01 грудня 2021 року ЛуцькСправа № 140/7000/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач, пенсійний орган) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 06 грудня 2019 року №26887/02-39 про відмову позивачу в перерахунку пенсії та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу обчисленої відповідно до пункту 9 Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 (далі - Порядок №1210) та на підставі рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(ІІ)2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та особою, з інвалідністю ІІ групи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1.
Довідкою від 15 серпня 1986 року №370 підтверджено про те, що позивач дійсно працював в 30 кілометровій зоні для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС з 01 серпня 1986 року по 16 серпня 1986 року в місті Чорнобиль та поблизу реактора села Копачі, а довідкою №6472 про те, що в період з 15 травня 1987 року по 12 червня 1987 року приймав участь у ліквідації нслідків аварії на ЧАЕС в 30 кілометровій зоні в пунктах : Копачі, Прип'ять, Лельов, ПуСО, станції Янів при рівневі радіації вище 5 мр/год.
Позивач вказує, що оскільки він є особою, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та внаслідок цього отримав інвалідність, то пенсія по інвалідності має бути обчислена та виплачена за його бажанням, відповідно до пункту 9 Порядку №1210.
ОСОБА_1 11 грудня 2018 року звернувся до Ковельського об'єднання ПФ України із заявою про перерахунок пенсії, однак згідно із рішенням від 17 грудня 2018 року №306/1-01 пенсійний орган відмовив в перерахунку призначеної пенсії.
Позивач 01 листопада 2019 року повторно звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок призначеної пенсії, проте рішенням від 21 листопада 2019 року №1231/1-01 йому вдруге відмовлено в перерахунку призначеної пенсії.
Після прийняття Конституційним Судом України рішення від 25 квітня 2019 року №1-р (II) 2019 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою встановленого зразка про здійснення перерахунку та виплати пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за наслідками розгляду якої рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 06 грудня 2019 року № 26887/0239 відмовлено в перерахунку призначеної пенсії.
ОСОБА_1 уважає відмову пенсійного органу неправомірною та такою, що суперечить чинному законодавству та порушує його право на соціальний захист, з огляду на що просить адміністративний позов задовольнити.
У відзиві на позовну заяву від 16 червня 2020 року №0300-0802-8/17310 представник відповідача позовних вимог не визнала, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України як одержувач пенсії по III групі інвалідності від захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивач 29 листопада 2019 року звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян» які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В матеріалах пенсійної справи позивача наявні документи, що підтверджують виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС протягом періодів з 01 серпня 1986 року по 16 серпня 1986 року та з 15 травня 1987 року по 12 червня 1987 року, а саме: довідка від 06 січня 1993 року №51 видана Ковельським автотранспортним підприємством №10761 та довідка видана Київським шляховим ремонтно-будівельним управлінням № 100 від 15 серпня 1986 року за №370 де зазначено, що позивач працював водієм АТП-10761 по перевезенню а/бетону для будівництва підвізних путів у період з 01 серпня 1986 року по 16 серпня 1986 року, відрядне посвідчення №890 видане позивачу, як водію в м. Чорнобиль з 15 травня 1987 року по 14 червня 1987 року.
Зазначає, що із довідок наданих для перерахунку (призначення) пенсії, а також до позовної заяви, не вбачається, що ОСОБА_1 відноситься до військовослужбовців, зокрема, і військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Оскільки позивачем не надано документів, які б підтверджували, що він належить до військовослужбовців або осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї піді час проходження дійсної строкової служби, або до військовозобов'язаних, призваних на військові збори і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, для застосування статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» при обчисленні пенсії немає підстав та 02 грудня 2019 року головним управлінням прийнято рішення відмовити позивачу у проведенні перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до вказаної статті.
З урахуванням зазначеного, представник ГУ ПФУ у Волинській області просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 39-42).
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 36).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03 липня 2021 року дану справу визнано типовою та провадження у даній типовій адміністративній справі зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №520/1972/19 за позовом ОСОБА 1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії (арк. спр. 66-67).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року провадження у даній справі було поновлено.
Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію по інвалідності ІІІ група, інвалід з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 17 жовтня 2012 року №0110982 та пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 20 березня 2013 року серії НОМЕР_2 (арк. спр. 6).
Згідно із посвідченням від 18 квітня 2019 року серії НОМЕР_3 позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, категорії 1 (арк. спр. 7).
ОСОБА_1 11 грудня 2018 року звернувся до Ковельського об'єднання ПФ України із заявою, в якій просив з 01 серпня 2018 року перерахунок його пенсії (арк. спр. 8), за результатами розгляду якої відповідач листом від 17 грудня 2018 року №306/1-01 повідомив, що для вирішення питання про перерахунок необхідно звернутися до управління з заявою встановленого зразка з документів, а також, що рішення Конституційного від 17 липня 2018 року №6-р/2018 не має жодного відношення до правовідносин, які призначення або перерахунку пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (арк. спр. 9).
Позивач 01 листопада 2019 року повторно звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок призначеної пенсії (арк. спр. 10), однак відповідач листом від 21 листопада 2019 року №1231/1-01 йому вдруге відмовив в перерахунку призначеної пенсії, в якому зазначив, що для проведення перерахунку пенсії як інваліду І групи у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та перерахунку пенсії з урахуванням змін до Порядку №1210, немає підстав (арк. спр. 11).
Також за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 29 листопада 2019 щодо перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ГУ ПФУ у Волинській області листом від 06 грудня 2019 року №26887/0239 повідомило, що оскільки не надано документів, які б підтверджували, що позивач належить до військовослужбовців або осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосування ядерної зброї час проходження дійсної строкової служби, або до військовозобов'язаних, призваний на військові збори і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, для застосування статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» при обчисленні пенсії немає підстав, у зв'язку із чим 02 грудня 2019 року прийнято рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до статті 59 Закону України «Про і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». (арк. спр. 12-13).
Про прийняте рішення пенсійний орган повідомив позивача згідно із повідомленням про відмову в призначенні перерахунку пенсії вих. №26887/02-39 від 06 грудня 2019 року (арк. спр. 17).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції до 01 жовтня 2017 року) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
З 01 жовтня 2017 року редакція вказаної норми змінена Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, та застосовується із вказаного часу у такій редакції: «особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Проте, Рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) від 25 квітня 2019 року №1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Також вказаним рішенням встановлено, що словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, з резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 25 квітня 2019 року випливає, що визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону, та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення.
Відтак особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру згідно з частиною третьою статті 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» з 26 квітня 2019 року.
Вказаний висновок зазначено в рішенні Верховного Суду у зразковій справі №520/1972/19.
Разом з тим, суд звертає увагу на рішення Конституційного Суду України №1-р(II)/2019 від 25 квітня 2019 року, що поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
У вказаному рішенні Конституційний Суд України наголосив, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону та обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов'язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.
Отже, військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов'язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.
Відтак, для виникнення права на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою незмінною залишилась умова щодо наявності у особи статусу військовослужбовця, на яких і розповсюджується норма статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому, статтею 10 Закону № 796-XII врегульовано, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Примітка до вказаної статті закріплює, що до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Тому, законодавство визначає декілька окремих категорій серед військовослужбовців за критерієм виду військової служби.
Судом встановлено, що позивач брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування цивільної оборони, оскільки як убачається із довідки від 06 січня 1993 року №51 виданої Ковельським автотранспортним підприємством №10761 та довідки від 15 серпня 1986 року за №370, виданої Київським шляховим ремонтно-будівельним управлінням №100 ОСОБА_1 працював водієм АТП-10761 по перевезенню а/бетону для будівництва підвізних путів у період з 01 серпня 1986 року по 16 серпня 1986 року і відповідно відрядне посвідчення №890 видане позивачу, як водію в м. Чорнобиль з 15 травня 1987 року по 14 червня 1987 року.
Однак, як вже зазначено вище, незмінною умовою для отримання пенсії в розмірі, встановленому частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ є наявність у особи статусу військовослужбовця при виконанні робіт, що пов'язані з ліквідацією аварії на ЧАЕС.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні належні докази щодо призову позивача як військовозобов'язаного на військові збори, або проходження ним військової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач був направлений у відрядження роботодавцем, на роботу з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як цивільна особа, а тому він не може бути віднесений до категорії військовослужбовців відповідно до зазначених вище положень законодавства.
Натомість право на обчислення пенсії по інвалідності, яке реалізується на підставі частини третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, пов'язується із наявністю у особи станом на момент ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС статусу військовослужбовця, з врахуванням висновків, викладених в рішенні Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі №320/4932/19 та від 14 липня 2021 року у справі № 320/6413/19.
За таких обставин, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду справи фактичні обставини справи та враховуючи норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 06 грудня 2019 року №26887/02-39 про відмову позивачу в перерахунку пенсії є правомірним та підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Керуючись статтями 243-246, 255, 257, 262, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст судового рішення виготовлено 01 грудня 2021 року.