65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 520/1677/18
За позовом: Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ - 26597691, електронна адреса: sovet@omr.gov.ua)
До відповідачів: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ); Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, буд. 6, код ЄДРПОУ - 40199728, електронна адреса: dabk@omr.gov.ua); приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича (01001, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 32в, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
За участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд.83. код ЄДРПОУ - 37471912, електронна адреса: dabi@dabi.gov.ua)
про зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Тарасенко Ю.Г..
Представники сторін:
Від позивача: Бугаєнко Т.В. - в порядку самопредставництва;
Від відповідачів: не з'явились;
Від третьої особи: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Позивач - Одеська міська рада, звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, про скасування реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Департаментом ДАБІ в Одеській області від 12 квітня 2016 року за № ОД 142161031497; скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайки Є.В. від 02.08.2016р., за індексним номером 30736887; зобов'язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом приведення самочинно реконструйованої квартири АДРЕСА_2 у відповідність до технічного паспорту, виготовленого станом на 18.04.1994р., за свій рахунок.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04.10.2018р. позовну заяву Одеської міської ради задоволено частково: скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Департаментом ДАБІ в Одеській області 12.04.2016р. за № ОД 142161031497 щодо квартири АДРЕСА_2 ; скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайки Є.В. від 02.08.2016р. за індексним номером 30736887 щодо квартири АДРЕСА_2 ; зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом приведення самочинно реконструйованої квартири АДРЕСА_2 , у відповідність до технічного паспорту, виготовленого станом на 18.04.1994р., за свій рахунок; стягнуто з відповідачів судові витрати.
Постановою Одеського апеляційного суду від 23.01.2020р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.10.2018р. у справі №520/1677/18 - без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.06.2021р., касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.10.2018р. та постанову Одеського апеляційного суду від 23.01.2020р. у справі №520/1677/18 скасовано, закрито провадження у справі, встановлено, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Ухвалою Верховного Суду від 14.07.2021р. справу №520/1677/18 передано для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2021р. визначено суддю Рога Н.В. для розгляду справи №520/1677/18.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.07.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.08.2021р. Ухвалою суду від 19.08.2021р. відкладено підготовче засідання на 23.09.2021р. Ухвалою суду від 23.09.2021р. продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 12.10.2021р. Ухвалою суду від 12.10.2021р. закрито підготовче провадження у справі №520/1677/18 та призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 21.10.2021р.
У зв'язку із неявкою в судове зaсідання щодо розгляду справи по суті, призначене на 21.10.2021р., представників відповідачів, судове засідання відкладено на 09.11.2021р. При цьому, в судовому засіданні 21.10.2021р. судом було ухвалено здійснити 09.11.2021р. огляд доказів за їх місцезнаходженням: земельної ділянки та реконструйованої ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 .
У зв'язку із неможливістю здійснення огляду докзів за їх місцезнаходженням 09.11.2021р., дану процесуальну дію судом було перенесено на 18.11.2021р. та у цей день проведено огляд прибудови до квартири АДРЕСА_3 , яка була створена в результаті реконструкціїї зазначеної квартири, а також земельної ділянки, на якій ця прибудова розташована. Розгляд справи по суті відкладено на 23.11.2021р.
Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві .
Відповідач - ОСОБА_1 про місце, дату та час судових засідань повідомлялася судом за всіма наявними у матеріалах справи адресами, у тому числі за адресою, зазначеною у касаційній скарзі, але, згідно повідомлення Укрпошти, адресат відсутній за вказаними адресами.
Ані відповідачка, ані її представник у судові засідання не з'являлися, відзив на позовну заяву до суду від ОСОБА_1 не надходив. За таких обставин, приймаючи рішення у даній справі, суд враховує позицію відповідачки, викладену у заяві про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 04.10.2018р. та у касаційній скарзі у даній справі.
Відповідач- Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради явку свого представника у судові засідання не забезпечив. Про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за електронною адресою. Відзив на позовну заяву від Управління до Господарського суду Одеської області не надходив.
Відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву до Господарського суду Одеської області не надав. Про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за електронною адресою.
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ) в Одеській області про місце, дату та час судових засідань повідомлялася судом за електронною адресою, але участь свого представника у судових засіданнях не забезпечила. Письмових міркувань щодо позову від третьої особи до Господарського суду Одеської області не надходило.
Враховуючи зазначене, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст.165 ГПК України.
Позивач у справі - Одеська міська рада, зазначає, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна станом на 07.11.2017р. ( номер довідки 102935890) ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 29.08.2013р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Алексєєвою О.В. за №988, на праві власності належала квартира АДРЕСА_4 .
05 травня 2014р. ОСОБА_1 отримала в управлінні архітектури та містобудування Одеської міської ради містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 ( №01-07/133) з намірами забудови - реконструкція квартири з внутрішнім переплануванням, з улаштуванням вітрини консольного типу та вхідного вузла з боку Люстдорфської дороги, без зміни геометричних розмірів фундаментів, для розміщення аптеки.
Зазначеними містобудівними умовами та обмеженнями було визначено, що площа земельної ділянки " в межах приміщень квартири, яка розташована на першому поверсі 9-ти поверхового житлового будинку, з внутрішнім переплануванням, з улаштуванням вітрини консольного типу та вхідного вузла з боку Люстдорфської дороги, без зміни геометричних розмірів фундаментів, для розміщення аптеки". Згідно п.10 містобудівних умов загальна площа обєкту до реконструкції складає 71,8 кв.м, а загальна площа об'єкту (аптеки) після реконструкції - 151,11 кв.м. При цьому передбачені наступні техніко-економічні показники об'єкта будівництва після реконструкції: загрузочна - 27,0 кв.м, перевірка - 12,4 кв.м, коридор - 3,65 кв.м та 6,63 кв.м, торговельна зала - 34,0 кв.м, матеріальна - 14,84 кв.м та 10,0 кв.м, кімната персоналу - 11,71 кв.м, санвузол - 1,76 кв.м, 2,14 кв.м та 2,18 кв.м, кабінет завідуючого - 7,36 кв.м, кабінет бухгалтера - 11,44 кв.м; площа вітрини консольного типу - 61,0 кв.м. Таким чином, загальна площа аптеки з врахуванням вітрини консольного типу складає 206,11 кв. м.
Позивач зазначає, що п. 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" містобудівних умов та обмежень передбачені планувальні обмеження, зокрема, заборонено замовнику будівництва передбачати розширення об'єкту за рахунок будь-яких конструкцій, виступаючих за фасад будівлі, окрім розширення за рахунок улаштування вітрини консольного типу з боку Люстдорфської дороги. При цьому, як вбачається з фотофіксації та техніко-економічних показників аптеки, ОСОБА_1 збудовано прибудову до належної їй на праві приватної власності квартири, а не вітрину консольного типу.
У подальшому, 28.01.2015р. Департаментом ДАБІ в Одеській області зареєстровано за № ОД 082150280695 декларацію про початок виконання будівельних робіт "Реконструкція квартири з улаштуванням прибудови консольного типу для розміщення аптеки без зміни геометричних розмірів фундаментів" за адресою: АДРЕСА_5 , а 12.04.2016р. Департаментом ДАБІ в Одеській області зареєстровано за № ОД 142161031497 декларацію про готовність об'єкту до експлуатації "Реконструкція квартири з улаштуванням прибудови консольного типу для розміщення аптеки без зміни геометричних розмірів фундаментів" за адресою: АДРЕСА_5 .
Позивач ззаначає, що згідно інформації, що була внесена у вказані декларації ОСОБА_1 реконструкція здійснена без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані, у зв'язку із чим, виходячи з положень п. 4 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. за № 466, у декларації не наведено інформації про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.
Але, як зазначає позивач, в результаті реконструкції ОСОБА_1 було створено та зареєстровано об'єкт нерухомості загальною площею 151,11 кв.м, що свідчить про зміну геометричних розмірів у плані фундаменту та самовільне захоплення ОСОБА_1 земельної ділянки, що належить до комунальної власності . Такі дії ОСОБА_1 порушують права територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, та стали підставою для звернення до суду з даним позовом. При цьому, позивач вважає, що зведений ОСОБА_1 об'єкт слід вважати самочинно збудованим, оскільки він збудований на самовільно зайнятій земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, та без належного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.
В обгрунтування позову Одеська міська рада зазначила, що відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Крім того, виходячи з положень ст.ст.12, 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону, а згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання у сфері регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної або міської ради.
Але, як зазначив позивач, Одеська міська рада не передавала ОСОБА_1 у власність або користування земельну ділянку за адресою: м.Одеса, люстдорфська дорога, 123/1 з метою реконструкції квартири під аптеку. Таким чином, ОСОБА_1 використовує зазначену земельну ділянку без правовстановлюючих документів на землекористування, що є порушенням чинного законодавства України та прав та охоронюваних інтересів територіальної громади міста.
Одеська міська рада також вважає, що декларація про готовність об'єкту до експлуатації містить недостовірну інформацію, адже зазначену реконструкцію неможливо було провести без зміни геометричних розмірів фундаментів приміщень.
Згідно із п. 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. № 461 (у редакції, чинній на момент реєстрації оскаржуваної декларації), у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Запис про реєстрацію декларації з реєстру виключається Держархбудінспекцією не пізніше наступного робочого дня, з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про таке скасування.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю також скасовує реєстрацію декларації за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили.
Позивач зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2015р. № 671 "Деякі питання діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю" повноваження щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та скасування реєстрації дозвільних документів здійснював департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції України. 03 жовтня 2016р. відповідні повноваження передано управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, що засвідчено підписанням акта спільної комісії з передачі відповідної документації та вирішення питань, пов'язаних з утворенням та функціонуванням органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Згідно п. 9-1 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" орган державного архітектурно-будівельного контролю починає здійснювати повноваження, визначені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства", на наступний день після затвердження акта спільної комісії.
Таким чином, як зазначає позивач, компетентним органом, що здійснює відповідно до закону державний архітектурно-будівельний контроль та виконує дозвільні й реєстраційні функції у сфері містобудівної діяльності на території м. Одеси, є управління архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.
Але, виходячи з положень ч. 1 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки на об'єкті, розташованому за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 123/1, будівельні роботи вже завершені, на зазначений об'єкт зареєстровано право власності, позивач вважає, що управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради не має повноважень на проведення перевірки та скасування реєстрації декларації, що зумовлює необхідність звернення з вимогами про скасування відповідної реєстрації декларації до суду.
Позивач також зазначив, що з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 07.11.2017р. йому стало відомо про те, що 02.08.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. прийнято рішення за індексним номером 30736887, яким внесено наступні зміни до опису об'єкта нерухомого майна: - змінено об'єкт нерухомого майна з об'єкту житлової нерухомості (квартири) на нежитлове приміщення (аптеку); - змінено загальну площу об'єкту з 71,8 кв.м на 151,4 кв.м;- змінено адресу об'єкту нерухомого майна з адреси: АДРЕСА_5 , на адресу: Одеська обл., м. Одеса, Люстдорфська дорога, будинок 123/1.
Крім того, внесено зміни до підстав виникнення права власності, а саме, додано:- декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстровану Департаментом ДАБІ в Одеській області 12.04.2016р. за № ОД 142161031497; - технічний паспорт, виготовлений ТОВ "Стратегія регіонального розвитку в Одеській області" станом на 20.08.2015р. № 00675.
Позивач зазначає, що це рішення державним реєстратором прийнято на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка містить недостовірні дані на самочинно збудований об'єкт нерухомого майна, щодо якого протиправно та необґрунтовано було зареєстровано декларацію.
Враховуючи зазначене, посилаючись на положення ст.ст.10, 18, 24, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п.45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. № 1127, позивач вважає, що рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. за індексним номером 30736887 має бути скасоване, як таке що порушує права та охоронювані інтереси територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, та прийняте на підставі документів, оформлених з порушенням законодавства.
Крім того, позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення про державну реєстрацію порушено встановлений порядок присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, адже, відповідно до п. 4.4. Положення про Адресний реєстр міста Одеси, затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.07. 2009 р. за № 809, на підставі довідки про резервування адреси районні адміністрації, за заявою власника (наймача, балансоутримувача) об'єкта, видають розпорядження про надання або зміну адреси протягом десяти робочих днів після отримання заяви, довідки, документів, що відповідно до законодавства посвідчують майнові права на об'єкт, та документів, які підтверджують особу заявника.
Отже, документом, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, у даному випадку, є відповідне розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради, яке видається на підставі довідки юридичного департаменту Одеської міської ради про резервування адреси. Але, виконавчими органами Одеської міської ради рішення про присвоєння такої адреси не приймалося.
Позивач також зазначає, що згідно ст.321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, тоді як державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна щодо якого було зареєстровано декларацію, грубо порушує право власності територіальної громади м.Одеси на землю, яке має бути відновлене у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язанні з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а) пункту 2 ч.6 ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Таким чином, позивач вважає, що при визнанні протиправною та скасуванні оскаржуваної декларації, враховуючи порушення встановленого порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, підлягає скасуванню й рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. від 02 серпня 2016 року за індексним номером 30736887.
Позивач зазначає, що в ході реконструкції квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 відбулася зміна геометричних розмірів у плані фундаменту, у зв'язку із чим Альошина С.І. самовільно захопила земельну ділянку, що належить до комунальної власності, що є підставою вважати реконструйований нею об'єкт самочинно збудованим .
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та ст. 124-126 Земельного кодексу України обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у зазначеної особи таких документів свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки.
Згідно зі ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
За приписами ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда або інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Також позивач зазначив, що згідно з ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відповідно до ч. 7 зазначеної статті у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Позивач зауважив, що з урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями ст.ст. 16, 386, 391 Цивільного кодексу України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.
Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна може вимагати усунення будь-якого обмеження його права власності.
Враховуючи вищевикладене, позщивач вважає, що самочинно реконструйована квартира АДРЕСА_2 підлягає приведенню до попереднього стану за рахунок відповідача - ОСОБА_1 .
Відповідачі - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайка Євген Вікторович - своїм правом на судовий захист не скористалися.
Відповідач- ОСОБА_1 , згідно наявних у матеріалах справи заяви про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 04.10.2018р. та касаційної скарги на заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 04.10.2018р. та постанову Одеського апеляційного суду від 23.01.2020р, проти позову заперечує, посилаючись на те, що судом не встановлено, а позивачем не доведено того, чи дійсно відбулися зміни геометричних розмірів у плані фундменту у зв'язку із реконструкцією квартири АДРЕСА_2 дорозі.
При цьому, відповідачка вважає, що фотофіксація, що є додатком до акту обстеження містобудування щодо дотримання законодавства та затвердженої містобудівельної документації при плануванні та забудові території м.Одеси від 04.04.2017р. не є належними, допустимими та достовірними доказами у відповідності до положень ст.ст.78, 79 ЦПК України, які у своїй совокупності дають змогу дійти висновку щодо факту зміни геометричних розмірів у плані фундаменту за наслідками реконструкції квартири АДРЕСА_2 дорозі.
Як зазначає відповідачка, у матеріалах справи відсутні будь-які данні та докази щодо проведення перевірок будівництва, проведених компетентними органами в порядку, визначеному законодавством України, зокрема, органами ДАБІ, які б встановили факт порушення правил та умов здійсненого будівництва.
Відповідачка зазначила, що відповідно до ч.9 ст.39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації є підставою, серед іншого, для оформлення права власності на нього.
Таким чином, відповідачка вважає,що зареєструвавши декларацію органи ДАБІ діяли як субєкт владних повноважень та в силу покладених на них законом обов'язків мали перевірити як сам обєкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також відомості, зазначені в самій декларації про готовність обєкта до експлуатації.
Відповідачка також зауважила, що відповідно до правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 19.09.2018р. у справі №804/1510/16, від 02.10.2018р. у справі №465/1461/16-а, від 12.06.2019р. у справі №916/1986/18 після реєстрації права власності на збудований обєкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність обєкта до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого типу обєкту до самочинного в силу його узаконення.
Враховуючи зазначене, відповідачка вважає, що декларацією про готовність обєкту дло експлуатації, що зареєстрована Департаментом ДАБІ в Одеській області 12.04.2016р. за №ОД 142161031497 щодо квартири АДРЕСА_2 будь-які права або охоронювані інтереси Одеської міської ради не порушено і скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків.
Щодо скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Є.В. від 02.08.2016р. за індексним номером 30736887 відповідачка, із посиланням на ст.ст.2, 5, 10,18,27 Закону України "Про Державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень" та п.45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. № 1127, зазначає, що нотаріусу для проведення державної реєстрації було надано всі документи, що передбачені Порядком, у звязку із чим у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно- нежитлове приміщення (аптека), що знаходиться за адресою: м.Одеса, Люстдорфська дорога, 123/1.
Крім того, відповідачка зазначила, що право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення (аптека), що знаходиться за адресою: м.Одеса, Люстдорфська дорога, 123/1, було набуто нею в результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур, у звязку із чим відповідальність за вказані процедури не може покладатися на ОСОБА_1 , яка розраховувала на їх належність та легітимність.
Враховуючи все викладене, відповідачка вважає, що у задоволенні позову судом має бути відмовлено.
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, будь-яких міркувань щодо предмету спору до суду не надала.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, суд дійшов наступного висновку:
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
При цьому, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також, визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист якого подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті.
При цьому, згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст. 80 Зе мельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.
Згідно з ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
За приписами ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Виходячи зі змісту ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, право розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам та юридичним особам, здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, тощо.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначені підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності.
Виходячи з положень наведених норм законодавства, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання у сфері регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної або міської ради.
Матеріали справи не містять рішення Одеської міської ради щодо оформлення прав Альошиної С.І. на користування земельною ділянкою, що роташована за адресою: м.Одеса, Люстдорфська дорога, 123/1.
Таким чином, на думку суду, наявні підстави вважати правомірним звернення Одеської міської ради до суду з даним позовом.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне:
За приписами ст.16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Суд також зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі № 338/180/17, від 11.09.2018р. у справі №905/1926/16, від 04.06.2019р. у справі №916/3156/17, від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19, у постанові Верховного суду від 27.10.2021р. у справі №920/751/20.
Отже, суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020р. у справі № 369/10789/14-ц).
Предметом спору у справі №520/1677/18 є, зокрема, скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Департаментом ДАБІ в Одеській області від 12.04. 2016 р. за № ОД 142161031497.
В раховуючи сталу судову практику, суд вважає, що у даному випадку обраний позивачем спосіб захисту - скасування реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Департаментом ДАБІ в Одеській області від 12.04.2016 р. за № ОД 142161031497, є неефективним, оскільки задоволення такої позовної вимоги, а саме : скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Департаментом ДАБІ в Одеській області від 12.04.2016 р. за № ОД 142161031497, яка вже була реалізована і вичерпала свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, а отже, потребуватиме додаткових засобів захисту.
За таких обставин, у задоволенні цієї позовної вимоги має бути відмовлено.
Що стосється вимог позивача про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайки Є.В. від 02.08.2016р., за індексним номером 30736887 та зобов'язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом приведення самочинно реконструйованої квартири АДРЕСА_2 у відповідність до технічного паспорту, виготовленого станом на 18.04.1994р., за свій рахунок, то на думку суду, обрані позивачем у даному випадку способу захисту є ефективними, та зазначені вимоги є обгрунтованими, підтвержені матеріалалми справи, у зв'язку із чим підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 29.08.2013р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Алексєєвою О.В. за №988, на праві власності належала квартира АДРЕСА_4 .
05 травня 2014р. ОСОБА_1 отримала в управлінні архітектури та містобудування Одеської міської ради містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 ( №01-07/133) з намірами забудови - реконструкція квартири з внутрішнім переплануванням, з улаштуванням вітрини консольного типу та вхідного вузла з боку Люстдорфської дороги, без зміни геометричних розмірів фундаментів, для розміщення аптеки .
Зазначеними містобудівними умовами та обмеженнями було визначено, що площа земельної ділянки " в межах приміщень квартири, яка розташована на першому поверсі 9-ти поверхового житлового будинку, з внутрішнім переплануванням, з улаштуванням вітрини консольного типу та вхідного вузла з боку Люстдорфської дороги, без зміни геометричних розмірів фундаментів, для розміщення аптеки". Згідно п.10 містобудівних умов загальна площа обєкту до реконструкції складає 71,8 кв.м, а загальна площа об'єкту (аптеки) після реконструкції - 151,11 кв.м. При цьому, передбачені наступні техніко-економічні показники об'єкта будівництва після реконструкції: загрузочна - 27,0 кв.м, перевірка - 12,4 кв.м, коридор - 3,65 кв.м та 6,63 кв.м, торговельна зала - 34,0 кв.м, матеріальна - 14,84 кв.м та 10,0 кв.м, кімната персоналу - 11,71 кв.м, санвузол - 1,76 кв.м, 2,14 кв.м та 2,18 кв.м, кабінет завідуючого - 7,36 кв.м, кабінет бухгалтера - 11,44 кв.м; площа вітрини консольного типу - 61,0 кв.м. Таким чином, загальна площа аптеки з врахуванням вітрини консольного типу складає 206,11 кв. м.
Отже, наведену реконструкцію неможливо було провести без зміни геометричних розмірів фундаментів приміщень, чим визначається недостовірність вказаної у декларації інформації про проведення реконструкції нерухомого об'єкта без зміни його геометричних розмірів фундаментів, що є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом та підставою для скасування реєстрації такої декларації.
При цьому, згідно п. 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" містобудівних умов та обмежень передбачені планувальні обмеження, зокрема, заборонено замовнику будівництва передбачати розширення об'єкту за рахунок будь-яких конструкцій, виступаючих за фасад будівлі, окрім розширення за рахунок улаштування вітрини консольного типу з боку Люстдорфської дороги.
У подальшому, 28.01.2015р. Департаментом ДАБІ в Одеській області зареєстровано за № ОД 082150280695 декларацію про початок виконання будівельних робіт "Реконструкція квартири з улаштуванням прибудови консольного типу для розміщення аптеки без зміни геометричних розмірів фундаментів" за адресою: АДРЕСА_5 , а 12.04.2016р. Департаментом ДАБІ в Одеській області зареєстровано за № ОД 142161031497 декларацію про готовність об'єкту до експлуатації "Реконструкція квартири з улаштуванням прибудови консольного типу для розміщення аптеки без зміни геометричних розмірів фундаментів" за адресою: АДРЕСА_5 .
Згідно інформації, що була внесена у вказані декларації ОСОБА_1 , реконструкція здійснена без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані, у зв'язку із чим, виходячи з положень п. 4 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. за № 466, у декларації не наведено інформації про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.
Але, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, технічного паспорту на нежитлові приміщення від 20.08.2015р., та було встановлено судом в ході огляду обєкта нерухомості, створеного в результаті реконструкції кв. АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 збудовано прибудову до належної їй на праві приватної власності квартири, а не вітрину консольного типу, а новостворені нежитлові приміщення значно виступають за фасад будинку, що свідчить про внесення до декларацій недостовірної інформації .
Крім того, станом на даний час прибудовані приміщення, крім аптеки (Аптека "АКС"), використовуються також під пекарню та салон тату.
Незважаючи на те, що вимога позивача про скасування реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Департаментом ДАБІ в Одеській області від 12 квітня 2016 року за № ОД 142161031497, є неефективним способом захисту, при вирішенні спору щодо інших вимог, заявлених позивачем, суд вважає за необхідне надати правову оцінку зазначеній декларації.
Так, згідно п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 466 (у редакції, чинній на момент реєстрації оскаржуваної декларації), будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об'єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт; реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів I-III категорії складності; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів IV і V категорії складності.
Згідно ч. 4 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
При цьому, згідно з положеннями ст. 126 вказаного Кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку та державної реєстрації майнового права на неї, а відсутність у цієї особи таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.
Доказів належного оформлення права користування земельною ділянкою ОСОБА_1 до матеріалів справи не надано.
Відсутність оформленого відповідно до вимог законодавства речового права на земельну ділянку взагалі виключає можливість проводити на ній будь-які будівельні роботи, та, тим більш, вводити в експлуатацію реконструйований об'єкт, який будувався на земельній ділянці, що не була відведена в установленому законодавством порядку для цієї мети, що прямо вказує на самочинне будівництво, здійснене із порушенням прав територіальної громади м. Одеси, представницьким органом якої є Одеська міська рада.
Відповідно до ч. 2 ст. 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п. 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (у редакції, чинній на момент реєстрації оскаржуваної декларації), у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Запис про реєстрацію декларації з реєстру виключається Держархбудінспекцією не пізніше наступного робочого дня, з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про таке скасування.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 671 "Деякі питання діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю" повноваження щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та скасування реєстрації дозвільних документів здійснював департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
Відповідні повноваження передані управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, що засвідчено підписанням акта спільної комісії з передачі відповідної документації та вирішення питань, пов'язаних з утворенням та функціонуванням органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Пунктом 9-1 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю починає здійснювати повноваження, визначені Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства, на наступний день після затвердження акта спільної комісії.
Таким чином, компетентним органом, що здійснює відповідно до закону державний архітектурно-будівельний контроль та виконує дозвільні й реєстраційні функції у сфері містобудівної діяльності на території м. Одеси, є управління архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.
За матеріалалми справи, 04.03.2019р. управлінням архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради видано наказ №01-13/111ДАБК "Про скасування реєстрації декларації про готовність обєкта до експлуатації №ОД 142161031497 від 12.04.2016р.", яким скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ОД 142161031497 від 12.04.2016р. "Реконструкція квартири з улаштуванням прибудови консольного типу для розміщення аптеки без зміни геометричних розмірів" за адресою: м.Одеса, Люстдорфська дорога, 123/1, к.39, замовник - ОСОБА_1 .
Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 02.08. 2016 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. прийнято рішення за індексним номером 30736887, яким внесено наступні зміни до опису об'єкта нерухомого майна: - змінено об'єкт нерухомого майна з об'єкту житлової нерухомості (квартири) на нежитлове приміщення (аптеку); - змінено загальну площу об'єкту з 71,8 кв.м на 151,4 кв.м; - змінено адресу об'єкту нерухомого майна з адреси: : АДРЕСА_5 , на адресу: : м.Одеса, Люстдорфська дорога, 123/1 .
Крім того, внесено зміни до підстав виникнення права власності, а саме, додано: - декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстровану Департаментом ДАБІ в Одеській області 12.04.2016 р. за № ОД 142161031497; - технічний паспорт, виготовлений ТОВ "Стратегія регіонального розвитку в Одеській області" станом на 20.08.2015 р. № 00675.
Отже, оскаржуване рішення державного реєстратора ( приватного виконавця) прийнято на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка містить недостовірні дані, на самочинно збудований об'єкт нерухомого майна, щодо якого протиправно та необґрунтовано було зареєстровано декларацію.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
За приписами ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначені підстави для державної реєстрації прав. Зокрема, відповідно до п. 14 ч. 1 зазначеної статті державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Дійсно, відповідно до ч. 9 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації є підставою, серед іншого, для оформлення права власності на нього.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, який визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Згідно з п. 45 зазначеного Порядку для державної реєстрації права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна (в тому числі в результаті переведення об'єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки) подається: 1) документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); 2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; 3) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 4) письмова заява співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що перебуває у спільній частковій власності та у результаті проведення реконструкції змінився розмір часток у такому праві); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.
Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор, серед іншого: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Крім того, при прийнятті оскаржуваного рішення про державну реєстрацію порушено встановлений порядок присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, адже, порядок ведення Адресного реєстру міста Одеси, унесення (одержання) інформації до (з) нього встановлений Положенням про Адресний реєстр міста Одеси, затвердженим рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 28 липня 2009 року за № 809.
Відповідно до п. 4.4. зазначеного Положення на підставі довідки про резервування адреси районні адміністрації за заявою власника (наймача, балансоутримувача) об'єкта видають розпорядження про надання або зміну адреси протягом десяти робочих днів після отримання заяви, довідки, документів, що відповідно до законодавства посвідчують майнові права на об'єкт, та документів, які підтверджують особу заявника.
Отже, документом, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, у даному випадку є відповідне розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради, яке видається на підставі довідки юридичного департаменту Одеської міської ради про резервування адреси.
Доказів прийняття такого рішення, відповідачами не надано.
Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Таким чином, враховуючи викладене, рішення приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу від 02.08.2016 р. за індексним номером 30736887 підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням чинного законодавства.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом приведення самочинно реконструйованої квартири АДРЕСА_2 у відповідність до технічного паспорту, виготовленого станом на 18.04.1994р., за свій рахунок, суд зазначає наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04. 2020 р. у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19) зазначено, що у силу спеціального застереження, наведеного в ч.2 ст. 376 Цивільного кодесу України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч.4 ст. 376 Цивільного кодесу України). Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч.5 ст. 376 Цивільного кодесу України).
Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ст. 331 Цивільного кодесу України).
… законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень ст. 376 Цивільного кодесу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів ч.2 ст. 376 Цивільного кодесу України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень ч.4 цієї статті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) від 04.09. 2018 року вказано, що ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) .
Відповідно до ч. 2, п. б ч.3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
У ч.2 ст. 212 Земельного кодексу України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01. 2021 р. у справі № 442/302/17 (провадження № 61-20491св19) зазначено, що задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача). Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, в тому числі визнання недійсними договорів про відчуження майна .
Положеннями ст. 321 Цивільного кодексу України законодавцем визначено принцип непорушності права власності та зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, тоді як державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна, щодо якого було зареєстровано декларацію, грубо порушує право власності територіальної громади м. Одеси на землю, яке має бути відновленим у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Як вже зазначалося вище, реконструкція квартири АДРЕСА_2 всупереч даним декларації відбулась зі зміною геометричних розмірів у плані фундаменту, а отже, ОСОБА_1 самовільно захопила земельну ділянку, що належить до комунальної власності, чим порушила права територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради.
Внаслідок такої реконструкції відбулася безпідставна та протиправна забудова земельної ділянки, що належить до комунальної власності міста Одеси. Отже, є підстави вважати наведений об'єкт самочинно збудованим, оскільки він збудований на самовільно зайнятій земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, та без належного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
При цьому, згідно позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 25 травня 2017 року у справі № 6-579 цс17 самочинне будівництво є порушенням встановлених державою правил та норм здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об'єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, що є порушенням прав територіальної громади, а також питань безпеки під час експлуатації вже збудованого об'єкта, екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки.
Згідно з ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відповідно до ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна може вимагати усунення будь-якого обмеження його права власності.
Таким чином, вимога Одеської міської ради про зобовязання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом приведення самочинно реконструйованої квартири АДРЕСА_2 у відповідність до технічного паспорту, виготовленого станом на 18.04.1994р., за свій рахунок, є цілком правомірною, підтвердженою матеріалами справи, у зв'язку із чим підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, за приписами ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідачів згідно ст. 129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Одеської міської ради до ОСОБА_1 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, про скасування реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Департаментом ДАБІ в Одеській області від 12 квітня 2016 року за № ОД 142161031497; скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайки Є.В. від 02.08.2016р., за індексним номером 30736887; зобов'язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом приведення самочинно реконструйованої квартири АДРЕСА_2 у відповідність до технічного паспорту, виготовленого станом на 18.04.1994р., за свій рахунок - задовольнити частково.
2. Визнати неправомірним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайки Євгена Вікторовича від 02.08.2016р., за індексним номером 30736887.
3. Зобов'язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом приведення самочинно реконструйованої квартири АДРЕСА_2 у відповідність до технічного паспорту, виготовленого станом на 18.04.1994р., за свій рахунок.
4. Стягнути з Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ - 26597691) на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 643 грн 00 коп.
5. Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайки Євгена Вікторовича (01001, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 32в, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ - 26597691) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн.
6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ - 26597691) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн.
7. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Повне рішення складено 03 грудня 2021 р.
Суддя Н.В. Рога