Справа №484/4727/21
Провадження № 1-кс/484/842/21
Кримінальне провадження № 12021152110000903
03 грудня 2021 року м. Первомайськ
Слідчий суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , слідчого СВ Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області - ОСОБА_3 , прокурора - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 від 02.12.2021 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР №12021152110000903 від 24.11.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.190 КК України, -
Слідчий СВ Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , за погодженням із прокурором Первомайської окружної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР № 12021152110000903 від 24.11.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.190 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що 24.11.2021 року від директора ПСП ім. Партизанської Іскри ОСОБА_5 до Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області надійшла заява про те, що з 2018 року і по теперішній час ОСОБА_6 та ОСОБА_7 намагаються вчинити шахрайські дії з приводу продажу землі, орендодавцем яких являється він.
В ході досудового розслідування було встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського виробництва, що належать ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кадастровий номер 4825483200:02:000:0115 площею 5,732 га, кадастровий номер 4825483200:02:000:0116, площею 5,1587 га, кадастровий номер 4825483200:02:000:0117, площею 5,1367 га, перебувають в оренді у ПСП ім. Партизанської Іскри. За договорами оренди ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в рахунок орендної плати отримали грошові кошти, в сумі 213973 грн. до 2026 року. В жовтні 2021 року ОСОБА_7 звернулась до ПСП ім. Партизанської Іскри за виплатою коштів за 2025 рік, але їй було відмовлено на що вона надала список Інтернет банків, де вона взяла кредити. Після чого, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до нотаріуса про намір щодо продажу земельних ділянок, що, на думку слідчого, свідчить про те, що останні намагаються вчинити шахрайські дії з приводу продажу землі, орендарем який являється ОСОБА_5 . З метою використання вказаних земельних ділянок як доказів у кримінальному провадженні, слідчий просить накласти арешт на земельні ділянки сільськогосподарського виробництва, що належать ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кадастровий номер 4825483200:02:000:0115, площею 5,732 га, кадастровий номер 4825483200:02:000:0116, площею 5,1587 га, кадастровий номер 4825483200:02:000:0117, площею 5,1367 га.
В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали заявлене клопотання, просили його задовольнити.
Вислухавши пояснення слідчого, думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання про арешт майна, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
За вимогами ч.ч.2, 4 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Звертаючись із даним клопотанням, слідчий просить накласти арешт на вказані вище земельні ділянки з метою їх збереження як речових доказів у кримінальному провадженні, визнаних такими за постановою слідчого від 01.12.2021 року.
Однак, в матеріалах кримінального провадження відсутній цивільний позов, не визначено розміру шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. Статус осіб, яким належить майно, яке необхідно арештувати, не визначено, а, за вимогами ч.1 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого про арешт майна повинно розглядатися тоді, коли у кримінальному провадженні є підозрюваний (-ні). Однак, за матеріалами кримінального провадження, підозрюваний (-ні) у даному кримінальному провадженні відсутній (-ні), оскільки підозра жодній особі не повідомлена, про що підтвердили в судовому засіданні як прокурор, так і слідчий.
В разі ж, якщо власником майна є третя особа, а не підозрюваний, то, за змістом ч.2 ст.64-2 КПК України, у випадку, коли вирішується питання про арешт майна такої особи, суб'єктом звернення із клопотанням про арешт майна є лише прокурор.
Крім того, у клопотанні слідчого про арешт майна не вказано, що належні громадянам земельні ділянки є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі є предметами, які були об'єктами кримінально-протиправних дій, іншими речами, набутими кримінально протиправним шляхом, або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Взагалі є незрозумілим із поданого клопотання та доданих до нього документів, а також із досліджених в суді матеріалів кримінального провадження, чому питання про арешт ставиться щодо трьох земельних ділянок, належних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки у вказаних матеріалах містяться Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права лише щодо наміру власників земельної ділянки, кадастровий номер 4825483200:02:000:0115, площею 5,1732 га, про її продаж. Щодо інших земельних ділянок, вказаних в клопотанні, докази наявності намірів про продаж - відсутні.
Фактично єдиним джерелом інформації про намір ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про продаж всіх належних їм земельних ділянок є єдиний документ - відповідна заява ОСОБА_5 , а викладена в ній інформація щодо продажу усіх трьох земельних ділянок - не підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Орган досудового розслідування у клопотанні не надав: жодної оцінки правової підстави для арешту майна - земельних ділянок та достатності доказів необхідності забезпечення збереження цих речових доказів; можливого розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідків арешту майна для інших осіб. Об'єктивних підстав вважати, що земельні ділянки виступали знаряддям вчинення кримінального правопорушення та набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, тобто є доказами злочину і відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та віднесені саме до знаряддя вчинення кримінального правопорушення або ж містять на собі ознаки вчиненого кримінального правопорушення, або ж відповідні сліди кримінального правопорушення, - немає.
Відповідно до статті 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно із частиною першою статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Частиною другою статті 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Уразі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (частина четверта статті 173 КПК України).
Оцінивши всі надані суду докази в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що орган досудового розслідування, у розумінні статті 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, зокрема щодо необхідності збереження речових доказів, у своєму клопотанні орган досудового розслідування не навів аргументованих правових підстав арешту майна, не надав достатніх доказів необхідності забезпечення збереження речових доказів (земельних ділянок), можливого розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та цивільного позову, не зазначив про наслідки арешту майна для інших осіб, тобто надані органом досудового розслідування аргументи та докази в обґрунтування поданого клопотання, в розумінні ст. 194 КПК України, є недостатніми у своєму взаємозв'язку для прийняття рішення.
Отже, слідчий суддя вважає, що дане клопотання про арешт майна є необгрунтованим та недоведеним, а тому в його задоволенні необхідно відмовити.
Керуючись ст.172 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні клопотання слідчого СВ Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 від 02.12.2021 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12021152110000903 від 24.11.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.190 КК України - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1