Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
02 грудня 2021 р. Справа № 520/20757/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко О.В.,
при секретарі - Король .Д.О.,
за участі представника позивача - Гараєвої О,С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Журида Сергія Миколайовича про визнання протиправними та скасування постанов, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до приватного виконавця Журида Сергія Миколайовича, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати постанови, винесені приватним виконавцем Журид Сергієм Миколайовичем в межах виконавчого провадження №67000416, а саме постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.10.2021 та постанову про арешт коштів боржника від 05.10.2021.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що оскаржувана постанова приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Журида Сергія Миколайовича від 01.10.2021 про відкриття виконавчого провадження №67000416 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки приватний виконавець має перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки інформації у Єдиному демографічному реєстрі місця перебування та місця проживання особи. Позивачем зазначено, що з 02.08.1995 він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як в постанові вказано адресу позивача (стягувача): АДРЕСА_2 . Зважаючи на ч.3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про арешт коштів боржника має похідний характер від постанови про відкриття виконавчого провадження, тому також підлягає скасуванню в судовому порядку.
Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою суду прийнято адміністративний позов до розгляду, відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено розгляд справи в порядку ст. 287 КАС України.
Відповідачем через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому останній проти заявленого позову заперечував та зазначив, що оскаржувані позивачем постанови прийняті відповідно до норм діючого законодавства, а відтак скасуванню не підлягають. При цьому, відповідачем вказано, що у виконавчому документі та в заяві про відкриття виконавчого провадження було зазначено що боржник проживає за адресою: АДРЕСА_3 . За доданою до заяви про відкриття виконавчого провадження довідкою, боржник має майно, яке знаходиться на території виконавчого округу м. Києва, а саме: ОСОБА_1 має відкритий рахунок в АТ «ПРИВАТБАНК», за адресою м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, залишок коштів 5 326,61 грн. Відтак, відповідач мав усі законні підстави для прийняття виконавчого документу та відкриття щодо його виконання виконавчого провадження.
Позивач надав до суду відзив на позов, в якому підтримав свою правову позицію, викладену в позовній заяві, додатково зазначивши, що відповідача окрім посилань на виконавчий документ та заяву про відкриття виконавчого провадження, не надає жодних доказів на підтвердження того, що станом на дату відкриття виконавчого провадження №67000416 (01.10.2021) позивач проживав або перебував за адресою: АДРЕСА_2 .
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити в повному обсязі, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві, з урахуванням уточнень.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином відповідно до КАС України.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК ДБТ КОЛЛЕКШН" звернулось до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Журида Сергія Миколайовича із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису №170843, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 15.06.2021.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Журида Сергія Миколайовича від 01.10.2021 року відкрито виконавче провадження ВП № 67000416 з примусового виконання виконавчого напису №170843, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 15.06.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК ДБТ КОЛЛЕКШН" 9 112,00 грн. боргу. Стягувач за виконавчим провадженням - ТОВ "ФК ДБТ КОЛЛЕКШН" (код ЄДРПОУ 44243120, адреса: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 7, офіс 26), боржник - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Також, в рамках виконавчого провадження ВП № 67000416 відповідачем винесено постанову про арешт коштів від 05.10.2021 року, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 10 423,20 грн.
Як вказано відповідачем у відзиві на позов, відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на кошти здійснено з урахуванням положень ч.2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» та з огляду на те, що у наданому стягувачем до виконання виконавчому написі №170843 від 15.06.2021 та в заяві про відкриття виконавчого провадження зазначено, що місцем проживання ОСОБА_1 (боржник) є адреса: АДРЕСА_2 .
Крім того, наданою разом із заявою довідкою також підтверджено, що боржник має майно, яке знаходиться на території виконавчого округу м. Києва, а саме: ОСОБА_1 має відкритий рахунок в АТ «АБ ПРИВАТБАНК» (м. Київ, вул. Грушевського, 1-д), залишок коштів 5 326,61 грн.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 Закону № 1403-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Частинами першою, другою статті 25 Закону № 1403-VIII визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя; приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
За змістом пункту 3 частини першої статті 4 і пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення за заявою стягувача на підставі виконавчого документа, у якому, зокрема, зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Частиною другою статті 24 Закону №1404-VIII обумовлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
За приписами пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу. При цьому місцем виконання рішення є місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника.
Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Фізична особа може мати кілька місць проживання (частина шоста статті 29 Цивільного кодексу України).
За визначеннями, наведеними у статті 3 Закону України від 11.12.2003 №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Відповідно до статті 6 цього Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Отже, чинне законодавство України передбачає можливість для фізичної особи мати кілька місць проживання. Водночас адреса зареєстрованого місця проживання набуває статусу офіційної, і особа вправі очікувати, що якщо вона не повідомить іншого, то саме за цією адресою з нею буде вестися офіційне листування, а також вчинятися інші юридично значимі дії, які пов'язані з місцем її проживання.
Позивач у позовній заяві зазначив, що з 02.08.1995 він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено даними паспорту серії НОМЕР_2 . За вказаною у матеріалах виконавчого провадження адресою ( АДРЕСА_2 ) він ніколи не був зареєстрований та не проживав.
У відзиві на позов відповідач відмітив, що у наданому стягувачем до виконання виконавчому написі №170843 від 15.06.2021 та в заяві про відкриття виконавчого провадження вказано, що місцем проживання ОСОБА_1 (боржник) є адреса: АДРЕСА_2 .
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на дані заяви про відкриття провадження, оскільки зазначення стягувачем в заяві про відкриття виконавчого провадження адреси, яка документально не підтверджується, не може свідчити про наявність правових підстав для відкриття виконавчого провадження.
В свою чергу, відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували фактичне проживання позивача за адресою: АДРЕСА_3 .
Суд зазначає, що відсутність прямого обов'язку приватного виконавця перевіряти адресу проживання боржника не звільняє його від обов'язку дотримуватися закріплених у статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» принципів верховенства права, законності, неупередженості і об'єктивності, а також здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, що, окрім іншого, вимагає від нього ефективно використовувати надані йому повноваження у процесі примусового виконання рішень, зокрема, право на безпосередній доступ до інформації про боржників, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних (частина п'ята статті 18 Закону №1404-VIII), право перевіряти інформацію про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі (частина п'ята статті 24 Закону №1404-VIII), право перевіряти документи надані стягувачем, які підтверджують, що адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія виконавчого округу приватного виконавця (пункт 3 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, далі - Інструкція) тощо.
Суд також наголошує, що чинне законодавство України дозволяє суб'єкту владних повноважень установити лише зареєстроване місце проживання особи. Про інше місце свого проживання, яке не зареєстроване в установленому порядку, особа може самостійно повідомити суб'єкту владних повноважень чи його посадовій або службовій особі.
Такий висновок узгоджується з приписами Закону №1404-VIII та Інструкції, які зобов'язують боржника повідомляти виконавця про зміну місця проживання.
Таким чином, отримавши виконавчий документ, пред'явлений за адресою проживання боржника, на яку поширюється територія виконавчого округу приватного виконавця, останній має перевірити належність зазначеної у заяві адреси зареєстрованому місцю проживання боржника, а в іншому випадку - повернути виконавчий документ. В разі зазначення у заяві кількох адрес проживання боржника, алгоритм дій приватного виконавця є незмінним та передбачає встановлення відповідності зареєстрованого місця проживання боржника виконавчому округу, на території якого приватний виконавець здійснює свою діяльність.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 15 липня 2021 року у справі №380/9335/20, згідно з якою відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі, до якого належить зареєстрована адреса місця проживання боржника, відповідатиме принципу юридичної визначеності, вимогам, установленим частиною другою статті 2 КАС України та вимогам статті 24 Закону України «Про виконавче провадження». Водночас, що стосується місця проживання боржника, яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, то таке місце проживання, в силу відсутності в нього офіційного характеру, має бути повідомлено самим боржником, що відповідатиме принципу вільного вибору місця проживання, закріпленому Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», або підтверджено належним чином з урахуванням принципу офіційного з'ясування обставин, оскільки просте зазначення будь-якої адреси без перевірки відповідних обставин не робить цю адресу саме адресою місця проживання особи у розумінні цього Закону.
Вказана позиція також знайшла своє підтвердження в постанові Верховного Суд від 11 жовтня 2021 року по справі №340/4040/20, яка враховується при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Натомість, відповідачем не доведено, що при відкритті виконавчого провадження ним вчинялися дії щодо перевірки адреси реєстрації / проживання позивача та чи дійсно він перебуває за адресою, вказаною в заяві про відкриття виконавчого провадження ( АДРЕСА_3 ).
В свою чергу, даними паспорта серії НОМЕР_2 підтверджено, що ОСОБА_1 з 02.08.1995 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду на викладене та зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких даних, які би підтверджували факт проживання боржника на території виконавчого округу за адресою: АДРЕСА_2 , тоді як позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , приватним виконавцем відкрито виконавче провадження на підставі заяви стягувача без перевірки даних такої заяви.
Відповідно до ч.2 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження”, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Також, у відзиві на позов відповідач зазначив, що згідно довідки за підписом директора ТОВ "ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН", ОСОБА_1 має відкритий рахунок в АТ «АБ ПРИВАТБАНК» (м. Київ, вул. Грушевського, 1-д), на якому залишок коштів 5 326,61 грн., що слугувало підставою для відкриття виконавчого провадження.
Копію вказаної довідки міститься в матеріалах справи.
Згідно ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.1, 2 ст. 90 КАС України).
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність", банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкритгя і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Суд критично оцінює вказану довідку ТОВ "ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН" та не приймає до уваги викладену в ній інформацію щодо відкритого банківського рахунку позивача та знаходження на ньому грошових коштів як достатню підставу для відкриття виконавчого провадження, оскільки вказана довідка сформована та підписана директором підприємства, який в силу статті 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" не є фінансовою установою, відповідно не здійснює ведення банківських рахунків фізичних осіб та не може володіти інформацією про відкриті банківські рахунки клієнтів та залишок на них грошових коштів.
Крім того, за змістом частини 1 статті 60 вказаного Закону, відомості про банківські рахунки клієнтів є банківською таємницею.
Суд звертає увагу, що в раках виконавчого провадження ВП № 67000416 приватний виконавець сформував та направив до АТКБ "Приватбанк" та АТ "Універсал Банк" 20.10.2021 року вимогу на отримання інформації стосовно наявності та / або стану рахунків ОСОБА_1 , що додатково свідчить про те, що на момент відкриття виконавчого провадження у приватного виконавця була відсутня інформація щодо наявності у боржника майна - грошових коштів на банківському рахунку.
Таким чином, відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що при прийнятті виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження в нього містилася достовірна інформація, яка б підтверджувала, що боржник дійсно має відкритий банківський рахунок та наявні кошти на рахунку.
За таких підстав, оскаржувана постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Журида Сергія Миколайовича від 01.10.2021 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 67000416 є протиправно та підлягає скасуванню.
Щодо решти позовних вимог в частині скасування постанови про накладення арешту від 05.10.2021 року ВП № 67000416, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 58 Закону України “Про виконавче провадження”, постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Згідно п.23 ч.1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Оскільки в ході розгляду повністю доведено факт протиправності відкриття виконавчого провадження та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.10.2021 року ВП № 67000416, отже прийнята в рамках вказаного виконавчого провадження постанова про накладення арешту від 05.10.2021 року ВП № 67000416 також підлягає скасуванню.
З приводу тверджень відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Позивач зазначив, що про відкриття провадження та накладення арешту дізнався 08.10.2021 року з особистого кабінету "Дія: державні послуги онлайн".
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано до суду жодних доказів направлення/ отримання позивачем оскаржуваних постанов про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на кошти.
До суду з даним позовом позивач звернувся 18.10.2021 року шляхом направлення позову поштою, що підтверджено проставленим на конверті трекінгом поштових відправлень 6105247498689, тобто в межах десятиденного строку, встановленого п.1 ч.2 ст. 287 КАС України.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 271, 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) до приватного виконавця Журида Сергія Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_3 , вул. Спаська, буд. 31Б, офіс 9, м. Київ, 04070) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Журида Сергія Миколайовича від 01.10.2021 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 67000416.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Журида Сергія Миколайовича від 05.10.2021 року ВП № 67000416 про арешт коштів боржника.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) судові витрати в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 80 коп. з приватного виконавця Журида Сергія Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_3 , вул. Спаська, буд. 31Б, офіс 9, м. Київ, 04070).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення може бути подана у десятиденний строк з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку визначеному ст. 297 КАС України.
Суддя Шевченко О.В.