ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.12.2021Справа № 910/15827/21
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Спичака О.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/15827/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софілайт»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес компані груп»
про стягнення 190 350,00 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Софілайт» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес компані груп» про стягнення 190 350,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано належним чином взятих на себе зобов'язань за договором №200821-МТР від 20.08.2021 в частині оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/15827/21. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 04.10.2021 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.
При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/15827/21 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04114, м. Київ, вул. Макіївська, 10, прим. 7), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0105478365728, з якого вбачається, що ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/15827/21 була отримана відповідачем 12.10.2021.
За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/15827/21.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
20.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Софілайт» (продавець за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес компані груп» (покупець за договором, відповідач) був укладений договір поставки №200821-МТР купівлі-продажу, відповідно до умов п.1.1 якого продавець зобов'язався передати продукцію (далі - товар) у власність покупця, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.
Асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені в додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).
Так, сторонами було підписано Специфікацію №1 до договору, якою визначено найменування, кількість, ціну товару.
Відповідно до п.3.1 договору ціна товару встановлюється в національній валюті та вказується у відповідних додатках до цього договору. Загальна вартість товару за цим договором складається із сукупності вартості товару згідно з додатками.
Відповідно до п.3.2 договору оплата здійснюється протягом 5 (п'яти) днів з моменту відвантаження в безготівковій формі, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів з банківського рахунку покупця на банківський рахунок продавця, вказаний у цьому договорі або у накладній на товар.
Відповідно до статті 2 Специфікації №1 до договору розрахунок за фактично поставлений товар за цією Специфікацією покупець здійснює протягом 5 (п'яти) днів з дати поставки товару на підставі підписаної сторонами видаткової накладної та рахунку-фактури.
За умовами п.5.3 договору датою постачання товару вважається дата його передачі покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено додатками до договору та/або додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною.
Згідно з п.11.1 договору сторони домовились, що цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 1 року, але у будь-якому разі до повного виконання взаємних зобов'язань сторін.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір купівлі-продажу №200821-МТР від 20.08.2021 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору купівлі-продажу №200821-МТР від 20.08.2021 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар згідно з видатковою накладною №2608-0006 від 26.08.2021 на суму 190 350,00, що містить посиланням на спірний договір, проте відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконав належним чином та у повному обсязі. Копія видаткової накладної міститься в матеріалах справи.
Як зазначає позивач, заборгованість відповідача за поставлений товар складає 190 350,00 грн.
Позивач звертався до відповідача з претензією за №95 від 09.09.2021 з вимогою про сплату заборгованості за поставлений товару у сумі 190 350,00 грн.
У відповідь на яку відповідач у листі за вих. №255 від 14.09.2021 вказав на скрутне фінансове становище, з огляду на що відповідач не має змоги здійснити навіть часткову оплату отриманого товару.
17.09.2021 позивач вдруге звертався до відповідача з претензією за №97 від 15.09.2021 з вимогою оплатити заборгованість у сумі 190 350,00 грн.
Проте відповідач відповіді на вказану вимогу не надіслав, грошові кошти в сумі 190 350,00 грн. не сплатив.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 11.04.2019р. по справі №904/2164/18.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Пунктом 3.2 договору укладеного між сторонами правочину передбачено, що оплата здійснюється протягом 5 (п'яти) днів з моменту відвантаження в безготівковій формі, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів з банківського рахунку покупця на банківський рахунок продавця, вказаний у цьому договорі або у накладній на товар.
Відповідно до статті 2 Специфікації №1 до договору розрахунок за фактично поставлений товар за цією Специфікацією покупець здійснює протягом 5 (п'яти) днів з дати поставки товару на підставі підписаної сторонами видаткової накладної та рахунку-фактури.
Отже, виходячи з фактичних обставин справи, з огляду на приписи ст. 692 Цивільного кодексу України та умови укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що відповідачем не було проведено розрахунок за договором у встановлені п.2.3 договору та Специфікацією строки, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 190 350,00 грн.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Проте, відповідачем доказово обставини, які повідомлені позивачем, спростовано не було, доказів оплати отриманого товару у визначені п.2.3 спірного договору та специфікацією не надано.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, доказово не спростував, та доказів виконання своїх обов'язків щодо оплати отриманого товару у визначені строки не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про основного боргу в сумі 190 350,00 грн.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес компані груп» (04114, м. Київ, вул. Макіївська, 10, прим. 7, код ЄДРПОУ 39310886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софілайт» (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8а, код ЄДРПОУ 39364360) 190 350 грн. заборгованості та 2270 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.М. Спичак