ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.11.2021Справа № 910/13149/21
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/13149/21
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТБУД ПЛЮС"
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва"
про примусове виселення
Представників сторін:
від позивача: Артеменко П.М.;
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи: не з'явились.
Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТБУД ПЛЮС" про примусове виселення з нежитлового приміщення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між сторонами Договір оренди №7582 нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.10.2019 припинив свою дію 26.09.2019, у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, а відтак, на підставі ч. 1 ст. 785 ЦК України та ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у відповідача виник обов'язок повернути орендодавцеві об'єкт оренди - нежитлові приміщення загальною площею 144,80 кв.м, розташовані за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський, 50, на третьому поверсі адміністративної будівлі, що перебуває на балансі Державного підприємства "Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2021 відкрито провадження у справі № 910/13149/21 та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання. Судове засідання призначено на 23.09.2021. Залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва".
В судовому засіданні 23.09.2021 оголошено відкладення на 21.10.2021.
21.10.2021 позивачем подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
В судовому засіданні 21.10.2021 оголошено відкладення на 04.11.2021.
04.11.2021 від позивача надійшла заява про зміну підстав позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Також, відповідно до ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
Враховуючи наведене та оскільки подана заява про зміну підстав позову є такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України, суд прийняв її до розгляду та подальший розгляд справи здійснює з урахуванням зміни підстав позову.
В судовому засіданні 04.11.2021 оголошено відкладення на 25.11.2021.
Присутній у судовому засіданні 25.11.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03187, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 3.
Однак, конверти з ухвалами суду були повернуті відділенням поштового зв'язку з відміткою "адресат відсутній".
За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній" вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.
Станом на день винесення рішення відзив від відповідача не надійшов.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
26.10.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектбуд Плюс" (далі - орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7582 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, що належить до державної власності - нежилі приміщення на третьому поверсі адміністративної будівлі, розміщене за адресою: м. Київ, пр-т Голосіївський, 50, загальною площею 144,80 кв.м, на третьому поверсі адміністративної будівлі (реєстровий № 02497683.1AAAДДК939) (далі - Майно), що перебуває на балансі державного підприємства «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» код ЄДРПОУ 02497683 (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на « 30» квітня 2016 р. і становить 1903000,00 грн.
Згідно п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання передавання Майна.
26.10.2016 у відповідності до умов Договору Орендодавцем було передано, а Орендарем прийнято у строкове платне користування Майно за актом приймання-передавання орендного майна.
Відповідно до п. 10.1 Договору, цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 26.10.2016 по 26.09.2019 включно.
За умовами п.10.4. Договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.
З урахуванням припису п. 10.4. Договору оренди дія останнього була продовжена на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, оскільки протягом місяця після 26.09.2019 року сторони цього Договору не висловили своїх заяв про припинення або зміну договору.
З врахуванням викладеного, дія Договору оренди була продовжена до 26.08.2022.
Пунктом 5.3 Договору встановлено, що відповідач, як орендар, зобов'язувався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.
Позивач вказав, що всупереч договірних зобов'язань відповідач став допускати систематичне (більше трьох разів) порушення терміну сплати орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості за договором.
У зв'язку з вищезазначеним, Регіональне відділення направило відповідачу лист за вих. №30-06/241 від 13.01.2020, у якому зазначило, що наявність у відповідача заборгованості по Договору оренди обумовило право у Регіонального відділення відмовитися від цього Договору, а тому запропонувало відповідачу його достроково розірвати та з моменту отримання цього листа у 10-денний термін повернути державне орендоване Майно за актом приймання-передачі позивачу, як орендодавцеві, або Балансоутримувачу та провести повний розрахунок по заборгованості з орендної плати, пені і штрафних санкцій за весь період оренди по день фактичної передачі орендованого Майна.
Зазначений лист повернувся до Регіонального відділення з підстав неповної адреси. Факт відправлення цього листа Регіонального відділення підтверджується копією цього листа Регіонального відділення від 13.01.2020, копією поштового конверту із трек-кодом, копією довідки Укрпошти про причину повернення цієї поштової кореспонденції.
Згідно п. 10.7. договору, останній може бути розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар систематично/більше трьох раз порушує терміни здійснення будь-яких платежів та не надав платіжні доручення до регіонального відділення.
Регіональне відділення направило відповідачу лист за вих. №30-06/7642 від 04.09.2020 про відмову у продовженні договору оренди, у зв'язку із наявною заборгованістю відповідача за цим Договором. В підтвердження відправлення цього листа від 04.09.2020 Регіональним відділенням надано копію цього листа, копію списку згрупованих поштових відправлень та копію поштової квитанції від 09.09.2020 року.
Згідно з п. 5.10. Договору, орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання Договору повернути Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати орендованого майна з вини Орендаря.
Право Регіонального відділення на відмову від Договору оренди передбачено ч. 1 ст. 782 ЦК України, де орендодавець праві вимагати повернення орендованого майна з підстав наявності заборгованості по орендній платі, яка не вноситься на протязі трьох місяців користування майном.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 782 ЦК України, у разі відмови наймодавця від договору найму останній є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Таким чином, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву вважає, що факт відправлення ним листа відповідачу як орендарю за Договором оренди про відмову від Договору оренди та факт отримання орендарем цього листа, свідчить про припинення між сторонами договірних відносин по Договору оренди, а тому Регіональне відділення вправі заявляти вимогу про виселення Відповідача з орендованого Майна.
Вкладене стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 287 Господарського кодексу України Фонд державного майна України, його регіональні відділення є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.
Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.
У відповідності до приписів ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.
В пункті 10.1. сторони погодили, що цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 26.10.2016 по 26.09.2019 включно.
За умовами п. 10.4. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Частиною 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно п. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, суд відзначає, що наявність згоди орендодавця на продовження договору оренди є ознакою договірної свободи, визначеною ст. 627 ЦК України, оскільки елементом свободи договору є також право сторони визначати спосіб використання належного їй майна та за своєю згодою змінювати, розривати або продовжувати на новий строк дію договору. А тому, в разі відсутності у орендодавця наміру передавати майно у оренду, договір оренди є припиненим у зв'язку з закінченням терміну, на який його було укладено.
Відтак, можливість продовження дії договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах законодавець ставить у залежність, зокрема, від відсутності волевиявлення однієї із сторін про припинення цього договору у зв'язку із закінченням терміну його дії, та визначає, що таке волевиявлення має відбуватися у відповідні строки.
Отже, виходячи із аналізу викладених вище норм, про припинення договору оренди будь якій із сторін достатньо заявити протягом місяця після закінчення терміну дії договору. Тому, будь-яке документальне підтвердження факту здійснення такої заяви на адресу контрагента припиняє договір оренди, без врахування того, чи отримано іншою стороною цю заяву, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями листів (заяв, повідомлень тощо) про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар повідомлення (заяви тощо) про припинення дії договору, які надсилаються, зокрема, в порядку п. 10.4 договору, а передбачений лише обов'язок довести факт належного направлення такого повідомлення - заяви орендарю, яке буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин.
Приписами статей 764, 785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.
Відтак, із наведених правових норм вбачається, що після закінчення строку дії договору, в разі заперечень орендодавця щодо подальшого користування орендарем орендованих приміщень протягом місяця після закінчення строку дії договору, такий договір оренди припиняється, а орендар зобов'язаний звільнити орендоване приміщення та передати його орендодавцю.
Відповідно до приписів статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Судом встановлено, що Регіональне відділення вкотре направило Відповідачу лист за вих. №30-06/7642 від 04.09.2020 про відмову у продовженні договору оренди, у зв'язку із наявною заборгованістю відповідача.
Із матеріалів справи слідує, що відповідач не вносив орендну плату в передбаченому договором розмірі за період, що перевищує три місяці.
Вказані обставини відповідачем не спростовані.
Відтак, укладений між сторонами договір є припиненим шляхом розірвання орендарем, внаслідок реалізації ним права встановленого у статті 782 ЦК України .
Згідно з п. 5.10. Договору, Орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання Договору повернути Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати орендованого майна з вини Орендаря.
Пунктом 10.10. договору визначено, що майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
Водночас, суд вказує, що доказів щоб свідчили про повернення майна за актом приймання-передавання в матеріалах справи не міститься.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач фактично користується об'єктом оренди без належних правових підстав, оскільки, договір оренди №7582 нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.10.2019, припинив свою дію, у зв'язку із розірванням його орендодавцем.
При тому, суд вказує, що доказів протилежного та/або доказів, які б спростовували викладені вище обставини, відповідачем суду не надано.
Так, згідно ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Відповідно до приписів статей 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди. Враховуючи, що між сторонами відсутні договірні відносини, користування нежилим приміщенням на третьому поверсі адміністративної будівлі, розміщеним за адресою: м. Київ, пр-т Голосіївський, 50, загальною площею 144,80 кв.м, на третьому поверсі адміністративної будівлі (реєстровий № 02497683.1AAAДДК939), яке відповідачу не належить, здійснюється без дозволу орендодавця - регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву і є протиправним.
Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Приписами ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України визначають такі способи захисту цивільних прав та інтересів, як присудження виконання обов'язку в натурі та примусове виконання обов'язку, а отже, коли колишній орендар не звільнив приміщення після закінчення договору оренди, вимога орендодавця або визначеної ним особи виконати такий обов'язок шляхом виселення є належним способом захисту порушеного права.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, з огляду на викладене вище, з врахуванням наведених правових норм та встановлених судом обставин та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, та відповідно не спростовано доводів позивача, стосовно використання спірного нежилого приміщення без належних правових підстав, то за таких обставин позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектбуд Плюс" (03187, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 3; ідентифікаційний код 39147844) в примусовому порядку з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 144,80 кв. м, розміщених за адресою: м. Київ, пр-т. Голосіївський, 50, на третьому поверсі адміністративної будівлі (реєстровий N 02497683.1AAAДДК939), що перебуває на балансі Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «УКРНДІГІЦИВІЛЬБУД» (ідентифікаційний код 02497683).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектбуд Плюс" (03187, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 3; ідентифікаційний код 39147844) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 50-Г; ідентифікаційний код 19030825) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 02.12.2021.
Суддя А.І. Привалов