30.11.2021 року м.Дніпро Справа № 904/6385/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Подобєда І.М., Чус О.В.,
секретар судового засідання: Абадей М.О.,
представники сторін:
від прокуратури: Міщук Н.П., посвідчення №058583 від 14.12.2020, прокурор відділу;
від позивача-1: представник не з'явився;
від позивача-2: представник не з'явився;
від відповідача-1: представник не з'явився;
від відповідача-2: представник не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2021 (головуючий суддя Татарчук В.О., судді: Ліпинський О.В., Назаренко Н.Г.) у справі №904/6385/20
за позовом виконуючого обов'язки керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі
позивача-1: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро
позивача-2: Божедарівської селищної ради, смт Божедарівка, Криничанський район, Дніпропетровська область
до відповідача-1: Комунального закладу "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради", с. Зелена Долина, Криничанський район, Дніпропетровська область
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда", с. Кудашівка, Криничанський район, Дніпропетровська область
про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельні ділянки, -
Виконуючий обов'язки керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Божедарівської селищної ради до Комунального закладу "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради", Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" про (з урахуванням заяви про зміну предмету позову):
- визнання удаваним договору про спільну діяльність від 24.03.2017, укладеного між Комунальним закладом "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Правда";
- визнання недійсним договору про спільну діяльність від 24.03.2017, укладеного між Комунальним закладом "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Правда";
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" звільнити земельні ділянки (кадастрові номери 1222085000:01:001:0009, 1222085000:01:001:0008, 1222085000:01:001:0007, 1222085000:01:001:0006) загальною площею 82,37 га, які воно займає на підставі договору про спільну діяльність від 24.03.2017, укладеного з Комунальним закладом "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради".
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2021 у справі №904/6385/20 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що прокурором і позивачем-1 не доведена відсутність у відповідача-1 права на використання земельної ділянки для здійснення спільної діяльності відповідно до спірного договору, а про правомірність укладення в тому числі спірного договору йдеться і в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 по справі № 178/1553/18(2-а/178/5/19). Крім того, як зазначає суд першої інстанції, зі змісту спірного договору про спільну діяльність від 24.03.2017 вбачається, що предметом договору є не земельна ділянка, право користування якою перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда", а саме результат діяльності на ній, тобто сільськогосподарська продукція, яка вироблена на цій земельній ділянці.
Також, місцевий господарський суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів передачі спірних земельних ділянок, які знаходяться у постійному користуванні Комунальному закладу "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради", у користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда", отже користувачем цих земельних ділянок залишається Комунальний заклад "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради", а їх власником є держава в особі відповідного органу виконавчої влади, або органу місцевого самоврядування.
Суд першої інстанції зазначив, що підчас розгляду даної справи не встановлено, що спірний правочин вчинено з метою приховати інший правочин, зокрема, договір оренди земельної ділянки; при укладанні спірного договору відповідачі не повинні були погоджувати його згідно з положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 296 від 11.04.2012 "Про затвердження Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном", оскільки приписи даної постанови поширюються лише на підприємства державної форми власності, яким не є Комунальний заклад "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" у зв'язку з тим, що є установою комунальної форми власності, підпорядковується та перебуває в управлінні Дніпропетровської обласної ради.
Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірний договір містить всі істотні умови договору про сумісну діяльність і виконувався сторонами саме як договір про сумісну діяльність, таким чином вимоги прокурора про визнання удаваним, недійсним оспорюваного договору є необґрунтованими та недоведеними, а отже не можуть бути задоволеними; внаслідок відмови в задоволенні вимоги про визнання удаваним, недійсним договору виключається можливість задоволення позовних вимог про звільнення земельної ділянки; прокурором та позивачами не доведено фактів передачі відповідачем-1 відповідачу-2 земельних ділянок, в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі земельних ділянок, підписаний відповідачами, інші докази, що свідчать про перебування відповідача-2, його майна на спірних земельних ділянках.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Дніпропетровська обласна прокуратура звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2021 у справі №904/6385/20; прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апелянт посилається на те, що оспорюваний договір не містить в собі елементів координації або ведення спільних справ контрагентами, не визначає правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, їх участь в результатах спільних дій тощо, тобто Товариство з обмеженою відповідальністю "Правда" на підставі договору про спільну діяльність фактично отримало на платній основі право користування земельними ділянками для вирощування сільськогосподарських культур, а Комунальний заклад «Криничанський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради» фактично отримував плату за користування землями, відповідно, відсутність підписаного між сторонами акту приймання-передачі земельних ділянок не спростовує того, що оспорюваний договір за змістом фактичних відносин є саме договором оренди земельних ділянок, а неналежне оформлення в даному випадку відносин оренди й є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета протиправної передачі в користування земель державної та комунальної власності.
За доводами скаржника, місцевим господарським судом не враховано, що положення оспорюваного договору та фактичні відносини сторін не відповідають умовам спільної діяльності, передбаченим ст. ст. 1130-1134 Цивільного кодексу України, оспорюваний договір не передбачає умов щодо досягнення сторонами певної спільної мети, оскільки кожна сторона договору є власником визначеного результату своїх дій, а дохід комунального закладу згідно з п. 4.8 договору є фіксованим та гарантованим, при цьому питання користування земельними ділянками для вирощування товарної сільськогосподарської продукції є предметом регулювання спеціальних норм земельного законодавства, якими не передбачено право постійного користувача землею розпоряджатися земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам і в платне користування, що фактично відбулося у спірних правовідносинах.
Апелянт вважає, що Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який уповноважує користувача земельної ділянки правом надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, у тому числі, шляхом передачі в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою розпоряджатися земельними ділянками державної власності.
На думку скаржника, з тексту оспорюваного договору вбачається, що жодної спільної господарської мети сторони не мали, окрім здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Правда" господарської діяльності з обробки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що перебуває в постійному користуванні Комунального закладу «Криничанський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради», в обсязі повного господарського циклу, тобто із сільськогосподарського товаровиробництва (п.п. 4.5, 4.8 договору); можливість спільних дій відповідачів з метою, визначеною предметом оскаржуваного договору, виключається у зв'язку з тим, що Комунальний заклад "Криничанський психоневрологічний інтернат" є неприбутковою установою, що унеможливлює отримання ним прибутку від обробітку землі.
Апелянт вважає, що місцевим господарським судом не надано оцінку тому, що спірний договір укладений Комунальним закладом «Криничанський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради» як особою, яка у встановленому законом порядку не набула прав на земельну ділянку, тоді як дійсним власником земельних ділянок - державою в особі Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та органом місцевого самоврядування в особі Божедарівської селищної ради рішення про укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Правда" договору не приймалось, таким чином, спірним договором порушується право власності держави та органу місцевого самоврядування на земельні ділянки та здійснюються перешкоди у здійсненні вільного володіння, користування та розпорядження ними.
За доводами скаржника, Комунальним закладом «Криничанський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради» з пропуском строків, без обґрунтування неможливості подання доказів у передбачений законом строк, з порушенням порядку подання доказів, через 5 місяців слухання справи, подано додаткові докази, в тому числі, копію додаткової угоди до договору про спільну діяльність від 10.04.2017, які судом прийнято та долучено до матеріалів справи, однак прокурор неодноразово звертав увагу суду на неналежність засвідчення копії такої додаткової угоди та просив суд витребувати у відповідачів для огляду оригінал вказаної додаткової угоди, а також документів бухгалтерського обліку тa взаєморозрахунків між відповідачами за вказаною додатковою угодою.
На думку апелянта, припущення суду щодо здійснення відповідачами спільної діяльності на спірних земельних ділянках не може бути підставою для відмови у поверненні таких земельних ділянок їх власникам за наслідком припинення дії договору про спільну діяльність; фактично організація та матеріально-технічне забезпечення сільськогосподарського виробництва, виконання повного циклу сільськогосподарських робіт по обробці земельних ділянок, вирощуванню та збору урожаю здійснюється не спільно відповідачами, а самостійно Товариством з обмеженою відповідальністю "Правда", як передбачено п. 7.1. оспорюваного договору та свідчить про його удаваність.
Посилаючись на п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі", апелянт вказує на необґрунтованість висновку місцевого господарського суду, що Комунальним закладом «Криничанський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради» можуть залучатись юридичні особи для обробітку та використання землі шляхом укладення договору про спільну діяльність в обхід процедури, передбаченої вказаним законом.
Автоматичною системою документообігу від 28.07.2021 для розгляду справи визначено суддю-доповідача Орєшкіну Е.В., суддів: Кощеєва І.М., Кузнецової І.Л.
30.07.2022 суддя Кощеєв І.М. подав заяву про самовідвід у справі №904/6385/20.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.08.2021 задоволено заяву судді Кощеєва І.М. про самовідвід у справі №904/6385/20; справу №904/6385/20 передано для визначення складу суду в порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2021, справу №904/6385/20 передано колегії суддів у складі: Орєшкіна Е.В. (головуючий, доповідач), судді Чус О.В., Кузнецова І.Л.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2021 (у складі колегії суддів: головуючого судді (доповідача) Орєшкіної Е.В., суддів Кузнецової І.Л., Чус О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2021 у справі №904/6385/20; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 27.09.2021 о 10:30 год.
16.08.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-2 проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін.
Відповідач-2 вказує, що, посилаючись на пункти спірного договору, які визначають порядок розподілу результатів спільної діяльності в грошовому еквіваленті, скаржник бере до уваги лише редакцію договору від 24.03.2017, проте неправомірно не беручи до уваги умови цього договору в редакції змін за додатковою угодою від 10.04.2017.
Відповідач-2 зазначає, що з умов п. 4.8.договору вбачається, що розподіл отриманих доходів розподіляється порівну між Товариством з обмеженою відповідальністю "Правда" та Комунальним закладом «Криничанський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради», акту приймання-передачі земельних ділянок між відповідачами не укладалось, жоден документ не засвідчує передачу у користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Правда" цих земельних ділянок, всі умови спірного договору стосуються спільної співпраці сторін для досягнення однієї мети - отримання врожаю.
За доводами відповідача-2, Комунальний заклад «Криничанський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради» з метою раціонального використання земель сільськогосподарського призначення, для належного догляду та відповідної обробки, збереження родючості та корисних властивостей землі, а також для задоволення господарських потреб комунального закладу, вчинив залежні від нього дії, спрямовані на захист державного майна та жодним чином не порушив державний інтерес; умови спірного договору від 24.03.2017 не викладають умови договору оренди земельної ділянки, як помилково стверджує прокурор, спірним договором не передбачено передання земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "Правда" для володіння і користування на певний строк за встановлену плату, не встановлено індексацію розміру орендної плати, порядок та строки розрахунків, тобто в даному договорі відсутні істотні умови договору оренди земельної ділянки, а наявні характерні ознаки та умови договору про спільну діяльність.
Відповідач-2 посилається і на те, що ним не було порушено строків подання копії додаткової угоди від 10.04.2017, оскільки дана справа спочатку слухалась одноособово суддею Господарського суду Дніпропетровської області Татарчук В.О., а в подальшому ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2021 справу № 904/6385/20 було призначено для колегіального розгляду, після чого на стадії підготовчого провадження, під час проведення підготовчих дій та з'ясування обставин, відповідачами було надано суду копію вищезазначеної додаткової угоди.
25.08.2021 від Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надійшли пояснення на апеляційну скаргу, в яких позивач-1 вважає оскаржуване рішення таким, що було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2021 у справі №904/6385/20; прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Позивач-1 зазначає, що Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, у тому числі, шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення таких функцій, а враховуючи те, що на час укладення спірного договору земельні ділянки перебували у державній власності, відповідно, правом розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області, до числа яких відносились і спірні земельні ділянки, належало Головному управлінню Держгеокадастру в Дніпропетровській області, однак позивачем-1 дозволів, погоджень чи інших документів дозвільного характеру щодо передачі спірних земельних ділянок в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Правда" не надавалися, як і не надавалась згода на укладення договору про спільну діяльність.
Також позивач-1 посилається і на те, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 1113 від 16.11.2020 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" він передав у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 4108,4222 га Божедарівській селищній територіальній громаді Криничанського (Кам'янського) району Дніпропетровської області за межами населеного пункту; земельну ділянку з кадастровим номером 1222085000:01:001:0006 передано з державної власності у комунальну; земельна ділянка з кадастровим номером 1222085000:01:001:0009 має комунальну власність, її розпорядником є Божедарівська селищна територіальна громада у відповідності до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України; земельні ділянки з кадастровими номерами: 1222085000:01:001:0008 та 1222085000:01:001:0007 мають державну форму власності.
За доводами позивача-1 судом першої інстанції також не було враховано, що положення оспорюваного договору та фактичні відносини сторін не відповідають умовам спільної діяльності, передбаченим статтями1130-1134 Цивільного кодексу України, а саме спірний договір не передбачає умов щодо досягнення сторонами певної спільної мети, оскільки кожна сторона договору є власником визначеного результату своїх дій, при цьому, питання користування земельними ділянками для вирощування товарної сільськогосподарської продукції є предметом регулювання спеціальних норм земельного законодавства, якими не передбачено право постійного користувача землею розпоряджатися земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам в користування, що фактично відбулося у спірних правовідносинах. Крім того, посилаючись на п. 2 Статуту Комунального закладу «Криничанський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради», позивач-1 зазначає, що серед визначеного переліку напрямків діяльності закладу не зазначено впровадження технологічного процесу виробництва сільськогосподарської продукції, підвищення ефективності ведення сільськогосподарського виробництва, охороні землі, збереження та відтворення родючості землі та недопущення простою та нераціонального використання земельних ділянок, що є метою спірного договору; відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності Комунального закладу «Криничанський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради» є надання послуг догляду із забезпечення проживання осіб з розумовими вадами та хворих на наркоманію та пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення.
З урахуванням викладеного, позивач-1 вважає, що є суттєва різниця між метою укладення спірного договору та метою діяльності безпосередньо самого закладу, а тому є підстави вважати, що договір про спільну діяльність між сторонами фактично є правовідносинами з оренди землі.
У зв'язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_1 , відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, 24.09.2021 призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №904/6385/20.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2021, справу №904/6385/20 передано колегії суддів у складі: Орєшкіна Е.В. (головуючий, доповідач), судді Подобєд І.М., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2021 справу №904/6385/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В (доповідача), суддів: Подобєда І.М., Чус О.В.
У судовому засіданні 27.09.2021 по справі оголошено перерву до 02.11.2021.
У судовому засіданні 02.11.2021 по справі оголошено перерву до 30.11.2021.
11.11.2021 від Божедарівської селищної ради до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про розгляд справи, який призначений у судове засідання на 30.11.2021, без участі її представника.
У судовому засіданні 30.11.2021 прокурор апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення у справі від 30.06.2021 скасувати, прийняти у справі №904/6385/20 нове рішення про задоволення позову.
Представники відповідача -1 та відповідача-2 в судове засідання 30.11.2021 не з'явились, звернулись до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю їх участі у судовому засіданні з підстав необхідності надання професійної правничої допомоги адвокатом Левковською К.Ю. клієнту під час проведення слідчих дій та терміновим відрядженням адвоката Кощеєва В.М. до м. Нова Каховка Херсонської області.
Позивач-1 явку представника в судове засідання 30.11.2021 не забезпечив, причин неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи положення ч. ч. 11, 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд відмовляє у задоволенні клопотань відповідачів про відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника прокуратури, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №9046974 (зареєстрований в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землі та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №030412200004) (а.с. 28-29, т.1), на підставі розпорядження голови Криничанської районної державної адміністрації від 21.09.2004 №704-р-04 земельну ділянку площею 105,50га (кадастрові номери 1222085000:01:001:0006, 1222085000:01:001:0007), розташовану на території Кудашівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, надано у постійне користування Криничанському державному психоневрологічному будинку-інтернату для ведення підсобного сільського господарства.
Згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №9047000 (зареєстрований в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землі та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №030412200006) (а.с. 30-31, т.1), на підставі розпорядження голови Криничанської районної державної адміністрації від 21.09.2004 №704-р-04 земельну ділянку площею 3,38га (кадастрові номери 1222085000:01:001:0008 та 1222085000:01:001:0009), розташовану на території Покровської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, надано у постійне користування Криничанському державному психоневрологічному будинку-інтернату для ведення підсобного сільського господарства.
В подальшому Криничанський державний психоневрологічний будинок-інтернат реорганізований в комунальний заклад "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради".
24.03.2017 між Комунальним закладом "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Правда" (сторона 2) було укладено договір про спільну діяльність, відповідно до п. 1.1 якого предметом договору є спільна діяльність сторін без створення юридичної особи з метою забезпечення ефективного використання земельної ділянки (кадастровий номер 1222085000:01:001:0008, 1222085000:01:001:0009), що належить стороні 1 на праві постійного користування згідно Державного акту на право постійного користування серії ЯЯ № 047000 від 13.12.2004 року, виданого на підставі розпорядження Криничанської районної держаної адміністрації від 21.09.2004 року №704-р-04 та земельної ділянки (кадастровий номер 1222085000:01:001:0006, кадастровий номер 1222085000:01:001:0007), що належить стороні 1 на праві постійного користування згідно Державного акту на право постійного користування серії ЯЯ №046974 від 13.12.2004 року, виданого на підставі розпорядження Криничанської районної держаної адміністрації від 21.09.2004 року №704-р-04, загальною площею 82,37 га.
Відповідно до п. 1.2 договору для здійснення спільної діяльності сторона 2, без поєднання внесків, надає виробниче устаткування, транспортні засоби, високоякісне репродуктивне насіння, якісні добрива, паливно-мастильні матеріали, засоби захисту рослин, власні знання, досвід та інше необхідне для виконання комплексу сільськогосподарських робіт для досягнення зазначених в п. 1.1 договору мети, відповідно до обов'язків, взятих за цим договором.
Термін дії цього договору - 5 років (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору метою цього договору є:
- впровадження технологічного процесу виробництва сільськогосподарської продукції (соняшнику, пшениці ячменю, кукурудзи, тощо);
- підвищення ефективності ведення сільськогосподарського виробництва, охорони землі, збереження та відновлення родючості землі;
- недопущення простою та нераціонального використання земельних ділянок.
Пунктом 3.2 договору визначено, що сторони діють шляхом об'єднання спільних зусиль у відповідності до вимог чинного законодавства.
Розподіл результатів спільної діяльності проводиться з урахуванням витрат по їх здійсненню (п. 4.1 договору).
Згідно з пунктом 5.1 договору сторона 1 зобов'язана надавати можливість здійснювати організацію сільськогосподарського виробництва та усіляко сприяти досягненню спільної мети цього договору; вчасно сплачувати до бюджету земельний податок; погоджувати план виробництва та плановий розмір витрат; надавати можливість вільного доступу до земельної ділянки працівникам і технічним засобам виробництва.
Відповідно до пункту 5.3 договору сторона 2 зобов'язана, зокрема, самостійно забезпечити матеріально-технічне постачання повного циклу виконання сільськогосподарських робіт по обробці земельних ділянок, вирощуванню та збору урожаю; надавати в п'ятиденний термін після закінчення виконання кожного виду робіт стороні 1 інформацію в письмовій формі про їх виконання; за місяць до закінчення строку договору припинити будь-які роботи на земельних ділянках, залишивши їх у стані, готовому для виконання посівних робіт.
Пунктами 7.1, 7.2 договору передбачено, що вклад сторони 1 визначається у вигляді виділеної для спільної діяльності земельної ділянки, зазначеної в п. 1.1 даного договору; вклад сторони 2 визначається обов'язками, вказаними в п. 5.3 даного договору.
Спільною власністю сторін являється майно (сільськогосподарська культура), що вирощується за умовами даного договору та сільськогосподарська продукція, набута сторонами в результаті спільної діяльності (п. 8.1 договору).
Користування спільним майном здійснюється сторонами в порядку, визначеному в договорі (п. 8.2 договору).
10.04.2017 між Комунальним закладом "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Правда" (сторона 2) укладено додаткову угоду до договору про спільну діяльність від 24.03.2017, відповідно до п.1 якої сторони домовилися викласти п. 1.1 договору в наступній редакції:
" 1.1. Предметом договору є спільна діяльність сторін без створення юридичної особи, з метою досягнення спільної мети при спільній обробці земельної ділянки(нок) (кадастровий номер 1222085000:01:001:0008, 1222085000:01:001:0009, 1222085000:01:001:0006, 1222085000:01:001:0007), загальною площею 82,37 га, що належить стороні-1 на праві постійного користування згідно Державного акту серії ЯЯ №047000 від 13.12.2004 року, виданого на підставі розпорядження Криничанської РДА від 21.09.2004 року №704-р-04, серії ЯЯ №046974 від 13.12.2004 року, виданого на підставі розпорядження Криничанської РДА від 21.09.2004 року №704-р-04".
Відповідно до п. 2 додаткової угоди сторони домовилися викласти п. 1.2 договору у наступній редакції:
" 1.2. Усвідомлюючи спільну мету договору та обмеженість вкладу у спільну діяльність стороною-1, що продиктована юридичною природою сторони-1 та фінансовим станом комунального закладу, зважаючи на обмеженість участі у технічній обробці землі, сторони, керуючись ст. 1133 Цивільного кодексу України погодили наступні внески сторін до спільної діяльності:
- внесок сторони-1: оброблення земель власними силами за допомогою використання власних технічних, тваринних та трудових ресурсів; сторона-1 залучає до спільної діяльності наступні ресурси: трактор ЮМЗ-6 АКЛ - 1 од., культиватор КПИ-4 - 1 од., плуг ПЛН-3.5 - 1 од., коні - 2 голови, власні трудові ресурси з числа осіб підопічних, які виявили бажання до праці та трудотерапія яким рекомендована відповідальним лікарем, а також професійні та інші знання, навички та вміння яких дають можливість допуску до роботи на земельній ділянці;
- внесок сторони-2: виробниче устаткування, транспортні засоби (у тому числі й спеціалізовані), паливно-мастильні матеріали, добрива та насіннєві матеріали, спеціалістів у галузі оброблення земель.
Фактичний об'єм залучених внесків сторін погоджується сторонами, виходячи з реальних потреб. ".
Пунктом 3 додаткової угоди доповнено п. 1.3 договору у наступній редакції:
" 1.3. Сторони домовилися і розуміють, що земельні ділянки вказані у цьому договорі та/або речові права цих стороні-2 не передаються. Сторона-2 не має права самостійно господарювати на вищезазначених земельних ділянках без погодження із стороною-1. Погодження дій та допуску здійснюється сторонами у зручній для сторін формі (письмовій, електронній, усній тощо).
Сторони погодили спільну участь у веденні справ. Жодна сторона без погодження іншої сторони не має права приймати рішення, що стосуються предмету цього договору. ".
Згідно з п. 4 додаткової угоди сторони виклали п. 3.1 договору у наступній редакції:
"Метою цього договору є:
- спільний обробіток земель;
- отримання доходу;
- отримання врожаю для спільних потреб;
- впровадження технологічного процесу виробництва с/г продукції;
- охорона земель, збереження та відтворення родючості земель;
- недопущення простою та нераціонального використання земель;
- запобігання забур'яненню, деградації, ерозії земель. ".
Пункт 4.8 договору сторони виклали в наступній редакції (п. 5 додаткової угоди від 10.04.2017):
" 4.8. Фактичний розподіл отриманого доходу (продукції або продуктів її переробки) здійснюється між сторонами порівну по 50% кожній стороні, оформляється письмово за підписами обох сторін протоколом узгодження із зазначенням розділеного доходу, як натурального, так і в грошовому виразі.".
24.07.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельною ділянкою №920-ДК/817/АП/09/01/-20, відповідно до якого земельні ділянки, які надані Комунальному закладу "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" для ведення підсобного сільського господарства на праві постійного користування згідно Державних актів на право постійного користування серії ЯЯ №047000 від 13.12.2004, серії ЯЯ №046974 від 13.12.2004 використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у спосіб, не передбачений статутними документами закладу та всупереч цільовому призначенню, що не відповідає вимогам ст. 96 Земельного кодексу України.
25.08.2020 Дніпродзержинською місцевою прокуратурою направлено на адресу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області лист (запит) за вих. №04/31-4861ВИХ-20 про надання інформації та копії документів на підставі ст. ст. 2, 13, 15, 23 Закону України "Про прокуратуру" (а.с. 55, т. 1), в якому прокуратура просила Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надати інформацію щодо взяття на облік та перебування на обліку договору про спільну діяльність від 24.03.2017, укладеного між Комунальним закладом "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Правда" з метою ефективного використання земельної ділянки площею 82,37 га.
28.08.2020 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надало відповідь (вих. №3447/04-36-55-84-15), в якому повідомило прокуратуру про те, що згідно Реєстру договорів про спільну діяльність ІТС "Податковий блок" у Комунальному закладі "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" зареєстровані договори відсутні.
25.08.2020 Дніпродзержинська місцева прокуратура направила Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації запит (вих. № 04/31-4860ВИХ-20) про надання інформації та копії документів на підставі ст. ст. 2, 13, 15, 23 Закону України "Про прокуратуру", в якому просила останнього надати інформацію щодо надання для Комунального закладу "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" дозволу, погодження або іншого документа дозвільного характеру, яким би надавалось право розпорядження земельними вищевказаними ділянками, у тому числі щодо укладення договору про спільну діяльність з Товариством з обмеженою відповідальністю "Правда", а також інформацію щодо вжиття Дніпропетровською обласною адміністрацією заходів цивільно-правового характеру, у тому числі звернення до суду із позовом про визнання недійсним договору про спільну діяльність, укладеного між Комунальним закладом "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Правда", та зобов'язання звільнити земельну ділянку та намір вжиття у майбутньому таких заходів.
01.09.2020 Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації надало відповідь на вищевказаний лист (вих. №6193/0/192-20), в якому повідомив, що питання контролю за станом використання земельних ділянок та надання дозволів на їх розпорядження виходить за межі повноважень департаменту; договір про спільну діяльність, виходячи з його правової природи, не передбачає визначення юридичної долі земельних ділянок (відчуження), що охоплюється поняттям "розпорядження", у зв'язку з чим з метою перевірки дотримання Комунальним закладом "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" вимог земельного законодавства пропонувало прокуратурі звертатися до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у встановленому законодавством порядку.
Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №10-4-0.61-5903/2-20 від 02.09.2020 жодних заходів реагування на повідомлення про порушення чинного законодавства не вжито.
19.11.2020 Дніпродзержинська місцева прокуратура направила Божедарівській селищній раді лист (вих. № 04/31-6199ВИХ-20) щодо надання інформації про вжиті заходи з визнання недійсним договору про спільну діяльність від 24.03.2017 та звільнення земельної ділянки.
Листом №1103/02-12 від 24.11.2020 Божедарівська селищна рада повідомила прокуратуру, що заходи цивільно-правового характеру про визнання незаконним договору про спільну діяльність від 24.03.2017 не вживалися та вживатися не будуть у зв'язку з відсутністю коштів на оплату судового збору.
В подальшому листами від 23.11.2020 (№ № 04/31-6193ВИХ-20, 04/31-6197ВИХ-20) Дніпродзержинська місцева прокуратура повідомила Божедарівську селищну раду та Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про те, що у зв'язку з тим, що вищевказаними уповноваженими органами належним чином не здійснюється захист порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку, у прокуратури наявні підстави для представництва інтересів держави шляхом подання Дніпродзержинською місцевою прокуратурою позовної заяви про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 24.03.2017.
У позовній заяві прокурор зазначає, що спірним договором про спільну діяльність передано 4 земельних ділянки загальною площею 82,37 га, які належать Комунальному закладу "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" на праві постійного користування згідно Державних актів на право постійного користування серія ЯЯ № 047000 від 13.12.2004, серія ЯЯ № 046974 від 13.12.2004 як вклад у спільну діяльність, зробивши їх спільним майном, внаслідок чого порушено право власності держави та селищної ради на вказані земельні ділянки.
В обґрунтування доводів наявності повноважень на представництво у даній справі прокурор посилається на порушення інтересів держави та вказує, що спірний договір про спільну діяльність укладено з порушенням вимог законодавства, недотриманням встановленого законодавством порядку набуття та реалізації прав на землю, порушення майнових інтересів держави щодо володіння, розпорядження та користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.
Враховуючи те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Божедарівською селищною радою надано прокуратурі відповіді, що заходів реагування на повідомлення про порушення чинного законодавства не вжито та не планується вживати, Дніпродзержинська місцева прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача-1: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, позивача-2: Божедарівської селищної ради звернулась з позовом до Господарського суджу Дніпропетровської області у даній справі про визнання договору про спільну діяльність від 24.03.2017 удаваним, визнання цього договору недійсним та зобов'язання відповідача-2 звільнити спірні земельні ділянки.
За наслідками розгляду позовної заяви Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області прийнято оскаржуване рішення.
Відповідно до вимог ст. 1311 Конституції України у випадках, передбачених законом, на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло і з власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статті 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Статтею 15-1 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Пунктом 31 вказаного Положення встановлено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
Так, відповідно до вимог п. 1, п.п. 13 п. 4 наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29.09.2016 "Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру" Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, який здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі щодо дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, а також дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду. Крім того, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України.
З рахуванням вищенаведених обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що уповноваженими органами - Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Божедарівською селищною радою належним чином не здійснюється захист порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку; є достатні підстави для звернення прокуратура з цим позовом до суду.
Статтями 15 та 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 202 Цивільного кодексу України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.
Правочин - це основна підстава виникнення цивільних прав і обов'язків.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до частини п'ятої цієї статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
З наведеного слідує, що недійсність правочину може наступати лише у разі певних порушень закону. За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення, тобто нікчемні, та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов. Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Оспорюваними є правочини, які Цивільний кодекс України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи.
При цьому, ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України визначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Як вже зазначалось, позовні вимоги прокурора були обґрунтовані тим, що спірний договір не відповідає ознакам спільної діяльності і є удаваним, оскільки фактично є договором про передачу у користування земельної ділянки.
Частиною 1 ст. 235 Цивільного кодексу України передбачено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Тобто, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин.
Таким чином, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.
Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховання іншого правочину, суд на підставі положень статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, які регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
Така правова позиція є усталеною та неодноразово висловлювалася Верховним Судом у численних постановах, зокрема, об'єднаною палатою Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17, постановах Касаційного господарського суду від 04.07.2018 у справі № 916/935/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18 тощо.
У статті 1130 Цивільного кодексу України визначено поняття договору про спільну діяльність. Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Відповідно до ст. 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спеціальної діяльності.
Таким чином, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об'єднання осіб для досягнення спільної мети.
Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками (ст. 1133 Цивільного кодексу України).
Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном (ст. 1134 Цивільного кодексу України).
Як зазначено вище, 24.03.2017 між Комунальним закладом "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Правда" укладено договір про спільну діяльність, предметом якого є спільна діяльність сторін без створення юридичної особи з метою забезпечення ефективного використання земельних ділянок загальною площею 82,37 га, які знаходиться у постійному користуванні відповідача-1 згідно з Державними актами на право постійного користування серії ЯЯ № 047000 від 13.12.2004 і серії ЯЯ № 046974 від 13.12.2004.
За умовами цього договору з урахуванням змін, внесених до нього додатковою угодою від 10.04.2017, внесок сторони-1 (відповідача -1): оброблення земель власними силами за допомогою використання власних технічних, тваринних та трудових ресурсів. Сторона-1 залучає до спільної діяльності наступні ресурси: трактор ЮМЗ-6 АКЛ - 1 од., культиватор КПИ-4 - 1 од., плуг ПЛН-3.5 - 1 од., коні - 2 голови, власні трудові ресурси з числа осіб підопічних, які виявили бажання до праці та трудотерапія яким рекомендована відповідальним лікарем, а також професійні та інші знання, навички та вміння яких дають можливість допуску до роботи на земельній ділянці; внесок сторони-2 (відповідача -2): виробниче устаткування, транспортні засоби (у тому числі й спеціалізовані), паливно-мастильні матеріали, добрива та насіннєві матеріали, спеціалістів у галузі оброблення земель.
Відповідно до п. 1.3. договору (в редакції додаткової угоди від 10.04.2017) сторони домовилися і розуміють, що земельні ділянки, вказані у цьому договорі та/або речові права цих стороні-2 не передаються. Сторона-2 не має права самостійно господарювати на вищезазначених земельних ділянках без погодження із стороною-1. Погодження дій та допуску здійснюється сторонами у зручній для сторін формі (письмовій, електронній, усній тощо).
За умовами п. 7.1., 7.2. договору вклад сторони -1 визначається у вигляді виділеної для спільної діяльності земельної ділянки, зазначеної в п. 1.1. договору, вклад сторони -2 - обов'язками, вказаними в п. 5.3. договору.
Відповідно до п. 4.8. договору в редакції додаткової угоди від 10.04.2017 фактичний розподіл отриманого доходу (продукції або продуктів її переробки) здійснюється між сторонами порівну по 50% кожній стороні, оформлюється письмово за підписом обох сторін протоколом узгодження, із зазначенням розділеного доходу як натурального, так і в грошовому виразі.
Відповідно до п. 4.9. договору сторона -1 має право відмовитись від отримання продукції або продуктів її переробки та отримати від сторони -2 її грошовий еквівалент за середніми цінами відповідно до даних районного або Головного управління статистики у Дніпропетровській області на поточний місяць, в окремих випадках, за взаємною згодою сторін, за даними Аграрної товарної біржі України.
Оцінка результатів спільної діяльності і розподіл прибутку між сторонами здійснюється в термін не пізніше 30 листопада поточного року на підставі окремого звіту і калькуляції, який складає сторона-2 (п. 4.6. договору).
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 15 цього Закону визначено, що істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Таким чином, договір оренди землі укладається саме на платній основі і для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її корисних властивостей.
Правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).
У розділі ІІІ "Права на землю" Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік правових титулів щодо земельних ділянок, до яких, зокрема, належить право власності на земельні ділянки та право користування ними, в тому числі право постійного користування.
Як встановлено вище, відповідач-1 є постійним користувачем земельних ділянок загальною площею 82,37 га.
За змістом статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.
Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.
Крім того, правовий статус постійних землекористувачів визначається статтями 92, 95, 96 Земельного кодексу України, якими не передбачено права постійного землекористувача передавати земельну ділянку у вторинне користування.
Подібна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 21.06.2019 у справі № 910/22880/17.
Відповідно до правових позицій, сформованих Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18 державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.
Дослідивши умови договору про спільну діяльність від 24.03.2017 та враховуючи викладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що сторонами фактично передбачено виділення для спільної діяльності земельної ділянки, зазначеної в п. 1.1. договору, яка належить на праві постійного користування відповідачу-1.
Додатковою угодою від 10.04.2017 до договору сторони внесли зміни у п. 1.3. договору та узгодили, що вони розуміють, що земельні ділянки, вказані у цьому договорі та/або речові права на них відповідачу-2 не передаються.
Щодо фактичного виконання оспорюваного договору, представники сторін в судовому засіданні підтвердили його виконання, але на запитання колегії суддів стосовно наявності відповідних доказів відповісти не змогли.
Сторонами не були внесені зміни у п. 7 договору відносно вкладів і часток сторін; змінений п. 1.2 договору щодо визначення їх внесків слід розуміти з урахуванням діючого п. 7.1. договору, в якому зазначено, що вклад відповідача-1 (сторони-1) визначається у вигляді виділеної для спільної діяльності земельної ділянки, зазначеної в п. 1.1. даного договору, що суперечить ст. 116 Земельного кодексу України, оскільки громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом; державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в спільну діяльність.
Умовами п. 5.4. договору передбачено право відповідача-2 отримувати доступ до земельної ділянки та можливість здійснювати організацію сільськогосподарського виробництва, складати та погоджувати план виробництва, на власний розсуд обирати постачальників матеріально - технічних ресурсів та виконавців окремих видів робіт, на збирання врожаю тощо, тобто фактично визначені права землекористувача.
Як зазначалось, статтями 92, 95, 96 Земельного кодексу України не передбачено права постійного землекористувача передавати земельну ділянку у вторинне користування. Таким чином в оспорюваному договорі не було дотримано істотних умов та порядку укладання договору оренди, тому суд апеляційної інстанції доходить висновку про наявність підстав для визнання договору про спільну діяльність від 24.03.2017, який було вчинено з метою приховати договір оренди земельної ділянки, недійсним.
У зв'язку з викладеним позовні вимоги прокурора про визнання удаваним та недійсним договору про спільну діяльність від 24.03.2017, який був укладений між Комунальним закладом «Криничанський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Правда", та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Правда» звільнити спірні земельні ділянки підлягають задоволенню.
Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку з тим, що судом було прийнято та долучено до матеріалів справи додаткові докази, зокрема, копію додаткової угоди до договору про спільну діяльність від 10.04.2017, які подані відповідачем-2 з пропуском строку для їх подання, колегія суддів зазначає, що:
- ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2020 прийнято позовну заяву Дніпродзержинської місцевої прокуратури до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/6385/20, призначено підготовче засідання на 29.12.2020;
- ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2021 призначено колегіальний розгляд справи № 904/6385/20 та ухвалено, що дату підготовчого засідання буде призначено після сформування колегіального складу суддів;
- ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2021 прийнято до провадження у колегіальному складі справу № 904/6385/20, підготовче засідання призначено на 18.03.2021;
- в подальшому 21.04.2021 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" подано до Господарського суду Дніпропетровської області клопотання про долучення до матеріалів справи копії додаткової угоди від 10.04.2017 до договору про спільну діяльність від 24.03.2017;
- ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2021 закрито підготовче провадження, призначено справу № 904/6385/20 до розгляду в судовому засіданні на 25.05.2021.
Відповідно до частин 7, 14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливість колегіального розгляду такої справи і про це прийнято відповідне рішення, така справа розглядається в суді першої інстанції колегією суддів, до складу якої включається суддя, визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою при автоматизованому розподілі справ, та два судді, додатково визначених Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою після прийняття рішення про колегіальний розгляд справи.
У разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.
Враховуючи те, що розгляд даної справи було розпочато спочатку з урахуванням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2021, та те, що клопотання відповідача-2 про долучення доказів подано в межах підготовчого провадження, місцевим господарським судом обґрунтовано прийнято вказане клопотання та додані до нього документи до розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд першої інстанцій у справі, яка розглядається, при вирішенні спору належним чином не з'ясував характер спірних правовідносин сторін та правової природи оспорюваного договору, не дослідив належним чином зібрані у справі докази, зокрема умови оспорюваного договору на предмет його відповідності вимогам закону, яким урегульовано питання спільної діяльності, мету цього договору, з огляду на його умови щодо прав і обов'язків сторін, умови, які передбачають, у тому числі обов'язок Комунального закладу «Криничанський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради» забезпечувати безперешкодний доступ представників та/або працівників, техніки Товариства з обмеженою відповідальністю «Правда» до земельних ділянок, які є державною власністю та перебувають на праві постійного користування у цього комунального закладу, а, отже, не з'ясував, чи не спрямоване таке використання земельних ділянок на умовах спільної діяльності прихованій меті передачі цих земельних ділянок в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Правда», і якщо так, чи відповідає правочин, який сторони вчинили насправді, вимогам законодавства, що регулює такі правовідносини.
Отже, зважаючи на викладене, висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин, встановлення яких є необхідним відповідно до норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд зазначає, що місцевим господарським судом не в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого неправильно застосовані норми матеріального права та прийняте незаконне рішення.
З урахуванням викладеного, судовий збір за розгляд позовної заяви в сумі 6 474,00 грн та за розгляд апеляційної скарги в сумі 9 711,00 грн підлягає стягненню з відповідачів на користь Дніпропетровської обласної прокуратури порівну з кожного.
Керуючись ст. 129, ст. 277, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2021 у справі №904/6385/20 задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2021 у справі №904/6385/20 скасувати.
Прийняти у справі №904/6385/20 нове рішення.
Визнати удаваним та недійсним договір про спільну діяльність від 24.03.2017, укладений між Комунальним підприємством "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Правда".
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Правда" звільнити земельні ділянки (кадастрові номери 1222085000:01:001:0009, 1222085000:01:001:0008, 1222085000:01:001:0007, 1222085000:01:001:0006) загальною площею 82,37 га, які воно займає на підставі договору про спільну діяльність від 24.03.2017, укладеного з Комунальним закладом "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради".
Стягнути з Комунального підприємства "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір за розгляд позовної заяви в сумі 3 237,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір за розгляд позовної заяви в сумі 3 237,00 грн.
Стягнути з Комунального підприємства "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 4 855,55 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 4 855,55 грн.
Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 03.12.2021.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя І.М. Подобєд
Суддя О.В. Чус