03 грудня 2021 року Справа № 160/15199/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Межиріцької сільської ради від 30.03.2021 року №354-6/VІІІ «Про відмову у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 »;
- зобов'язати Межиріцьку сільську раду (код ЄДРПОУ 04338948) у місячний строк прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 1223582300:01:001:1237, яка розташована за межами населеного пункту на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає оскаржуване рішення Межиріцької сільської ради від 30.03.2021 р. №354-6/VIIІ "Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 » протиправним та таким, що підлягає скасуванню, та зазначає, що виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою визначено частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, однак відповідачем в оскаржуваному рішенні не зазначено жодної з таких підстав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Станом на 03.12.2021 року від відповідача - Межиріцької сільської ради відзив на позов не надходив.
Статтею 261 КАС України визначенні особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі (ч.1). Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч.2).
Відповідно до положень ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи обставини ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк (протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі) та законодавчу встановлену послідовність надання письмових заяв по суті, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі викладеного вище, суд зазначає, що останній вжив заходи, щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеним КАС України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 звернувся до Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області із клопотанням (вх.№45 від 11.01.2021р.) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 1223582300:01:001:1237, яка розташована за межами населеного пункту, на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області. До клопотання додано: копію паспорта; копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 , Межиріцькою сільською радою від 30.03.2021 р. за №354-6/VIIІ прийнято рішення "Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 », в зв'язку з невідповідністю схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ.
В матеріалах справи міститься запит на отримання публічної інформації від 12.03.2021 р. за вих.№4, адресований Сільському голові Межиріцької об'єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області щодо надання наступної інформації відповідно до норм ЗУ «Про доступ до публічної інформації»: копію схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ, у зв'язку з невідповідністю якої було підготовлено проект рішення Межиріцької сільської ради «Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади, в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 ».
Відповідно до листа Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 19.03.2021 р. за №213 зазначено, що дану інформацію Ви маєте право отримати у Відділі містобудування і архітектури, економічного розвитку, адміністративних послуг, цивільного захисту та мобілізаційної роботи Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.
02.07.2021 р. за вих.№109 було направлено запит на отримання публічної інформації до Сільського голови Межиріцької ОТГ Павлоградського району Дніпропетровської області щодо надання наступної інформації відповідно до норм ЗУ «Про доступ до публічної інформації»: завірену копію схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ, у зв'язку з невідповідністю якої було прийнято рішення Межиріцької сільської ради №354-6/VIIІ від 30.03.2021 р. «Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади, в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 ».
07.07.2021 р. за №348 Виконавчим комітетом Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області надано відповідь на запит за вх.№109 від 02.07.2021 р. та схеми планування території Булахівської сільської ради в масштабі М1:100000, та рекомендовано для отримання більш розширеної інформації звернутись до Відділу містобудування і архітектури, економічного розвитку, адміністративних послуг, цивільного захисту та мобілізаційної роботи Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.
Не погодившись із рішенням Межиріцької сільської ради від 30.03.2021 р. №354-6/VIIІ, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
У частинах першій та третій статті 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до приписів статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, ЗК України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Із аналізу зазначених норм, вбачається, що будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства. Відповідний орган може відмовити у наданні дозволу тільки з підстав, зазначених у частині сьомій статті 118 ЗК України. Перелік підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
В свою чергу, із положень статті 79-1 ЗК України слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти до висновку, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки.
Такий висновок також узгоджується з положеннями статті 50 Закону України "Про землеустрій", відповідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.
В зазначеному Класифікаторі землі сільськогосподарського призначення поділяються, зокрема на землі, для ведення особистого селянського господарства та на землі для сінокосіння і випасання худоби.
Нормами частини другої статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
Відповідно до пункту "а" частини третьої статті 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до статті 34 ЗК України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
Відповідно до частини першої статті 186 ЗК України, схема землеустрою і техніко-економічне обґрунтування використання та охорони земель району затверджуються районною радою.
Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, міста, території територіальної громади затверджуються відповідною сільською, селищною, міською радою.
Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць підлягають стратегічній екологічній оцінці.
Схема землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення.
Таким чином, відповідно до вимог ЗК України, земельні ділянки, призначені для сінокосіння та випасання худоби можуть бути переданні громадянам виключно на умовах користування (в оренду).
Так, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, у власність.
Рішенням Межиріцької сільської ради від 30.03.2021 р. №354-6/VIIІ "Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 » вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації, для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 1223582300:01:001:1237 площею 2 га сільськогосподарського призначення комунальної власності Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади, в особі Межиріцької сільської ради в зв'язку з невідповідністю схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ.
Вказані доводи суд не приймає, оскільки згідно з нормою статті 186 ЗК України, схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць підлягають стратегічній екологічній оцінці.
При цьому, схема землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ, на яку посилається відповідач в оскаржуваному рішенні відсутня.
У цій справі відповідачем не надано суду належних доказів, що у достатній мірі свідчили б про невідповідність схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ.
Так, матеріали справи не містять схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ.
Відсутність належного мотивування підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою свідчить про невідповідність спірного рішення вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, зважаючи на те, що відповідач належним чином не мотивував рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість спірного рішення, а тому його належить визнати протиправним та скасувати.
Вирішуючи позовну вимогу про зобов'язання Межиріцьку сільську раду (код ЄДРПОУ 04338948) у місячний строк прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 1223582300:01:001:1237, яка розташована за межами населеного пункту на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом справ.
Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.
Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Отже, вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.
Належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з урахуванням висновків суду.
Враховуючи вище викладене, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 ст.134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що 03.08.2021 року між позивачем та Адвокатським об'єднанням “Бірюк, Мігульов і Партнери” було укладено Договір №3-08/21 про надання правової допомоги (далі - Договір).
Згідно із п.4.2. Договору, сума винагороди (гонорару) Об'єднання складається з суми вартості послуг, що надаються ним Клієнту за цим Договором. Вартість послуг Об'єднання за цим Договором, обумовлюється та узгоджується Сторонами під час його укладання, з урахуванням орієнтовної вартості (тарифу) послуг, зазначених у Додатку №1 до цього Договору. При визначені розміру винагороди (гонорару) Сторонами враховується складність дорученої Об'єднанню справи, фінансовий стан Клієнта, а також інші істотні обставини.
У додатку №1 до вищевказаного договору №3-08/21 від 03.08.2021 року, сторони погодили вартість послуг з надання професійної правничої допомоги.
В матеріалах справи міститься ордер про надання правничої (правової) допомоги №1088380 від 26.08.2021 року, виданий адвокатським об'єднанням “Бірюк, Мігульов і Партнери”, який видано адвокату Мігульову Олександру Володимировичу на представлення інтересів позивача у суді, а також, наявна копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №0930 від 06.04.2000 року, яке видано адвокату Мігульову Олександру Володимировичу.
Відповідно до п.4.9. Договору, Клієнт сплачує гонорар Об'єднанню, а також інші витрати понесені ним, на протязі 6 (шести) місяців з дня підписання Акту приймання-передачі наданих послуг. Гонорар та інші виплати за цим Договором сплачується Клієнтом готівкою або здійснюється ним у безготівковому порядку на банківський рахунок Об'єднання.
Судом встановлено, що 31.08.2021 року сторони склали Акт №2 приймання-передачі наданих послуг, в якому визначили загальну вартість наданих послуг у розмірі 7860,00 грн.
Також, 31.08.2021 року сторони склали Звіт №2 про виконання Договору на загальну вартість послуг у розмірі 7860,00 грн., в якому детально вказали види послуг, їх тривалість та вартість, а саме:
1.Вивчення порушеного Клієнтом питання, ознайомлення з первинними документами. Проведення аналізу нормативно-правової бази: 30 хвилин (адвокат) - 600,00 грн. (20% - п.25 Додатку №1 до Договору), 1 година (помічник адвоката) - 800,00 грн. (п.2 розділу "Примітки" Додатку №1 до Договору);
2.Проведення огляду, аналізу та узагальнення судової практики у справах, що за предметом співпадають зі справою, дорученою Клієнтом: 30 хвилин (адвокат) - 350,00 грн. (п.26 Додатку №1 до Договору), 1 година (помічник адвоката) - 490,00 грн. (п.2 розділу "Примітки" Додатку №1 до Договору);
3.Підготовка та подання позовної заяви до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Межиріцької сільської ради від 30.03.2021 року №354-6/VІІІ “Про відмову у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 ”: 1 година (адвокат) - 1800,00 грн. (30% - п.28 Додатку №1 до Договору), 3 години (помічник адвоката) - 3780,00 грн. (п.2 розділу "Примітки" Додатку №1 до Договору).
Суд звертає увагу, що дана справа за позовом ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії є справою незначної складності, та розглядалась судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Зазначена обставина вказує на те, що витрати на професійну правничу допомогу у такій справі не можуть бути значними.
Розглядаючи обсяг наданої правничої допомоги та її вартість, суд зазначає, що вони є надто завищеними, вчинення адвокатом дій в межах цієї справи не зайняло великої кількості часу, зокрема, вивчення порушеного позивачем питання, ознайомлення з документами, проведення аналізу нормативно-правової бази, проведення огляду, аналізу та узагальнення судової практики у справах, що за предметом співпадають із даною справою, враховуючи значну кількість в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду аналогічних позовів інших позивачів, але до цього самого відповідача, з аналогічним предметом та поданих з тих самих підстав, інтереси в яких також представляє адвокат Мігульов Олександр Володимирович.
За таких обставин, перелічені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7860,00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
Також, розглянувши Звіт №2 про виконання Договору на загальну вартість послуг у розмірі 7860,00 грн., суд приходить до висновку про необґрунтованість визначеної суми вартості вказаних послуг, які було надано позивачу, зокрема, згідно Додатку до Договору, визначена вартість за роботу адвоката, а не помічника адвоката, як про це зазначено у Звіті.
Разом з тим, оскільки позивач, у зв'язку із неправомірним рішенням відповідача, був змушений звернутися до суду за захистом порушеного права через представника - адвоката, у зв'язку з чим ним було понесено витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи принцип співмірності та часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про можливість стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1800,00 грн. за підготовку та подання позовної заяви до суду, витрачену адвокатом за 1 годину, що відповідає п.28 Додатку №1 до Договору №3-08/21 від 03.08.2021 року.
Щодо підтвердження дійсно здійснених позивачем витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні письмові докази фактичної оплати позивачем витрат на правничу допомогу станом на час розгляду справи.
Але, з огляду на положення ст.134 КАС України, стягненню підлягають не лише фактично понесені витрати, у зв'язку із наданням правничої допомоги, а і ті витрати, які підлягають сплаті.
Матеріалами справи підтверджується, що у Договорі про надання правової допомоги №3-08/21 від 03.08.2021 року в пункті 4.9. визначено умови сплати гонорару, відповідно до яких, гонорар сплачується протягом 6 (шести) місяців, з дати підписання Акту приймання-передачі наданих послуг, і цей строк на час розгляду справи не сплинув, тому суд допускає відсутність в матеріалах справи письмових доказів фактичної оплати вартості послуг правничої допомоги.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на сплату судового збору, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією №П1710969 від 31.08.2021 року.
Отже, відповідно до положень ст.139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 134, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Межиріцької сільської ради від 30.03.2021 р. №354-6/VIIІ «Про відмову у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 ».
Зобов'язати повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 11.01.2021 року (вх.№45) про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (провулок Виконкомівський, буд.1, с.Межиріч, Павлоградський район, Дніпропетровська область, 51473; код ЄДРПОУ 04338948) гр. ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (провулок Виконкомівський, буд.1, с.Межиріч, Павлоградський район, Дніпропетровська область, 51473; код ЄДРПОУ 04338948) судовий збір у розмірі 908 грн. та судові витрати на правову допомогу в розмірі 1800,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.В. Сидоренко