вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" грудня 2021 р. Справа № 911/1962/21
За позовом Приватного підприємства "Арт-Енерго", 81130, Львівська область, Пустомитівський район, село Сокільники, вулиця Скнилівська, будинок 21
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міксджет Україна", 08303, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, будинок 54А, офіс 301,303,304
про стягнення 100 000,00 грн безпідставно набутих коштів
суддя Н.Г. Шевчук
без виклику сторін
суть спору:
До Господароського суду Київської області звернулось Приватне підприємство "Арт-Енерго" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міксджет Україна" про стягнення 100 000,00 грн безпідставно набутих коштів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.05.2021 згідно платіжного доручення № 636 ним було помилково перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 100 000,00 грн. На вимогу повернути отримані кошти відповідач не відреагував, що і стало підставою для звернення із позовом до суду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.08.2021 відкрито провадження у справі № 911/1962/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у зв'язку з малозначністю справи в порядку пункту 1 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 247, частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України; відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив та ін.
Ухвалу Господарського суду Київської області від 11.08.2021 про відкриття провадження у справі направлено відповідачу поштовим відправленням № 0103279345227 за адресою, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08303, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, будинок 54А, офіс 301,303,304. Проте таке відправлення було повернуто відділенням поштового зв'язку на адресу суду. Разом з тим, на повернутому конверті містилась довідка (ф. 20) на якій позначено відмітку в графі "Досилається" та зазначено адресу: 02059, м. Київ, вул. Драгоманова, 2А, кв. 812. Згідно інформації, одержаної судом з офіційного вебсайту "Укрпошта" за результатами відстеження поштового відправлення № 0103279345227, таке відправлення було повернуто відправнику (суду), окрім цього з інформації не вбачається, що поштове відправлення № 0103279345227 з ухвалою суду було переадресовано до об'єкту поштового зв'язку за кодом 02059 - поштове відділення: МВПЗ 59, адреса: Київ, вул. Драгоманова, 2Б.
Відповідно до положень Закону України "Про поштовий зв'язок" поштовий індекс - це код поштової адреси у вигляді умовного цифрового позначення об'єктів поштового зв'язку, в тому числі сільських населених пунктів, у яких відсутні відділення зв'язку.
У зв'язку з викладеним, судом було повторно направлено копію ухвали Господарського суду Київської області від 11.08.2021 поштовим відправленням № 0103280002406 на адресу: 02059, м. Київ, вул. Драгоманова, 2А, кв. 812. Рекомендоване повідомлення про вручення такого поштового відправлення повернулося до суду 05.11.2021, в якому зазначено, що поштове відправлення вручено, отримувач "Синявська", однак дата вручення відсутня. Згідно витягу з офіційного вебсайту "Укрпошта" за результатами відстеження поштового відправлення № 0103280002406, судом встановлено дату вручення - 02.11.2021.
Разом з тим, станом на момент розгляду даної справи від відповідача відзив на позовну заяву не надходив.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Як передбачено частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
21 травня 2021 року Приватне підприємство "Арт-Енерго" (позивач) згідно платіжного доручення № 636 перерахувало на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Міксджет Україна" грошові кошти в сумі 100 000,00 грн, з призначенням платежу "за паливо Avgas 100LL зг. рах. № 000-000002 від 21.05.2021 у т.ч. ПДВ 20% - 16 666,67 грн".
Як стверджує позивач, між сторонами відсутні будь-які договірні відносини, жодних домовленостей щодо порядку поставки та строків оплати між сторонами досягнуто не було та зазначене в платіжному дорученні паливо позивач не отримував.
Таким чином, позивач зазначає, що вказані грошові кошти в сумі 100 000,00 грн одержані відповідачем безпідставно.
Позивач звертався до відповідача з вимогою № 114 від 14.06.2021 про повернення помилково перерахованих коштів в сумі 100 000,00 грн, проте відповідач кошти не повернув, вмотивованої відповіді не надав (докази надіслання вимоги долучено до матеріалів справи).
З огляду на наведене, з метою захисту свого порушеного права позивач просить стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 100 000,00 грн.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Главою 83 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Близька за змістом позиція викладена в постановах ВС від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й на час розгляду спору. Водночас слід враховувати, що предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Приватне підприємство "Арт-Енерго" з розрахункового рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ "Укрсиббанк", перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Міксджет Україна" на рахунок НОМЕР_2 , який відкритий в АТ "КБ "ПриватБанк", кошти в сумі 100 000,00 грн з призначенням платежу "за паливо Avgas 100LL зг. рах. № 000-000002 від 21.05.2021 у т.ч. ПДВ 20% - 16 666,67 грн", що підтверджується платіжним дорученням № 636 від 21.05.2021.
Водночас, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування між сторонами договірних відносин.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність грошового зобов'язання позивача перед відповідачем.
Отже, судом встановлено, що правових підстав для перерахування коштів у розмірі 100 000,00 грн на рахунок відповідача 21.05.2021 не було, таким чином суд погоджується з твердженням позивача, що ці кошти отримано Товариством з обмеженою відповідальністю "Міксджет Україна" безпідставно.
Крім цього, у матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу у добровільному порядку грошових коштів у вказаному розмірі.
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доводи позивача не спростував, доказів перерахування на користь позивача безпідставно отриманих грошових коштів не надав, заперечень щодо факту надходження на його рахунок від позивача коштів не висловив.
Відповідно до пункту 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку від 21.01.2004 року № 22, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.
Частинами другою, третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 100 000,00 грн є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Крім того, у позовній заяві зазначено про планові судові витрати: витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Слід зазначити, що позивачем на момент прийняття рішення матеріали справи не містять жодних доказів надання правової допомоги, а тому, у суду на момент прийняття рішення відсутні підстави для покладення витрат на професійну правничу допомогу на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міксджет Україна" (08303, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, будинок 54А, офіс 301,303,304, код 43438349) на користь Приватного підприємства "Арт-Енерго" (81130, Львівська область, Пустомитівський район, село Сокільники, вулиця Скнилівська, будинок 21, код 33863093) помилково перерахованих 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп. та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Шевчук
Рішення складено та підписано: 02.12.2021