03 грудня 2021 року Справа № 160/22565/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
17 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо виплати позивачу суми разової грошової допомоги за 2020 рік, яка виплачується щорічно до 5 травня учасникам бойових дій, в розмірі меншому, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично виплаченої суми.
Ухвалою суду від 24.11.2021 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з зазначенням підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску; доказів на підтвердження виплати Департаментом соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації у спірний період щорічної грошової допомоги до 5 травня у зменшеному розмірі (довідка відповідного органу про розмір виплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня за відповідний рік, лист-відповідь органу, який здійснював нарахування та виплату спірної грошової допомоги, тощо).
Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 02.12.2021 року на адресу суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду. Заява обґрунтована тим, що строк пропущений з поважних причин, оскільки про невідповідність розмірів виплати суми разової грошової допомоги за 2020 рік, яка виплачується щорічно до 5 травня учасникам бойових дій, в розмірі меншому ніж п'ять мінімальних пенсій за віком вимогам Конституції України та іншим законодавчим актам, позивач дізнався кілька місяців назад із засобів масової інформації. До цього часу, позивачу не було відомо, що розмір грошової допомоги за 2020 рік не відповідає вимогам законодавства. Зауважує, що він не міг передбачити, що орган держави, в даному випадку Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, який покликаний захищати права та законні інтереси громадян у сфері соціального захисту та забезпечення, міг ці права порушувати. Окрім цього, наголошує, що позивач не має юридичної освіти, у зв'язку з чим не міг знати, що його права порушуються, тобто, що розмір нарахування разової грошової допомоги менший ніж п'ять мінімальних пенсій за віком та не відповідає вимогам чинного законодавства. З огляду на викладене позивач вважає, що строк звернення до адміністративного суду пропущено з поважних причин, який з урахуванням усіх наданих ним доводів та доказів, може бути визнаним судом поважним.
Перевіривши матеріали, надані позивачем на виконання ухвали суду від 24.11.2021 року, судом встановлено, що позивачем не усунуто всі недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк виходячи з наступного.
Згідно частини 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Також суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року по справі №540/2097/18 виклав правову позицію, що юридична необізнаність не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом.
Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивач просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично виплаченої суми.
При цьому, позивач вважає, що ним не пропущено строк звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав він дізнався кілька місяців назад із засобів масової інформації.
Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Викладені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 у справі 340/1019/19.
В даному випадку, суд наголошує на тому, що допомога до 5 травня є платежем, розмір якої в будь-якому разі відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений розрахунок одноразової грошової допомоги.
Отже, з дня отримання допомоги до 5 травня, особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання такої допомоги, демонструючи свою необізнаність щодо підстав нарахування одноразової грошової допомоги в меншому розмірі звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву.
В той же час, суд зауважує, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги (ст.17-1 Закону №3551-XII).
Тобто, Законом №3551-XII встановлено розумний строк для звернення до органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги для отримання її доплати, у разі якщо виплату не здійснено або здійснено в розмірі меншому ніж встановлено Законом.
При цьому, суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 року розглядаючи справу №607/7919/17 зазначив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата оспорюваної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Як наслідок суд Касаційної інстанції дійшов висновку, що перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.
Отже, отримавши 24.04.2020 року суму коштів у розмірі 1 390,00 грн., позивач не був позбавлений можливості своєчасно звернутися до суду з позовною вимогою про визнання протиправними дій щодо не нарахування щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, оскільки 30 вересня відповідного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги, і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж та, яка була йому нарахована, проте, із вимогами про протиправність дій відповідача щодо виплати разової грошової допомоги за 2020 рік позивач звернувся до суду лише 17.11.2021 року, тобто із пропуском шестимісячного строку, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, що свідчить про пасивну поведінку особи.
Таким чином, доводи позивача про те, що про порушення своїх прав він дізнався кілька місяців назад із засобів масової інформації, суд вважає безпідставними, оскільки оприлюднення інформації в засобах масової інформації не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав і ця дата не пов'язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду.
Інших причин поважності пропуску строку звернення до суду, позивач в поданій заяві не наводить.
Доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду матеріали справи також не містять.
Незнання позивача про встановлений законом шестимісячний строк звернення для захисту порушених прав у спірних правовідносинах та відсутність юридичної освіти чи навиків в області пенсійного законодавства не є поважною причиною пропуску звернення до суду з позовом.
Статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У відповідності до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. При цьому, як вже зазначалося вище, відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, оскільки наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини пропуску строку звернення до суду визнані неповажними, інших підстав для поновлення строку судом не встановлено, тому дана позовна заява підлягає поверненню.
При цьому, суд зазначає, що частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 160, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, направити позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та в строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева