Справа № 505/2720/19
Провадження № 2/505/632/2021
02.12.2021 Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Івінського О.О.
секретаря судового засідання Черчел Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Подільську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визнання права власності за набувальною давністю,-
ОСОБА_1 , звернувся 22.08.2019 до суду із позовом до Подільської міської ради Подільського району Одеської області, та просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок літ. «А» загальною площею 58,8 кв.м., житловою площею 47,9 кв.м.; та господарські споруди - погріб з шийкою «а», прибудова «а1», веранда «а3», убиральна «Г», сарай «К», вимощення І, яма вигрібна ІІ, огорожа №1, №2, що розташовані по АДРЕСА_1 .
Свою вимогу мотивував тим, що в житловому будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проживала бабка позивача ОСОБА_2 , даний будинок будував батько позивача ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а пізніше померла і бабка в ІНФОРМАЦІЯ_2 . В спірному житловому будинку постійно проживав та проживає позивач, який оплачує комунальні платежі, проводить поточні та капітальні ремонти житлового будинку та господарських споруд, обробляє присадибну ділянку. Зареєстрований позивач за вказаною адресою з 01.03.1990. В даний час, ОСОБА_1 вирішив оформити право власності на спірний будинок, але йому стало відомо, що 25.07.1990 даний будинок бабка подарувала рідній тітці позивача, ОСОБА_4 , яка постійно проживає в м. Мурманськ, РФ. Проте, за даною адресою ОСОБА_5 ніколи не проживала, навіть не приїздила до м. Подільськ, даний будинок в дар не приймала, не претендувала на нього, тобто відмовилася від права власності на належне їй нерухоме майно, тому позивач не вважає її власником.
Враховуючи, що відкрите і безперервне володіння ним житловим будинком з 1990 року перевищує 10 років, вважає, що він має право на визнання за ним права власності на спірний будинок за набувальною давністю.
Позивач в судове засідання не з'явився та надав заяву в якій просив розгляд справи проводити без його участі, на заявлених позовних вимогах наполягає.
Представник Подільської міської ради Подільського району Одеської області у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 з 1990 року проживає в житловому будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою голови квартального комітету від 15.07.2020 та довідкою з реєстраційного відділу управління забезпечення діяльності виконавчого комітету та міської ради, якою підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за вищезазначеною адресою з 01.03.1990.
Згідно копії Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовлений 24.10.2018 КП «Інвентаризатор» на ім'я власника ОСОБА_4 , в натурі є: житловий будинок літ. «А» загальною площею 58,8 кв.м., житловою площею 47,9 кв.м., погріб з шийкою «а», прибудова «а1», веранда «а3», убиральна «Г», сарай «К», вимощення І, яма вигрібна ІІ, огорожа №1, №2.
ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 53 років помер ОСОБА_3 в місті Котовську Одеської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 09.07.2019 виданою відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Котовську Котовського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис №431.
Відповідно до копії договору дарування жилого (частини) будинку від 25.07.1990 ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_4 , житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
Відповідно до звіту про оціночну (ринкову) вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 58,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , вартість даного житлового будинку літ. «А» загальною площею 58,8 кв.м., житловою площею 47,9 кв.м., погріб з шийкою «а», прибудова «а1», веранда «а3», убиральна «Г», сарай «К», вимощення І, яма вигрібна ІІ, огорожа №1, №2, на 09.07.2019 складає 123500,00 грн.
Відтак, позивач підтвердив той факт, що він добросовісно і відкрито користується нерухомим майном з 1990 року, що перевищує десять років.
Висновки суду підтверджуються матеріалами справи.
В силу вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень ст.ст. 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.1, ч.4 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).
Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.
Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 2003 року.
При цьому суди мають виходити з того, що коли строк володіння почався раніше 2003 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 2003 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови).
Відповідно до роз'яснень викладених у п.13 Постанови, можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також ч.4 ст.344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Як передбачено пунктом 14 Постанови, виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України).
Суд, розглянувши справу, дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного.
Положення щодо набувальної давності закріплені у ЦК України, зокрема, як первісний спосіб набуття права власності, оскільки права набувача залежать не від волевиявлення попереднього власника, а від сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст.344 ЦК України - добросовісності заволодіння, відкритості та безперервності подальшого володіння річчю протягом певного строку.
Позивач достовірно довів факт набуття ним права власності за набувальною давністю, оскільки він добросовісно і відкрито користуються нерухомим майном з 1990 року, інших осіб, які б заявляли вимоги щодо повернення вказаного нерухомого майна, не має, а отже визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Керуючись, ст.ст. 3, 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 321, 328, 344 ЦК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності за набувальною давністю на житловий будинок літ. «А» загальною площею 58,8 кв.м., житловою площею 47,9 кв.м.; та господарські споруди - погріб з шийкою «а», прибудова «а1», веранда «а3», убиральна «Г», сарай «К», вимощення І, яма вигрібна ІІ, огорожа №1, №2, що розташовані по АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Суддя О.О. Івінський
Повне судове рішення складено 02 грудня 2021 року.