03 грудня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/387/18
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С. розглянув заяву директора Приватного підприємства “Продекспорт” №б/н від 27.10.2021р. (вх. №8787 від 29.10.2021р.) про роз'яснення рішення суду від 22.04.2019р. у справі №921/387/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", вул. Антоновича, 127, м. Київ, 03150 в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м.Тернополі, вул. Шептицького, 21, м. Тернопіль, 46008
до відповідача Приватного підприємства "Продекспорт", вул. Кривоноса, 2б, м.Тернопіль, 46027
про стягнення 69 765 816,82 грн. за Кредитним договором №6606К44 від 06.09.2006р., з яких 27 074 664,72 грн. - несплачені відсотки за період з 01.10.2015р. по 31.08.2018р., 6 000 365,35 грн. - комісія за управління кредитом (0,3%), 84 000,00 грн. - комісія за управління кредитом (щомісячна фіксована сума), 5 002 261,59 грн. - 3% річних за прострочення сплати основного боргу, 2 667 739,23 грн. - 3% річних за прострочення сплати процентів, 446 920,09 грн. - 3% річних за прострочення сплати комісії, 16 972 462,20 грн. - втрати від інфляції за прострочення сплати основного боргу, 9 378 682,25 грн. - втрати від інфляції за прострочення сплати процентів, 1 223 319,36 грн. - втрати від інфляції за прострочення сплати комісії, 746 362,91 грн. - пеня за прострочення сплати процентів, 166 705,39 грн. - пеня за прострочену комісію (0,3%), 2 333,73 грн. - пені за прострочену комісію (фіксована сума).
Фіксування судового процесу за допомогою технічного запису не здійснювалось, у зв"язку з відсутністю учасників справи, на підставі ч.3 ст. 222 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22.04.2019р., яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2020р. та постановою Верховного Суду від 16.03.2021р., у позові - відмовлено. Рішення набрало законної сили 02.11.2020р.
Директор Приватного підприємства “Продекспорт” 29.10.2021р. подав заяву про роз'яснення рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.04.2019р. у справі №921/387/18.
Ухвалою суду від 29.10.2021р. розгляд заяви призначено у судовому засіданні 08.11.2021р., сторони повідомлені про дату і час судового засідання.
Представник АТ «Укрексімбанк» подав заперечення на заяву про роз'яснення рішення суду №0660300/659-21 від 05.11.2021р., з доказами направлення заявнику.
У судовому засіданні 08.11.2021р., для надання можливості заявнику ознайомитися із запереченням, постановлено ухвалу про оголошення перерви до 23.11.2021р. яку занесено у протокол судового засідання. Сторони повідомлені про дату і час судового засідання.
Представник ПП «Продекспорт» подав, надані на його вимогу Банком, виписки по рахунках на яких обліковуються проценти та комісії по Кредитному договору №6606К44 від 06.09.2006року за період з 01.10.2015р. по 30.09.2021р., та письмові пояснення №б/н від 22.11.2021р., з доказами направлення позивачу.
У судовому засіданні 23.11.2021р., для надання можливості представнику АТ «Укрексімбанк» ознайомитися з клопотанням про приєднання доказів та письмовими поясненнями відповідача, постановлено ухвалу про оголошення перерви по розгляду заяви до 30.11.2021р., а 30.11.2021р., у зв'язку з незабезпеченням участі представника заявника, постановлено ухвалу про оголошення перерви до 03.12.2021р., які занесено в протоколи судових засідань. Сторони повідомлені про дату і час судового засідання.
Заявник, його представник просить роз'яснити рішення суду від 22.04.2019р. щодо права банку нараховувати проценти за користування кредитними коштами та комісії після закінчення строку кредитування, а саме після 30.04.2013р., та відображення таких нарахувань у бухгалтерському обліку банку. Звертає увагу суду, що АТ «Укрексімбанк» не спростувало та не заперечило тверджень ПП "Продекспорт", що банк нараховує проценти та комісії, відображає такі нарахування в бухгалтерському обліку, а проценти та комісії, які були нараховані за період з 01.10.2015р. по 31.08.2018р., що були предметом вимоги у справі, відображені у його бухгалтерському обліку, що свідчить про неоднозначне розуміння рішення суду, і є підставою для його роз'яснення. Щодо посилання Банку на невідповідність заяви правовим висновкам Верховного Суду, вважає що такі не відповідають ч.4 ст. 236 ГПК України, так як висновки у зазначених Банком справах не є кінцевим рішенням з викладеною правовою позицією.
Позивач АТ «Укрексімбанк», його представник проти заяви заявника заперечує, вважає що така не підлягає до задоволення, при цьому посилається не те, що відповідно до норм ГПК України право на звернення до суду про роз'яснення рішення виникає в учасників справи у разі, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Оскільки рішенням суду від 22.04.2019р. відмовлено у задоволенні позову, тому у ПП «Продекспорт» не виникло право на звернення до суду про роз'яснення рішення. Вважає, що відповідач фактично не хоче роз'яснення судового рішення в розумінні процесуального законодавства, а намагається внести зміни до рішення по суті, отримати роз'яснення з тих питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому посилається на правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.02.2018р. у справі №910/12754/14 та ухвалі Великої палати Верховного Суду від 03.03.2021р. у справі №910/5953/17. Просить відмовити у задоволенні заяви.
Розглянувши заяву ПП «Продекспорт» про роз'яснення судового рішення, суд дійшов до висновку про задоволення такої, з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст. 245 Господарського процесуального кодексу України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Вказаною нормою надано право учасникам справи на подання до господарського суду заяви про роз'яснення судового рішення, яке набрало законної сили, за умови, що таке роз'яснення не матиме наслідком зміни змісту судового рішення. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. (правова позиція, викладена у ухвалі Верховного Суду від 21.03.2019р. у справі №924/156/18).
Відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ч.4 ст. 13, ч.5 ст. 124, п. 9 ч.3 ст. 129, 1291 Конституції України).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Згідно ст.236 ГПК України рішення з господарського спору повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Принцип верховенства права, відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини стосується, зокрема, вимог «якості» закону та юридичної визначеності.
Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «Михайлюк та Петров проти України» (Mikhaylyuk and Petrov v. Ukraine, заява № 11932/02) Європейський Суд зазначив, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (рішення у справі «Полторацький проти України» (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155).
У рішенні ЄСПЛ від 19.02.2009 «Христов проти України», заява №24465/04 Європейський суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка зокрема проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
В мотивувальній частині рішення суду, яке заявник просить роз'яснити, суд, керуючись ст.238 ГПК України, з огляду на законодавство та усталену судову практику, надав мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, встановив відсутність порушень права чи інтересів Банку, за захистом яких він звернувся до суду, та навів мотиви такого висновку, та норми права, які застосував, а саме «При таких обставинах, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у ПП "Продекспорт" (Позичальник) заборгованості по Кредитному договору №6606К44 від 06.09.2006р., правомірність нарахування на основну суму боргу 3% річних та втрат від інфляції, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.10.2018р. у справі №921/1018/15-г/7, яке набрало законної сили, встановлено факт погашення заборгованості по Кредитному договору №6606К44 від 06.09.2006р., правомірність донарахування після закінчення строку дії кредитування процентів та комісій за управління кредитом, та пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення їх сплати, а отже позовні вимоги, заявлені до ПП "Продекспорт" (Позичальник), є безпідставними, не відповідають нормам законодавства з врахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018р. у справі №310/11534/13-ц, та задоволенню не підлягають.»
Постановою Верховного Суду від 16.03.2021р. у даній справі касаційна скарга Банку залишена без задоволення, при цьому суд зазначив, що рішення прийняті з дотриманням норм процесуального та матеріального права, і суд не вбачає підстав для відступлення від правового висновку викладеного у постановах Верховного суду, яким керувалися суди, оскільки припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Заявник підтвердив виписками АТ «Укрексімбанк» з рахунків ПП "Продекспорт" за період з 01.10.2015р. по 30.09.2021р., на яких обліковуються проценти за користування кредитними коштами та комісії по Кредитному договору №6606К44 від 06.09.2006 року, що Банк, не зважаючи на прийняте судом рішення, яким встановлено неправомірність здійсненого нарахування процентів за період з 01.10.2015 року по 01.09.2018 року, не вирішив питання щодо правомірності перебування на обліку таких сум, та продовжує здійснювати їх нарахування.
У процесі розгляду справи, представник Банку пояснив таку бездіяльність відсутністю правового механізму, а отже підтвердив, що рішення суду не виконане, тим самим спростував свої заперечення, що заява заявником подана не у відповідності до ст. 245 ГПК України.
Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу, що питання пов'язані із виконанням рішення у даній справі, стосуються саме внутрішньої облікової політики Банку щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами та комісії, яке останній має вирішити відповідно до норм чинного законодавства та привести у відповідність дані обліку по Кредитному договору №6606К44 від 06.09.2006 року, який є предметом даного спору.
Слід зазначити, що законодавством України, питання облікової політики Банків, зокрема, визначення процентної політики, кожен банк визначає самостійно на основі «Положення про облікову політику банку», з врахуванням Положення про процентну політику Національного банку України затвердженого Постановою Правління НБУ від 18. 08. 2004 р. № 389 (п. 4 Постанови), при цьому система внутрішнього контролю банку має забезпечувати відповідність діяльності банку законодавству України та внутрішньобанківським документам (п. 3 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Суд, відхиляє доводи представника банку щодо невідповідності заяви висновкам Верховного суду, оскільки: - ухвалою Великої палати Верховного Суду від 03.03.2021р. у справі №910/5953/17 заяву про роз'яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020р., якою справу направлено на новий розгляд, повернуто без розгляду, а тому така не є висновком в розумінні ч. 4 ст. 236 ГПК України; - постановою Верховного Суду від 28.02.2018р. у справі №910/12754/14, залишено без задоволення касаційну скаргу заявника на ухвалу апеляційного суду, якою відмовлено у роз'ясненні ухвали враховуючи, що останній просив внести нові дані до її змісту, що не є роз'ясненням судового рішення в розумінні процесуального законодавства, тоді як у даній справі заявник не просить внести зміни до змісту судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, практику Європейського суду щодо принципів верховенства права, суд вважає за можливе задовольнити заяву та роз'яснити рішення.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 245 ГПК України, господарський суд
1. Роз'яснити Приватному підприємству “Продекспорт, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22.04.2019р. у справі №921/387/18 підтверджено факт, що строк кредитування за Кредитним договором №6606К44 від 06.09.2006 року закінчився 30.04.2013 року та після цієї дати банк не мав права нараховувати, зокрема і за період з 01.10.2015 року по 01.09.2018року, який є предметом спору у даній справі, та відображати у бухгалтерському обліку проценти за користування кредитними коштами та комісії.
При здійсненні нарахування процентів за користування кредитними коштами та комісії після закінчення строку кредитування та відображення таких у бухгалтерському обліку, банк має привести бухгалтерський облік, в частині нарахованих процентів за користування кредитними коштами та комісії, відповідно до умов Кредитного договору №6606К44 від 06.09.2006 року, шляхом внесення відповідних змін у порядку встановленому чинним законодавством.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення її повного тексту (03.12.2021р.) через Господарський суд Тернопільської області або безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду.
Ухвала суду розміщена у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua/
Суддя М.С. Стадник