про відмову в забезпечення позову
01 грудня 2021 року Справа № 915/1730/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.
розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Янкелевича Михайла Даниловича про вжиття заходів забезпечення позову у справі
за позовом: Фізичної особи-підприємця Янкелевича Михайла Даниловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) представник заявника - адвокат Гавловська Юлія Вікторівна ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до відповідача Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ідентифікаційний код 26565573)
про визнання поновленими договорів оренди землі та визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі
Фізична особа-підприємець Янкелевич Михайло Данилович (далі - ФОП Янкелевич М.Д.) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 21.05.2021 №4/471 "Про відмову ФОП Янкелевич Михайлу Даниловичу у наданні в оренду (продовженні строку оренди) земельної ділянки площею 77 м.кв. (кадастровий номер 4810136300:12:014:0003) для обслуговування зупинкового комплексу по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої у м. Миколаєві", визнати додаткову угоду до договору оренди укладеною в редакції позивача та стягнути з Миколаївської міської ради (через виконавчий комітет Миколаївської міської ради) грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
Позов мотивовано тим, що між сторонами укладено договір оренди землі; відповідач прийнявши спірне рішення порушив вимоги частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо строків розгляду заяви позивача (орендаря) та прийняття вчасного рішення за відповідною заявою позивача про поновлення договору оренди землі для подальшого обслуговування зупинкового комплексу, оскільки відмова відповідача (орендодавця) відбулася через 4 роки після звернення позивача до відповідача про продовження договору оренди землі, що порушує право позивача на користування земельною ділянкою, яку він орендує вже протягом 21 року.
Позивач зазначає, що в спірному рішенні відповідача підставою для відмови у продовженні договору оренди землі зазначено: відсутність повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк у межах передбачених вимогами ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору оренди (п.п. 3.2, 9.4, 12.4), порушення п. 5.4.12 ДБН В.2.3-5:2018 "Вулиці та дороги населених пунктів", а також ДБН В.2.3-218-550:2010 "Зупинки маршрутного транспорту" у зв'язку з проведенням робіт з ремонту та влаштування нового зупиночного комплексу за єдиним архетипом, про що свідчить висновок департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 13.04.2021 № 13916/12.01-24/21-2.
Також спірним рішенням зобов'язано ФОП Янкелевича М.Д. звільнити земельну ділянку та повернути територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки у стані, придатному для подальшого використання.
Позивач зазначає, що після закінчення строку дії договору оренди він продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою та сплачувати орендну плату.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву б/н від 26.11.2021 (вх. № 17942/21) про забезпечення позову, якою позивач просить суд:
"Вжити заходів до забезпечення позову, а саме заборонити Миколаївській міській раді (м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20), виконавчому комітету Миколаївської міської ради, їх структурним підрозділам, відділам, службовим, посадовим особам та іншим фізичним, юридичним особам вчиняти дії щодо демонтажу, в тому числі знесення, розбирання, пошкодження малої архітектурної форми: вбудованого торгівельного павільйону та критого майданчика для очікування громадського транспорту по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої, у напрямку руху до кінотеатру "Іскра" в м. Миколаєві площею 77 кв. м, що розташований на земельній ділянці КН:4810136300:12:014:0003".
Заяву мотивовано тим, що на земельній ділянці розміщені належні позивачу на праві власності тимчасові споруди: вбудований торгівельний павільйон та критий майданчик для очікування громадського транспорту по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої.
ФОП Янкелевич М.Д. також зазначає, що 18.11.2021 на двері належного йому об'єкту було розміщено повідомлення від 17.11.2021 без підпису та будь-яких реквізитів про намір в примусовому порядку демонтувати павільйон та навіс (критий майданчик). Позивач вважає, що такими діями Миколаївська міська рада продовжує порушувати законні права орендаря, і у разі здійснення намірів, про які зазначено в повідомленні від 17.11.2021, буде порушено право позивача на ефективний захист його інтересів у суді.
На думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони демонтажу об'єкту, що розташований на орендованій у відповідача ділянці, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного.
За правилами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до приписів ч. 1, 4 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пунктів 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
За правилами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 139 ГПК України, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів сторонніх осіб.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення особою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення особи від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд наголошує, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.08.2018 у справі № 917/1390/17.
Предметом позову в даній справі є визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради від 21.05.2021 №4/471 "Про відмову ФОП Янкелевич Михайлу Даниловичу у наданні в оренду (продовженні строку оренди) земельної ділянки площею 77 м.кв. (кадастровий номер 4810136300:12:014:0003) для обслуговування зупинкового комплексу по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої у м. Миколаєві" та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.
Заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Миколаївській міській раді, виконавчому комітету Миколаївської міської ради, їх структурним підрозділам, відділам, службовим, посадовим особам та іншим фізичним, юридичним особам вчиняти дії щодо демонтажу, в тому числі знесення, розбирання, пошкодження малої архітектурної форми: вбудованого торгівельного павільйону та критого майданчика для очікування громадського транспорту по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої, у напрямку руху до кінотеатру "Іскра" в м. Миколаєві площею 77 кв. м, що розташований на земельній ділянці КН:4810136300:12:014:0003".
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обраний заявником спосіб забезпечення не відповідає меті поданого позову, оскільки демонтаж тимчасової споруди не може вплинути на можливість виконання судового рішення за результатами вирішення спору у спірних правовідносинах, які стосуються оскарження рішення прийнятого відповідачем та відновлення права на користування земельною ділянкою шляхом визнання додаткової угоди укладеною.
Отже, підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову відсутні.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Янкелевича Михайла Даниловича б/н від 26.11.2021 (вх. № 17942/21) про забезпечення позову у справі № 915/1730/21 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.С. Адаховська