03 грудня 2021 року Справа № 420/11853/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення вартості завданих збитків у розмірі 16508,24 грн., -
Обставини справи: 04.11.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) вартість завданих Військовій частині НОМЕР_1 збитків у розмірі 16508,24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 30.09.2016 по 06.05.2020 року ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.05.2020 №90 лейтенанта ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення. В наказі командира було зазначено зокрема щодо проведення відрахування коштів на загальну суму 19414,86 грн. за втрачене майно служби РАО відповідно до довідки-розрахунку від 27.04.2020 №2/РАО. Як зазначено позивачем, у військовій частині було проведено службове розслідування по факту нестачі майна з виробу 9А33БМ3 заводський №Е21170, що було виявлено під час передачі до військової частини НОМЕР_4 . Так, було встановлено факт нестачі запасних частин інструмента приладдя виробу 9А33БМ3 заводський №Е21170, а саме субблоків у кількості 31 одиниці. Дане майно було ввірено лейтенанту ОСОБА_1 . За результатами службового розслідування, на підставі наказу командира військової частини, лейтенанта ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності у розмірі 19414,86 грн. та встановлено стягнути збитки завдані державі в повному обсязі. За результатами розрахунків під час звільнення з лейтенантом ОСОБА_1 вирахувано 2906 грн., тому залишкова сума завданих збитків становить 16508,24 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 року передано адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення вартості завданих збитків для розгляду за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
31.08.2021 року адміністративна справа №420/11853/20 засобами поштового зв'язку надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, та 01.09.2021 року передана на розгляд судді Сидоренко Д.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №420/11853/20 та зазначено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
Станом на 03 грудня 2021р. відзив на позов від відповідача на адресу суду не надходив.
Статтею 261 КАС України визначенні особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі (ч.1). Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч.2).
Відповідно до положень ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи обставини ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк (протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі) та законодавчу встановлену послідовність надання письмових заяв по суті, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі викладеного вище, суд зазначає, що останній вжив заходи, щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеним КАС України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Згідно Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.09.2016 №9, наказано молодшого сержанта ОСОБА_1 зарахувати до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, призначити на посади та вважати, що з 30.09.2016 року справи прийняв та приступив до виконання службових обов'язків заступника начальника 2 зенітної ракетної обслуги 2 зенітної ракетної батареї 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Згідно Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.05.2020 року №90, лейтенанта ОСОБА_1 , начальника обслуги - заступника командира 5 зенітної ракетної батареї 2 зенітного ракетного дивізіону звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) №108 від 30.04.2020 року з військової служби пунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту), пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (зі змінами) вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до Приморського РВК, Одеської області.
З 06 травня 2020 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
У Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.05.2020 року №90 зокрема зазначено: «Провести відрахування коштів на загальну суму 19 тисяч 414 гривень 86 копійок, за втрачене майно служби РАО (довідка-розрахунок вх.№2/РАО від 27.04.2020р.) та зняти з обліку військової частини».
Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.04.2020 №198 Про призначення службового розслідування, наказано провести службове розслідування за фактом нестачі військового майна, розміру шкоди заподіяної Державі, та встановлення осіб винних у цьому.
Як встановлено судом, 03.04.2020 року Військовою частиною НОМЕР_1 було розпочато службове розслідування по факту нестачі майна з виробу 9А33БМ3 заводський №Е21170, що було виявлено під час передачі до військової частини НОМЕР_4 .
Відповідно до акта службового розслідування від 30.04.2020 року, а саме пункту 1 розділу 6 Пропозиції щодо притягнення винних осіб до відповідальності, за порушення вимог абзаців 5 статті 11, вимог статті 16 статуту Внутрішньої служби ЗСУ затвердженого Законом України від 24.03.1999 «Про Дисциплінарний Статут внутрішньої служби ЗСУ» та вимоги статті 109 Дисциплінарного статуту ЗСУ та за недостатній контроль виконавської дисципліни та за систематичне невиконання своїх функціональних обов'язків, щодо збереження та експлуатації ОВТ лейтенанту Д. Линнику начальнику обслуги-заступнику командира 5 зенітної ракетної батареї накласти дисциплінарне стягнення «сувора догана», згідно наказу від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам» позбавити місячної премії за квітень місяць в повному обсязі, притягнуто до матеріальної відповідальності лейтенанта Д. Линника начальника обслуги-заступнику командира 5 зенітної ракетної батареї та стягнути збитки завдані державі в повному обсязі.
За завдання шкоди державі шляхом порушення вимог пп.1, 2, 4 статті 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, статті 112 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, у відповідності статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі, з урахуванням коефіцієнта кратності згідно постанови КМУ від 02.11.1995 №880 «Про затвердження Переліку військового майна нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношення до його вартості» притягнути лейтенанта ОСОБА_1 до підвищеної матеріальної відповідальності у розмірі 19414,86 грн. (пункту 2 розділу 6 акта службового розслідування від 30.04.2020 року).
Відповідно до довідки - розрахунку 2/РАО про збитки завдані державі внаслідок виявленої нестачі майна служби РАО, нарахована нестача 31 одиниці на загальну вартість 19414,86 грн.
30.04.2020 року командиром військової частини НОМЕР_1 винесено наказ №209 Про результати службового розслідування, яким наказано зокрема,
- за недостатній контроль виконавської дисципліни та за систематичне невиконання своїх функціональних обов'язків, щодо збереження та експлуатації ОВТ лейтенанту Д. Линнику начальнику обслуги-заступнику командира 5 зенітної ракетної батареї накласти дисциплінарне стягнення «сувора догана», згідно наказу від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам» позбавити місячної премії за квітень місяць в повному обсязі, притягнуто до матеріальної відповідальності лейтенанта Д. Линника начальника обслуги-заступнику командира 5 зенітної ракетної батареї та стягнути збитки завдані державі в повному обсязі.
- помічнику командира з фінансово-економічної роботи-начальнику служби занести в книгу грошових стягнень та нарахувань та стягнути суму 19414,86 грн з лейтенанта ОСОБА_1 на рахунок погашення нестачі по службі РАО.
Так, згідно довідки-розрахунку на звільнених з військової служби у запас за пунктом «а» (у зв'язку з закінченням строку контракту) від 05.05.2020 року №115/ФЕС, з грошового забезпечення за квітень було стягнуто нанесені державі (втрата майна рао) у розмірі 20% від нарахованої суми грошового забезпечення у сумі 2342,74 грн. З грошового забезпечення за травень (при звільненні) стягнуто збитки нанесені державі (втрата майна рао) у розмірі 20% від нарахованої суми грошового забезпечення у сумі 563,88 грн. Нестача по майну служби РАО після проведення всіх належних розрахунків зі звільненим ОСОБА_1 становить 16508,24 грн.
Доказів оскарження наказу про притягнення відповідача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності суду не надано, матеріали справи не містять.
Тому, з метою організації відшкодування нестачі, яка виникла у зв'язку із неможливістю стягнення при звільненні військовослужбовців військової частини, позивача звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Суд зазначає, що загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут).
Відповідно до ст. 9 Статуту, військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Згідно із ст.11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Положеннями ст. 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно із ст. 26 Статуту військовослужбовців залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно по п. 4 ст. 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» №160-ІХ від 03.10.2019 року (далі - Закон №160-ІХ), матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.6 Закону №160-ІХ, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону №160-ІХ, розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, шо діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Згідно приписів ч. 2 статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі, у разі їх розформування.
Положенням про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 року №1225, визначено порядок ведення обліку і зберігання військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил, його списання та використання.
Пункт 3 даного Положення визначає, що Міноборони, як центральний орган управління Збройних Сил, закріплює згідно із законодавством військове майно за військовими частинами на праві оперативного управління, про що ним видаються відповідні акти. Згідно пункту 5 вказаного Положення, військові частини використовують закріплене за ними військове майно виключно за його цільовим та функціональним призначенням.
Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, збитки, що складаються із заборгованості відповідача перед державою в особі позивача, на час розгляду справи судом склали 16508,24 грн. та підтверджуються довідкою-розрахунком на звільнених з військової служби у запас за пунктом «а» (у зв'язку з закінченням строку контракту) від 05.05.2020 року №115/ФЕС. (первісна суми збитків складала 19414,86 грн. відповідно до довідки - розрахунку 2/РАО про збитки завдані державі внаслідок виявленої нестачі майна служби РАО).
Доказів добровільної сплати даної суми заборгованості після звільнення відповідача з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 сторонами не надано.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідач повинен відшкодувати збитки у розмірі 16508,24 грн. на користь держави в особі позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 підлягають задоволенню.
Згідно з ч.ч.1 та 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП ) на користь держави в особі Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) збитки у розмірі 16508,24 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 цього Кодексу.
Суддя Д.В. Сидоренко