30 листопада 2021 року Справа № 160/17416/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
27.09.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області викладене в листі від 09.10.2020 року вих. № 0400-0308-8/94532 стосовно відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку на 5 років, відповідно до ст. 55 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку на 5 років, відповідно до ст. 55 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з моменту звернення із заявою до відповідача про призначення пенсії, а саме з 07.10.2020 року.
В обґрунтування позову вказано, що позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку у відповідності до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», при цьому відповідачем було відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з ненаданням позивачем всіх необхідних документів, а саме довідки про евакуацію, відселення, самостійне переселення. Позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у звязку з чим просила задовольнити позовні вимоги.
28.09.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позовну заяву без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України, а саме у зв'язку з несплатою судового збору та пропуском строку звернення до суду та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали від 28.09.2021 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.
19.10.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання позивача та поновлено строк звернення до суду з даною позовною заявою, відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін та витребувано у відповідача матеріали пенсійної справи позивача.
17.11.2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що надана відповідачем відмова є правомірною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем не надано необхідних документів, підтверджуючих статус евакуйованих осіб із зони відчуження, відселених і тих, які самостійно переселилися. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 07.10.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до розписки повідомлення, до вказаної заяви позивачем долучено: довідку про призначення ідентифікаційного номеру, заява про призначення, копія довідки б/н, паспорт, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб, трудова книжка або документи про стаж.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішенням №0400-0308-8/94532 від 09.10.2020 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії, оскільки позивачем не надано необхідних документів, підтверджуючих статус евакуйованих осіб із зони відчуження, відселених і тих, які самостійно переселилися.
Позивач не погоджується із вказаним рішенням та вважає його протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.
За приписами статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796-XII).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У пункті 4 ч.1 ст.11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року проживали або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Згідно з п.4 ч.1 ст.14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», для встановлення пільг і компенсацій визначається така категорія осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
У частині 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказано, що особи мають право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.
При цьому, згідно з частиною 3 цієї ж статті, призначення та виплата пенсій, особам, які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Статтею 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846).
Так, за змістом Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Відповідно до ч.3 ст.65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон), іншими актами законодавства.
За змістом статей 14 і 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для встановлення пільг і компенсацій вказаним особам встановлюється категорія 4 та видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551 із змінами і доповненнями (далі - Порядок № 551).
За визначенням, наведеним у Порядку № 551, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон), іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 11 Порядку №551 посвідчення видаються особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 5).
Отже, аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.
Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106 Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», визначено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи.
Цією постановою м.Сарни віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Так, позивачем на підтвердження періоду проживання та роботи позивача у зоні радіоактивного забруднення надано зокрема довідку № 41 від 03.09.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_1 1964 р.н. проживала по АДРЕСА_1 у період з 15.09.1989 року по 18.11.1992 року.
Відповідно до запису у трудовій книжці № 5, у період з 11.12.1987 року по 16.09.1991 року позивач працювала у Сарненській райспоживспілці.
Крім того, на підтвердження періоду проживання та роботи позивача у зоні радіоактивного забруднення позивачем надано:
- направлення № 5055 від 14.12.1990 року відповідно до якого направляються для працевлаштування та забезпечення житлом ОСОБА_1 та її члени сім'ї, які переселяються з м.Сарни, у зв'язку з радіоактивним забрудненням цього населеного пункту;
- довідка № 88 від 29.07.2019 року відповідно до якої позивач працювала на підприємстві райспоживспілки «Дуброницьке об'єднання підприємств громадського харчування на посаді старшого бухгалтера комбінату з 01.06.1986 по 11.12.1987 року;
- довідка № 215 від 16.07.2019 року відповідно до якої позивач працювала в Сарненській райспоживспілці з 11.12.1987 року по 16.09.1991 року;
- довідка № 115 від 17 липня 2019 року відповідно до якої позивач працювала в споживчому товаристві з 17.09.1991 року по 17.11.1992 року;
- довідка № 18 від 26 липня 2019 року відповідно до якої позивач працювала в споживчому товаристві з 13.07.1983 року по 01.06.1986 року;
- свідоцтво про народження ОСОБА_2 , свідоцтво про народження ОСОБА_3 .
Разом з тим, як було зазначено вище, документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є виключно посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Пунктом 11 Постанови № 551 визначено, що посвідчення видаються уповноваженими органами за зареєстрованим або фактичним місцем проживання особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).
Таким чином, належність позивача до осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, має бути визначено лише спеціально уповноваженим органом, який у місячний термін з дня надходження необхідних документів, приймає рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської АЕС.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає передчасним позов позивача про визнання незаконними дій відповідача щодо відмови в призначенні їй пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання призначити пенсію, оскільки як встановлено судом, позивач при зверненні до пенсійного органу з відповідною заявою, не надала всіх необхідних документів, передбачених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема документа, що посвідчує його статус потерпілого від Чорнобильської АЕС.
Щодо посилань на те, що документом, який підтверджує право особи на призначення пенсії відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», може бути довідка про період проживання, роботи на території, що відноситься до зони посиленого радіологічного контролю, суд звертає увагу, що за правилами ч.3 ст.15 цього Закону, така довідка є тільки підставою для надання статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, а не підтверджує цей статус.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність протиправних дій відповідача щодо прийняття рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії у відповідності до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Вимога про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію із зниженням пенсійного віку на 5 років, відповідно до ст. 55 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначені пенсії, а отже також задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, не вирішується.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв