03 грудня 2021 року Справа № 160/15479/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати відмову відповідача у не зарахуванні періоду роботи з 04.03.1985 року по 23.11.1992 року до загального страхового стажу позивача;
- зобов'язати відповідача зарахувати до загального страхового стажу період роботи з 04.03.1985 року по 23.11.1992 року й призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 05.04.2019 року.
В обґрунтування позову зазначив, що має достатній та необхідний стаж роботи, що дає йому право на отримання пенсії за віком (учасник УБД) у відповідності до ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому відмова відповідача у призначенні такої пенсії у зв'язку з деякими недоліками є незмістовною, оскільки у трудовій книжці щодо вказаного періоду роботи наявні усі необхідні записи, які є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу. За викладених обставин просить задовольнити позов.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.10.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Тією ж ухвалою суду відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.
Відповідач скористався наданим правом і надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що оскаржені періоди роботи позивача на відповідних посадах не можуть бути враховані до загального страхового стажу у зв'язку з наявністю у його трудовій книзі напроти вказаних записів певних недоліків (на даті звільнення печатка поставлена нерозбірливо). Також зазначає про пропуск позивачем строку звернення до суду із цим позовом.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із таких міркувань.
Згідно із статтею 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення», військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію, зокрема: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Відповідно до статті 115 цього ж Закону, право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Відповідно до пункту 13 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці, які призивалися на навчальні збори і направлялися до Афганістану у період ведення там бойових дій.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 маючи статус учасника бойових дій, у липні 2021 року звернувся до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до вимог вищевказаних статей.
Рішенням про відмову в призначенні від 04.03.2020 року позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності у нього необхідного страхового стажу (25 років).
При цьому, у рішення зазначено, що періоди роботи з 04.03.1985 року по 23.11.1992 року не зараховані до страхового стажу позивача у зв'язку з наявністю у трудовій книжки напроти вказаного запису певного недоліку (на даті звільнення печатка поставлена нерозбірливо).
Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд виходить із того, що відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV(надалі - Закон №1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно із ст.24 Закону України №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Як вже встановлено судом, досягнувши 55 річного віку, позивач у липні 2032 року звернувся до Пенсійного органу із заявою про призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до статті 115 Закону України №1058-IV.
Проте, відповідачем відмовлено позивачу у призначенні такої пенсії з огляду на те, що періоди роботи останнього з 04.03.1985 року по 23.11.1992 року не зараховано до страхового стажу у зв'язку з наявністю у трудовій книжки напроти вказаного запису певного недоліку (на даті звільнення печатка поставлена нерозбірливо) та відповідно не надання підтверджуючих довідок для усунення вказаних недоліків, а відтак загальний страхований страж позивача складає менше 25 років, що є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах.
Надаючи оцінку вказаним доводам Пенсійного органу суд входить із того, що Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» трудова книжка є основним документом, що підтверджує загальний стаж роботи. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України.
Так, пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, відповідно до вказаних приписів законодавства, обов'язок щодо підтвердження трудового стажу на підставі відповідних довідок, покладається на особу, яке звертається із заявою про призначення пенсії, у разу відсутності у неї (особи) трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи.
Суд, досліджуючи копію трудової книжки позивача відмічає, що напроти періоду його роботи з 04.03.1985 року по 23.11.1992 року наявні усі необхідні записи, які є належними та допустимими доказами підтвердження страхового стажу, а тому доводи відповідача щодо не надання позивачем підтверджуючих довідок для зарахування вказаних періодів до страхового стажу останнього суд знаходить необґрунтованими.
Більш того, суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії. А відтак, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 04.03.1985 року по 23.11.1992 підлягає зарахуванню до його загального страхового стажу для нарахування/призначення пенсії, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Отже, враховуючи, що наданими до суду доказами підтверджено право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до вимог статті 115 Закону України № 1058, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити та нарахувати позивачу пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, враховуючи, що звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, тобто з 06.04.2019 року.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідач щодо застосування до позивача наслідків пропуску строку звернення до суду із цим позовом, оскільки відповідач протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань та допускає протиправну бездіяльність з приводу відмови у призначенні позивачеві бажаної пенсії за відсутності на це законних підстав, що свідчить про триваючий характер такої бездіяльності.
Суд зазначає, що принцип «належного урядування» є дотичним і до пенсійних спорів. Вочевидь, що таке сталося з неналежного виконання службовими особами держави своїх посадових обов'язків і тому зоною відповідальності саме держави є те, що сума пенсії є протиправно й своєчасно не нарахована позивачеві. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з'явитись лише як наслідок «неналежного урядування». Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і органи ПФУ, зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді невиплати суми пенсії з моменту першочергово звернення за нею, в тому числі застосовуючи обмежений строк звернення за захистом своїх порушених прав, та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Посилання відповідача на правову Верхового Суду, викладену у постанові від 21.02.2020 року у справі № 340/1019/19 судом до уваги також не приймається, оскільки вона не є релевантною до спірних правовідносин, адже у ній вирішувалися питання щодо можливості застосування до особи наслідків пропуску строку звернення до суду, якій пенсію вже було призначено, тоді як в цій справі відповідачем у такому праві позивача було обмежено за відсутності на це законних підстав.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії від 04.03.2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи з 04.03.1985 року по 23.11.1992 року до загального страхового стажу ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та нарахувати з 06.04.2019 року ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до вимог статті 115 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням періоду роботу з 04.03.1985 року по 23.11.1992 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна