Справа № 495/6099/20
№ провадження 2/495/289/2021
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
03 грудня 2021 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря - Іванченко А.С.,
Справа № 495/6099/20,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровський Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
07 жовтня 2020 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, просить суд поділити спільне майно подружжя.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 19.09.2014 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб.
За час спільного проживання сторін, як подружжя, ними було придбано квартиру АДРЕСА_1 .
Вказує, що право власності на неї було оформлено на відповідача.
Між тим,зауважила, що в період шлюбу вона працювала швачкою в ТОВ «Белста», продавцем-консультантом у приватного підприємця ФОП ОСОБА_4 /Гіпермаркет «33 кв.м»/, крім того отримувала державну допомогу при народженні дитини, кошти якої було також використано частково для придбання квартири.
Наразі в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області розглядається справа про розірвання шлюбу, тому позивач вирішила остаточно припинити усі стосунки із відповідачем як подружжя, в т.ч. й шляхом поділу спільного майна, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
17.11.2020 року від ОСОБА_2 до суду надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, згідно якої ОСОБА_2 підтвердив факт придбання за час спільного проживання подружжям ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1 .
Натомість, вказував на неможливості її поділу/виділу/, оскільки фактично вона не має часток, допоміжні приміщення /коридор, кухня, ванна, санвузол/ знаходяться в загальному користуванні, та не має окремого входу, що підтверджується висновком щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 16.11.2020 року № 123.
За таких обставин, оскільки виділ в натурі частки із спільного майна - однокімнатної квартири, є неможливим, а відтак ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_3 має право на одержання від нього грошової компенсації рівної вартості 1/2 частки, яка станом на момент подачі позову становить 140 712,334 грн.
У зв'язку з вищевикладеним, просить суд: визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом виплати ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації вартості частки квартири в розмірі 140 712,34 грн.
Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі
09 жовтня 2020 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду по вказаній справі було відкрито спрощене позовне провадження з викликом, повідомленням сторін.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.12.2020 року, зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, перейшов до загального позовного провадження з призначенням справи до її підготовчого розгляду.
16 серпня 2021 року Ухвалою суд підготовче провадження по справі було закрито та вона призначена до судового розгляду по сутті.
Позивач за первісним позовом в судове засідання не з'явилась, представник позивача надав заяву про розгляд справи у відсутність, з проханням позовні вимоги задовольнити.
Відповідач за первісним позовом в судове засідання не з'явився, від його представника надійшло клопотання з проханням розглядати справу за її відсутність, не заперечує проти визнання права власності на 1/2 частку квартири.
Суд розглядає справу за відсутність сторін, відповідно наданих заяв, клопотання, за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд приходить до наступного.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що дійсно 19.09.2014 року сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
У період перебування позивача та відповідача у зареєстрованому шлюбі, 24.04.2018 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу квартири, за яким ОСОБА_2 купив квартиру під АДРЕСА_1 .
Право власності на неї було оформлено також за ОСОБА_2 .
Даний факт не заперечується жодною із сторін.
Як на підставу задоволення своїх позовних вимог позивач наполягала на придбанні даного нерухомого майна в період шлюбу, а також за спільні кошти подружжя, адже згідно даних її трудової книжки, 16.02.2018 року вона працювала швачкою швейної дільниці ТОВ «Белста», з якої звільнена 04.04.2018 року, з 19.06.2018 року прийнята на посаду продавця консультанта до ФОП ОСОБА_4 , 31.07.2018 року звільнена за власним бажанням, з 27.09.2018 року по 12.08.2019 року працювала складальницею взуття монтажної дільниці ТОВ «Белста».
Вказане підтверджує отримання нею доходу у цей період.
Нормативне обґрунтування
Так, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута на час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст.60 СК України).
Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку.
Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України в Постанові від 24 травня 2017 року по справі № 6-843цс17.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч.1 ст.61 СК України).
Зі змісту п. п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя (ч.ч.1,2 ст.65 СК України).
У відповідності до ч.1 ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу .
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання.
Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням.
В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Статтею70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна, суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків.
При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо.
Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11).
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності, згідно ч.1 ст. 356 ЦК України , є спільною частковою власністю.
Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.
Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при цьому власнику, що виділяється, та власнику, що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого співвласника, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них».
Порядок проведення таких робіт та розрахунок часток визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом МЖКГ України від 18 червня 2007 року № 55..
Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.
Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).
У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.
Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Оцінка аргументів сторін, висновки суду
Виходячи з презумпції рівності часток при поділі спільної сумісної власності подружжя, з урахуванням недоведеності обставин, що мають істотне значення для можливості відступлення від рівності часток при поділі майна подружжя, суд приходить до висновку про доцільність рівного поділу квартири АДРЕСА_1 , з визнанням за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частку вказаної квартири.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Стосовно зустрічного позову ОСОБА_2 , судом встановлено наступне.
Дійсно згідно Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна № 123 від 16.11.2020 року, складеного суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_7 , за технічними показниками квартира АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, не має відокремленої частини, яка має окремий вихід, та не може бути поділена.
У відповідності до Звіту про оцінку майна № 02-201111-001 про оцінку однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , ринкова вартість об'єкта оцінки складає 281 424, 68 грн.
З огляду на вказане ОСОБА_2 вважає правильним здійснити виділ даного об'єкта нерухомості шляхом виплати ОСОБА_3 грошової компенсації вартості її частки в квартирі, тобто 1/2 частини.
Поміж з цим, суд не може погодитись з даними ствердженнями позивача за зустрічним позовом, адже задля можливості вчинення відповідних дій - сплати компенсації, обов'язковою умовою є згода співвласника на виплату такої.
Натомість, в ході розгляду справи відповідач за зустрічним позовом такої згоди не надавала.
Суперечливими є й вимоги ОСОБА_2 в частині визнання за ним права власності на спірну квартиру, адже наразі за ним оформлена вказана нерухомість.
З огляду на усе вищенаведене, у системному аналізі правових норм, що врегульовують питання виділу /поділу/ із спільного майна, виходячи з наданих сторонами доказів, та заявленого предмета спору, суд вважає неможливим задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_2 в частині визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом виплати ОСОБА_2 на корить ОСОБА_3 грошової компенсації вартості частки квартири у розмірі 140 712,34 грн, у зв'язку з відсутністю такої згоди певного співвласника майна.
Керуючись ст. ст. 56, 60, 70, 71 СК України, ст. ст. 319, 356, 358, 364 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 80, 81, 83, 263, 264, 265, 354 ЦПК України , суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
В порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 : визнати право особистої приватної власності ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ,загальною площею 34,4 кв.м., житловою площею 13,2 кв.м.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , ІПН: НОМЕР_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_4 ,ІПН НОМЕР_5 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складений 03 грудня 2021 року.
Суддя: