вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
16.11.2021 Справа №922/2803/21
м.Полтава
Суддя Паламарчук В.В., при секретарі судового засідання Рожко О.П., розглянувши матеріали
за позовною заявою Приватного підприємства "Промекоінвест", 49100, м. Дніпро, бульвар Слави, буд. 8, прим. 3
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТП", 37739, Полтавська область, Оржицький район, с. Тарасівка, вул. Миру, б. 89
про стягнення 305769,60 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство "Промекоінвест" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТП" про стягнення 305769,60 грн. попередньої оплати за непоставлений товар (автогум) згідно з рахунком №501-20 від 05.01.2021 року.
За ухвалою господарського суду Харківської області від 20.07.2021 р. постановлено передати матеріали справи №922/2803/21 за позовом Приватного підприємства "Промекоінвест" до ТОВ "ВТП" про стягнення коштів за підсудністю до господарського суду Полтавської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2021 вказана справа передана на розгляд судді Паламарчук В.В.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.08.2021 року позовну заяву Приватного підприємства "Промекоінвест" залишено без руху та надано позивачу строк 3 дні з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків.
26.08.2021 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків.
За ухвалою суду від 27.08.2021 р. суд відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження та встановив сторонам строки на вчинення процесуальних дій.
Ухвалою суду від 01.10.2021р. відмовлено в задоволенні заяви №544/09-2021 від 27.09.2021р. (вхід. №10809 від 28.09.2021р.) представника позивача Приватного підприємства «Промекоінвест» адвоката Романченко О.М. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
11.10.2021р. від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі (вхід. №11233).
Ухвалою суду від 19.10.2021 року суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 16.11.2021р.
Відповідач відзив на позов не надав.
Ухвали суду від 27.08.2021р. та 19.10.2021р., що були направлені на адресу відповідача: 37739, Полтавська область, Оржицький район, с.Тарасівка, вул.Миру, б.89, повернулися до господарського суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТП" зареєстровано за адресою: 37739, Полтавська область, Оржицький район, с.Тарасівка, вул.Миру, б.89.
На дату цього судового засідання ці дані не змінилися. За цією адресою судом надсилалися ухвали по цій справі.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України).
Заява (письмове повідомлення) відповідача про зміну місця реєстрації в матеріалах справи відсутня.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до вимог ст. 233 ГПК України рішення прийнято в нарадчій кімнаті.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, як постачальником був виставлений позивачу рахунок № 501-20 від 05.01.2021р. за автогум на суму 305769,60 грн.
Згідно платіжного доручення №2762 від 06 січня 2021 року (а.с.5) позивач оплатив вказаний Рахунок на користь відповідача в повному обсязі в розмірі 305769,60 грн.
22 червня 2021 року позивачем була направлена на адресу відповідача Вимога про повернення коштів протягом 7 (семи) календарних днів з моменту одержання даної вимоги шляхом перерахування на поточний рахунок позивача (докази надсилання претензії - а.с. - 7-8).
Відповіді на Претензію відповідач не надіслав, попередню оплату не повернув. Тому позивач звернувся за захистом своїх прав до суду про стягнення сплачених коштів у розмірі 305 769,60 грн.
Вирішуючи спір суд виходив із наступного.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
При цьому, згідно зі статтею 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).
За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, за висновком суду, внаслідок виставлення відповідачем на оплату рахунку №501-20 від 05.01.2021 на суму 305769,60 грн. та здійснення позивачем повної оплати в цій сумі, між сторонами було укладено у спрощений спосіб договір поставки товару.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
В силу вимог статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
При цьому, відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Судом вище встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено у спрощений спосіб договір поставки, відповідно до якого відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплатити товар - автогум на суму 305 769,60 грн.
Так, відповідач виставив на оплату позивачу рахунок № 501-20 від 05.01.2021 на суму 30576960 грн., а позивач, в свою чергу, цей рахунок оплатив, що підтверджується платіжним дорученням №2762 від 06.01.2021р. (а.с. - 5).
Судом також встановлено, що відповідач товар не поставив, внаслідок чого позивач звернувся до відповідача з Вимогою №335/06-2021 від 22.06.2021 р., в якій вимагав протягом 7 (семи) календарних днів повернути безпідставно набуті кошти в сумі 305 769,60 грн. Проте, відповідач відповіді на цю вимогу не надав, кошти не повернув.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ураховуючи встановлене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували факт укладення договору поставки у спрощений спосіб, належного виконання свого зобов'язання щодо поставки товару, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТП" порушено положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, внаслідок чого позовні вимоги позивача про стягнення сплачених коштів у розмірі 305769,60 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТП" (37739, Полтавська область, Оржицький район, с. Тарасівка, вул. Миру, б. 89, код ЄДРПОУ 34756237) на користь Приватного підприємства "Промекоінвест" ( 49100, м. Дніпро, бульвар Слави, буд. 8, прим. 3, код ЄДРПОУ 36072174) 305769,60 грн. - сума попередньої оплати, 4586,54 грн. - судових витрат.
Видати наказ після набранням рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 29.11.2021р.
Суддя В.В. Паламарчук