23 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 915/168/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання: Гогусь В. О.,
за участю представників сторін:
позивача-1 - не з'явилися,
позивача-2 - не з'явилися,
відповідача - не з'явилися,
прокуратури - Грищенка М. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 (колегія суддів: Бєляновський В. В. - головуючий, Богатир К. В., Філінюк І. Г.)
і рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.11.2020 (суддя Мавродієва М. В.) у справі
за позовом заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України та Державного підприємства "Укрриба"
до Товариства з обмеженою відповідальністю Об'єднана рибна компанія "Юг-Аквапром"
про розірвання договору оренди державного майна,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У лютому 2020 року заступник прокурора Миколаївської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України (далі - Державне агентство) та Державного підприємства "Укрриба" (далі - ДП "Укрриба") звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Об'єднана рибна компанія "Юг-Аквапром" (далі - ТОВ "Юг-Аквапром") про розірвання договору оренди нерухомого майна № РОФ-135 від 01.02.2002, з урахуванням додаткових угод від 22.01.2003, від 29.07.2003, від 11.04.2007 та від 07.05.2008 (далі - спірний договір), укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Миколаївській області, в подальшому між ДП "Укрриба" та ТОВ "Юг-Аквапром".
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилався на те, що ТОВ "Юг-Аквапром" не виконує взяті на себе зобов'язання за спірним договором щодо використання об'єкта оренди - ставка з гідроспорудами за призначенням та подання звітної документації щодо ефективного використання орендованого майна, оскільки відсутність дозволу на спеціальне водокористування унеможливлює використання переданого в оренду майна за призначенням - для вирощування риби. Тому, на думку прокурора, на підставі частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України та пункту 10.4 спірного договору наявні підстави для його розірвання.
2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.11.2020, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2021, у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства та ДП "Укрриба" відмовлено.
2.2. Судові рішення мотивовано тим, що прокурор всупереч вимогам статей 74, 76-70 Господарського процесуального кодексу України не довів підстав для розірвання спірного договору в судовому порядку; не довів використання орендованого майна не за цільовим призначенням, а також наявність шкоди, яка не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні спірного договору. Крім того, суди зазначили про відсутність у прокурора повноважень ініціювати питання про розірвання договору оренди, з огляду на положення статті 651 Цивільного кодексу України.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.11.2020 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2021, прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, прокурор посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 529, 530, 651 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 48 Водного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статей 75, 76, 236 Господарського процесуального кодексу України. Обгрунтовуючи касаційну скаргу, прокурор посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах щодо істотного порушення виконання умов договору оренди державного майна, а саме ставка з гідроспорудами, в інших випадках, встановлених договором або законом.
3.3. 19.11.2021 ТОВ "Юг-Аквапром" засобами поштового зв'язку до суду касаційної інстанції подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора, залишити без змін рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.11.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2021.
Частиною 1 статті 295 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 24.09.2021 учасникам справи було встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 12.10.2021. Проте ТОВ "Юг-Аквапром" відзив на касаційну скаргу подало 19.11.2021, що підтверджується штампом на поштовому конверті, тобто поза межами зазначеного строку. При цьому ТОВ "Юг-Аквапром" заявило клопотання про поновлення строку на подання відзиву з мотивів хвороби представника відповідача. Наведене клопотання не може бути задоволене судом, оскільки наявність поважних причин для пропуску строку на подання відзиву ТОВ "Юг-Аквапром" не підтверджена жодними доказами.
Згідно з частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За таких обставин відзив на касаційну скаргу ТОВ "Юг-Аквапром" відповідно до частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України залишається без розгляду як такий, що поданий після закінчення встановленого судом процесуального строку.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до плану приватизації Миколаївського обласного державного виробничого сільськогосподарського-рибоводного підприємства, затвердженого 11.12.1998 начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (далі - Фонд), до основних засобів зазначеного підприємства, які не підлягають приватизації, є власністю держави і залишаються на балансі підприємства (Розділ ІІІ, підпункт 3.8.1) належить, у тому числі, ставок Березанського лиману за інвентарним № 104.
4.2. Наказом Фонду № 1110-п від 15.12.1998 було затверджено рішення про перетворення у процесі приватизації Миколаївського обласного виробничого сільськогосподарського-рибоводного підприємства у Відкрите акціонерне товариство "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" та затверджено його Статут. Відповідно до пункту 8.1.1 цього рішення, майно згідно з підпунктом 3.8.1 плану приватизації залишено на балансі товариства, передано об'єкт - ставок Березанського лиману за інв.№ 104, який є власністю держави.
4.3. 01.02.2002 між Фондом як орендодавцем та ТОВ "Юг-Аквапром" як орендарем було укладено спірний договір, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - ставок з гідроспорудами, інв.№ 104, площею 980 га, розташований за адресою: с. Андрієво-Зоріно Березанського р-ну Миколаївської обл., що знаходиться на балансі ВАТ "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (далі - нерухоме майно). Нерухоме майно передається в оренду з метою використання під ставок для вирощування риби.
4.4. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 спірного договору, орендар вступає у строкове платне користування нерухомим майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Передача нерухомого майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником нерухомого майна залишається Держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
4.5. За умовами розділу 5 спірного договору, орендар зобов'язався: використовувати орендоване нерухоме майно відповідно до його призначення та умов цього договору; своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату згідно з умовами, передбаченими розділом 3 цього договору; сплачувати усі податки і збори, передбачені законодавством України; забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки та техніки безпеки відповідно до призначення і використання об'єкта; своєчасно здійснювати поточний та інші види ремонтів орендованого майна; протягом місяця після укладення цього договору застрахувати орендоване майно на суму, не меншу, ніж на його балансову вартість, в порядку, визначеному чинним законодавством, та надати копію страхового полісу орендодавцю; у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві орендоване майно в термін 30 днів у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.
4.6. Відповідно до пункту 10.1 спірного договору цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 01.02.2002 до 01.02.2003 включно.
Пунктом 10.4 спірного договору визначено, що за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути доповнено, змінено або розірвано рішенням господарського суду у випадках і в терміни, передбачені чинним законодавством.
4.7. Зазначене у спірному договорі нерухоме майно було передано орендареві від орендодавця за актом приймання-передачі від 01.02.2002.
4.8. У зв'язку з передачею орендованого майна на баланс ДП "Укрриба" на підставі наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України № 126/752 від 06.05.2003 "Про передачу гідротехнічних споруд", додатковою угодою від 29.07.2003 до спірного договору було замінено орендодавця з Фонду на ДП "Укрриба".
4.9. Суди зазначили, що дія спірного договору щоразу подовжувалася шляхом укладення сторонами додаткових угод до нього та останньою додатковою угодою від 07.05.2008 строк дії договору подовжено на 15 років з 01.02.2008 до 01.02.2023 включно.
4.10. У період з 03.04.2018 до 06.04.2018 Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області проведено планову перевірку додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ТОВ "Юг-Аквапром", за результатами якої складено акт № 03/16, в якому зазначено про провадження ТОВ "Юг-Аквапром" господарської діяльності, а саме риборозведення, без дозволу на спеціальне водокористування, у зв'язку із чим 10.04.2018 відповідачу видано припис № 03/16, у тому числі щодо оформлення дозволу на спеціальне водокористування до 10.05.2018.
4.11. Згідно зі складеним Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області актом перевірки № 03/39 від 22.06.2018 вимоги припису щодо отримання дозволу на спеціальне водокористування ТОВ "Юг-Аквапром" не виконало.
4.12. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 у справі № 1440/2194/18 зупинено використання ТОВ "Юг-Аквапром" рибогосподарського водного об'єкту (ставка) за межами с. Андрієво-Зоріно Березанського району Миколаївської області площею водного дзеркала 980 об'єднаного гідротехнічною спорудою - греблею до отримання дозволу на спеціальне водокористування.
4.13. У листі № 07/1544 від 11.09.2019 Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області повідомляється, що ТОВ "Юг-Аквапром" не має дозволу на спеціальне водокористування, та документів щодо видачі дозволу на спеціальне водокористування від територіального органу у Миколаївській області до Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області не надходило.
4.14. Завідувач сектору Державного агентства листом № 400/МЛ/21-19 від 09.12.2019 повідомив прокурора, що з 04.06.2017 до 10.12.2019 до сектору для оформлення дозволу на спеціальне водокористування ТОВ "Юг-Аквапром" не зверталося та дозвіл йому не видавався.
4.15. У відповідь на звернення ТОВ "Юг-Аквапром" від 20.11.2019 №14/11 стосовно віднесення рибогосподарської діяльності підприємства у межах верхів'я Березанського лиману до спеціального водокористування, Державне агентство листом від 13.12.2019 №7350/9/11-19 надало роз'яснення, що відповідно до статей 48, 49 Водного кодексу України об'єктом дозволу на спеціальне водокористування для рибогосподарських потреб є встановлені ліміти забору та використання води, необхідні для поповнення штучних водних об'єктів за допомогою споруд або технічних пристроїв за рахунок скиду води із них при облові риби, за рахунок випаровування та фільтрації, а також ліміти скидання забруднюючих речовин із зворотними водами. Рибогосподарська діяльність без використання водопідпірних споруд для акумуляції води та пристроїв, що регулюють рівень води у верхньому б'єфі штучних водних об'єктів, а також без штучного збільшення площ, з яких випаровується та фільтрується вода, не належать до спеціального водокористування. В сучасних умовах у ТОВ "Юг-Аквапром" відсутні пристрої для акумуляції води, що унеможливлює регулювання її рівня. Враховуючи наведене, Державне агентство зазначило, що не вбачає підстав для одержання ТОВ "Юг-Аквапром" дозволу на спеціальне водокористування для рибогосподарських потреб у межах верхів'я Березанського лиману.
4.16. Державне агентство листом від 06.12.2019 № 10-11.1-9/6770-19 повідомило прокурора про те, що воно є органом, уповноваженим управляти державним майном, яке належить до сфери його управління, сторонами спірного договору оренди є ДП "Укрриба" та ТОВ "Юг-Аквапром", і, за інформацією ДП "Укрриба", ТОВ "Юг-Аквапром" належним чином виконує умови, передбачені спірним договором, що підтверджується відповідними документами, які додаються.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора, відкрите з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, належить закрити з огляду на таке.
5.2. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах щодо розірвання договору у разі істотного порушення виконання умов договору оренди державного майна, а саме ставка з гідроспорудами, в інших випадках, встановлених договором або законом.
5.3. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
5.4. Згідно із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
5.5. Предметом позову у цій справі є вимоги про розірвання договору оренди державного майна у зв'язку з істотним, на думку позивача, порушенням умов договору, а саме неподанням звітної документації щодо ефективного використання орендованого майна та користуванням об'єктом оренди, - ставком з гідроспорудами, без оформлення дозволу на спеціальне водокористування.
5.6. Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України та частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором оренди (найму) одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
5.7. Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому зазначена норма застосовується з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
5.8. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.
5.9. Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
5.10. Відповідно до статті 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
5.11. Суд першої інстанції у справі, яка розглядається, встановив, що відповідно до листа-відповіді Державного агентства від 13.12.2019 № 7350/9/11-19 на звернення ТОВ "Юг-Аквапром" від 20.11.2019 № 14/11 про необхідність оформлення дозволу на спеціальне водокористування, Державним агентством надано роз'яснення, що в сучасних умовах ведення рибогосподарської діяльності на технологічній водоймі при відсутності поверхневого стоку річки Березань і відповідно до природного водообміну із основною частиною Березанського лиману оформлення водокористування не доцільне. Щодо неподання звітної документації з приводу ефективного використання орендованого майна суд встановив, що наявними в матеріалах справи актом обстеження гідротехнічних споруд від 16.04.2018, інвентаризаційними описами основних засобів від 16.04.2018 № УР-0000078, від 06.05.2019 №УР-0000060, підтверджується виконання контрольних функцій з боку держави в особі ДП "Укрриба" з питання перевірки належного використання державного майна, переданого в оренду за спірним договором, та сам факт належного та ефективного використання відповідачем такого державного майна. Крім того, суд зауважив, що ДП "Укрриба" зазначає про відсутність порушення істотних умов спірного договору, оскільки орендодавець та держава в особі Фонду отримує орендні платежі відповідно до умов спірного договору, а майно перебуває у належному стані.
Посилаючись на положення частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ, частину 2 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ, статті 651 Цивільного кодексу України, суд зазначив, що зазначені положення чинного законодавства та умови спірного договору не визначають істотними умовами договору подання звітної документації щодо ефективного використання орендованого майна та отримання орендарем дозволу на спеціальне водокористування, як і не визначають підставами для розірвання спірного договору ненадання звітної документації та неотримання орендарем дозволу на спеціальне водокористування, тому підстав для задоволення позовних вимог прокурора немає.
5.12. У справі № 914/261/20, предметом у якій є позовні вимоги про розірвання договору оренди нерухомого майна у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, суд касаційної інстанції залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою задоволено позовні вимоги. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність факту порушення обов'язку цільового використання майна, а також зазначив, що порушення орендарем умов договору оренди нерухомого майна щодо користування річчю всупереч цільовому призначенню, є істотним, оскільки значною мірою позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема, надходження відповідних коштів з орендної плати. Верховний Суд у постанові від 26.10.2021 у справі № 914/261/20 звернув увагу на положення абзацу 1 частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, яким установлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Крім того, Верховний Суд зазначив, що пунктом 1 частини 1 статті 783 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що "оскільки умовами договору оренди та законодавством передбачено, що орендодавець має право достроково розірвати договір, якщо орендар користується майном всупереч цільовому призначенню, то в цьому випадку відсутня необхідність встановлення істотності порушення умов договору оренди."
5.13. У справі № 922/1676/17 за позовом про розірвання договору оренди державного майна, який мотивований тим, що відповідач допустив істотне порушення договору оренди - використовує орендоване майно не відповідно до умов договору, суд касаційної інстанції зазначив, що до спірних правовідносин щодо розірвання договору оренди державного майна підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (у тому числі частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України), Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини. Верховний Суд погодився з висновками судів, які, встановивши, що обставини порушення відповідачем відповідних пунктів договору оренди є недоведеними, і позивач не довів належними та допустимими доказами обставини істотного порушення відповідачем умов договору оренди, відмовили у задоволенні позовних вимог.
5.14. З огляду на висновки, наведені у справах № 914/261/20, №922/1676/17 та в контексті наведених прокурором доводів щодо відсутності висновку Верховного Суду про застосування частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України у правовідносинах про розірвання договорів оренди державного майна, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд надавав висновки щодо застосування частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах. Зазначені обставини свідчать про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку у цій справі щодо питання застосування наведених положень чинного законодавства щодо окремо взятого об'єкта нерухомого майна - ставка з гідроспорудами.
5.15. При цьому колегія суддів зазначає, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.11.2020 та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2021, що є предметом оскарження у цій справі, наведеним правовим висновкам не суперечать.
5.16. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
5.17. З урахуванням наведеного касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.11.2020 у справі № 915/168/20 належить закрити.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.11.2020 у справі № 915/168/20 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак