Справа № 947/32242/20
Провадження № 1-кс/947/17004/21
29.11.2021 року
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши в судовому засіданні в місті Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження за №12013170110003732 від 09.10.2013 року відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гнівань Тиврівського району Вінницької області, громадянина України, українця, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
В провадження слідчого судді Київського районного суду міста Одеси перебуває клопотання старшого слідчого-криміналіста СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до клопотання, досудовим розслідування встановлено, що 28.05.2013 року, приблизно о 20 годині 00 хвилин, на площі «Свободи» по вул. Комсомольській у м. Рені Одеської області, між перебуваючим у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_6 з одного боку і перебуваючими в стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_7 , ОСОБА_5 з іншого боку виникла сварка, яка переросла в бійку. В ході бійки ОСОБА_5 і ОСОБА_7 завдали ОСОБА_6 безліч (більше двох) ударів руками в область обличчя та голови, чим заподіяли йому тілесні ушкодження у вигляді закритої внутрішньочерепної травми: поверхневої забитої ранки праворуч; дрібних саден чола праворуч і тім'яної області справа; саден спинки носа і дрібних правого крила носа; осередкового крововиливу у м'які тканини чола праворуч у проекції ранки; дифузного субарахноїдального крововиливу великих півкуль і часткою мозочка.
Смерть ОСОБА_6 настала ввечері 28 травня 2013 року і послідувала від мозкової коми і крововиливу під м'яку мозкову оболонку головного мозку і мозочка, причиною яких стала закрита внутрішньочерепна травма, яка відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпечності для життя.
Слідчий звертається з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Ризик переховування від органу досудового розслідування, обумовлений тим, що підозрюваний ОСОБА_5 розуміючи можливість притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для нього наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , передбачає виключно покарання у виді реального позбавлення волі на строк від семи до десяти років).
Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 після обрання 10.06.2013 року відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, 12.06.2013 залишив територію України, в зв'язку з чим 15.06.2013 року його оголошено в державний розшук.
Так, відповідно до інформації Державної прикордонної служби України, підозрюваний ОСОБА_5 12.06.2013 пройшов прикордонний контроль у міжнародному пункті пропуску для повітряного сполучення «Одеса» та надалі вибув за межі території України авіарейсом TSO-248 «Одеса-Внуково» на територію Російської Федерації. Після чого, згідно інформації сектору Українського бюро Інтерполу ГУНП в Одеській області 16.07.2013 ОСОБА_5 вибув за межі Російської Федерації до м. Дубай в Об'єднані Арабські Емірати авіарейсом ЕК-134. Після того ОСОБА_5 на територію України не повертався. В зв'язку з викладеним, 15.06.2013 підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в розшук.
Зазначені обставини свідчать про переховування ОСОБА_5 за межами України.
Крім того, існують достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити дії, направлені на незаконний вплив на свідків, потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схилити їх змінити свої показання в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинений злочин (п.3 ч.1 ст.177 КПК України).
З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини кримінального правопорушення та отримані докази, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення та про наявність достатніх підстав вважати про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам, з урахуванням того, що оголошено міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_5 , а також те, що останній виїхав та перебуває за межами території України, слідчий звертається з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , за відсутності останнього.
В судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні клопотання, посилаючись на викладені в ньому доводи та наявність ризиків і обґрунтованої підозри.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, а також вислухавши думку прокурора, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 29.05.2013 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України, розгляд клопотання у відсутності підозрюваного можливе лише у випадку, коли буде доведено, що підозрюваний оголошений в міжнародний розшук.
Згідно з роз'ясненням Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва НПУ відповідно до статті 84 Правил Інтерполу з обробки даних, затверджених Резолюцією 80-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG-2011-RES-07, публікацію циркулярного розшукового повідомлення про міжнародний розшук особи з метою її арешту та подальшої екстрадиції має бути погоджено з центральним органом щодо видачі (екстрадиції) та Генеральному секретаріату Інтерполу мають бути надані чіткі та прямі гарантії, що тимчасовий арешт і видачу (екстрадицію) особи буде запитано у випадку її арешту (затримання) на території країн-членів МОКП-Інтерпол у порядку передбаченому чинним законодавством.
На дев'яносто дев'ятій сесії (27.02-03.03.2017) Комісією з контролю файлів Інтерполу ухвало рішення, що запобіжні заходи у вигляді дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу не є ордерами на арешт у розумінні ст.83.2 Правил Організації.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.575 КПК України визначено, що видача особи в Україну може бути запитана лише на підставі ухвали суду про тримання особи під вартою.
Як встановлено в судовому засіданні, 31.05.2013 року ухвалою слідчого судді Ренійського районного суду Одеської області відносно підозрюваного ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
10.06.2021 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області ухвалу слідчого судді Ренійського районного суду Одеської області від 31.05.2013 року скасовано та обрано відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
12.06.2013 року відповідно до інформації Державної прикордонної служби України, підозрюваний ОСОБА_5 пройшов прикордонний контроль у міжнародному пункті пропуску для повітряного сполучення «Одеса» та надалі вибув за межі території України авіарейсом TSO-248 «Одеса-Внуково» на територію Російської Федерації. Після чого, згідно інформації сектору Українського бюро Інтерполу ГУНП в Одеській області 16.07.2013 ОСОБА_5 вибув за межі Російської Федерації до м. Дубай в Об'єднані Арабські Емірати авіарейсом ЕК-134. Після чого ОСОБА_5 на територію України не повертався.
15.06.2013 року постановою слідчого підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в державний розшук.
27.09.2021 року старшим слідчим СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 винесено постанову про оголошення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у міжнародний розшук.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).
Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов'язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.
Дослідивши долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ, а саме рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», п.61-817, згідно якого існування обґрунтованої підозри щодо вчинення тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, а також рішення ЄСПЛ у справі «Бєлєвіцький проти Росії», п.101-815, згідно якого серйозність обвинувачення є належним аспектом при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження зайняття злочинною діяльністю.
Зважаючи на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.121 КК України та на теперішній час його місце знаходження невідоме, тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 вважаю, що ці обставини свідчать про можливість з боку останнього переховуватися від органів досудового розслідування, впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
В зв'язку з викладеним, вважаю ризики, передбачені ст.177 КПК України, доведеними.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, вважаю що прокурором надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, не має.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст.132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження за №12013170110003732 від 09.10.2013 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
За відсутності підозрюваного застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий Ізолятор», в порядку ч.6 ст.193 КПК України.
Після затримання ОСОБА_5 і не пізніше, як через 48 годин з часу його доставки до місяця кримінального провадження доставити ОСОБА_5 до слідчого судді для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його заміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1