01 листопада 2021 року Справа № 160/12980/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
30 липня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій з урахуванням уточненої позовної заяви від 28.08.2021 року позивачка просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення у формі листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вих. № 18904-16108/С-01/8-0400/21 від 10.06.2021 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 05.06.2021 року.
В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначено, що 04.06.2021 року вона по досягненні пенсійного віку (на момент звернення виповнилось 55 років і 10 місяців) та маючи загальний страховий стаж 38 років 09 місяців, звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Разом із заявою про призначення пенсії до пенсійного органу були подані документи, що підтверджують право на призначення пенсії у відповідності до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак, відповідач рішенням, оформленим листом за вих. № 18904-16108/С-01/8-0400/21 від 10.06.2021 року, відмовив у призначенні пенсії за віком посилаючись на те, що вона не досягла пенсійного віку, встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вважаючи протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 02 вересня 2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
27.09.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні. Так, відповідачем зазначено, що відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який був діючим на момент виникнення спірних відносин, пенсія за віком призначається з дня, наступного після досягнення пенсійного віку (60 років). Позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на 04.06.2021 року не досягла пенсійного віку, у зв'язку із чим, право на призначення пенсії за віком у неї відсутнє. За таких обставин, оскаржуване рішення пенсійного органу є правомірним і скасуванню не підлягає.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04 червня 2021 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі закону України «Про пенсійне забезпечення», зазначаючи при цьому, що має необхідний стаж для призначення пенсії за віком - 55 років і 10 місяців та необхідний страховий стаж. Також, до пенсійного органу були подані документи, що підтверджують необхідний страховий стаж: трудова книжка, дипломи про освіту, довідки про заробітну плату.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішенням, оформленим листом за вих. № 18904-16108/С-01/8-0400/21 від 10.06.2021 року, відмовив у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 посилаючись на відсутність підстав для призначення пенсії, встановлених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, пенсійним органом зазначено, що у відповідності до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 року № 2148 - VIII, починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року - не менше 32 років. Позивачці на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії (04.06.2021 року) виповнилось повних 55 років, тобто пенсійного віку вона не досягла, у зв'язку із чим, право на призначення пенсії за віком в неї відсутнє.
Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивачка звернулась до суду із даним позовом.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, з 01.01.2004 Закон №1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З системного аналізу наведених правових норм судом зроблено висновок про те, що умовами призначення пенсії за віком у відповідності до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), є наявність декількох складових, а саме: досягнення пенсійного віку для жінок - 60 років та наявність страхового стажу на момент досягнення пенсійного віку (з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років).
В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачка звернулась до пенсійного органу 04.06.2021 року коли їй виповнилось повних 55 років, тобто у відповідності до положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вона не досягла пенсійного віку (60 років), що надає право на призначення пенсії за віком за нормами вказаного Закону.
Доказів того, що позивачка має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ні до пенсійного органу, ні до суду не надано.
Щодо твердження позивачки про те, що пенсія за віком повинна бути призначена їй у відповідності до норм статей 12, 20 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788 - XI по досягненні 55 річного віку, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Особам, які не мають достатнього для призначення повної пенсії стажу роботи (стаття 12), призначаються пенсії за віком при неповному стажі в розмірі, пропорційному наявному стажу (стаття 68), але не менше соціальної пенсії (пункт "б" статті 94) (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Пунктом 16 розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Тобто, норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який є основним законом, що визначає підстави призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
З урахуванням наведеного, суд вважає помилковим твердження позивачки з приводу того, що призначення пенсії за віком повинно бути здійснено за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії (04.06.2021), питання призначення пенсії за віком врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не Законом України «Про пенсійне забезпечення».
За таких обставин, рішення пенсійного органу, оформлене листом за вих. № 18904-16108/С-01/8-0400/21 від 10.06.2021 року, про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , є правомірним і підстави для його скасування, відсутні.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи відповідачем було доведено правомірність винесення рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , у зв'язку із чим, відсутні підстави для задоволення позову.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до положень ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241, 246, 291 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інн НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева