Справа № 199/7161/21
(1-кс/199/1689/21)
03.12.2021 року м. Дніпро
Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у судовому засіданні у залі суду клопотання слідчого ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про тимчасовий доступ до речей та документів, що містять охоронювану законом таємницю,
01.12.2021 до суду надійшло клопотання слідчого ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області ОСОБА_3 про тимчасовий доступ до речей та документів, що містять охоронювану законом таємницю, відповідно до якого порушується питання про накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
Клопотання обґрунтовано тим, що «12.12.2015 невстановлена особа, шляхом обману, підробки документів, та надання їх нотаріусу, заволоділа квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .
Відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.01.2016 за № 12016040670000205 за ознаками ч.3 ст. 190 КК України.
Процесуальне керівництво здійснюється ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Досудовим розслідування встановлено, що 12.12.2015 на підставі свідоцтва б/н від 02.03.1997 про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_5 зареєстроване право на нерухоме майно за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Того ж дня ОСОБА_7 , згідно договору купівлі-продажу, продав вищевказану квартиру ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Цей договір посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_5 .
Також встановлено, що з 07.12.2015 ОСОБА_6 перебував у Дніпровській установі виконання покарань (СІЗО) м. Дніпропетровська, таким чином не міг підписувати договір купівлі-продажу.
В подальшому, а саме: 28.01.2016 ОСОБА_8 , згідно договору купівлі-продажу, продала квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_9 , 1984 року народження. Цей договір посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_10 .
17.02.2016 слідчий Кіровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_11 звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням про арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . В обґрунтуванні клопотання слідчий послався на те, що 12.12.2015 невстановлена особа шляхом обману та підробки документів та надання їх приватному нотаріусу, заволоділа вищевказаною квартирою. Клопотання слідчого ОСОБА_11 про арешт майна було задоволено.
Далі, під час примусового виконання виконавчого документа в рамках виконавчого провадження № 60138796 про стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_12 суми боргу, було звернено стягнення на квартиру, загальною площею 39,2 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Електронні торги з продажу вищевказаної квартири через систему електронних торгів « ІНФОРМАЦІЯ_4 » відбулись 04.11.2019.
24.01.2020 приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_13 , на підставі акту про проведення електронних торгів, складеного приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_14 «21» січня 2020 року, видано Свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів, яким посвідчено право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , стає ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Після цього ОСОБА_15 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням про скасування арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Оскільки квартира, на яку був накладений арешт, була виставлена на електронні торги, результатом яких є її придбання, суд клопотання ОСОБА_15 про скасування арешту майна - задовольнив.
04.02.2020 у період часу з 14.10 до 16.20 з квартири АДРЕСА_1 невідомі особи здійснили крадіжку документів.
01.04.2020 до квартири АДРЕСА_1 проникли невідомі особи. В діях невстановлених осіб вбачається склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України.
30.11.2020 ОСОБА_15 , згідно договору купівлі-продажу, продав квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Цей договір посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_17 .
Згідно матеріалів інвентаризаційних справ КП « ІНФОРМАЦІЯ_7 » ДМР, станом на 21.08.2021 містяться відомості про реєстрацію права власності за адресою: АДРЕСА_2 за громадянином ОСОБА_18 , на підставі свідоцтва про право власності від 18.09.1996, видане ІНФОРМАЦІЯ_8 , згідно з розпорядженням №4/1415-96, зареєстроване в КП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » ДМР та записано в реєстрову книгу № 239п за реєстровим № 29.
Згідно витягу з єдиного реєстру прав на нерухоме майно від 15.09.2021 №274948671 власником квартири, загальною площею 39,2 м2, за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на підставі договору купівлі-продажу від 30.11.2020.
Враховуючи вищевикладене у органів досудового розслідування є підстави вважати, що у подальшому наявний ризик незаконного відчуження вказаного нерухомого майна, що унеможливлює зберегти вказане нерухоме майно як речовий доказ, а саме: квартири АДРЕСА_1 ».
Слідчий ОСОБА_4 не прибув у судове засідання, звернувшись одночасно з зазначеним клопотанням із заявою про розгляд клопотання без його участі.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання та просила його задовольнити.
Вислухавши думку прокурора, вивчивши обставини, підстави, викладенні на обґрунтування вимог, дослідивши докази які подані разом з клопотанням, слідчий суддя, розглядаючи клопотання в межах обставин, вимог та підстав, викладених в клопотанні, приходить до наступного висновку.
Слідчий ОСОБА_4 за погодженням з повноважним прокурором ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів, що містять охоронювану законом таємницю, яке за своїм змістом є клопотанням про арешт майна, відповідно до якого порушується питання про накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , а тому слідчий суддя не зважаючи на таке протиріччя у вказаному клопотанні, при його розгляді керується вимогами ст.ст. 170-173 КПК України щодо розгляду клопотання по суті про арешт майна.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у ІНФОРМАЦІЯ_10 . Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у ІНФОРМАЦІЯ_11 та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
За ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Частиною другою ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчий суддя констатує, що єдиною підставою для арешту майна слідчий ОСОБА_4 у своєму клопотанні, яке погоджено прокурором, вказує на необхідність збереження нерухомого майна як речового доказу, що передбачено п).1 ч.2 ст.170 КПК України.
Частиною третьою ст.170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Частиною третьою статті 132 КПК України, встановлено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Частина перша ст.98 КПК України вказує, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Прокурором в судовому засіданні не доведено відповідність майна , на яке накладено арешт критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.
Разом з цим слідчий суддя зазначає, що клопотання слідчого та долучені до нього документи не містять будь-яких належних та допустимих доказів визнання квартири АДРЕСА_1 саме речовим доказом, зокрема матеріали клопотання не містять постанови слідчого про визнання вказаної квартири речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні та слідчий у своєму клопотанні на такі обставини не посилається.
Таким чином, законних та процесуальних підстав для задоволення клопотання, з яким звернувся слідчий, не має, тому у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, що містять охоронювану законом таємницю, відповідно до якого порушується питання про накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 необхідно відмовити.
У такому висновку слідчий суддя переконаний, що факт винесення слідчим, прокурором постанови про визнання предмета речовим доказом як обов'язкову передумову накладення арешту на такий предмет є правильною і полягає в такому. Відповідно до вимог КПК «… арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів» (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК).
Тобто на момент судового розгляду питання про накладення арешту на майно слідчий, прокурор мають прийняти рішення, що таке майно має для справи доказове значення, а саме м майно має набути процесуального статусу речового доказу. Навіть якщо обґрунтування того, що предмет має доказове значення для кримінального провадження, викладено в клопотанні про накладення арешту, формально для слідчого судді це не може вважатися процесуальним рішенням, оскільки, відповідно до закону, рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови (ч. 3 ст.110 КПК).
Слідчий суддя вважає, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблено лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.
Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви, з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз і зробити висновок про відповідність цього майна положенням ст. 98 КПК України та наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбачених ст. 98 КПК України, та має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.
Слідчому судді не надано слідчим або прокурором постанови про визнання майна речовим доказом, що свідчить про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, оскільки без відповідної постанови майно не може набути статусу речового доказу, а іншої мети клопотання слідчого не містить.
Також, слідчий суддя зазначає, що з огляду на викладене наявність або відсутність постанови відіграє важливу роль для вирішення питання про законність обмеження права власності щодо майна
Керуючись ст.ст. 131, 132, 170-175, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у задоволені клопотання від 01 грудня 2021 року слідчого ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 погодженого з прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області ОСОБА_3 про тимчасовий доступ до речей та документів, що містять охоронювану законом таємницю, відповідно до якого порушується питання про накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1