - на суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 74 710 грн. (а.с. 34); №0002831701/52349 від 18.10.2012 - на суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 10 165, 62 грн. (а.с. 37); №0002851701/52353 від 18.10.2012 - на суму штрафу за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в розмірі 1,00 грн. (а.с. 40).
Вказані повідомлення-рішення не оскаржені, визначена в них сума зобов'язань є узгодженою, проте у строки, визначені законодавством відповідачкою не сплачена, тому зобов'язання набуло статусу податкового боргу.
На адресу відповідачки засобами поштового зв'язку направлена податкова вимога №11081-25 від 12.11.2014 (а.с. 42), проте не була вручена ОСОБА_1 у зв'язку закінченням терміну зберігання.
Судовим розглядом встановлено, що 19.06.2018 року ОСОБА_1 нараховано пеню по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 54 908, 78 грн., по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 7 471,31 грн. та штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в розмірі 3 317, 59 грн.
Відповідно до розрахунку суми податкового боргу (а.с. 155) та витягів з картки платника податків сума боргу відповідачки становить 65 697,68 грн.
Доказів сплати узгодженого зобов'язання відповідачкою до суду надано не було.
З підстав не сплати виниклої у відповідачки заборгованості, ГУ ДПС у Сумській області звернулося до суду з позовом про стягнення податкового боргу в сумі 65 697,68 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка має податковий борг в сумі 65 697,68 грн., який в добровільному порядку не сплачено, позивачем дотримано процедуру його стягнення, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пп. 16.1.4. п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно п. 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з п. 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Пунктом 56.18. ст. 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
У відповідності з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Отже, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу.
Стягненню несплачених у зазначені вище строки грошових зобов'язань передує певна процедура, визначена Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 ПК України).
Відповідно до п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Приписами п. 59.5 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Зміст вказаних правових норм свідчить, що законодавець встановлює певні процедури, яких має дотриматись контролюючий орган до звернення до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу - направлення платнику податків податкового повідомлення-рішення (у випадку донарахування податкового зобов'язання контролюючим органом), узгодження суми податкового зобов'язання; направлення податкових вимог.
При цьому, момент узгодження суми податкового зобов'язання законодавець пов'язує або з подачею податкової декларації, або з отриманням платником податків податкового повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання, за винятком випадків оскарження такого податкового повідомлення-рішення.
Аналіз норм діючого у період виникнення спірних правовідносин законодавства, що регламентує процедуру, яка передує виникненню у податкового органу права на стягнення сум податкового боргу, дає підстави стверджувати про відсутність обов'язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу.
Судовим розглядом встановлено, що ГУ ДПС у Сумській області складено відносно ОСОБА_1 податкову вимогу № 11081-25 від 12.11.2014 на суму 113 761, 90 грн., яка направлялась відповідачці поштою та не була вручена у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання (а.с.42).
Доказів оскарження вказаної вимоги судом не встановлено, отже вимога є чинною, недійсною не визнавалась.
Згідно з пунктом 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп. 20.1.34 п. 20.1. ст. 20 ПК України).
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
За приписами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Податковим кодексом України пеня визначена, як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, самі норми щодо порядку нарахування та сплати пені встановлені окремою главою 12. Штрафні (фінансові) санкції, штрафи передбачені главою 11 «Відповідальність». Пеня, як спосіб забезпечення податкового боргу нараховується на суму податкового боргу, починаючи першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання (при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків) або від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні (при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами) та закінчується, зокрема, у день зарахування коштів к відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник тільки після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму пені у розмірі, який залежить від терміну прострочення.
Таким чином, передбачена ст. 129 ПК України відповідальність у вигляді пені застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу, оскільки встановлення терміну прострочення платежу можливо тільки після його фактичного погашення.
Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк. Цим кодексом та іншими законами можуть встановлюватись інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Спеціальним законом в межах спірних правовідносин, яким регулюються строки звернення до суду є Податковий кодекс України, за положеннями п. 102.4 ст.102 якого, грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом може бути стягнено протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Таким чином, приписи пункту 102.4 статті 102 ПК України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв'язку з відмовою особи у самостійному погашенні грошового зобов'язання, протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Частиною 1 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду.
Спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений статтею 102 ПК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позов ГУ ДПС у Сумській області про стягнення податкового боргу подано в межах строків звернення до суду.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Головного управління ДПС в Сумській області.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду. Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 310, 315, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 по справі № 480/5953/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України .
Головуючий суддя Л.В. Курило
Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова
Повний текст постанови складено 03.12.2021 року