ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.12.2021Справа № 910/15804/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД»
до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»
про стягнення 9 569, 91 грн
Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу
Приватне акціонерне товариство «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про стягнення 9 569, 91 грн збитків у вигляді нестачі вантажу.
Позовні вимоги обґрунтовані незбереженням відповідачем при перевезенні вантажу за залізничними накладними №№ 46945184, 46945176, 46945093, що зафіксовано відповідними комерційними актами, складеним на станції Авдіївка Донецької залізниці за результатами перевірки кількості та маси вантажу у вагонах.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
28.10.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав відсутності в матеріалах справи документів, що підтверджують оплату вантажу позивачем, а отже позовні вимоги в частині наявності завданих збитків на заявлену суму є недоведеними та не підлягають задоволенню.
29.11.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив на позов, у якій заявник вказує на хибність доводів, викладених у відзиві, та просить задовольнити позовні вимоги.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
07.06.2019 між Приватним акціонерним товариством «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Д.ТРЕЙДИНГ» було укладено договір № 19/151, за умовами якого постачальний зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію.
Відповідно до залізничних накладних №№ 46945184, 46945176, 46945093 залізниця прийняла у ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» вугілля для перевезення. Одержувачем вантажу за зазначеними перевізними документами є позивач.
19.04.2021 на станції «Авдіївка» Донецької залізниці були складені комерційні акти № 482803/54, № 482803/55, № 482803/56, № 482803/57, № 482803/58, № 482803/59, № 482803/60, № 482803/61, № 482803/62, відповідно до яких, при контрольному зважуванні вагонів № 55845515, № 56952682, 63870570, 52507456, 56009947, 60362779, 56865900, 56872997 та 53129649 на справних 100-тонних електронних вагах було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладних у бік її зменшення.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, вини відповідача у незабезпеченні збереження вантажу під час його перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки у вигляді вартості втраченого майна на суму 9 569, 91 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно частини 1 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
У відповідності до ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ч. 2 ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно зі ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 307 ГК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
За встановленими обставинами справи, прийняття вантажу до перевезення Акціонерним товариством «Українська залізниця» та здійснення його перевезення зі станцій відправлення до станцій призначення підтверджується накладними №№ 46945184, 46945176, 46945093.
За приписами ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 № 273/96-ВР (далі - Закон № 273/96-ВР) підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Частиною 1 статті 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут), передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
У статті 52 Статуту передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
З матеріалів справи вбачається, що об'єктом перевезення було вугілля кам'яне, яке було завантажено:
у вагон № 55845515 - 69,80 тон, у вагон № 56952682 - 68,80 тон, у вагон №63870570 - 69,90 тон, у вагон № 52507456 - 69,80 тон, у вагон № 56009947 - 69,80 тон, у вагон № 60362779 - 69,95 тон, у вагон № 56865900 - 68,80 тон, у вагон № 56872997 - 70,80 тон, у вагон № 53129649 - 69,85 тон.
Згідно ст. 24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Доказів того, що залізницею при прийняті вантажу до відправлення було перевірено правильність відомостей в зазначених накладних щодо фактичної маси вантажу у вагонах та встановлено її невідповідність матеріали справи не містять.
Пунктом 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 862/5083 (далі - Правила), передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Відповідно до п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин як невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Як свідчать матеріали справи, на станції «Авдіївка» Донецької залізниці у зазначених вагонах виявлено недостачу вантажу, про що складено наступні комерційні акти.
Відповідно до комерційного акту № 482803/54 «...По документу значиться вага: нетто 69800кг, тара 22500кг. При переважуванні виявилось: брутто 90800кг, нетто 68300кг, тара 22500кг, що менше ваги накладної на 1500кг. Вантаж прибув в справному вагоні, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу від рівня до нижче рівня бортів 10-20см, розрівняна, маркування повздовжніми борознами, потоптана. Над 1 та 7 люками є виїмка 150*280*40см, маркування порушено...».
Відповідно до комерційного акту № 482803/55 «...По документу значиться вага: нетто 68800кг, тара 22000кг. При переважуванні виявилось: брутто 88000кг, нетто 66000кг, тара 22000кг, що менше ваги накладної на 2800кг. Вантаж прибув в справному вагоні, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу від рівня до нижче рівня бортів 10-20см, розрівняна, маркування повздовжніми борознами, потоптана. Над 1-2 та 6-7 люками є виїмка 250см*280см*40см, маркування порушено...».
Відповідно до комерційного акту № 482803/56 «...По документу значиться вага: нетто 69900кг, тара 23450кг. При переважуванні виявилось: брутто 90250кг, нетто 66800кг, тара 23450кг, що менше ваги накладної на 3100кг. Вантаж прибув в справному вагоні, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу від рівня до нижче рівня бортів 10-20см, розрівняна, маркування повздовжніми борознами, потоптана. Над 6-7 люками є виїмка 300*280*40см, праворуч та ліворуч вздовж бортів численні виїмки, маркування порушено...».
Відповідно до комерційного акту № 482803/57 «...По документу значиться вага: нетто 69800кг, тара 21500кг. При переважуванні виявилось: брутто 88650кг, нетто 67150кг, тара 21500кг, що менше ваги накладної на 2650кг. Вантаж прибув в справному вагоні, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу від рівня до нижче рівня бортів 10-20см, розрівняна, маркування повздовжніми борознами, потоптана. В вагоні над 1-2 люками є виїмка 300см*280см*40см, над 7 люком є виїмка 150см*280см*40см, праворуч та ліворуч вздовж бортів численні виїмки, маркування порушено...».
Відповідно до комерційного акту № 482803/58 «...По документу значиться вага: нетто 69800кг, тара 22850кг. При переважуванні виявилось: брутто 89650кг, нетто 66800кг, тара 228500кг, що менше ваги накладної на 3000кг. Вантаж прибув в справному вагоні, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу від рівня до нижче рівня бортів 10-20см, розрівняна, маркування повздовжніми борознами, потоптана. Праворуч та ліворуч вздовж бортів численні виїмки, маркування порушено...».
Відповідно до комерційного акту № 482803/59 «...По документу значиться вага: нетто 69950кг, тара 21150кг. При переважуванні виявилось: брутто 89700кг, нетто 68550кг, тара 21150кг, що менше ваги накладної на 1400кг. Вантаж прибув в справному вагоні, люка, щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу від рівня до нижче рівня бортів 10- 20см, розрівняна, маркування повздовжніми борознами, потоптана. В вагоні над 1 люком є виїмка 150см*280см*40см, праворуч та ліворуч вздовж бортів численні виїмки, маркування порушено...».
Відповідно до комерційного акту № 482803/60 «...По документу значиться вага: нетто 68800кг, тара 23550кг. При переважуванні виявилось: брутто 90300кг, нетто 66750кг, тара 23550кг, що менше ваги накладної на 2050кг. Вантаж прибув в справному вагоні, люка, щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу від рівня до нижче рівня бортів 10- 20см, розрівняна, маркування повздовжніми борознами, потоптана. Праворуч та ліворуч вздовж бортів численні виїмки, маркування порушено...».
Відповідно до комерційного акту № 482803/61 «...По документу значиться вага: нетто 70800кг, тара 19600кг. При переважуванні виявилось: брутто 87150кг, нетто 67550кг, тара 19600кг, що менше ваги накладної на 3250кг. Вантаж прибув в справному вагоні, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу від рівня до нижче рівня бортів 10-20см, розрівняна, маркування повздовжніми борознами, потоптана. Над 1-2 та 6-7 люками є виїмка 300см*280см*40см. Праворуч та ліворуч вздовж бортів численні виїмки, маркування порушено...».
Відповідно до комерційного акту № 482803/62 «...По документу значиться вага: нетто 69850кг, тара 22100кг. При переважуванні виявилось: брутто 89900кг, нетто 67800кг, тара 22100кг, що менше ваги накладної на 2050кг. Вантаж прибув в справному вагоні, люка щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу від рівня до нижче рівня бортів 10- 20см, розрівняна, маркування повздовжніми борознами, потоптана. Над 1-2 та 6-7 люками є виїмка 300см*280см*40см, праворуч та ліворуч вздовж бортів численні виїмки, маркування порушено...».
За приписами ч. 2 ст. 23 Закону № 273/96-ВР за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Частинами 1, 3 статті 314 ГК України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Згідно ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Пункт «а» частини першої статті 114 Статуту визначає, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (ч. 2 ст. 114 Статуту).
За приписами ст. 22 ЦК України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 ЦК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Згідно з пунктом «г» ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.
Аналогічним чином, пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема мінеральне паливо.
Згідно ст. 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
За змістом п. 2.7 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» від 29.05.02 № 04-5/601, згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
На виконання умов Договору № 19/151 від 07.06.2019, 18.04.2021 ТОВ «Д.ТРЕЙДИНГ» виставило позивачеві рахунки фактури № 1804-1 на суму 871 866, 54 грн та № 1804-2 на суму 1 722 646, 40 грн.
Відповідно до актів приймання-передачі вугільної продукції № 1804-1 від 18.04.2021 та 1804-2 від 18.04.2021, складених на виконання умов вищезазначеного правочину, постачальник передав, а покупець прийняв вугільну продукцію на суму 871 866, 54 грн та 1 722 646, 40 грн відповідно.
За таких обставин, суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо відсутності в матеріалах справи доказів оплати вантажу, оскільки в даному випадку позивачу варто лише підтвердити вартість вантажу, що на переконання суду підтверджено Договором № 19/151 від 07.06.2019 та виставленими постачальником рахунками.
Більше того, як вбачається із наданої позивачем банківської виписки, ним 28.05.2021 було перераховано на користь контрагента 871 866, 54 грн та 1 706 724, 24 грн на виконання грошових зобов'язань, що виникли внаслідок поставки вугілля.
Статтею 130 Статуту (п. «б») визначено, що у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.
При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку ціни позову, господарським судом встановлено, що такий розрахунок є правильним, а сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат становить 9 569, 91 грн.
За таких обставин, приймаючи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантажу, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД» (86065, Донецька обл., м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд. 1; ідентифікаційний код 00191075) 9 569, 91 грн (дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять гривень 91 коп) збитків та 2 270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Рішення в повному обсязі складено 03.12.2021.
Суддя О.С. Комарова