02.12.2021 року м. Дніпро Справа № 904/5369/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),
суддів: Орєшкіної Е.В., Чус О.В.
секретар судового засідання Пінчук Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія
"НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2021 р.
( суддя Кеся Н.Б., м. Дніпро, повний текст рішення складено 17.09.2021 р.)
у справі
за позовом
Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ",
м. Київ
до
Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА",
м. Кривий Ріг Дніпропетровська область
про стягнення 75 049 880,45 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулося до Господарського сду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА", про стягнення 75 049 880,45 грн., в тому числі: основний борг - 65 584 548, 30 грн., пеня - 1 512 922, 94 грн., 3% річних - 2 174 082, 40 грн., інфляційні втрати - 5 778 326,81 грн. та судові витрати по справі.
В обґрунтування позову Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором № 2195/1920-ТЕ-5/3 постачання природного газу від 27.09.2019 р..
Відповідач у відзиві на позов просить суду врахувати всі наявні фактичні обставини у справі, а також подані докази і винести рішення з урахуванням положень ст. 233 ГПК України, яким зменшити суму пені на 70 %; врахувати інфляційне нарахування, розраховане Відповідачем у контррозрахунку, та судові витрати визначити з урахуванням задоволених вимог.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2021 р. позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" 65 584 548, 30 грн. основного боргу, 2 174 082,40 грн. 3% річних, 5 778 326,81 грн. інфляційних втрат, 424 301,84 грн. пені та 782 975,54 грн. судового збору. В решті позову - відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що оскільки Позивач надав докази, які свідчать про виникнення та невиконання грошових зобов'язань Відповідачем, тому позовні вимоги Позивача про стягнення 65 584 548,30 грн. основного боргу, 2 174 082,40 грн. 3% річних, 5 778 326,81 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі. Позовні вимоги про стягнення пені суд задовольнив частково на суму 424 301,84 грн. у зв'язку із зменшенням суми пені на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.
При цьому, суд дійшов висновку про наявність об'єктивних обставин, які стали причиною неможливості своєчасних розрахунків з боку Відповідача. Також, судом враховано, що обставини, на які посилається КПТМ "Криворіжтепломережа", вказують на відсутність його вини в певній мірі у несвоєчасному виконанні ним взятих на себе зобов'язань та вжиття ним усіх можливих заходів щодо їх виконання. Відповідач є комунальним підприємством, його господарська діяльність має соціальне значення для населеного пункту, в якому він розташований. На підставі викладеного суд першої інстанцї знайшов підстави для зменшення суми пені на 50 %.
За результатами вирішення спору, судові витрати щодо судового збору у справі були покладені судом на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України з урахуванням роз'яснень, викладених в п. 3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" щодо покладення судових витрат на Відповідача повністю у випадку зменшення судом суми штрафних санкцій.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 1 088 621,10 грн. та судового збору в розмірі 4 491,78 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнений пені за період з 12.03.2020 р. по 17.04.2020 р. місцевий господарський суд допустив зворотну дію закону в часі, а саме положення пункту 15 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» застосував з 12.03.2020 р.. Позивач вважає таке застосування безпідставним, таким, що не відповідає вимогам ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України. Положення вказаного Закону не містить прямої вказівки про те, що його положення мають зворотну дію в часі, а отже норми цього Закону для Відповідача слід застосовувати з дня набрання ним чинності, тобто починаючи з 18.04.2020 р.. Нарахування пені у поточній справі здійснено за період, що не перевищує 6 місяців, відповідно до ст. 232 ГК України, що підтверджується детальним розрахунком, по місяцях, а саме загалом за період з 26.11.2019 по 17.04.2020 р. тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 р. № 553-ІХ.
Водночас, на думку Скаржника, в порушення вимог ст. 165 ГПК України, Відповідач в поясненнях надав нові аргументи проти позову, які не були ним зазначені у відзиві, та які фактично були враховані місцевим господарським судом при вирішенні справи.
При цьому Скаржник зазначає, що в момент підписання договору Відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин. Виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, або відсутність у боржника прибутку, відсутність коштів на рахунках.
Скаржник наголошує на тому, що предметом розгляду справи було, в тому числі стягнення основної заборгованості за поставлений природний газ у жовтень 2019 - крітень 2020 року. Так, станом на дату звернення до суду ( а також на поточну дату ) Відповідачем не сплачено основну заборгованість, яка наразі складає 65 584 548,30 грн., що складає 100 % суми поставки за Договором. Тобто, Відповідач не сплатив за Договором жодної копійки. Строк затримки розрахунку за Договором з боку Відповідача, станом на поточну дату, складає від 22 місяців ( за зобов'язаннями жовтня 2019 ). Вказане свідчить про значне прострочення строків виконання зобов'язань за Договором. Ступінь виконання зобов'язань з боку Відповідача складає лише 0 %. У зв'язку з чим Позивач вважає, що місцевим господарським судом, в порушення вимог ст. 233 ГК України не враховано ступінь виконання зобов'язання з боку Відповідача.
Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом, при розгляді питання зменшення пені не досліджено належним чином майновий стан Позивача. Несвоєчасність оплати контрагентів погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення опалювального періоду 2021/2022 р. Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу скрутного фінансового становища Відповідача.
Проте, збитковість Відповідача, його скрутне матеріальне становище та заборгованість кінцевих споживачів не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки або уникнення відповідальності. Разом з тим, Позивачем нараховано пеню в значно меншому розмірі ніж передбачено умовами Договору та законодавством.
Крім того, місцевий господарський суд фактично також частково відмовив у стягненні судового збору у зв'язку зі зменшенням пені на 50 %. Так, із заявлених позовних вимог на суму 75 049 880,45 грн. фактично суд задовольнив на суму 73 961 259,35 грн., що складає 98,549 %. При цьому із суми сплаченого судового збору за подання подову в розмірі 794 500,00 грн., суд фактично стягнув з Відповідача 782 975,54 грн. що також складає 98,549 %. Такий розрахунок суду не відповідає вимогам чинного законодавства.
Скаржник вважає, що судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на Відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру. Так само, в постанові Верховного Суду від 04.05.2018 р. у справі № 917/1068/17 колегія суддів касаційного суду дійшла наступних висновків: «судовийt збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі п.3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК та ч. 3 ст.551 ЦК України покладається на Відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.». Враховуючи ту обставину, що місцевим господарським судом було відмовлено у стягненні пені на суму 664 319,26 грн. через безпідставність позовних вимог ( на думку суду ) та 424 301,84 грн. через зменшення пені, то суд мав частково відмовити в стягненні судового збору лише на суму 7 032,68 грн. за відмову лише в сумі 664 319,26 грн. вимог: 664 319,26 грн. /75 049 880,45 грн. * 100% * 794 500,00 грн = 7 032,68 грн. Отже, з урахуванням зменшення пені, підлягали задоволенню вимоги щодо стягнення судових витрат на суму: 794 500,00 грн. - 7 032,68 грн. = 787 467,32 грн. Таким чином, враховуючи ту обставину, що загальна сума відмови у стягненні судового збору 11 524,46 грн., то місцевий господарський суд неправомірно відмовив у стягненні судових витрат на суму: 11 524,46 грн. - 7 032,68 грн. = 4 491,78 грн..
Відтак, на думку Скаржника, беручи до уваги ті обставини, що скрутне матеріальне становище Відповідача та заборгованість кінцевих споживачів не є винятковим випадком та підставою для зменшення пені, суд не надав належної оцінки ступеню виконання зобов'язання, майновому стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу; порушив норми процесу та врахував пояснення та Додаткові докази Відповідача; застосував зворотну дію положення законодавства в часі без належної підстави; та неправомірно частково відмовив у стягненні судового збору, що призвело до порушення ст. 58 Конституції України, статей 13, 80, 165 та 236 ГПК України, ст. 233 ГК України та ст. 4 ЦК України.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Комунальне підприємство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Комунальне підприємство посилається на те, що Відповідачем у даному спорі у своїх поясненнях від 23.08.2021 р. № 147/07 було повідомлено суду про існування матеріальної норми права, та таким чином було, звернуто увагу суду на приписи законодавства щодо періоду дії карантину. Існування діючої матеріальної норми права на час розгляду справи змушує суд застосовувати таку норму права при вирішені справи. Тобто в даному випадку мова йде про питання застосування норм матеріального права як юридичної категорії ( а не «обставин» ), які суд повинен застосовувати самостійно під час здійснення правосудця, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України, а саме: при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема такі питання: яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Комунальне підприємство також вказує на те, що Скаржник в своїх поясненнях посилається на рішеннях Конституційного суду України від 05.04.2001 р. за № 3-рп/2001 та від 09.02.1999 р. за № 1-рп/99, де зазначено що за загальним правилом, новий акт законодавства застосовується до тих прав та обов'язків, які виникли після набрання ним чинності. В той же час, це не означає, що вказаний конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Отже, акт законодавства може пом'якшувати або скасовувати відповідальність юридичних осіб.
Крім того, Комунальне підприємство зазначає, що позиція Позивача про те, що Закон України № 553-ІХ від 13.04.2020 р. набрав чинності 18.04.2020 р. та не може бути застосований до спірних правовідносин, починаючи з 12.03.2020 р., оскільки не має зворотної дії в часі - є хибною, оскільки звільнення від нарахування пені та штрафних санкцій виробників теплової енергії саме з 12.03.2020 р. ( введення на території України карантину ) прямо передбачено в самому Законі № 553-ІХ від 13.04.2020 р., що узгоджується із приписами ст. 58 Конституції України та рішеннями Конституційного суду України від 05.04.2001 р. за № 3-рп/2001 та від 09.02.1999 р. за № 1-рп/99.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Орєшкіної Е.В., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2021 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2021 р. у справі № 904/5369/21 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 24 493,97 грн..
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.10.2021 р. поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 02.12.2021 р..
Від представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" до суду надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи "EasyCon".
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2021 р., судове засідання у справі № 904/5369/21, призначене на 02.12.2021 р. вирішено провести з представником Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв'язку "EasyCon".
У судовому засіданні 02.12.2021 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
27.09.2019 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( Постачальник ) та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" ( Споживач ) укладено Договір № 2195/1920-ТЕ-5/3 постачання природного газу ( далі-Договір ), відповідно до умов якого:
1.1. Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
1.2. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
1.3. За цим договором може бути поставлений природний газ ( за кодом згідно УКТ ЗЕД 21 00 00 ) власного видобутку ( природний газ, видобутий на території України ) та/або імпортований природний газ, ввезений Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України'" на митну територію України.
2.1. Постачальник передає Споживачу у жовті 2019 - квітні 2020 року замовлений Споживачем обсяг (об"єм) природного газу в кількості 13135,0 тисяч куб. метрів, в тому числі по місяцях: жовтень 2019 - 557,0; листопад 2019 - 2046,0; грудень 2019 - 2621,0; січень 2020 - 2884,0; лютий 2020 - 2494,0; березень 2020 - 2190,0; квітень 2020 - 343,0, всього 2020 - 13135,0.
4.1. Ціна ( без урахування тарифів на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України ) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється відповідно до вимог Положення з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 р. № 293 ( із змінами ) та Інших нормативно-правових актів і визначається в Прейскуранті на природний газ із ресурсів акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” під час виконання Компанією обов'язків постачати природний газ споживачам, які підпадають під дію спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, покладених на Компанію відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" ( далі - Прейскурант ). Прейскурант розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності).
У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства та/або тарифу па послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, вони є обов'язковими для Сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін.
5.1. Оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Сторони погодили, що з урахуванням пункту 10.3 цього Договору підписання будь-яких договорів (або інших документів) про організацію взаєморозрахунків з різниці в тарифах відповідно до механізму, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України, а також підписання Споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 №256, не змінює строків та умов розрахунків за цим Договором.
5.3. Оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;
2) в будь-якому випадку, Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору;
3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;
Кошти, які надійшли від Споживача на рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий в установі уповноважених банків, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором;
4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором.
Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;
5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
9.3. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років;
11.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Позивач та Відповідача підписали Додаткові угоди № 1 від 31.10.2019 р., № 2 від 12.11.2019 р., № 3 від 09.12.2019 р., № 4 від 23.12.2019 р., № 5 від 28.01.2020 р., № 6 від 24.02.2020 р., № 7 від 23.03.2020 р., № 8 від 23.04.2020 р..
Зокрема, додатковою угодою 8 від 23.04.2020 р. до договору постачання природного газу від 27.09.2019 р. №2195/1920-ТЕ-5/3 сторони вирішили викласти з 01.04.2020 р. п. 4.2 Розділу 4. “Ціна природного газу” цього Договору у наступній редакції: “ 4.2. Ціна за 1 000 куб.м природного газу з 01.04.2020 р. по 30.04.2020 р. ( включно ) за цим Договором складає 2 897,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 3 476,40 грн.. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 р. № 3013 - 124,16 грн. за 1 000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн.. Споживач зобов'язується сплатити за використаний з 01.04.2020 р. по 30.04.2020 р. ( включно ) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 3 021,16 грн. за 1 000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ 20%, усього разом з ПДВ - 3 625,39 грн.”.
Так, на виконання умов Договору, Позивач, у період з жовтня 2019 по квітень 2020 року, передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 65 584 548,30 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2019 р., 30.11.2019 р., 31.12.2019 р., 31.01.2020 р., 29.02.2020 р., 31.03.2020 р., 30.04.2020 р., які підписані та скріплені печатками Позивача та Відповідача.
Відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманого природного газу не здійснив, внаслідок чого заборгованість останнього склала 65 584 548,30 грн. основного боргу.
П. 7.2., в редакції Додаткової угоди № 5 від 28.01.2020 р. Договору, визначено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно з пунктами 5.1, 5.3 цього договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 14,2 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з розрахунком Позивача сума пені складає 1 512 922,94 грн., яка нарахована за періоди з 26.11.2019 р. по 31.03.2021 р., з 27.12.2019 р. по 31.03.2021 р., з 28.01.2020 р. по 31.03.2021 р., з 26.02.2020 р. по 31.03.2021 р., з 26.03.2020 р. по 31.03.2021 р..
На підставі положень ст. 625 ЦК України, Позивач нарахував Відповідачу суму 2 174 082,40 грн. 3% річних за періоди з 26.11.2019 р. по 31.03.2021 р., з 27.12.2019 р. по 31.03.2021 р., з 28.01.2020 р. по 31.03.2021 р., з 26.02.2020 р. по 31.03.2021 р., з 26.03.2020 р. по 31.03.2021 р., з 28.04.2020 р. по 31.03.2021 р., з 26.05.2020 р. по 31.03.2021 р. та 5 778 326,81 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2019 по березень 2021 року.
Відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав.
Пославшись на те, що Позивач надав докази, які свідчать про виникнення та невиконання грошових зобов'язань Відповідачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача про стягнення 65 584 548,30 грн. основного боргу, 2 174 082,40 грн. 3% річних, 5 778 326,81 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі. Позовні вимоги про стягнення пені суд задовольнив частково на суму 424 301,84 грн у зв'язку із зменшенням суми пені на підставі ст. 233 ГК України та ст.551 ЦК України.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду підлягає зміні, виходячи з наступного.
Враховуючи нездійснення наразі Відповідачем оплати суми боргу та штрафних санкцій за несвоєчасну оплату поставленого товару за Договором поставки, Акціонерне твариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про стягнення означеної суми.
Отже, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати вартості отриманого товару та штрафних санкцій за порушення ( прострочення у виконанні ) зобов'язань зі своєчасної оплати, обумовленої в договорі товару.
Беручи до уваги правову природу укладеного Договору № 2195/1920-ТЕ-5/3 постачання природного газу від 27.09.2019 р., кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.
Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.
Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов'язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов'язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.
Наразі, отримання коштів ( вартості отриманого товару та штрафних санкцій за прострочення виконання такого зобов'язання з оплати товару ) є належним об'єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов'язання з боку останнього.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення своєчасної оплати поставленого товару за договором, що зумовлює право Позивача у разі несвоєчасної оплати поставленого товару на нарахування у відповідності до п. 7.2 ., в редакції Додаткової угоди № 5 від 28.01.2020 р. Договору його умов штрафних санкцій, а саме пені у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення та нарахування на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних втрат і 3 % річних на суму основного боргу.
Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині відмови у стягненні суми пені у розмірі в розмірі 1 088 621,10 грн. та судового збору в розмірі 4 491,78 грн., у зв'язку зі зменшенням судом її розміру, а відтак, враховуючи, що рішення в частині задоволення вимог сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.
При цьому, колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині задоволення вимог за позовом Акціонерного твариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог в частині стягнення суми пені у розмірі 664 319,26 грн., що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У п. 7.2., в редакції Додаткової угоди № 5 від 28.01.2020 р. Договору, сторони погодили, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно з пунктами 5.1, 5.3 цього договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 14,2 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з розрахунком Позивача сума пені складає 1 512 922,94 грн., яка нарахована за періоди з 26.11.2019 р. по 31.03.2021 р., з 27.12.2019 р. по 31.03.2021 р., з 28.01.2020 р. по 31.03.2021 р., з 26.02.2020 р. по 31.03.2021 р., з 26.03.2020 р. по 31.03.2021 р..
18.04.2020 р. набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік №553-IX від 13.04.2020 р., відповідно до п.15 розділу II Прикінцевих положень якого, тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), звільнено від нарахування постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, а також виробників теплової енергії незалежно від форми власності.
У вищевказаному нормативно-правовому акті законодавцем чітко визначено заборону нарахуванням постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємствам централізованого водопостачання та водовідведення, а також виробникам теплової енергії на період дії карантину, запровадженого у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 р. за № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", згідно з якою на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин.
Постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 р. № 239, від 22.04.2020 р. № 291, від 11.05.2020 р. № 349, від 20.05.2020 р. № 392, від 17.06.2020 р. № 500, від 22.07.2020 р. № 641, від 26.08.2020 р. № 760, від 13.10.2020 р. № 956, від 09.12.2020 р. № 1236, від 21.04.2021 р. № 405, від 16.06.2021 р. № 611 дію карантину продовжено до 31.08.2021 р..
Приймаючи до уваги те, що карантин на території України було встановлено з 12.03.2020 р. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а Комунальне підприємство теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" є виробником теплової енергії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неможливість нарахування Позивачем пені починаючи саме із 12.03.2020 р., у зв'язку із чим суд визнав обґрунтованою суму пені у розмірі 848 603,68 грн., що нарахована за періоди з 26.11.2019 р. по 11.03.2020 р., 27.12.2019 р. по 11.03.2020 р., 28.01.2020 р. по 11.03.2020 р., 26.02.2020 р. по 11.03.2020 р..
Крім того, колегія суддів апеляційного суду вважає посилання Скаржника на те, що Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 р. № 553-ІХ набрав чинності 18.04.2020 р. та не може бути застосований до спірних правовідносин починаючи з 12.03.2020 р., оскільки не має зворотної дії в часі відповідно до пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 р., помилковими, оскільки звільнення від нарахування пені та штрафних санкцій виробників теплової енергії саме з 12.03.2020 р. ( з ведення на території України карантину ) прямо передбачено в самому Законі № 553-IX, що узгоджується із приписами ст. 58 Конституції України.
Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.10.2021 р. у справі № 922/29/21.
Згідно з частиною 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
За приписами частин 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок пені, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що розрахунок пені у розмірі 848 603,68 грн. здійснений відповідно до умов договору та чинного законодавства.
Відповідач подав до суду першої інстанції заяву, в якій просив місцевий господарській суд винести рішення з урахуванням положень ст. 233 ГПК України, яким зменшити суму пені на 70 %.
В обґрунтування клопотання про зменшення санкцій Відповідач вказує на таке: 1. Основним напрямком господарської діяльності підприємства є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для потреб населення. 2. Відповідач не є фактичним споживачем природного газу. 3. Безперервне постачання теплової енергії, як один із видів комунальних послуг передбачений низкою законодавчих актів, тому відповідач не може в односторонньому порядку відмовитися від надання послуг, а отже Відповідач не може керуватись загальними принципами здійснення господарської діяльності на власний розсуд за наявності покладених на нього зобов'язань з безперебійного та безпечного забезпечення споживачів тепловою енергією, оскільки повинен діяти виключно в межах норм чинного законодавства, що регулює енергетичну галузь. 4. Несвоєчасність розрахунків за природний газу наданий за Договором являється не наслідком несумлінного виконання своїх зобов'язань відповідачем, а спричинене існуванням об'єктивних причин, що не дозволяли йому своєчасно і в повному обсязі виконувати свої зобов'язання. 5. Відповідачем проводились, та постійно проводяться дії спрямовані на погашення дебіторської та кредиторської заборгованості. 6. У Відповідача з червня 2020 накладений арешт на грошові кошти, що також не дозволяє проводи розрахунки з постачальником у повному обсязі (копія доказів додається). 7. Стягнення пені є правом, а не обов'язком Позивача. 8. Позивачем у позовній заяві застосовані всі засоби стимулювання фінансової дисципліни - 3% річний, інфляційні нарахування, пеня.
Розглянувши заяву Відповідача, дослідивши обставини справи у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, про її часткове задоволення, зменшивши розмір пені на 50 % та стягнути з Відповідача 424 301,84 грн. у зв'язку із зменшенням суми пені на підставі ст.233 ГК України та ст. 551 ЦК України.
Апелянт також не погоджується із висновком місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні пені у розмірі 424 301,84 грн..
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи Апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Положення ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Разом з цим, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 р. у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 р. у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 р. у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 р. у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 р. у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 р. у справі № 918/116/19.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 р. у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 р. у справі №916/65/18, від 03.07.2019 р. справі № 917/791/18.
Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто - сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення розміру пені, суд першої інстанції, врахував, що: за умовами договору Позивач отримує компенсацію вартості товару у вигляді інфляційних втрат та 3% річних; Позивач просить стягнути пеню на суму 1 512 922,94 грн., що створює для Позивача як Продавця товару більш вигідну ситуацію, коли Покупець своєчасно не розрахувався, і що не співрозмірно і значно збільшує витрати Покупця товару настільки, що загрожує неможливістю розрахуватися взагалі.
Колегією суддів взято до уваги, а судом першої інстанції враховано, що обставини, на які посилається КПТМ "Криворіжтепломережа", вказують на відсутність його вини в певній мірі у несвоєчасному виконанні ним взятих на себе зобов'язань та вжиття ним усіх можливих заходів щодо їх виконання. Відповідач є комунальним підприємством, його господарська діяльність має соціальне значення для населеного пункту, в якому він розташований. На підставі викладеного суд вбачає підстави для зменшення суми пені на 50%.
Суд апеляційної інстанції, також враховує, що Позивач внаслідок несвоєчасного розрахунку за спожитий газ частково отримує компенсацію нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України інфляційними витратами та сумою 3 % річних.
З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги щодо стягнення пені безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги в частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 1 088 621,10 грн. та скасування рішення господарського суду у вказаній частині.
За таких обставин доводи Скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 549 - 552, 599 ЦК України та ст. 233 ГК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки, покладені в основу прийнятого у справі судового рішення в оскарженій частині.
Щодо доводів Скаржника про неправомірність часткової відмови судом першої інстанції в стягненні судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 4 491,78 грн., колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, у разі зменшення судом розміру неустойки, судовий збір покладається на Відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог, а є виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення.
Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 р. у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 р. у справі № 917/1006/16, від 03.04.2018 р. у справі №902/339/16.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не враховані наведені висновки Верховного Суду, внаслідок чого також було помилково здійснено розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи ту обставину, що місцевим господарським судом було відмовлено у стягненні пені на суму 664 319,26 грн. через безпідставність позовних вимог та 424 301,84 грн. через зменшення пені, то суд мав частково відмовити в стягненні судового збору за відмову лише в сумі 664 319,26 грн..
Отже, з урахуванням відмови у стягненні пені на суму 664 319,26 грн., загальна сума позовних вимог, які підлягали задоволенню склала 74 385 561,19 грн., відповідно розмір судового збору, який підлягав стягненню склав 787 466,85 грн., разом з тим, судом першої інстанції був стянутий судовий збір у сумі 782 975,54 грн., що на 4 491,31 грн. менше встановленого.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вказаної позиції дотримується також Верховний Суд у своїй постанові від 21.03.2018 р. у справі № 910/2489/17.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення господарського суду в оскаржуваній частині щодо розміру судового збору, який підлягав стягненню, зазначеним вимогам не відповідає.
На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення в оскаржуваній частині, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні судового збору в розмірі 4 491,31 грн. та ухваленню нове рішення у відповідній частині.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга на рішення господарського суду підлягає задоволенню частково.
10. Судові витрати.
Скаржник оскаржує рішення господарського суду як в частині, що стосується вирішення спору по суті ( пені ), так і в частині, що стосується розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції.
Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг. Розмір судового збору за подання позовної заяви визначається залежно від обсягу та характеру позовних вимог та/або ціни позову. При цьому вимоги про розподіл судових витрат, заявлені сторонами спору під час судового розгляду справи по суті спору, не належать до позовних вимог, не є самостійними позовними вимогами в розумінні Господарського процесуального кодексу України, не входять до ціни позову та не впливають на розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, тобто не є об'єктом справляння судового збору. У свою чергу розмір судового збору за подання скарги (апеляційної/касаційної) на рішення суду залежить від суми судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (крім оскарження ухвали суду з процесуальних питань).
З огляду на викладене, сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір стосується оскарження судового рішення, ухваленого за результатом розгляду позовних вимог по суті спору, та не стосується оскарження судового рішення в частині, що не має відношення до розгляду спору по суті, зокрема в частині розподілу судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга в частині оскарження рішення суду першої інстанції, що стосується пені, не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2021 р. у справі № 904/3/21 в цій частині ( що стосується вирішення спору по суті ), залишається без змін, судовий збір, сплачений Позивачем за подання апеляційної скарги, покладається на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2021 р. у справі № 904/3/21 в частині відмови щодо стягнення судового збору в розмірі в розмірі 4 491,31 грн. скасувати, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" ( 50000, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, пров.Дежньова, 9, код ЄДРПОУ 03342184 ) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" ( 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720 ) - 65 584 548,30 грн. основного боргу, 2 174 082,40 грн. 3% річних, 5 778 326,81 грн. інфляційних втрат, 424 301,84 грн. пені та 787 466,85 грн. судового збору.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 03.12.2021 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя О.В. Чус