22 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/7739/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
при секретарі судового засідання Новак Л.О.,
за участю представника позивача Косендюка Я.А.,
представника відповідача Сахарчука А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з додатковою відповідальністю «Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів» (далі - ТзДВ «Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів», позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2021 №0038180711.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.06.2021 року ГУ ДПС у Волинській області складено акт «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТзДВ «Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів» за №4959/07-11/00953482.
У розділі IV «Висновок» акту зазначено, що перевіркою встановлено порушення: п.3 ст.13 Закону України від 21.06.2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» в частині не надходження ТМЦ по імпортних операціях від 05.04.2019 та від 06.05.2019 згідно контракту №4/2018 від 09.10.2018, укладеного з фірмою - нерезидентом «AGRALEX Sp. z.o.o.» Польща.
07.07.2021 ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення №0038180711, яким застосовано штрафну санкцію у сумі 8 778 271, 13 грн.
Позивач вважає дане рішення суб'єкта владних повноважень протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ним до моменту настання граничного строку повернення коштів або поставлення обладнання на виконання зовнішньоекономічного контракту №4/2018 від 09.10.2018 року, укладеного з нерезидентом «AGRALEX Sp. z.o.o.», а саме станом на 03.04.2020 по платіжному дорученню в іноземній валюті №15 від 05.04.2019 та на 04.05.2020 по платіжному дорученню в іноземній валюті №16 від 06.05.2019, були заявлені вимоги до суду про стягнення коштів, а відтак термін нарахування пені згідно абз. 1 ч.7 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» зупиняється.
З наведених підстав просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 02.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу, зроблених при проведенні перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства по контракту №4/2018 від 09.10.2018 за період з 09.10.2018 по 02.06.2021.
Зазначає, провадження у справі про банкрутство боржника-нерезидента і як наслідок процедура банкрутство такого боржника не є підставою для зупинення граничних строків, передбачених статтею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», а також підставою для зупинення нарахування чи не нарахування пені за порушення резидентами строку розрахунків.
Крім того, вказує, що ТзДВ «Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів» до перевірки не представлено відповідної довідки уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту), наявність якої є підставою для зупинення перебігу строку розрахунку.
З урахуванням вказаного просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 08.10.2021 продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів.
В поданому до суду поясненні представник відповідача вказує, що наявність підстав для зупинення граничного строку розрахунків за операціями з імпорту товарів за контрактом та зупинення нарахування пені за порушення цього строку на підставі частини 7 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» з дня включення резидента до списку кредиторів за його кредитними вимогами, самостійно не є достатньою підставою для вирішення заявлених вимог позивача. В залежності від результату розгляду заяви про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок недоотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом) встановлено виникнення підстав для звільнення від відповідальності за порушення граничних строків розрахунків з моменту їх зупинення або відновлення підстав для нарахування пені за весь час порушення. За наслідками процедури банкрутства компанії згідно ліквідаційного звіту можливо буде встановити виконати зобов'язання перед кредитором.
Представник позивача в поданих до суду поясненнях наголошує, що 09.03.2020 районний суд в м.Кошалін, VІІ господарський відділ прийняв заявлені позивачем кредиторські вимоги на суму 1 263 738,91 польських злотих, з яких основна сума 1 259 150,77 польських злотих та відсотки 4 588,17 польських злотих. За даних обставин днем прийняття до розгляду такої заяви, з настанням якого частина 7 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» пов'язує момент зупинення граничного строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів та момент зупинення нарахування пенсі за його порушення є день прийняття до розгляду заявлених вимог (включення резидента до списку кредиторів за його кредиторськими вимогами), а саме 09.03.2020. В подальшому районний суд в м.Кошалін, VІІ господарський відділ виніс постанову від 30.07.2021, якою «видав виконавчий лист стосовно витягу зі списку заборгованостей» тим самим суд задовольнив вимоги позивача про стягнення коштів. Крім того, вказує, що пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог ПК України з 01 січня 2021 року є одним із різновидів пенсі в розумінні приписів підпункті 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України та відповідно нарахування пенсі у період з 01.01.2021 суперечить положенням абз.11 п.52-1 підрозділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
Ухвалою суду від 20.10.2021 закрито підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та у письмових поясненнях.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у відзиві проти позову та письмових поясненнях, просив у його задоволенні відмовити повністю.
Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ТзДВ «Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів» з 07.05.1998 зареєстроване як юридична особа, основний вид діяльності: 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах (основний).
09.10.2018 між ТзДВ «Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів» та нерезидентом «AGRALEX Sp. z.o.o.» (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №4/2018 на поставку обладнання (силос плоскодонний SAS - 16320). Загальна сума контракту складає 328 417 євро. Згідно п.3.4. вказаного контракту покупець зобов'язується провести аванс у розмірі 30% від вартості контракту, яка складає 98 525, 10 євро.
27.03.2019 між сторонами укладено Додаткову угоду №1, якою внесено зміни до п.3.7. Контракту щодо оплати, а саме: частина вартості контракту у розмірі 60% (197 050, 20 євро) буде оплачена до 22.04.2019 року, а інша частина 10% (32 841, 70 євро) на протязі 14 днів після введення обладнання в експлуатацію.
На виконання контракту №4/2018 від 09.10.2018 ТзДВ «Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів» оплатило нерезиденту кошти у сумі: платіжним дорученням в іноземній валюті №15 від 05.04.2019 р. на суму 98 525, 10 євро (п.3.4. Контракту); платіжним дорученням в іноземній валюті №16 від 06.05.2019 р. на суму 197 050, 20 євро (п.3.7 Контракту та Додаткової угоди №1).
Головним управлінням ДПС у Волинській області отримано від ДПС України витяг з інформації, отриманої від Національного банку України (лист від 26.05.2020 №25-0006/108/ДСК; лист 23.06.2020 №25-0006/115/ДСК), яка надана AT «ПРОКРЕДИТ БАНК» про виявлені факти ненадходження в установлені Національним банком граничних строків розрахунків або строків, визначених у висновках, грошових коштів чи товарів, станом на 01.05.2020 та 01.06.2020, яка надана банками до НБУ згідно із Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7 на виконання статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» на ТзДВ «Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів» щодо порушення граничних термінів розрахунків при здійсненні імпортних операції від 05.04.2019 року та від 06.05.2019 року, по контракту від 09.10.2018 №4/2018.
В період з 02.06.2021 по 08.06.2021 контролюючим органом було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзДВ «Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів» з питань дотримання вимог валютного законодавства по контракту №4/2018 від 09.10.2018 за період з 09.10.2018 по 02.06.2021, за наслідками проведення якої ГУ ДПС у Волинській області було складено акт від 15.06.2021 №4959/07-11/00953482 (далі - акт).
За результатами проведеної перевірки встановлено порушення ТзДВ «Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів» пункту 3 статті 13 Закону України від 26.06.2018 №2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції» в частині не надходження ТМЦ по імпортних операція від 05.04.2019 та від 06.05.2019 згідно контракту №4/2018 від 09.10.2018, укладеного з фірмою - нерезидентом «AGRALEX Sp. z.o.o.» Польща.
На підставі акту перевірки від 15.06.2021 №4959/07-11/00953482 ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення від 07.07.2021 №0038180711, яким за порушення вимог пункту 3 статті 13 Закону України від 26.06.2018 №2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунку в сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 8 778 271,13 грн.
Висновки контролюючого органу базуються на тому, що в ТзДВ «Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів» станом на 02.06.2021 по контракту №4/2018 від 09.10.2018 рахується прострочена дебіторська заборгованість в сумі 295 573,30 євро. Що відповідає даним бухгалтерського обліку платника (бал. рах №3712 розрахунки з виданими авансами в іноземній валюті). ТзДВ «Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів» з позовною заявою про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом) - не зверталась. ТзДВ «Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів» до перевірки не представлено відповідної довідки уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
На підставі встановлених перевіркою обставин відповідач здійснив розрахунок пені за порушення термінів здійснення зовнішньоекономічних операцій позивачем за контрактом №4/2018 від 09.10.2018 з нерезидентом «AGRALEX Sp. z.o.o.» Польща з 04.04.2020 по 02.06.2021 (425 днів прострочення) та з 05.05.2020 по 02.06.2021 (394 днів прострочення), що в загальному розмірі становить 8 778 271,13 грн.
Позивач, вважаючи винесене податкові повідомлення-рішення протиправним, звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, а також граничні строки розрахунків при імпорті/експорті товарів/послуг час здійснення спірних зовнішньо-економічних операцій регулювалися Законом України від 23.09.94 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України (частина третя статті 2 Закону України від «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»).
Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті (частина четверта статті 2 Закону України від «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»).
Відповідно до пункту 1 Постанови Правління Національного Банку України № 342 від 07 червня 2016 року визначено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону № 185/94-ВР, здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.
Аналогічні строки щодо термінів розрахунків за операціями при імпорті/експорті товарів/послуг були встановлені постановами Правління Національного Банку України № 386 від 14 вересня 2016 року та № 41 від 25.05.2017.
З 07.07.2018 набрав чинності Закон України 21.06.2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон № 2473-VIII), яким визначено правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
Відповідно до статті 16 Закону № 2473-VIII «Прикінцеві та перехідні положення» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через сім місяців з дня набрання ним чинності (частина перша).
Визнати такими, що втратили чинність з дня введення в дію цього Закону, зокрема, Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (частина друга статті 16 Закону № 2473-VIII).
Таким чином, норми Закону № 2473-VIII підлягають застосуванню через сім місяців з дня опублікування 07.07.2018, тобто, з 08.02.2019, а до цієї дати діяли норми Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Частина перша статті 13 Закону № 2473-VIII передбачає, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Рішення про застосування до уповноважених установ, суб'єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п'ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення (частина восьма статті 16 Перехідні положення Закону № 2473-VIII).
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Вимоги щодо здійснення окремих операцій в іноземній валюті, викладено в Положенні про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, зокрема, пунктом 21 розділу ІІ визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Згідно з частиною п'ятою статті 13 Закону № 2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Разом з тим, Законом № 2473-VIII встановлений виключний перелік підстав незастосування санкцій за порушення строків розрахунків.
Так, частиною сьомою статті 13 Закону № 2473-VIII передбачено, що у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.
У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.
У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.
З матеріалів справи слідує, що 21.01.2020 Районний суд в м. Кошалін, VII господарський відділ виніс постанову, якою: відкрив провадження справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «AGRALEX» (пункт 1); зазначив, що юрисдикція польських судів базується на статті 3 п. 1 Регламенту Європейського парламенту та Ради (ЄС) 2015/848 від 20 травня 2015 року про провадження у справах про процедуру банкрутства та провадження має загальний характер.
21.01.2020 Районний суд в м. Кошалін, VII господарський відділ зробив оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агралекс» (AGRALEX).
09.03.2020 Районний суд в м. Кошалін, VII господарський відділ прийняв заявлені ТзДВ «Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів» кредиторські вимоги на суму 1 263 738,91 польських злотих, з яких основна сума 1 259 150,77 польських злотих та відсотки 4 588, 14 польських злотих.
Відтак, до моменту настання граничного строку повернення коштів або поставлення обладнання на виконання зовнішньоекономічного контракту №4/2018 від 09.10.2018 позивачем були заявлені вимоги в суді про стягнення вказаних коштів у справі про банкрутство, які прийняті судом до розгляду. Дані обставини визнаються контролюючим органом у акті перевірки.
Таким чином, суд погоджується з позицією позивача, що на момент спливу граничного строку, а саме станом на 03.04.2020 по платіжному дорученню в іноземній валюті №15 від 05.04.2019 та на 04.05.2020 по платіжному дорученню в іноземній валюті № 16 від 06.05.2019 ТзДВ «Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів» були заявлені до суду вимоги про стягнення коштів, які були прийняті судом 09.03.2020, а відтак згідно абз. 1 частини сьомої статті 13 Закону № 2473-VIII строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.
За даних обставин днем прийняття до розгляду такої заяви, з настанням якого частина сьома статті 13 Закону № 2473-VIII пов'язує момент зупинення граничного строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів та момент зупинення нарахування пені за його порушення є день прийняття до розгляду заявлених вимог (включення резидента до списку кредиторів за його кредиторськими вимогами), а саме 09.03.2020.
Разом з тим, в залежності від результату розгляду заяви про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок недоотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом) встановлено виникнення підстав для звільнення від відповідальності за порушення граничних строків розрахунків з моменту їх зупинення або відновлення підстав для нарахування пені за весь час порушення.
Судом встановлено, що 30.07.2021 Районний суд в м. Кошалін, VII господарський відділ виніс постанову, якою видав виконавчий лист стосовно витягу зі списку заборгованостей товариства з обмеженою відповідальністю «AGRALEX» у м.Редло, КРС 000577823, затвердженого постановою судді-комісара від 23.09.2020, з якого виникає визнана заборгованість перед ТзДВ «Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів» при процедурі укладення мирової угоди з кредиторами, номер справи VІІ GRu 1/20, на загальну суму 1 263 738,91 зл, в рахунок погашення якої під час провадження кредитор не отримав жодної суми.
Таким чином, суд задовольнив вимоги позивача про стягнення коштів з нерезидента «AGRALEX Sp. z.o.o.».
Витяг із списку заборгованостей є виконавчим листом, який видає суд на підставі якого виконуються вимоги про стягнення коштів. Це додатково підтверджується повідомленням про зняття дебіторської заборгованості з банківського рахунку та повідомлення про арешт банківського рахунку боржника.
Крім цього, суд дослідив в судовому засіданні наданий позивачем правовий висновок від 20.09.2021, в якому наведені роз'яснення фахівця в галузі права, щодо правової природи документа «витягу із списку заборгованостей». Зокрема, вказаний документ у відповідності до законодавства Республіки Польща є виконавчим документом, який прирівнюється до судового рішення на підставі якого стягуються кошти у судовому порядку.
Таким чином, суд вважає помилковим висновок контролюючого органу про те, що процедура банкрутства нерезидента не є підставою для зупинення строків розрахунків, оскільки подання заява резидента про включення вимог до реєстру кредиторів у судовому порядку є способом стягнення коштів у судовому порядку з боржника, що відповідає вимогам частини сьомої статті 13 Закону № 2473-VIII.
Зазначене також підтверджується листом судового виконавця Пьотр Івашка від 13.08.2020, у якому зазначено, що «реструктуризаційне провадження за даною справою ведеться на даний момент згідно законодавства, що діє на території Республіки Польща, зокрема згідно положень Закону про реструктуризацію, і одночасно є способом погашення боргів перед кредиторами, що мають угоду боржником».
Отже, суд погоджується з твердженням позивача, що ефективним способом для захисту прав, порушених, внаслідок невиконання перед позивачем договірних зобов'язань нерезидентом «AGRALEX Sp. z.o.o.» - це звернення позивача з кредиторськими вимогами до «AGRALEX Sp. z.o.o.» в порядку визначеному законодавством Республіки Польща за правилами якого провадиться процедура банкрутства нерезидента.
З огляду на зазначене, суд вважає, що твердження відповідача про відсутність підстав для застосування норм частини сьомої статті 13 Закону № 2473-VIII у зв'язку з включенням резидента до реєстру кредиторів в процедурі банкрутства нерезидента за кредиторськими вимогами, що виникли внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом) є таким, що суперечить обсягу гарантій та змісту правового регулювання норми Закону та порушує принцип рівності перед законом.
Відтак, проаналізувавши вказані обставини у сукупності, в контексті викладених норм права, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними та достовірними доказами порушення позивачем вимог частини третьої статті 13 Закону № 2473-VIII, а тому застосування до ТзДВ «Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів» відповідальності, передбаченої частиною п'ятою вказаної статті є безпідставним, відповідно податкове повідомлення від 07.07.2021 №0038180711 є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім цього, при вирішені даної справи суд також враховує наступне.
Відповідно до абз. 11 п.52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.
Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 №466-IX, в редакції від 01.01.2021, підпункт 14.1.162 ПК України викладено в такій редакції: «14.1.162. пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».
Контроль за порушеннями у сфері зовнішньоекономічної діяльності покладено на Відповідача.
Відповідно до п.п.54.3.3. п.54.3. статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення,у сфері зовнішньоекономічної діяльності; є контролюючий орган.
Отже, ПК України визначено, що пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом грошового зобов'язання платника податків та застосовується контролюючим (податковим) органом в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень-рішень, а Закон України «Про валюту і валютні операції», зокрема стаття 13, містить лише встановлення такого виду відповідальності, як пеня за порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею.
Таким чином, пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог ПК України з 01.01.2021 є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1. ст. 14 ПК України та відповідно нарахування пені у період з 01.01.2021 суперечить положенням абз. 11 п.52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Статтею 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Таким чином, під час судового розгляду справи відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 07.07.2021 №0038180711.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 22 700,00 грн., сплачений платіжним дорученням №18 від 21.07.2021.
Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 07 липня 2021 року №0038180711.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, майдан Київський, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів» (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Луцька, будинок 15, ідентифікаційний код юридичної особи 00953482) судові витрати в розмірі 22 700 (двадцять дві тисячі сімсот) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Я. Ксензюк
Повне судове рішення складено 02 грудня 2021 року