02.11.2021 Справа № 908/2876/20
м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Березкіна О.В., Орєшкіна Е.В.
секретар судового засідання Загреба В.С.
за участю представників:
від прокуратури: Камлер А.В., посвідчення №058515 від 07.12.2020, прокурор
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільнянський молокозавод" на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.05.2021 у справі №908/2876/20 (суддя Левкут В.В.; рішення ухвалене о 17:08 год. у місті Запоріжжя, повне рішення складено 01.06.2021)
за позовом Першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури, м.Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції Південного округу, м.Херсон
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільнянський молокозавод", Запорізька область, м.Вільнянськ
про стягнення 2412262,82 грн.
Перший заступник керівника Запорізької обласної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції Південного округу до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільнянський молокозавод" про стягнення 2412262,82 грн. шкоди, заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що з 19.06.2018 по 22.06.2018 посадовими особами Державної екологічної інспекції у Запорізькій області проведено планову перевірку щодо дотримання ТОВ "Вільнянський молокозавод" вимог природоохоронного законодавства, результати якої оформлені актом від 22.06.2018. Перевіркою встановлено, що на промисловому майданчику за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Запорізька, 65, ТОВ "Вільнянський молокозавод" здійснювало викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря котельнею без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади. Причину подання даного позову Першим заступником керівника Запорізької обласної прокуратури у позовній заяві обґрунтовано тим, що недодержання відповідачем вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, а саме здійснення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу завдає суттєвої шкоди довкіллю. Кошти, одержані в рахунок відшкодування збитків завданих навколишньому природному середовищу надходять до спеціальних фондів державного та місцевого бюджету, з яких фінансуються, зокрема, видатки на програми та заходи у сфері охорони навколишнього середовища. У правовідносинах що виникли, органом, уповноваженим здійснювати захист порушених інтересів держави є Державна екологічна інспекція у Запорізькій області, проте, екологічною інспекцією жодні заходи щодо захисту порушених інтересів держави не вживались. Посилаючись на приписи статей 13, 16, 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 1166 Цивільного кодексу України, статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього середовища", статей 10, 11, 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", прокурор просив позов задовольнити.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.05.2021 у справі №908/2876/20 позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільнянський молокозавод" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу шкоду, заподіяну внаслідок порушення природоохоронного законодавства в сумі 2412262,82 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільнянський молокозавод" на користь Запорізької обласної прокуратури кошти, витрачені на сплату судового збору у 2020 році при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 36183,94 грн.
Означене судове рішення вмотивоване тим, що судом встановлено факт порушення відповідачем приписів статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" у зв'язку із здійсненням у період з 06.05.2014 по 22.11.2017 експлуатації обладнання, що має викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел за відсутності дозволу на викиди; відповідач належних та допустимих доказів відсутності своєї вини не надав, а тому, перевіривши розрахунки розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, про охорону атмосферного повітря в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів за відсутності дозволу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач (ТОВ "Вільнянський молокозавод") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить: - скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 18.05.2021 у справі №908/2876/20; - задовольнити клопотання відповідача про призначення інженерно-екологічної експертизи з метою встановлення достовірного розміру збитків, які позивач заявив до стягнення; - покласти на позивача витрати по оплаті судового збору.
ТОВ "Вільнянський молокозавод" вважає, що оскаржуване рішення суду не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи; при винесенні рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення по справі.
Вказує на те, що судом відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про призначення екологічної експертизи від 21.12.2020 та про призначення інженерно-екологічної експертизи від 06.02.2021, внаслідок такої відмови суду на вдалося встановити відносно роботи котлів відповідача достовірні відомості про наступні суттєво важливі для належного (повного, всебічного) вирішення справи факти, а саме:
1) тривалість роботи котлів відповідача на природному газі;
2) тривалість роботи котлів відповідача на вугіллі;
3) вірність проведених позивачем вимірювань викидів в атмосферу;
4) вірність пропорцій шкідливих речовин, які потрапили в атмосферу, та лягли в основу формули розрахунку збитків;
5) вірність поєднання відомостей зі звітів 1-п-НПП відповідача за 2014-2017 роки, акту з інвентаризації з вимірюваннями станом на конкретний день березня 2017 р. та розрахунком збитків, який виконано позивачем4
6) й у підсумку розміри заявлених до стягнення збитків по кожній шкідливій речовині, потрапила в атмосферу від роботи саме газового та саме котла на вугіллі.
Тому, на думку апелянта, ці питання залишилися без відповіді й тільки задекларовані відповідачем та не критично оцінені судом.
Також зазначає, що суд неналежно оцінив докази з використання відповідачем закупленого ним природного газу від ТОВ "Енергогазрезерв", ТОВ "Енерджі трейд груп", ПАТ "Запоріжгаз", ТОВ "Запоріжгаз збут". Відповідач надав відповідні договори та акти приймання-передачі природного газу до них усіх за 2015/2017 роки.
Вважає, що у суду не було правових підстав брати до уваги твердження позивача про те, що він спирався у своїх розрахунках розміру шкоди на акт з інвентаризації викидів забруднюючих речовин відповідача, оскільки він містить протокол вимірювань викидів на конкретний момент часу у березні 2017 року, а тому жодним чином не доводить, що такі викиди здійснювались у розмірах і пропорціях до березня 2017 року і після березня 2017 року.
Судом не враховано, що доказ купівлі у травні 2014 року частини майна для виробництва молочної продукції не доводить кількість годин роботи 54431 саме відповідачем й саме на потужностях усіх котлів, які, за декларативним твердженням позивача, працювали на повну потужність усі впродовж 2013-2017 років.
Проігноровано у судовому засіданні факт безпідставності позову у частині урахування викидів від роботи котла твердопаливного Е-1.0-0.9Р №1 замість двох газових - Е-1.0-0.9ГЗ №2 і Е-1.0-0.9ГЗ №3. Абсолютно жодного доказу від позивача цієї частини розрахунку немає в матеріалах справи.
Вважає, що позивач розрахував збитки по твердопаливному котлу, вигадав години його роботи та заявив до стягнення, а суд першої інстанції не критично до цього поставився, не відхилив такі твердження як безпідставні. Отже судове рішення невмотивоване жодним чином у цій частині, доказів роботи твердопаливного котла на вугіллі/дровах у заявлених позивачем обсягах судове рішення не містить.
Запорізька обласна прокуратура у поданому до суду відзиві вважає, що доводи скарги є безпідставними.
Прокурор вказує на те, що ТОВ "Вільнянський молокозавод" повинно було експлуатувати стаціонарні джерела після отримання необхідного дозволу.
Прокурор звертає увагу, що використання Звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел відповідача є одним із способів, визначених п.3.6 Методики для розрахунку завданих збитків. При проведенні розрахунку розміру завданих відповідачем збитків, позивачем взяті дані саме по стаціонарному джерелу викидів №1, технологічне обладнання - котли Е-1, 0-0,9Р №1, Е-1,0-0,9ГЗ №2, Е-1,0-09ГЗ №3) забруднюючих речовин в атмосферне повітря товариства, які зазначені у Звіті (таблиці 2.1, 2.2).
Прокурор вважає, що доводи відповідача про те, що позивачем при здійсненні розрахунку взято часи роботи джерела - твердопаливного котла, а не газового є безпідставними і спрямовані на уникнення відповідальності, шляхом відшкодування шкоди завданої навколишньому природному середовищу. Тому відповідач повинен відшкодувати шкоду, завдану державі за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу у розмірі 2412262,82 грн.
Щодо питання призначення інженерно-екологічної експертизи по справі прокурор зазначає, що державними інспекторами на підставі зазначеної Методики та звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел виконаний розрахунок відшкодування збитків, спричинених у результаті наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, який скеровано відповідачу з претензією від 20.05.2019 №1900/12. Оскільки з розрахунку вбачається, яким саме чином він робиться, який коефіцієнт береться за основу та інше, необхідність у проведенні експертизи, на думку прокурора, відсутня. Крім того, на виконання ухвали господарського суду від 23.02.2021, позивачем надано додаткові пояснення від 16.03.2021, в яких наведено детальний аналіз вихідних даних, на підставі яких проведено розрахунок збитків.
Прокурор просить відмовити в задоволенні клопотання ТОВ "Вільнянський молокозавод" про призначення у справі №908/2876/20 інженерно-екологічної експертизи; рішення Господарського суду Запорізької області від 18.05.2021 у справі №908/2876/20 залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ "Вільнянський молокозавод" - без задоволення,
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2021 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Чус О.В. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Вільнянський молокозавод" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 18.05.2021 у справі №908/2876/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільнянський молокозавод" на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.05.2021 у справі №908/2876/20; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 15.09.2021 о 11:30 год.
За розпорядженням керівника апарату суду від 15.09.2021, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В. та звільненням у відставку судді Кузнецової І.Л., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи №908/2876/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Березкіна О.В., Орєшкіна Е.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.09.2021 колегією суддів у зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільнянський молокозавод" на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.05.2021 у справі №908/2876/20 до свого провадження.
У судове засідання призначене на 15.09.2021 представники позивача та відповідача не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи обставини справи, неявку представників, зміну складу суду, з метою забезпечення законних прав та інтересів усіх учасників справи, надання їм можливості направити в судове засідання своїх уповноважених представників, колегія суддів вважала за необхідне відкласти розгляд справи на 02.11.2021 о 15:30 год., про що судом постановлено ухвалу.
У судове засідання 02.11.2021 представники позивача та відповідача не з'явилися.
Судом встановлено, що 02.11.2021 на електронну адресу суду Державна екологічна інспекція у Запорізькій області надіслала клопотання про розгляд справи без участі її представника.
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами за відсутності представників сторін.
В судовому засіданні 02.11.2021 прокурор, який приймав участь у справі в суду апеляційної інстанції, заперечував на задоволенні апеляційної скарги з підстав зазначених у відзиві, просив залишити оскаржуване рішення без змін.
Судом апеляційної інстанції відмовлено в задоволенні заявленого в апеляційній скарзі клопотання відповідача про призначення інженерно-екологічної експертизи
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої та судом апеляційної інстанції встановлено, що у період з 19.06.2018 по 22.06.2018 Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області (позивач у справі) проведено планову перевірку додержання суб'єктом господарювання - Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільнянський молокозавод" (відповідач у справі) вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, результати якої зафіксовано актом № б/н від 22.06.2018.
Актом перевірки, зокрема, встановлено, що у період з 26.11.2013 по 22.11.2017 включно промисловим майданчиком - котельня (джерело викиду №1) ТОВ "Вільнянський молокозавод" за адресою: 70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Запорізька, 65, здійснювались викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади.
За наслідками перевірки державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища 22.06.2018 складений протокол про адміністративне правопорушення №007373 відносно виконавчого директора ТОВ "Вільнянський молокозавод" Козака М.А.
Постановою від 22.06.2018 №000292/01/03 притягнуто до адміністративної відповідальності уповноважену посадову особу відповідача - виконавчого директора ТОВ "Вільнянський молокозавод" Козака М.А. та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 272,00 грн. Постанову не оскаржено, згідно з квитанцією від 26.06.2018 штраф сплачено.
На підставі Звіту по інвентаризації забруднюючих речовин котельні ТОВ "Вільнянський молокозавод" (джерело викиду № 1), який затверджено та скріплено підписом і печаткою товариства, звітів про виробництво та реалізацію ТОВ "Вільнянський молокозавод" промислової продукції за 2014, 2015, 2016, 2017 роки (форма ІН-НПП), звіту про охорону атмосферного повітря №2ТП (повітря) за 2017 рік та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 за №48/16064, Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області розраховано збитки, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів ТОВ "Вільнянський молокозавод" в розмірі 2412262,82 грн.
Листами вих. №1900/12 від 20.05.2019 та вих. №4720/12 від 25.11.2019 Державна екологічна інспекція у Запорізькій області зверталась до відповідача з претензіями щодо добровільної сплати шкоди заподіяної державі на суму 2412262,82 грн., разом з претензіями відповідачу надавався розрахунок шкоди.
У відповіді на претензію листами вих. №3 від 11.07.2019 та вих. №1 від 20.01.2020 відповідач зазначав, що не згоден з нарахуванням суми збитків, оскільки підприємство не розпочинало своєї діяльності з 26.11.2016 і тільки після отримання дозволу на викиди 23.07.2017 почало впроваджувати в своїй діяльності джерела викидів в атмосферне повітря. .
Несплата ТОВ "Вільнянський молокозавод" в добровільному порядку збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в розмірі 2412262,82 грн. слугувала підставою для звернення прокурора в інтересах Державної екологічної інспекції у Запорізькій області з позовом до господарського суду.
Спірні правовідносини виникли між державою в особі органів, які уповноважені здійснювати контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, та суб'єктом господарювання у зв'язку з використанням ним у своїй господарській діяльності джерел викидів в атмосферне повітря.
Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з приписами частин третьої, четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.
Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави, в тому числі в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Прокурор, обґрунтовуючи наявність підстав для його звернення з даним позовом в інтересах позивача вказує, що кошти, одержані в рахунок відшкодування збитків завданих навколишньому природному середовищу, надходять до спеціальних фондів державного та місцевого бюджету, з яких фінансуються, зокрема, видатки на програми та заходи у сфері охорони навколишнього середовища.
У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99 (справа №1-1/99) визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання законодавства про поводження з відходами належить до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Статтею 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно із Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Основними завданнями Державної екологічної інспекції України є, зокрема, реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства.
Територіальним органом, який реалізує повноваження Державної екологічної інспекції України, є Державна екологічна інспекція у Запорізькій області, яка діє на підставі Положення про Державну екологічну інспекцію у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.04.2020 №121.
Відповідно до пункту частини 2 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.04.2020 №121, до функцій Державної екологічної інспекції у Запорізькій області відноситься здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами, вимог законодавства зокрема з питань охорони атмосферного повітря.
Пунктами 3, 6, 8, 9, 10 Положення передбачено, що Держекоінспекція має право проводити перевірки, надавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства, розраховувати розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства, звертатись до суду з позовом, складати протоколи про адміністративні правопорушення, накладати адміністративні стягнення, пред'являти претензії про відшкодування збитків, вживати заходів досудового врегулювання, виступати позивачем та відповідачем у судах.
Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що позивачем не було вжито належних заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України.
Зважаючи на нездійснення державною екологічною інспекцією у Запорізькій області заходів для звернення до суду з позовом стосовно стягнення шкоди та враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд першої інстанції дійшов у цій справі до вірного висновку, що прокурор обґрунтовано, у межах своїх повноважень, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку порушенням, у зв'язку з якими до відповідача прокурором в інтересах держави в особі позивача пред'явлені вимоги про відшкодування шкоди, що була спричинена навколишньому природному середовищу, суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно із частиною третьою статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи.
Компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, визначено у статті 202 вказаного Закону, до якої зокрема належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог природоохоронного законодавства.
Частиною другою статті 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" передбачено, що Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду Міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і витрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (підпункт 8 пункту 4 Положення).
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 22.11.2018 №249 (далі - Положення), Державна екологічна інспекція у Запорізькій області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України.
Таким чином, позивач в силу закону наділений повноваженнями на проведення перевірки щодо додержання ТОВ "Вільнянський молокозавод" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та розміру збитків до відшкодування у разі виявлення порушень.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.
Згідно з приписами статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання.
Відповідно до статті 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно з законом.
Статтею 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
Відповідно до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлений принцип необхідності повної компенсації заподіяної шкоди внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Задовольняючи позовні вимоги прокурора, суд першої інстанції виходив із того, що прокурором та позивачем на підтвердження завдання відповідачем шкоди внаслідок його неправомірної поведінки (здійснення викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади) надано всі докази.
Відповідачем відсутності його вини у спричиненні шкоди не доведено.
Отже, суд визнав доведеним той факт, що відповідачем порушено статтю 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", а саме допущено здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.
Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) визначений у Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженій наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №639 від 10.12.2008 (далі - Методика).
Наказом Міністерства юстиції України від 11.05.2019 №1453/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта" скасовано рішення про державну реєстрацію Наказу №639 та 11.06.2019 виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.
Згідно зі статтею 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до положень статті 58 Конституції України в частині зворотної дії закону у часі, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи, стосується фізичної особи, про що зазначено у рішенні Конституційного суду України від 09.02.1999 по справі №1-7/99, зокрема: Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини 1 статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Планова перевірка щодо дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства проведена Інспекцією в період з 19.06.2018 по 22.06.2018, про що було складено відповідний акт, і на момент проведення планової перевірки Методика діяла в редакції, чинній з 21.02.2017, та правомірно застосована посадовими особами Інспекції при проведенні розрахунку 2412262,82 грн. збитків, завданих державі відповідачем.
Наведеним спростовуються доводи відповідача щодо використання в розрахунку збитків Методики, яка втратила чинність, та нездійснення необхідних вимірювань викидів.
Згідно з підпунктом 2.1.2. пункту 2.1. Методики (в редакції, чинній на час проведення перевірки), наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема, вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.
Пунктом 2.8.1 Методики (в редакції, чинній на час проведення перевірки) передбачено, що розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються стаціонарними джерелами суб'єкта господарювання без дозволу.
Згідно з пунктом 3.6. Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за:
характеристиками джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії));
даними державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря);
результатами інструментально-лабораторних вимірювань;
методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.
Пунктом 2.7 Методики зокрема передбачено, що розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках: викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (2.7.1).
В ході планової перевірки, встановлено, що під час здійснення господарської діяльності на промисловому майданчику за адресою: м. Вільнянськ, вул. Запорізька, 65, з 26.11.2013 по 22.11.2017 відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу. Лише 23.11.2017 відповідачем отримано Дозвіл за № 2321510100-130 терміном дії до 22.11.2027.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідачем допускалась експлуатація обладнання, що має викиди від стаціонарних джерел підприємства, за відсутності відповідного дозволу на викиди, у зв'язку з чим був застосований розрахунковий метод.
При встановленні розміру шкоди, суд першої інстанції правильно врахував, що факт порушення суб'єктом господарювання природоохоронного законодавства зафіксовано актом перевірки.
Використання Звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел відповідача є одним із способів, визначених п. 3.6 Методики для розрахунку завданих збитків, що виключає необхідність проведення лабораторних вимірювань.
Розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря, який здійснювався без дозволу, проведено за даними "Звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин котельної ТОВ "Вільнянський молокозавод" від 2017 року" (арк. справи 74-87, том 1), згідно з яким на технологічному обладнанні котельної (котел Е-1,0-0,9Р №1, котел Е-1,0-0,9ГЗ №2, котел Е-1,0-0,9ГЗ №3) (джерело викиду №1) в якості палива використовуються дрова, вугілля, природний газ. Під час розрахунку застосовано пункти 3.1, 3.3 Методики. Вихідні данні для здійснення розрахунку годин роботи джерелом викиду забруднюючих речовин в режимі наднормативного викиду Інспекцією взято за період часу з 06.05.2014 (придбання відповідачем рухомого майна та початку експлуатації) по 22.11.2017 (усунення порушення шляхом отримання 23.11.2017 дозволу).
До матеріалів справи позивачем надано копію договору купівлі-продажу рухомого майна від 05.05.2014, укладеного відповідачем з ПАТ "Метабанк" відносно наведеного у Додатку №1 рухомого майна (комплекс майна та споруд для виробництва молочної продукції) вартістю 2401514,40 грн. (а.с.41-51 т.2), що спростовує доводи відповідача, що розрахунок збитків має бути здійсненим з моменту отримання ним експлуатаційного дозволу від 05.04.2016.
Відповідно до п. 3.1 Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду забруднюючих речовин, віднесеного до основних джерел викидів, здійснюється за формулами:
(2) mi = 3,6 х10-3 х (q mi - qmнорм) х Т, де -
mi - маса наднормативного викиду i-тої забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду цієї забруднюючої речовини, т;
q mi - середнє арифметичне значення результатів вимірювань масової витрати i-тої забруднюючої речовини трьох послідовно відібраних об'єднаних проб, г/с;
qmнорм - значення затвердженого нормативу викиду i-тої забруднюючої речовини, наведеного в дозволі, г/с;
Т - час роботи джерела викиду i-тої забруднюючої речовини в режимі наднормативного викиду, год.
(5) mi = 3,6 х10-6 х (рві - рвнорм) х qv х Т, де -
mi - маса наднормативного викиду i-тої забруднюючої речовини в атмосферне повітря від паливовикористовувального обладнання, т;
рві - середнє значення масової концентрації i-тої забруднюючої речовини, приведене до регламентованого вмісту кисню, мг/куб.м;
рвнорм - значення затвердженого нормативу викиду i-тої забруднюючої речовини, приведене до регламентованого вмісту кисню, наведеного в дозволі на викид, мг/куб.м;
qv - значення об'ємної витрати газопилового потоку від джерела викиду i-тої забруднюючої речовини, приведене до нормальних умов, куб.м/с;
Т - час роботи джерела викиду i-тої забруднюючої речовини в режимі наднормативного викиду, год.
Згідно п. 4.1 Методики розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на дату виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.
Розмір збитків розраховується за формулою :
З = mi х 1.1П х Аі х Кт х Кзі, де -
mi - маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т;
1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн./т;
Аі - безрозмірний показник відносної небезпечностіі і-тої забруднюючої речовини;
Кт - коефіцієнт, що вираховує територіальні соціально-екологічні особливості;
Кзі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною.
Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.
При цьому, пунктом 3.11 Методики передбачено, що час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту вчинення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.
Відповідно до частини четвертої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Статтею 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації в повному обсязі.
З наданого позивачем Розрахунку збитків та пояснень до нього вбачається, що розрахунок збитків, які завдані державі в період з 06.05.2014 по 22.11.2017 внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду без спеціального дозволу складає 2412262,82 грн. і розрахований відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що доводи відповідача, що при здійснені розрахунку позивачем не враховано того факту, що відповідачем при здійсненні господарської діяльності використовувалося не тільки вугілля, а й газ спростовується матеріалами справи.
Як убачається з матеріалів справи та пояснень сторін, у виробничій діяльності відповідачем у спірний період використовувались котли з різним способом опалення - на твердому паливі (вугіль, деревина/палети) та газ. Відповідач вказував, що котли використовувались на всю потужність і не в тому об'ємі (часи роботи), як вказується у розрахунку позивачем, а також працював лише газовий котел, проте це є недоведеним належними засобами доказування твердженням. Доказів на підтвердження своїх доводів відповідачем не надано. Позивачем, в свою чергу, доведено, що вихідні дані для розрахунку взяті з належних джерел (Звіт по інвентаризації забруднюючих речовин котельні, який затверджено та скріплено печаткою ТОВ "Вільнянський молокозавод", звіти про виробництво та реалізацію ТОВ "Вільнянський молокозавод" промислової продукції за 2014, 2015, 2016, 2017 роки (форма ІН-НПП), звіт про охорону атмосферного повітря № 2ТП (повітря) за 2017 рік, акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Вільнянський молокозавод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з період з 01.01.2015 по 30.06.2018, податкові декларації з податку на прибуток за період 2013-2017 роки, форми звітності "Утворення та поводження з відходами" за 2015-2017 роки, форми звітності "Витрати на охорону навколишнього природного середовища та екологічні платежі" за 2016-2017 роки тощо).
За правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 18.03.20198 у справі №910/23296/17, вірним способом встановлення Державною екологічною інспекцією порушення вимог природоохоронного законодавства є результати перевірки і для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди у галузі охорони атмосферного повітря, необхідним є встановлення самого факту порушення природоохоронного законодавства в частині здійснення викидів без дозволу.
Цивільне законодавство у деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (постанова Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №917/19/18).
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За твердженням відповідача суд першої інстанції неналежно оцінив докази з використання ТОВ "Вільнянський молокозавод" закупленого ним природного газу від ТОВ "Енергогазрезерв", ТОВ "Енерджі трейд груп", ПАТ "Запоріжгаз", ТОВ "Запоріжгаз збут". Відповідач надав відповідні договори та акти приймання-передачі природного газу до них усіх за 2015/2017 роки.
Вважає, що у суду не було правових підстав брати до уваги твердження позивача про те, що він спирався у своїх розрахунках розміру шкоди на акт з інвентаризації викидів забруднюючих речовин відповідача, оскільки він містить протокол вимірювань викидів на конкретний момент часу у березні 2017 року, а тому жодним чином не доводить, що такі викиди здійснювались у розмірах і пропорціях до березня 2017 року і після березня 2017 року.
До того ж, як вказує відповідач, судом не враховано, що доказ купівлі у травні 2014 року частини майна для виробництва молочної продукції не доводить кількість годин роботи 54431 саме відповідачем й саме на потужностях усіх котлів, які, за декларативним твердженням позивача, працювали на повну потужність усі впродовж 2013-2017 років.
Відповідач вказує на безпідставність позову у частині урахування викидів від роботи котла твердопаливного Е-1.0-0.9Р №1 замість двох газових - Е-1.0-0.9ГЗ №2 і Е-1.0-0.9ГЗ №3, оскільки жодного доказу від позивача цієї частини розрахунку немає в матеріалах справи.
Тому відповідач вважає, що позивач розрахував збитки по твердопаливному котлу, вигадав години його роботи та заявив до стягнення,
При цьому відповідач вказує, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про призначення екологічної експертизи від 21.12.2020 та про призначення інженерно-екологічної експертизи від 06.02.2021, внаслідок такої відмови суду на вдалося встановити відносно роботи котлів відповідача достовірні відомості про наступні суттєво важливі для належного (повного, всебічного) вирішення справи факти, а саме:
1) тривалість роботи котлів відповідача на природному газі;
2) тривалість роботи котлів відповідача на вугіллі;
3) вірність проведених позивачем вимірювань викидів в атмосферу;
4) вірність пропорцій шкідливих речовин, які потрапили в атмосферу, та лягли в основу формули розрахунку збитків;
5) вірність поєднання відомостей зі звітів 1-п-НПП відповідача за 2014-2017 роки, акту з інвентаризації з вимірюваннями станом на конкретний день березня 2017 р. та розрахунком збитків, який виконано позивачем;
6) й у підсумку розміри заявлених до стягнення збитків по кожній шкідливій речовині, потрапила в атмосферу від роботи саме газового та саме котла на вугіллі.
Однак колегія суддів відхиляє такі доводи відповідача, оскільки погоджується з аргументами прокурора, що ТОВ "Вільнянський молокозавод" повинно було експлуатувати зазначені стаціонарні джерела після отримання необхідного дозволу.
За відсутності таких дозволів використання Звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел відповідача є одним із способів, визначених п.3.6 Методики для розрахунку завданих збитків.
Отже, оскільки при проведенні розрахунку розміру завданих відповідачем збитків, позивачем взяті дані саме по стаціонарному джерелу викидів №1, технологічне обладнання - котли Е-1, 0-0,9Р №1, Е-1,0-0,9ГЗ №2, Е-1,0-09ГЗ №3) забруднюючих речовин в атмосферне повітря товариства, які зазначені у Звіті (таблиці 2.1, 2.2), слід визнати, що наданий в обґрунтування позовних вимог розрахунок є правильним.
Як встановлено судом, такий розрахунок було виконано державними інспекторами на підставі зазначеної Методики та звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел виконаний розрахунок відшкодування збитків, спричинених у результаті наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та скеровано відповідачу з претензією від 20.05.2019 №1900/12.
З цього розрахунку вбачається, яким саме чином він робиться, який коефіцієнт береться за основу та інше, а на виконання ухвали суду першої інстанції від 23.02.2021, позивачем надано в матеріали справи додаткові пояснення від 16.03.2021, в яких наведено детальний аналіз вихідних даних, на підставі яких проведено розрахунок збитків.
Щодо клопотання відповідача про призначення експертизи слід зазначити наступне.
Згідно зі статтею 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
Отже, з наведених норм випливає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
У даному випадку, клопотання скаржника про призначення судової експертизи задоволенню не підлягає, у зв'язку з тим, що враховуючи суть спору, відсутня необхідність у спеціальних знаннях, у своєму клопотанні відповідачем конкретно не обґрунтована неможливість встановлення судом фактичних обставин справи за результатами оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності, та з огляду на те, що як зазначено вище розрахунок було виконано державними інспекторами на підставі зазначеної Методики та Звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел, а відтак є належним доказом розміру спричинених збитків.
Тому відповідач повинен відшкодувати шкоду, завдану державі за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу саме у розмірі 2412262,82 грн.
За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об'єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог.
Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі 54275,92грн. на оплату судового збору, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника (апелянта) у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільнянський молокозавод" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 18.05.2021 у справі №908/2876/20 - залишити без змін.
Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Вільнянський молокозавод".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена 02.12.2021.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя О.В. Березкіна
Суддя Е.В. Орєшкіна