Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позову без руху
03 грудня 2021 р. справа № 520/25484/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про: 1) визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах за списком №2; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком пільгових умовах за списком №2 починаючи з 18.12.2020 року, -
встановив:
В оформленні позову виявлена низка істотних недоліків.
По-перше, усупереч вимогам ч.6 ст.161 КАС України вимоги позову заявлені поза межами строку звернення до суду відповідно до ч.2 ст.122 КАС України.
Так, спірні правовідносини склалися з приводу прагнення заявника до отримання пенсії за віком на пільгових умовах з дати звернення.
За викладеним у позові твердженням, подія звернення заявника за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком №2 мала місце - 18.12.2020 р.
На вказане звернення заявником була отримана оформлена письмовим рішенням від 23.12.2020 р. №7088 відмова органу публічної адміністрації, умотивована відсутністю необхідного пільгового стажу.
Заявник, не полишивши спроб домогтися призначення пенсії, 28.12.2020р. знов звернувся до органу публічної адміністрації із заявою про призначення пенсії.
Рішенням пенсійного органу від 05.01.2021р. у призначенні пенсії знов було відмовлено у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.
Наполягаючи на набутті права на отримання пенсії з 18.12.2020р., позивач звернувся до суду із даним позовом 28.11.2021 р., про що свідчить наліпка установи поштового зв'язку, у якому позов 02.12.2021 р. надійшов до суду.
При цьому, у позові заявник просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду, наполягаючи при цьому, що строк не пропущений, оскільки позовна давність до спорів даної категорії не застосовується.
З цього приводу заявнику слід взяти до уваги, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №240/12017/19 у спорах між приватною особою - громадянином та Державою в особі компетентного адміністративного органу з приводу призначення, нарахування виплати пенсії визначений ст.122 КАС України строк звернення до суду застосовується: 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів; пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
При цьому, постанова Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №240/12017/19 містить посилання на правовий висновок постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020р. по справі №510/1286/16-а, де указано, що норми статті 87 Закону №1788-ХІ та статті 46 Закону №1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Викладене спростовує доводи заявника щодо незастосування до спірних правовідносин 6-місячного строк звернення до суду, оскільки строк звернення до суду не обмежується для осіб, які не отримували нараховану пенсію з вини суб'єкта владних повноважень, адже у спірних правовідносинах відсутня подія нарахування пенсії і невиплати її з вини владного суб'єкта.
Позивач до суду із даним позовом звернувся по минуванню майже року від дати обізнаності із ймовірним порушенням його прав відмовою пенсійного органу, і суддя змушений зауважити, що у тексті позову і приєднаних до нього документів немає жодних аргументів стосовно того, які саме причини, у тому числі і такі, які могли б бути визнані поважними, перешкоджали зверненню до суду із дотриманням визначеного процесуальним законом строку.
До того ж суддя, змушений констатувати, що з огляду на зміст викладених у позові доводів заявника слід дійти до переконання про те, що позивач постійно знаходився у стані абсолютної правової визначеності з приводу відносин власного соціального забезпечення, позаяк під час чергового звернення з приводу призначення пенсії - 28.12.2020р. був обізнаний з результатами вирішення попереднього аналогічного звернення від 18.12.2020р.
При цьому, вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 23.12.2020р. №7088 та від 05.01.2021 р. №48-1 позивач у межах справи №520/25484/21 взагалі не заявляє, попри те, що саме цими правовими актами індивідуальної дії були оформлено владні управлінське волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу відмови у призначенні пенсі.
Суддя не може оминути увагою той факт, що у розумінні ст.ст.4, 21, 172 КАС України вимоги позову розподіляються на: основну вимогу позову, похідну вимогу позову, пов'язану вимогу позову.
У даному конкретному випадку основною вимогою позову є вимога про призначення пенсії на бажаних для заявника умовах саме з 18.12.2020р.
Проте, підсумовуючи наведені вище міркування, суддя доходить висновку, що даний позов за основною вимогою заявником подано із пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені ст.123 КАС України.
Зокрема, ч.1 ст.123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
До того ж, у силу вимог ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). З наявних у справ документів опосередковано випливає, що заявник у якості внутрішньо переміщеної особи зареєстрований на території Харківської області, між тим до суду доказів цієї обставини не подано.
Сукупність викладених обставин зумовлює залишення позову без руху з встановленням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-9, 12, 21, 122, 123, 160, 161, 169, 172, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
ухвалив:
1.Клопотання про поновлення строку звернення до суду - залишити без задоволення.
2.Позов - залишити без руху.
3.Встановити час для усунення недоліків в оформленні позову - 10 днів з дати отримання цієї ухвали.
4.Встановити способом усунення недоліків в оформленні позову - подання до суду юридично умотивованого та документально доведеного клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду виключно з поважної причини дії нездоланних і непередбачуваних факторів, які не могли бути відвернуті завдяки волі та зусиллям заявника; усіх наявних у позивача доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги
5.Роз'яснити, що невиправлення недоліків в оформленні позову матиме наслідком прийняття процесуального рішення про повернення позову заявникові.
6.Роз'яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, оскарженню не підлягає.
Суддя Сліденко А.В.