03 грудня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/6167/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 польова пошта НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
12.10.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) через свого представника - адвоката Авер'янову Світлану Броніславівну (далі - представник позивача) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 27.04.2015 по 28.04.2016;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 27.04.2015 по 28.04.2016 з встановленням базового місяця - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 24.11.2018 по 23.11.2019;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 24.11.2018 по 23.11.2019, з встановленням базового місяця - березень 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що в період з 01.05.2015 року по 28.04.2016 року ОСОБА_1 проходив військову службу у ЗС України у ВЧ НОМЕР_1 польова пошта НОМЕР_4 та наказом командира військової частини №119 від 28.04.2016 року звільнений з військової служби в запас. У період з 24.11.2018 року по 23.11.2019 року позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 ( НОМЕР_5 ) та наказом командира військової частини №100-РС від 21.11.2019 року звільнений у запас у зв'язку із закінченням строку дії контракту, а наказом №327 від 23.11.2019 року з 23.11.2019 року виключений зі списків особового складу військової частини та знятий зі всіх видів забезпечення. За час проходження служби у ВЧ НОМЕР_1 та ВЧ НОМЕР_2 позивач не нараховувалась та не виплачувалась компенсація грошових доходів. В травні 2021 року позивач надіслав на адреси відповідачів заяви про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби. ВЧ НОМЕР_1 повідомила, що в період з січня 2015 року по лютий 2018 року у Міноборони України був відсутній фінансовий ресурс на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців. ВЧ НОМЕР_2 відповідь на заяву не надала. Позивач не погоджується з такою позицією відповідачів, оскільки вона порушує його права на належну оплату праці.
Ухвалою від 18.10.2021 року провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
16.11.2021 року від представника ВЧ НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнаються з таких підстав. Відповідно до довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 24.11.2018 року по 23.11.2019 року нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 1736,49 грн.
22.11.2021 року від представника ВЧ НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнаються з таких підстав. Військова частина НОМЕР_1 є неналежним відповідачем у вказаній справі, оскільки у відповідності із витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_6 від 01.07.217р. № 1, копія якого є у розпорядженні відповідача-1, з 01.07.2017р. військову частину - польова пошта НОМЕР_4 , де позивач проходив службу, слід вважати військовою частиною НОМЕР_6 . Згідно Довідки з ЄДРПОУ № 24/19 виданої 15.04.2019р. Головним управлінням майна та ресурсів, військова частина НОМЕР_6 має код ЄДРПОУ 00046692 і розташована за адресою: смт. Вороніж, Шоскінський район Сумської області. Відповідач 1 - Військова частина НОМЕР_1 , згідно Довідки з ЄДРПОУ № 70/15 виданої 28.09.2015р. Головним управлінням оборонного та мобілізаційного планування ГШ ЗСУ, має код ЄДРПОУ НОМЕР_7 та розташована за адресою м. Конотоп. У відповідності із інформацією визначеній у довідці № 24/19, Відповідач - 1, Військова частина НОМЕР_1 була створена (дата первинної реєстрації в ЄДРПОУ) 19 серпня 2015р., а позивач, помилково вважає, що проходив військову службу у вищевказаній військовій частині з 27.04.2015р., тобто ще до її створення. На думку представника відповідача-1 ототожнювання у позові військової частини НОМЕР_1 і польової пошти НОМЕР_4 є помилковим., тотожними є військова частина НОМЕР_4 та військова частина НОМЕР_6 , яка має код ЄДРПОУ НОМЕР_8 і розташована за адресою: смт. Вороніж, Шосткінський район Сумської області та має бути відповідачем у вказаній справі. Військова частина НОМЕР_1 здійснює фінансування військових частин нижчого рівня керуючись «Правилами організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту», затверджені наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017р. № 280. Військова частина НОМЕР_1 , як розпорядник коштів третього рівня, на фінансовому забезпеченні якого перебуває військова частина НОМЕР_6 (польова пошта НОМЕР_4 ), де проходив службу позивач, здійснює фінансування, у тому числі грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовцям інших військових частин, але підстави вказаних виплат суворо регламентовані і не передбачають розширеного тлумачення. Позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_6 (військова частина польова пошта НОМЕР_4 ), яка має свого командира, печатку, фінансову службу, яка організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів третього рівня усіх документів, (у тому числі і рішень судів, що набрали законної сили), для подальшої оплати військовою частиною НОМЕР_1 і відповідачем має бути саме Військова частина НОМЕР_6 . З огляду на те, що усі матеріали долучені позивачем до позовної заяви свідчать про те, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_6 , відсутні підстави звернення до визначення відповідачем у вказаній справі військової частини НОМЕР_1 . Щодо нарахування та виплати індексації в період з 27.04.2015р. по листопад 2015р., то у вказаний період індексація не нараховувалась та не виплачувалась, проте відсутність вказаних виплат не може вважатись «бездіяльністю відповідача». З урахуванням специфіки фінансування військових частин, порядку підпорядкування та виконання управлінських директив, пов'язаних із роз'ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, згідно з якими індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз'яснення, військові частини не мали ні права ні можливості нараховувати та сплачувати індексацію грошового забезпечення до отримання відповідних розпоряджень. Крім того, відповідно до роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 №248/1485, стосовно порядку нарахування та виплати у 2016-2018 роках індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 №10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 №252/10/136-16, від 08.08.2017 №13700/з, № 78/0/66-17 передбачалось, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, тому визнавати дії військових частин, які на виконання управлінських директив вищої фінансової ланки не здійснювали нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у вказаний період, є незаконним та не обґрунтованим. В період з січня 2016 р. по квітень 2016р., у зв'язку з прийняттям, Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності з 15.12.2015 року та підлягала застосуванню з 01.12.2015 року, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення та відбулось підвищення грошових доходів військовослужбовців, у тому числі і позивача. У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності з 15.12.2015 року та підлягала застосуванню з 01.12.2015 року, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення. Тобто, Постановою № 1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015 року, але й визначено базовий місяць (січень 2016 року), з якого у подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації. Таким чином, вимоги позивача щодо застосування у розрахунках індексації грошового забезпечення, місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008р. є передчасними, безпідставними та не законними.
24.11.2021 року представник позивача подала до суду відповідь на відзив ВЧ НОМЕР_2 , в якому зазначила, що відповідач-2 не надав доказів сплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 24.11.2018 по 23.11.2019.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
В період з 01.05.2015 року по 28.04.2016 року ОСОБА_1 проходив військову службу у ЗС України у ВЧ НОМЕР_1 польова пошта НОМЕР_4 та наказом командира військової частини №119 від 28.04.2016 року звільнений з військової служби в запас.
У період з 24.11.2018 року по 23.11.2019 року позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 ( НОМЕР_5 ) та наказом командира військової частини №100-РС від 21.11.2019 року звільнений у запас у зв'язку із закінченням строку дії контракту, а наказом №327 від 23.11.2019 року з 23.11.2019 року виключений зі списків особового складу військової частини та знятий зі всіх видів забезпечення.
Обставини проходження позивачем публічної служби та обставини звільнення його з публічної служби сторонами визнаються, не заперечуються та не є предметом спору.
06.05.2021 року позивач звернувся до ВЧ НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_4 ) із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.
У відповідь, ВЧ НОМЕР_1 листом №661 від 20.05.2021 року повідомила позивача, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовця за період з січня 2015 року по лютий 2018 року у Міноборони України не було.
ВЧ НОМЕР_1 видала ОСОБА_1 довідку №662 від 20.05.2021 року про те, що індексація грошового забезпечення за період з 27.04.2015 року по 28.04.2016 року не нараховувалась та не виплачувалась.
06.05.2021 року позивач звернувся до ВЧ НОМЕР_2 ( НОМЕР_5 ) із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.
ВЧ НОМЕР_2 відповідь на заяву не надала, але в матеріалах справи наявна довідка-розрахунок індексації грошового забезпечення виплаченої ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_1 за період з 24.112018 року по 23.11.2019 року, згідно з якою позивачу за цей період нараховано та виплачено 1736,49 грн.
Позивач не погодився з такою бездіяльністю відповідачів та звернувся до суду з даним позовом, у якому, серед іншого, покладає на суд визначення базового місяця для нарахування індексації.
При вирішенні цього спору по суті суд ураховує наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з ч.ч.1,2,6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до п.1 Порядку № 1078 цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Згідно з п.2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до п.4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Згідно з п.5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Відповідно до п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, зокрема, 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
На підставі аналізу вищенаведених положень законодавства, можливо дійти висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року по справі № 620/1892/19.
Визначаючись з нарахуванням та виплатою індексації грошового забезпечення позивача в періоди з 27.04.2015 року по 28.04.2016 року та з 24.11.2018 року по 23.11.2019 року, суд зазначає, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідачів як органів, в яких позивач проходив службу і які виплачували йому грошове забезпечення. Саме на відповідачів за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовним органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
Судом встановлено, що ВЧ НОМЕР_1 індексація грошового забезпечення позивача за період з 27.04.2015 року по 28.04.2016 року не нараховувалась, про що відповідач-1 видав довідку №662 від 20.05.2021 року.
За таких обставин, у даному випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII, покладається на відповідача-1.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015).
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Отже, і індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців та однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Суд підкреслює, що відповідач-1 не спростував належними доказами наявності підстав для проведення позивачу у період з 27.04.2015 року по 28.04.2016 року індексації грошового забезпечення.
Суд вважає за необхідне зазначити, що нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.
Водночас, пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. У Законі № 1282-ХІІ йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Суд також враховує і рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 №9-рп/2013, в якому зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.12.2018р. у справі №825/874/17, від 19.07.2019р. у справі №240/4911/18, від 07.08.2019р. у справі № 825/694/17, від 20.11.2019р. у справі №620/1892/19.
Стосовно позовних вимог до ВЧ НОМЕР_2 , то наявною в справі довідкою-розрахунком індексації грошового забезпечення виплаченої ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_1 за період з 24.112018 року по 23.11.2019 року підтверджується нарахування та виплата індексації грошового забезпечення в розмірі 1736,49 грн.
Але індексація грошового забезпечення позивача обрахована відповідачем-2 з урахуванням базового місяця січня 2016 року - у відзиві на позовну заяву відповідач-2 вказує, що саме з січня 2016 року грошове забезпечення військовослужбовців значно збільшено.
Тобто, в даному випадку спірним є питанням застосування базового місяця для обрахунку індексації грошового забезпечення позивача або січня 2016 року або березня 2018 року.
З цього приводу суд зазначає наступне.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.
Зазначена постанова набрала чинності з 01.03.2018.
Таким чином, враховуючи те, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 постанови № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців саме березень 2018 року є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем).
Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача в даному випадку є березень 2018 року у зв'язку з набранням чинності Постановою № 704.
Окрім того, згідно із абзацом другим пункту п'ятого Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Водночас, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%.
Разом з цим, у контексті спірних правовідносин необхідно звернути увагу на те, що питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078.
Так, відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суми індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.
Так, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку № 1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу відповідачем-2 неправильно встановлено базовий місяць січень 2016, у спірний період позивачу нарахування індексації здійснювалось у занижених розмірах.
Відтак, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов в частині позовних вимог викладених до ВЧ НОМЕР_2 шляхом визнання протиправними дій відповідача-2 щодо проведення нарахування індексації грошового забезпечення позивачу у період з 24.11.2018 року по 23.11.2019 року з врахуванням базового місяця січня 2016 року.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення відповідачем-2 неправильно встановлено базовий місяць, порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24.11.2018 року по 23.11.2019 року із застосуванням березня 2018 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов наступних висновків:
- відповідачем-1 протиправно не нараховувалась та не виплачувалась позивачу індексація грошового забезпечення за період 27.04.2015 року по 28.04.2016 року, доказів протилежного відповідачами не надано, а в даному випадку має місце саме протиправна бездіяльність відповідачів;
- стосовно визначення базового місяця для обрахункувідповідачем-1 індексації, то суд звертає увагу на ту обставину, що повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII, покладається на відповідача-1;
- до вчинення відповідачем-1 нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача вимога про застосування січня 2008 року як базового є передчасною, за відсутності факту нарахування індексації грошового забезпечення;
- при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення відповідачем-2 неправильно встановлено базовий місяць, порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24.11.2018 року по 23.11.2019 року із застосуванням березня 2018 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 та з урахуванням виплачених сум.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Як передбачає ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
Вирішуючи питання про застосування ст.13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Аманн проти Швейцарії» (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
З урахуванням викладеного вище позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати в справі відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 27.04.2015 року по 28.04.2016 року включно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_9 ) індексацію грошового забезпечення за період з 27.04.2015 року по 28.04.2016 року включно.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 24.11.2018 року по 23.11.2019 року з встановленням базового місяця - січень 2016 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_9 ) індексацію грошового забезпечення за період з 24.11.2018 року по 23.11.2019 року із застосуванням березня 2018 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 та з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до апеляційного суду або до відповідного суду, який ухвалив рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя І.І. Войтович
кат. 106030000