Справа № 521/20060/21
Номер провадження:1-кс/521/6258/21
02.12.2021 року м. Одеса
Слідчий суддя Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання органу досудового розслідування про арешт майна, -
З Клопотання вбачається, що В провадженні слідчого відділення відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження №12021162470001669 від 24.11.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 185 КК України, процесуальне керівництво вказаного кримінального провадження здійснюється Малиновською окружною прокуратурою міста Одеси.
Досудовим розслідуванням встановлено що, ОСОБА_3 , будучи раніше судимий за скоєння корисливих умисних злочинів, судимість за скоєння яких, у встановленому законом порядку, не знято і не погашено, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, і знову вчинив умисний злочин проти власності при наступних обставинах.
Так, 24 листопада 2021 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_3 та його співмешканка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебували за адресою: АДРЕСА_1 .
В цей час, у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виник спільний злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна поєднаного з проникненням до квартири, яка належить потерпілому ОСОБА_5 та яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
З метою реалізації спільного злочинного умислу з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистої наживи, переконавшись, що їх дії залишаться непоміченими для оточуючих, заздалегідь будучи підготовленими та маючи при собі спеціально пристосоване знаряддя для вчинення злочину - відмички, за допомогою яких ОСОБА_3 відкрив механізм замка вхідних дверей та проник до квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
У цей час, ОСОБА_4 , перебувала поблизу вхідних до вказаної квартири дверей та здійснювала спостереження за під'їздом, з метою завчасного сповіщення ОСОБА_3 , у випадку небезпеки викриття.
В подальшому, ОСОБА_3 , перебуваючи всередині квартири, згідно спільного з ОСОБА_4 злочинного умислу, визначив об'єктом злочинного посягання майно, що належить потерпілому ОСОБА_5 , а саме: ланцюжок із металу сірого кольору, вартістю 500 гривень, ланцюжок із хрестиком у вигляді біжутерії, вартістю 100 гривень, каблучку із металу жовтого кольору, вартістю 5 000 гривень, 5 монет, з яких 3 монети номіналом по 1 Євро, 2 монети номіналом по 2 Євро, грошові кошти у сумі 300 гривень, портмоне коричневого кольору, вартість якого на даний час не встановлено.
Після чого, заволодівши вищевказаним майном, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з місця злочину зникли.
У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_5 , діючи згідно спільного з ОСОБА_3 злочинного умислу, з корисливих мотивів, маючи на меті отримання грошових коштів від реалізації раніше викраденого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розпорядилась викраденим майном на власний розсуд.
Своїми умисними злочинними діями ОСОБА_3 та ОСОБА_5 спричинили потерпілому ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 5 900 гривень.
В ході досудового розслідування було встановлено особу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який добровільно видав каблучку із металу жовтого кольору, вагою 2,17 г., 583 проби, а також пояснив, що вказану каблучку продала йому невідома жінка, яку він в подальшому зміг описати за впізнати.
Після огляду вказаної каблучки, було винесено постанову про визнання та долучення її до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу.
Відповідно до ч.І ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.З ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи, що вказана каблучка є доказом кримінального правопорушення, існує реальна загроза її знищення, слідчий звернувся з вказаним клопотанням до суду.
Слідчий в судове засідання не з'явилася, через канцелярію суду надав заяву в якій підтримав клопотання, та вважав, що є всі законні підстави для задоволення клопотання, з підстав які викладені в ньому, просив проводити розгляд клопотання без його участі.
Вивчивши клопотання та матеріали приложені до нього, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого необхідно задовольнити, оскільки органом досудового розслідування доведена необхідність застосування арешту означеного майна, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 167 КПК України, встановлено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до п.п. 3,4 ч.2 ст.167 КПК України - підставою тимчасово вилученого майна є: п.1. підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; п.3. є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; п.4. одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку. Відповідно до вимог КПК України арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона розпоряджатися та використовувати майно, на яке накладено арешт може бути застосована лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати чи пошкодження відповідного майна, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України слідчий суддя під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей якщо є достатні підстави вважити, що вони зберегли на собі сліди злочину чи є предметом кримінального правопорушення. Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження.
При вирішені питання про арешт майна слідчий суддя враховує: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та можливого цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, у даному випадку, враховуючи обставини злочину, слідчий суддя вважає, що є всі законі підстави вважати, що означені в клопотанні предмети підпадають під ознаки тимчасово вилученого майна, та з метою недопущення зникнення вилученого майна, втрати або його пошкодження, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати арешт вказаного майна.
Керуючись ст. 132, 167, 168, 170, 172, 173, 175 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання органу досудового розслідування про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на речовий доказ - каблучку із металу жовтого
кольору, вагою 2,17 г., 583 проби, яку було видано ОСОБА_6 із забороною відчуження та із можливістю користуватись вказаним майном.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1