02 грудня 2021 року ЛуцькСправа № 140/6903/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимог, рішення про застосування штрафних санкцій,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.06.2021 №Ф-13541-13, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.04.2021 №Ф-0023430709 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.04.2021 №0023450709.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач з 16.08.2018 по 24.01.2020 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем. ГУ ДПС у Волинській області в період з 15.03.2021 по 19.03.2021 провело відносно позивача перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахувань та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства і правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 16.08.2018 по 24.01.2020. За наслідками перевірки складено акт №2835/03-20-07-09-2204802739 від 26.03.2021, в якому зафіксовано порушення п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, ч.2 ст.9, абзацу 3 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ) щодо повноти нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску внаслідок заниження бази нарахування єдиного внеску за 2019 рік шляхом заниження суми чистого оподатковуваного доходу, отриманого від здійснення діяльності, який підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на який нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. Донараховано єдиний соціальний внесок за період 2019 рік в розмірі відповідно до п.11 ст.8 Закону №2464-VІ від суми чистого оподатковуваного доходу, який сплачують платники з суми заниженої бази оподаткування єдиним внеском, в загальній сумі 38558,52 грн.
На підставі акту перевірки №2835/03-20-07-09-2204802739 від 26.03.2021 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.04.2021 №Ф-0023430709 на суму єдиного внеску 38558,52 грн та прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.04.2021 №0023450709, яким нараховану штрафну санкцію в сумі 7711,70 грн.
Позивач оскаржував вищевказані вимогу та рішення до ДПС України, яка рішенням від 09.06.2021 №4240/С/99-00-06-02-01-09 скаргу ОСОБА_1 залишила без розгляду.
14.06.2021 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.06.2021 №Ф-13541-13 на суму єдиного внеску в розмірі 45451,14 грн, з яких 37739,44 грн - недоїмка та 7711,70 грн - штрафи.
Позивач не погоджується з оскаржуваними вимогами та рішенням, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню. При цьому вказує, що висновки акту перевірки про надання послуг юридичній особі, яка не є платником єдиного податку, не відповідають фактичним обставинам, оскільки під час перевірки взято до уваги факт перерахування ТОВ «Платинум і К» на його рахунок коштів на суму 15417,00 грн з призначенням платежу «Оплата за ремонт ноутбуків НР Elite Book та принтера Canon Isensis MF 418Х згідно рахунку №4 від 23.10.2018, без ПДВ», хоча в дійсності у платіжному дорученні №790 від 23.10.2018 у полі «Призначення платежу» було допущено помилку, що підтвердило у листі від 24.10.2018 ТОВ «Платинум і К» і зазначило, що вірним слід вважати призначення платежу «Попередня оплата за товар згідно рахунку №4 від 23.10.2018 по договору поставки №1 від 23.10.2018, без ПДВ».
Позивач зазначає, що надавав відповідні пояснення контролюючому органу та заперечення на акт перевірки з копіями документів, які не були враховані відповідачем
Крім того, ОСОБА_1 вказує, що ГУ ДПС у Волинській області не мало право на проведення документальних перевірок в період дії карантину у зв'язку з встановленим мораторієм.
З наведених вище підстав позивач просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами (а.с.95).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.101-103) представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на правомірність оскаржуваних вимог та рішення.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16.08.2018 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а 24.01.2020 припинив підприємницьку діяльність за власним рішенням, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В період з 15.03.2021 по 19.03.2021 державним ревізором-інспектором ГУ ДПС у Волинській області у зв'язку з внесенням запису до ЄДР щодо припинення платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 на підставі наказу від 12.03.2021 №879 та направлення на перевірку від 12.03.2021 №827 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахувань та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства і правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 16.08.2018 по 24.01.2020, за наслідками якої складено акт від 26.03.2021 №2835/03-20-07-09-2204802739 (а.с.36-61).
За висновками акту перевірки від 26.03.2021 №2835/03-20-07-09-2204802739 встановлено наступні порушення, зокрема,
1) під час перебування на спрощеній системі оподаткування - платник єдиного податку другої групи СГД ОСОБА_1 було порушено вимоги п.п.2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме при здійсненні господарської діяльності в ІV кварталі 2018 року було надано послуги юридичній особі, що не є платником єдиного податку, а перебуває на загальній системі - платник податку на прибуток;
3) в порушення вимог підпункту 9 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України СГД ОСОБА_1 з 01.01.2019 не було здійснено переходу зі спрощеної системи на сплату інших податків та зборів, визначених цим Кодексом;
8) п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, ч.2 ст.9, абзацу 3 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ) щодо повноти нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску внаслідок заниження бази нарахування єдиного внеску за 2019 рік шляхом заниження суми чистого оподатковуваного доходу, отриманого від здійснення діяльності, який підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на який нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. Донараховано єдиний соціальний внесок за період 2019 рік в розмірі відповідно до п.11 ст.8 Закону №2464-VІ від суми чистого оподатковуваного доходу, який сплачують платники з суми заниженої бази оподаткування єдиним внеском в загальній сумі 38558,52 грн.
14.04.2021 позивач подав заперечення на акт перевірки від 26.03.2021 №2835/03-20-07-09-2204802739 (а.с.62-70), які були повернуті відповідачем без розгляду відповідно до акту від 21.04.2021, яким встановлено відсутність підпису ОСОБА_1 на запереченні (а.с.71).
22.04.2021 ГУ ДПС у Волинській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0023430709, якою зобов'язано позивача сплатити суму єдиного внеску в розмірі 38558,52 грн, та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0023450709, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в розмірі 7711,70 грн (а.с.72-73).
Позивач оскаржував вищевказані вимогу та рішення в адміністративному порядку шляхом подання скарги від 20.05.2021 до ДПС України (а.с.74-86), яка рішенням від 09.06.2021 №4240/С/99-00-06-02-01-09 скаргу ОСОБА_1 залишила без розгляду у зв'язку з пропуском встановленого строку для її подання (а.с.87-90).
14.06.2021 відповідач сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.06.2021 №Ф-13541-13, якою зобов'язав ОСОБА_1 сплатити заборгованість з єдиного внеску в розмірі 45451,14 грн, з яких 37739,44 грн - недоїмка та 7711,70 грн - штрафи (а.с.91).
Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням контролюючого органу, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
За приписами пунктів 291.2, 291.3 статті 291 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно з підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.
Відповідно до вимог підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність (підпункт 9).
Таким чином, в разі надання платником податку другої групи послуг не платнику єдиного внеску такий платник податків зобов'язаний перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.
Водночас, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення визначає Закон №2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону №2464-VI).
Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VІ визначено, що Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до абзацу першого пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Відповідно до частин другої - четвертої, абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно з вимогами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Як передбачено пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в ході проведення перевірки позивача контролюючий орган надіслав останньому лист про надання пояснень щодо отримання в ІV кварталі 2018 року доходу в сумі 15417 грн від надання послуг з ремонту ноутбуків та принтера ТОВ «Платинум і К», яке не є платником єдиного податку (а.с.26-28).
У відповідь на вимогу відповідача ОСОБА_1 надав письмові пояснення та їх документальне підтвердження щодо взаємовідносин із ТОВ «Платинум і К» (а.с.29-30).
Зокрема, відповідно до договору поставки №1 від 23.10.2018, укладеного між ФОП ОСОБА_1 як постачальником та ТОВ «Платинум і К» як покупцем, постачальник взяв на себе зобов'язання передавати покупцеві продукцію в асортименті, яка визначається у специфікації, що є додатком №1 до цього договору, а покупець зобов'язується приймати товар у власність у оплачувати його на умовах даного договору (а.с.18-20). Відповідно до пункту 2.2. даного договору поставка товару постачальником здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту отримання оплати.
У специфікації №1 до договору №1 від 23.10.2018 наведено характеристики та номенклатуру товару, що постачається, а саме батарея Dell Inspiron 15-3552 та картридж Canon 052H Black 9К на загальну суму 15147 грн без ПДВ (а.с.21).
23.10.2018 позивачем виставлено ТОВ «Платинум і К» рахунок №4 на оплату товару на суму 15147 грн (а.с.22) та цього ж дня на рахунок ОСОБА_1 надійшли кошти від даного товариства відповідно до платіжного доручення від 23.10.2018 №790 з призначенням платежу: оплата за ремонт ноутбуків НР Elite Book та принтера Canon Isensis MF 418Х згідно рахунку №4 від 23.10.2018 в сумі 15147 грн, без ПДВ (а.с.31).
У листі від 24.10.2018 вих.б/н, адресованому ТОВ «Платинум і К», позивач просив внести зміни у призначення платежу платіжного доручення №790 від 23.10.2018, а саме: попередня оплата за товар згідно рахунку №4 від 23.10.2018 по договору поставки №1 від 23.10.2018, без ПДВ (а.с.24).
У відповідь на вказаний лист ТОВ «Платинум і К» листом від 25.10.2018 вих.№1-10/2019Ф повідомило про те, що дійсно з технічних причин у платіжному дорученні №790 від 23.10.2018 помилково зазначено призначення платежу. Оскільки грошові кошти списані з рахунку платника і зараховані на рахунок одержувача, то переказ набуває статусу завершеного і банкам заборонено вносити виправлення в розрахункові документи. Для врегулювання допущеної помилки просило у полі «Призначення платежу» платіжного доручення №790 від 23.10.2018 вірним вважати «Попередня оплата за товар згідно рахунку №4 від 23.10.2018 по договору поставки №1 від 23.10.2018, без ПДВ» (а.с.25).
Накладною №1 від 30.10.2018 підтверджується факт поставки позивачем в адресу ТОВ «Платинум і К» товару: батареї Dell Inspiron 15-3552 та картриджа Canon 052H Black 9К на загальну суму 15147 грн без ПДВ (а.с.23).
Таким чином, дослідженими судом письмовими доказами підтверджується факт поставки ФОП ОСОБА_1 в адресу ТОВ «Платинум і К» товару та, як наслідок, безпідставність висновків контролюючого органу про надання позивачем даному контрагенту, який не є платником єдиного податку, послуг з ремонту ноутбуків та принтера.
Суд зазначає, що відповідачем необґрунтовано не взято до уваги подані позивачем пояснення та первинні документи щодо помилки в реквізитах платіжного доручення в полі «Призначення платежу», внаслідок чого зроблено хибний висновок про порушення ним вимог підпункту 9 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України та, як наслідок, Закону №2464-VI, що в свою чергу стало підставою для нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосування штрафних санкцій.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.06.2021 №Ф-13541-13, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.04.2021 №Ф-0023430709 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.04.2021 №0023450709, а тому вказані рішення контролюючого органу слід визнати протиправними та скасувати, а позов задовольнити повністю.
При цьому суд не погоджується з твердженнями позивача про те, що перевірка його діяльності протиправно проведена в період дії мораторію з врахуванням такого.
Так, в силу приписів пункту 52-2 підрозділу «Інші перехідні положення» 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім, зокрема, документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.
Підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Отже, в разі припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця мораторій на проведення перевірки не діє, з огляду на що перевірка позивача у зв'язку з внесенням запису до ЄДР щодо припинення платника податків проведена правомірно.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 917,21 грн, сплачений згідно з квитанцією від 05.07.2021 №16953 (а.с.15).
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.06.2021 №Ф-13541-13, вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 22.04.2021 №Ф-0023430709 та рішення Головного управління ДПС у Волинській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.04.2021 №0023450709.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 917,21 грн (дев'ятсот сімнадцять грн 21 коп.).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій