Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3032/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будторг-КМ" (61124, м. Харків, вул. Матросова, буд. 1А; код ЄДРПОУ: 39834089)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "С-ИНВЕСТ" (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, буд. 4-А, офіс 72; код ЄДРПОУ: 32567175)
про стягнення заборгованості
за участю представників:
позивача - Матвєєва С.І., ордер №1017241 від 31.08.21;
відповідача - Гриценко К.В., довіреність №186 від 11.08.21.
29.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будторг-КМ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "С-ИНВЕСТ", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С-ИНВЕСТ" заборгованість за договором поставки №0708/20 від 07.08.2020 у розмірі 120 098,00 грн., а також судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.07.2021 прийнято позовну заяву (вх.№3032/21 від 29.07.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будторг-КМ" до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/3032/21. Визначено, розгляд справи №922/3032/21 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (ст.251 ГПК України), строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (ч.4 ст.250 ГПК України) та строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив з дня його отримання, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Позивачу встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання (ст. 251 ГПК України). Роз'яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених статтею 248 ГПК України.
31.08.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області від представника позивача надійшла заява (вх.№20170 від 31.08.2021) про перехід в загальне позовне провадження.
02.09.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області відповідач надав відзив на позовну заяву (вх.№20444 від 02.09.2021), в якому відповідач не погоджується з твердженням позивача, що загальна сума заборгованості за поставлений та неоплачений товар складає 120 098,00 грн., оскільки 06.08.2021 та 27.08.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "С-ИНВЕСТ" було здійснено оплату за плити згідно рахунку №951 від 16.09.2020 у розмірі 8 000,00 грн. та згідно рахунку №951 від 16.09.2020 у розмірі 10 000,00 грн., на підтвердження чого відповідач надає платіжні доручення №1338 від 27.08.2021 та №1303 від 06.08.2021.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.09.2021 заяву (вх.№20170 від 31.08.2021) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Будторг-КМ" про перехід в загальне позовне провадження задоволено. Визначено, перейти до розгляду справи №922/3032/21 за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено справу №922/3032/21 до розгляду у підготовчому засіданні на 29.09.2021. Позивачу, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Встановлено відповідачу строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Звернуто увагу учасників справи, що подання доказів у справі здійснюється учасниками справи на стадії підготовчого провадження. Запропоновано учасникам справи забезпечити участь у судовому засіданні компетентного представника з документами, що посвідчують його особу та повноваження. Явку представників учасників справи визнано необов'язковою.
14.09.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області представник позивача звернувся із заявою (вх.№21439 від 14.09.2021) про зміну предмету позову, в якій просить суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Инвест» грошові кошти у розмірі 62 098,00 грн. основного боргу;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Инвест» штраф (пеню) у розмірі 16 087,91 грн., 3% річних у розмірі 3610,32 грн., інфляційні втрати в розмірі 12 432,15 грн.
- судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.09.2021 заяву (вх.№21439 від 14.09.2021) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Будторг-КМ" про зміну предмету позову задоволено. Розгляд справи продовжено з урахуванням зміни предмета позову. Встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для надання відзиву або пояснень на позов з врахуванням заяви про зміну предмета позову.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання за договором поставки №0708/20 від 07.08.2020 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати товару.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 29.09.2021 відкладено підготовче засідання на 20.10.2021.
30.09.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області відповідач надав відзив на позовну заяву (вх.№22910 від 30.09.2021), де зазначив, що ТОВ «С-Инвест» здійснював оплату по договору на підставі наданих ТОВ «Будторг-КМ» рахунків-фактур. При цьому, позовна заява ТОВ «Будторг-КМ» до ТОВ «С-Инвест» не містить інформації, який товар поставлений постачальником за видатковими накладними, але неоплачений відповідачем, тобто відсутні посилання на конкретні рахунки-фактури та видаткові накладні. Як стверджує відповідач, ТОВ «С-Инвест» не погоджується з твердженням позивача, що загальна сума заборгованості за поставлений та неоплачений товар складає 62 098,00 грн., оскільки 22.09.2021 ТОВ «С-Инвест» було здійснено оплату за плити згідно рахунку №951 від 16.09.2020 у сумі 10 000,00 грн. На підтвердження зазначеного відповідач надає платіжне доручення №1378 від 22.09.2021. Разом з цим відповідач зазначив, що ТОВ «Будторг-КМ» на суму заборгованості було нараховано штраф у розмірі 16 087,91 грн. за несплату вартості товару за період з 17.10.2020 по 10.09.2021 (329 календарних днів), але це суперечить вимогам діючого законодавства, а саме частині 6 статті 232 ГК України.
Також, відповідачем було здійснено контррозрахунок розміру штрафних санкцій з урахуванням частини 6 статті 232 ГК України та пункту 4.3 спірного договору, відповідно до якого розмір штрафних санкцій (штрафу) по Договору поставки №0708/20 від 07.08.2020 становить 10 192,66 грн. Разом з цим відповідач зазначив, що із наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат не зрозуміло, як вони обчислювались та яка сума заборгованості в розрахунку.
В підготовчому засіданні 20.10.2021 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.11.2021.
09.11.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області відповідач звернувся із клопотанням (вх.№26321 від 09.11.2021), в якому просив суд врахувати часткову оплату заборгованості відповідачем при розгляді справи. В обґрунтування клопотання зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "С-ИНВЕСТ" з метою погашення заборгованості перед позивачем було здійснено її часткова оплата. Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "С-ИНВЕСТ" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Будторг-КМ" оплату за плити згідно рахунку №951 від 16.09.2020 у сумі 15 000,00 грн., на підтвердження чого відповідач надав платіжне доручення №1451 від 27.10.2021. Також відповідач стверджує, що враховуючи часткове погашення заборгованості, сума основної заборгованості за договором поставки №0708/20 від 07.08.2020 становить 37 098,00 грн.
В судовому засіданні 17.11.2021 клопотання (вх.№26321 від 09.11.2021) відповідача було прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 17.11.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 24.11.2021.
24.11.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області представник позивача звернувся із клопотанням (вх.№27734 від 24.11.2021), в якому просив суд долучити до матеріалів справи розрахунок пені за договором поставки №0708/20 від 07.08.2020.
В судовому засіданні 24.11.2021 клопотанням (вх.№27734 від 24.11.2021) представника позивача було прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.
Присутній в судовому засіданні 24.11.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Присутній в судовому засіданні 24.11.2021 представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.
Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
При цьому, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи, обумовлені чинним Господарським процесуальним кодексом України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Відповідно до ст.219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 24.11.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представників сторін у судових дебатах, суд встановив наступне.
07.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будторг-КМ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "С-ИНВЕСТ" (покупець) було укладено договір поставки №0708/20 (надалі - Договір) (а.с.8-11 т.1).
Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар (залізобетонні вироби), визначений в замовленнях та видаткових накладних, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.
Згідно пункту 1.2. Договору, сторони домовились, що найменування, асортимент, розмір та інші обов'язкові характеристики товару, а також адреса доставки вказуються в замовлені на товар.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що поставка товару постачальником проводиться на підставі письмового замовлення покупця. Замовлення покупця приймається постачальником до обов'язкового виконання та в повному обсязі.
Відповідно до пункту 2.4. Договору, постачальник на підставі отриманого замовлення формує рахунок-фактуру, в якому зазначає перелік та вартість замовленого товару. Вказаний рахунок-фактура надається покупцю засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою впродовж однієї доби з моменту отримання замовлення і є підставою для оплати товару.
Поставка партій товару здійснюється впродовж 14 днів з моменту отримання замовлення (п.2.5.Договору).
Постачальник проводить оформлення всіх документів необхідних для поставки товару покупцю протягом 3 банківських днів з моменту узгодження (п.2.6.Договору).
Передача товару проводиться на об'єкті покупця представнику покупця. Постачальник самостійно і за власний рахунок здійснює доставку та відвантаження товару на адресу покупця. Вартість доставки входить у вартість товару (п.2.7.Договору).
Постачальник проводить оформлення всіх документів, необхідних для поставки товару покупцю. При передачі товару постачальник надає представнику покупця наступні документи: видаткову накладну, оригінал рахунку-фактури. Постачальник оформлює (реєструє) та надає покупцю податкову накладну згідно з вимогами Податкового кодексу України (п.2.8.Договору).
Зобов'язання постачальника з поставки вважається виконаним, а товар поставленим покупцеві в момент передачі товару представнику покупця, підписання ним видаткової накладної на цей товар та надання всіх передбачених цим Договором документів. З цього моменту покупець несе всі ризики загибелі або пошкодження товару (п.2.9.Договору).
Згідно пункту 4.1. Договору, покупець сплачує постачальнику вартість товару за договірною ціною, передбаченою в рахунках-фактурах.
Пунктом 4.3. Договору передбачено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 3-х банківських днів з моменту передачі товару відповідно до пункту 2.7. Договору шляхом перерахування 100% вартості кожної партії товару на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до пункту 5.3. Договору, за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати або поставки товару винна сторона сплачує іншій стороні штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати або вартості непоставленого товару поставки за кожен день прострочення.
На виконання умов Договору, позивач поставив на адресу відповідача погоджений сторонами товар згідно видаткових накладних №729 від 23.07.0220, №839 від 14.08.2020, №885 від 21.08.2020, №901 від 25.08.2020, №902 від25.08.2020, №935 від 28.08.2020, №1053 від 31.08.2020, №1055 від 03.09.2020, №1056 від 11.09.2020, №1233 від 07.10.2020, №1290 від 13.10.2020, №1333 від 20.10.2020, №1339 від 21.10.2020, №1367 від 24.10.2020, №1380 від 26.10.2020, №1538 від 30.11.2020, №1568 від 07.12.2020, №1646 від 22.12.2020, №065 від 22.01.2021, №325 від 26.03.2021, №441 від 19.04.2021 (а.с.21-41 т.1).
Загальна сума товару, поставленого за вищенаведеними накладними, становить 867 892,80 грн.
Товар за вищезазначеними накладними було отримано уповноваженим представником відповідача на підставі довіреностей (а.с.42-48 т.1).
В подальшому, позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату товару №000048 від 19.01.2021, №000149 від 22.03.2021, №000335 від 05.04.2021, №000629 від 07.08.2020, №000765 від 14.08.2020, №000653 від 22.07.2020, №000810 від 20.08.2020, №№000951 від 16.09.2020, №001352 від 03.12.2020 (а.с.12-20 т.1).
Однак, як стверджує позивач, в порушення п.4.3. Договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «С-ИНВЕСТ» було оплачено лише частину поставленого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків станом на 27.07.2021 складала 120 098,00 грн. (а.с.51-54 т.1).
14.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Будторг-КМ» зверталось до Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Инвест» з претензією, в якій вимагало сплатити існуючу заборгованість (а.с.55-57 т.1).
Проте, як стверджує позивач, вищевказану претензію залишено відповідачем без відповіді.
В подальшому, 06.08.2021 та 27.08.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "С-ИНВЕСТ" було здійснено оплату за плити згідно рахунку №951 від 16.09.2020 у розмірі 8 000,00 грн. та згідно рахунку №951 від 16.09.2020 у розмірі 10 000,00 грн., на підтвердження чого відповідач надав платіжні доручення №1338 від 27.08.2021 та №1303 від 06.08.2021 (а.с.82-83 т.1).
Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків станом на 08.09.2021, підписаного позивачем, сума заборгованості відповідача за Договором становить 62 098,00 грн. (а.с.108-110 т.1).
22.09.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "С-ИНВЕСТ" було здійснено оплату за плити згідно рахунку №951 від 16.09.2020 у сумі 10 000,00 грн. На підтвердження зазначеного відповідач надає платіжне доручення №1378 від 22.09.2021 (а.с.136 т.1).
Також, 27.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "С-ИНВЕСТ" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Будторг-КМ" оплату за плити згідно рахунку №951 від 16.09.2020 у сумі 15 000,00 грн., на підтвердження чого відповідач надав платіжне доручення №1451 від 27.10.2021 (а.с.148 т.1).
Як стверджує відповідач, враховуючи часткове погашення заборгованості, сума основної заборгованості за договором поставки №0708/20 від 07.08.2020 становить 37 098,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором поставки №0708/20 від 07.08.2020 виконав належним чином, поставивши товар на підприємство відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Так, сторони п.4.3. Договору погодили, що покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 3-х банківських днів з моменту передачі товару відповідно до пункту 2.7. Договору шляхом перерахування 100% вартості кожної партії товару на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Сторони у Договорі погодили, що передача товару проводиться на об'єкті покупця представнику покупця. Постачальник самостійно і за власний рахунок здійснює доставку та відвантаження товару на адресу покупця. Вартість доставки входить у вартість товару (п.2.7.Договору).
Як було встановлено судом, товар на підставі видаткових накладних №729 від 23.07.0220, №839 від 14.08.2020, №885 від 21.08.2020, №901 від 25.08.2020, №902 від25.08.2020, №935 від 28.08.2020, №1053 від 31.08.2020, №1055 від 03.09.2020, №1056 від 11.09.2020, №1233 від 07.10.2020, №1290 від 13.10.2020, №1333 від 20.10.2020, №1339 від 21.10.2020, №1367 від 24.10.2020, №1380 від 26.10.2020, №1538 від 30.11.2020, №1568 від 07.12.2020, №1646 від 22.12.2020, №065 від 22.01.2021, №325 від 26.03.2021, №441 від 19.04.2021 було отримано уповноваженим представником відповідача на підставі довіреностей на загальну суму 867 892,80 грн.
Вищезазначені видаткові накладні підписані представником відповідача без жодних зауважень чи заперечень.
Таким чином, оплату за товар відповідач повинен був здійснити протягом 3-х банківських днів з моменту отримання відповідного товару, а саме:
- за видатковою накладною №729 від 23.07.0220 - до 28.07.2020 включно;
- за видатковою накладною №839 від 14.08.2020 - до 19.08.2020 включно;
- за видатковою накладною №885 від 21.08.2020 - до 26.08.2020 включно;
- за видатковою накладною №901 від 25.08.2020 - до 28.08.2020 включно;
- за видатковою накладною №902 від 25.08.2020 - до 28.08.2020 включно;
- за видатковою накладною №935 від 28.08.2020 - до 02.09.2020 включно;
- за видатковою накладною №1053 від 31.08.2020 - до 03.09.2020 включно;
- за видатковою накладною №1055 від 03.09.2020 - до 08.09.2020 включно;
- за видатковою накладною №1056 від 11.09.2020 - до 16.09.2020 включно;
- за видатковою накладною №1233 від 07.10.2020 - до 12.10.2020 включно;
- за видатковою накладною №1290 від 13.10.2020 - до 16.10.2020 включно;
- за видатковою накладною №1333 від 20.10.2020 - до 23.10.2020 включно;
- за видатковою накладною №1339 від 21.10.2020 - 26.10.2020 включно;
- за видатковою накладною №1367 від 24.10.2020 - 28.10.2020 включно;
- за видатковою накладною №1380 від 26.10.2020 - 29.10.2020 включно;
- за видатковою накладною №1538 від 30.11.2020 - до 03.12.2020 включно;
- за видатковою накладною №1568 від 07.12.2020 - до 10.12.2020 включно;
- за видатковою накладною №1646 від 22.12.2020 - до 25.12.2020 включно;
- за видатковою накладною №065 від 22.01.2021 - до 27.01.2021 включно;
- за видатковою накладною №325 від 26.03.2021 - до 31.03.2021 включно;
- за видатковою накладною №441 від 19.04.2021 - до 22.04.2021 включно.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено оплату за товар частково в розмірі 830 794,80 грн.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на зазначене, враховуючи часткове погашення заборгованості відповідачем у розмірі 25 000,00 грн. та те, що така заборгованість була погашена під час розгляду даної справи по суті, оскільки наявність заборгованості за Договором у розмірі 37 098,00 грн. позивачем належним чином доведена, а відповідачем не спростована, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме у розміру 37 098,00 грн.
Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3610,32 грн., інфляційні втрати в розмірі 12 432,15 грн.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Отже, Верховний Суд України розв'язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.
14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання.
При цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційного збільшення боргу суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними, а тому суд задовольняє позов у цій частині.
Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 9 138,84 грн. (з урахуванням клопотання вх.№27734 від 24.11.2021).
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).
В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідальність у вигляді пені сторони погодили п.5.3. Договору поставки №0708/20 від 07.08.2020.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені суд встановив, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично вірно, а тому суд задовольняє позов у цій частині.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будьяких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Враховуючи вищевикладене, у відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати щодо сплати судового збору на відповідача у розмірі 2 270,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будторг-КМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "С-ИНВЕСТ" про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С-ИНВЕСТ" (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, буд. 4-А, офіс 72; код ЄДРПОУ: 32567175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будторг-КМ" (61124, м. Харків, вул. Матросова, буд. 1А; код ЄДРПОУ: 39834089) заборгованість за договором поставки №0708/20 від 07.08.2020 у розмірі 37 098 (тридцять сім тисяч дев'яносто вісім) грн. 00 коп., пеню у розмірі 9 138 (дев'ять тисяч сто тридцять вісім) грн. 84 коп., 3% річних у розмірі 3 610 (три тисячі шістсот десять) грн. 32 коп., інфляційні втрати у розмірі 12 432 (дванадцять тисяч чотириста тридцять дві) грн. 15 коп., а також судові витрати у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "03" грудня 2021 р.
Суддя Т.О. Пономаренко