29 листопада 2021 року м. Харків Справа № 922/313/20
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Шутенко І.А.,
за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,
за участю представників:
арбітражного керуючого - Мухітдінова Р.Д., посвідчення №1789 від 30.03.2016;
Головного управління ДПС - Мандзюка О.І., Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
ТОВ "Агрії Україна" - Савченка В.С., довіреність б/н від 04.01.2021, посвідчення №2289 від 24.07.2018; Курафєєва В.В., довіреність б/н від 04.01.2021, посвідчення №917 від 18.03.2011;
ТОВ "Профагро2007"- Пакіна А.В., ордер серія КС №702899 від 15.11.2021 р., посвідчення №3281/10 від 29.03.2007;
уповноваженої особи засновників ТОВ "Профагро" - Сасіної К.О., ордер серія АХ №1074401 від 03.11.2021, свідоцтво серія ЛВ №001059 від 26.06.2018,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" (вх. №3017 Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16 вересня 2021 року у справі № 922/313/20
за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Профагро";
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Профагро" ;
про визнання банкрутом,-
13.08.2021 до Господарського суду Харківської області надійшла заява ліквідатора боржника вх. 2784/21, в якій просить суд:
-визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 02.02.2018 укладений між боржником ТОВ "Профагро" і ТОВ "Профагро 2007" та зареєстрований в реєстрі за № 763;
-визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 02.02.2018, укладений між боржником ТОВ "Профагро" та ТОВ "Профагро 2007" та зареєстрований в реєстрі за № 759;
-визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 02.02.2018, укладений між боржником ТОВ "Профагро" та ТОВ "Профагро 2007" та зареєстрований в реєстрі за № 771;
-визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 02.02.2018, укладений між боржником ТОВ "Профагро" та ТОВ "Профагро 2007" та зареєстрований в реєстрі за № 767;
-застосувати наслідки недійсності зазначених договорів купівлі-продажу шляхом скасування та припинення рішень у сфері державної реєстрації щодо реєстрації права власності, а саме:
1)рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39499935 від 03.02.2018 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лучнікової Ю.В.;
запис щодо гаражу № 1 літ "В", загальною площею 1264,20 кв.м шлакоблочний; майстерні літ "Г" загальною площею 486,10 кв.м; шлакоблочна; гаражу № 2 літ "Д" загальною площею 344,1 кв.м шлакоблочний, що розташовані за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Миколаївка, вул. Харківська, 99-А (реєстраційний № об'єкта нерухомого майна: 1206206363222; номер запису про право власності/довірчої власності 24665717);
2)рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39500243 від 03.02.2018 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лучнікової Ю.В.;
запис щодо телятника МФТ-1 літ "В" загальною площею 860,50 кв.м; корівника МФТ-1 літ "К" загальною площею 902,50 кв.м, що розташовані за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Миколаївка, вул. Харківська, 99 В (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1187953263222, номер запису про право власності/довірчої власності 24666021);
3)рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39500042 від 03.02.2018 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лучнікової Ю.В.;
запис щодо нежитлових будівель: критий тік літ "Б" загальною площею 2414,80 кв.м; вісова літ "В" загальною площею 17,40 кв.м; кладової літ "Г" загальною площею 514,40 кв.м; крупорушка літ "Д" загальною площею 280,40 кв.м; склад сімейних літ "Ж", загальною площею площею 901,80 кв.м; склад № 3 літ "Е" загальною площею 889,80 кв.м, що розташовані за адресою : Харківська область, Зачепилівський район, с. Миколаївка, вул. Харківська, 99 Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1187921363222, номер запису про право власності/довірчої власності 24665928);
4) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39499751 від 03.02.2018 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лучнікової Ю.В.;
запис щодо нежитлових будівель: контори літ "А-1" загальною площею 44,9 кв.м, цегляна, розташована за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Миколаївка, вул. Харківська, 99-А/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1206182763222, номер запису про право власності/довірчої власності 24666547);
В обґрунтуванні заяви посилається на положення цивільного законодавства, а саме статті 3, 13, 232, 234 Цивільного кодексу України та статтю 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.09.2021 у справі №922/313/20 в задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" вх. 2784/21 про визнання недійсними правочинів та застосування наслідків їх недійсності відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні поданої заяви місцевий господарський суд виходив з того, що:
1) ліквідатором не доведено обставину відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю "Профагро" нерухомого майна за оспорюваними договорами за цінами, які не відповідають його ринковій вартості, оскільки наданий ним консультативний звіт № 131219-1 від 13.12.2019 не є належним та допустимим доказом на її підтвердження;
2) майно відчужене ТОВ "Профагро" (боржником) за відплатними договорами. Отже, ТОВ "Ароскоп Інтернешнл" ("Агріі Україна") мали можливість та право звернути стягнення на грошові кошти ТОВ "Профагро" у передбачений законом та визначений рішенням суду спосіб і отримати задоволення своїх вимог. Майно, яке відчужене боржником за оспорюваними договорами, станом на момент їх укладення не перебувало під арештами, не було обтяжене іпотекою та заставою.
3)ліквідатор не довів, що оспорювані правочини суперечать волі довірителя - ТОВ "Профагро"; оспорювані правочини є відплатними, отже товариство отримало грошові кошти за відчужене майно. Крім того, правочини укладені у лютому 2018 року, тоді як із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство керівник товариства звернувся у 2020 році. Отже, відсутні докази того, що саме в наслідок укладення таких правочинів товариство стало неплатоспроможним.
4)зміна керівників товариства не може свідчити про незаконність укладених правочинів;
5)визнання недійсним правочину, укладеного боржником із заінтересованою особою, як підставу для визнання недійсним такого правочину передбачено статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства. Поняття заінтересованої особи стосовно боржника передбачено статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" з відповідним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.09.2021 у справі №922/313/20 скасувати, прийняти нове рішення, задовольнити заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" вх. 2784/21 про визнання недійсними правочинів та застосування наслідків їх недійсності.
В обґрунтуванні апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції:
-порушив норми процесуального законодавства, оскільки не здійснював розгляд заяви як окремої позовної заяви з врахуванням стадійності, передбаченої статтями 176-179, 181-185 Господарського процесуального кодексу України;
-не надав належної правової оцінки консультативному звіту № 131219-1 від 13.12.2019 на підтвердження обставини відчуження ТОВ "Профагро" нерухомого майна за оспорюваними правочинами за неналежними цінами;
-помилково прийняв висновки суду, надані в рамках справи № 922/12/20, оскільки в останньому не надавалась правова оцінка законності відчуження ТОВ "Профагро" нерухомого майна за оспорюваними правочинами;
-при дослідженні недійсності правочинів не надав належної оцінки обставині: 1)їх укладення на шкоду кредиторам та з наміром ухилитись від виконання зобов'язання перед ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" ("Агріі Україна"), 2)їх укладення внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (стаття 232 Цивільного кодексу України); 3)зміні керівників товариства та пов'язаність між собою юридичної особи ТОВ "Профагро" та ТОВ "Профагро2007"
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 задоволено клопотання представника уповноваженої особи засновників (учасників) ТОВ "Профагро" про відкладення розгляду справи (вх.№13177); розгляд справи відкладено на 29 листопада 2021 року о 10:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.
У судове засідання, яке відбулось 29.11.2021, з'явились арбітражний керуючий Мухітдінов Р.Д., а також представник Головного управління ДПС, представники ТОВ "Агрії Україна", ТОВ "Профагро2007" та уповноважена особа засновників (учасників) ТОВ "Профагро".
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.05.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Профагро", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна ТОВ "Профагро" арбітражного керуючого Дейнеку В.М.
15.05.2020 опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Профагро".
Ухвалою суду від 30.07.2020 за результатами попереднього засідання задоволено заяву Головного управління ДПС у Харківській області з кредиторськими вимогами (вх. 13356 від 12.06.2020) та заяву ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" з грошовими вимогами до боржника (вх. 13467 від 15.06.2020).
Визнано вимоги наступних кредиторів, що підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Профагро": Головного управління ДПС у Харківській області в розмірі 6270699,00 грн - третя черга реєстру вимог кредиторів, 9471,90 грн - шоста черга реєстру вимог кредиторів та 4204,00 грн - перша черга реєстру вимог кредиторів; ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" в розмірі 1397002,51 грн - четверта черга реєстру вимог кредиторів, 137999,72 грн - шоста черга реєстру вимог кредиторів та 4204,00 грн - перша черга реєстру вимог кредиторів.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 ухвала Господарського суду Харківської області від 30.07.2020 залишена без змін. Постановою Верховного Суду від 09.02.2021 ухвала Господарського суду Харківської області за результатами попереднього засідання та постанова Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 залишені без змін.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 574/2020 від 31.08.2020, у зв'язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_1 , відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 922/313/20.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду даної справи визначено суддю Усатого В.О.
Постановою Господарського суду Харківської області від 21.04.2021, крім іншого, задоволено клопотання Головного управління ДПС у Харківській області (вх. 28351 від 03.12.2020), подане на виконання рішення зборів кредиторів та зборів комітету кредиторів, про перехід до ліквідаційної процедури.
Процедуру розпорядження майном ТОВ "Профагро" (код ЄДРПОУ 34955297, м. Харків, пров. Іванівський, буд. 5, корп. Г-2, кімн. 3) та повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Дейнеки В.М. (свідоцтво № 1770 від 30.11.2016) припинено.
Визнано юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Профагро" (код ЄДРПОУ 34955297, м. Харків, пров. Іванівський, буд. 5, корп. Г-2, кімн. 3) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців.
Ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Мухітдінова Рустама Джурайовича свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 30.03.2016 № 1759.
13.07.2021 до Господарського суду Харківської області надійшла заява ліквідатора боржника вх. 2784/21, в якій просить суд:
-визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 02.02.2018 укладений між боржником ТОВ "Профагро" і ТОВ "Профагро 2007" та зареєстрований в реєстрі за № 763;
-визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 02.02.2018, укладений між боржником ТОВ "Профагро" та ТОВ "Профагро 2007" та зареєстрований в реєстрі за № 759;
-визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 02.02.2018, укладений між боржником ТОВ "Профагро" та ТОВ "Профагро 2007" та зареєстрований в реєстрі за № 771;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 02.02.2018, укладений між боржником ТОВ "Профагро" та ТОВ "Профагро 2007" та зареєстрований в реєстрі за № 767;
-застосувати наслідки недійсності зазначених договорів купівлі-продажу шляхом скасування та припинення рішень у сфері державної реєстрації щодо реєстрації права власності, а саме:
1) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39499935 від 03.02.2018 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лучнікової Ю.В.;
запис щодо гаражу № 1 літ "В", загальною площею 1264,20 кв.м шлакоблочний; майстерні літ "Г" загальною площею 486,10 кв.м; шлакоблочна; гаражу № 2 літ "Д" загальною площею 344,1 кв.м шлакоблочний, що розташовані за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Миколаївка, вул. Харківська, 99-А (реєстраційний № об'єкта нерухомого майна: 1206206363222; номер запису про право власності/довірчої власності 24665717);
2) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39500243 від 03.02.2018 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лучнікової Ю.В.;
запис щодо телятника МФТ-1 літ "В" загальною площею 860,50 кв.м; корівника МФТ-1 літ "К" загальною площею 902,50 кв.м, що розташовані за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Миколаївка, вул. Харківська, 99 В (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1187953263222, номер запису про право власності/довірчої власності 24666021);
3) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39500042 від 03.02.2018 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лучнікової Ю.В.;
запис щодо нежитлових будівель: критий тік літ "Б" загальною площею 2414,80 кв.м; вісова літ "В" загальною площею 17,40 кв.м; кладової літ "Г" загальною площею 514,40 кв.м; крупорушка літ "Д" загальною площею 280,40 кв.м; склад сімейних літ "Ж", загальною площею площею 901,80 кв.м; склад № 3 літ "Е" загальною площею 889,80 кв.м, що розташовані за адресою : Харківська область, Зачепилівський район, с. Миколаївка, вул. Харківська, 99 Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1187921363222, номер запису про право власності/довірчої власності 24665928);
4) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39499751 від 03.02.2018 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лучнікової Ю.В.;
запис щодо нежитлових будівель: контори літ "А-1" загальною площею 44,9 кв.м, цегляна, розташована за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Миколаївка, вул. Харківська, 99-А/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1206182763222, номер запису про право власності/довірчої власності 24666547);
В обґрунтування заяви ліквідатор зазначає про те, що в ході реалізації своїх повноважень йому стало відомо про укладення договорів, про недійсність яких заявлені вимоги у заяві вх. 2784/12.
Ліквідатор вважає, що укладення оспорюваних договорів відбулось на вкрай невигідних умовах при наявності заборгованості перед кредиторами, що є підставою для визнання їх недійсними. Зауважує на тому, що ціна оспорюваних договорів не відповідає ринковій вартості відчуженого майна. В обґрунтування таких тверджень посилається на консультативний звіт від 13.12.2019, в якому зазначено, що ймовірна ринкова вартість нежитлових будівель, сукупною загальною площею 9 129,0 кв. м, що розташовані за адресою: Харківська область, Зачепілівський район, с. Миколаївка, вул. Харківська становить 7 267 320,00 грн. За таких обставин, ліквідатор зазначає про те, що ціна продажу нерухомого майна не відповідає ринковій вартості.
Крім того, вважає, що ТОВ "Профагро" умисно доведено до банкрутства, щоб не задовольняти вимоги кредиторів. На думку ліквідатора, наявні підстави вважати, що ТОВ "Профагро 2007", яке на підставі оспорюваних договорів набуло нерухоме майно, є пов'язаною з ТОВ "Профагро" юридичною особою.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає про таке.
З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Профагро" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профагро2007" (покупцем) 02.02.2018 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лучніковою Ю.В., зареєстровано в реєстрі за №759, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Профагро2007" прийняло нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля контора літ. "А-1" загальною площею 44,9 кв.м, цегляна, розташована за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Миколаївка, вулиця Харкіська, будинок 99-А/1.
Відповідно до розділу 3 Договору ціна продажу погоджена сторонами у розмірі 1705,67 грн. При цьому, балансова вартість майна становить 14321,39 грн.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності зареєстровано за ТОВ "Профагро2007" за №24665547.
02.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Профагро" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профагро2007" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лучніковою Ю.В., зареєстровано в реєстрі за №763, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Профагро2007" прийняло нерухоме майно, а саме наступні нежитлові будівлі: гараж №1 літ. "Б" загальною площею 1264,20 кв.м, шлакоблочний, склад літ. "В" загальною площею 208,10 кв. м, шлакоблочний, майстерня літ. "Г" загальною площею 486,10 кв.м, шлакоблочна, гараж №2 літ. "Д" загальною площею 344,10 кв.м, шлакоблочний, розташовані за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Миколаївка, вулиця Харківська, будинок 99-А.
Відповідно до розділу 3 Договору ціна продажу погоджена сторонами у розмірі 35583,27 грн. При цьому, балансова вартість майна становить 29652,81 грн.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що право власності за вказане майно зареєстровано за ТОВ "Профагро2007" за №24665717.
02.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Профагро" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профагро2007" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лучніковою Ю.В., зареєстровано в реєстрі за №767, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Профагро2007" прийняло нерухоме майно, а саме наступні нежитлові будівлі: критий тік літ. "Б" загальною площею 2414,80 кв.м, вісова літ. "В" загальною площею 17,40 кв.м, кладова літ. "Г" загальною площею 514,40 кв.м, крупорушка літ. "Д" загальною площею 280,40 кв.м, склад сіменний літ. "Ж" загальною площею 901,80 кв.м, склад №3 літ. "Е" загальною площею 889,80 кв.м, розташовані за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Миколаївка, вулиця Харківська, будинок 99Б.
Відповідно до розділу 3 Договору ціна продажу погоджена сторонами у розмірі 40298,21 грн. При цьому, балансова вартість майна становить 35581,84 грн.
Реєстрація права власності ТОВ "Профагро2007" на зазначене нерухоме майно підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності номер запису про право власності 24665928.
02.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Профагро" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профагро2007" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лучніковою Ю.В., зареєстровано в реєстрі за № 771, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Профагро2007" прийняло нерухоме майно, а саме наступні нежитлові будівлі: телятник МФТ-1 літ. "В" загальною площею 860,50 кв.м, корівник МФТ-1 літ. "К" загальною площею 902,50 кв.м, розташовані за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Миколаївка, вулиця Харківська, будинок 99В.
Відповідно до розділу 3 Договору ціна продажу погоджена сторонами у розмірі 7616,86 грн. При цьому, балансова вартість майна становить 6347,38 грн.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за ТОВ "Профагро2007" номер запису про право власності 24666021.
Зміст умов договорів купівлі продажу є аналогічним. У пункті 1.4 всіх договорів зазначено, що продавець (ТОВ "Профагро") гарантує, що відчужуване майно на момент укладення договору під забороною (арештом) та в податковій заставі не перебуває, права третіх осіб щодо нього відсутні.
ТОВ "Профагро2007" сплачено за отримане за договорами купівлі-продажу майно в повному обсязі обумовлену договорами ціну. Зазначений факт не заперечується представниками сторін та заявником. Крім того, факт оплати ТОВ "Профагро2007" за отримане за договорами майно встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи № 922/12/20. Як встановлено та зазначено вище право власності на нерухоме майно у встановленому законом порядку зареєстровано за ТОВ "Профагро2007".
Відповідно до статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі- КУзПБ) до повноважень ліквідатора, крім іншого, відноситься подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.
Отже, заява вх. 2784/21 про визнання недійсними договорів боржника та застосування наслідків їх недійсності подана ліквідатором в межах наданих йому повноважень.
Звертаючись із заявою про визнання недійсними зазначених вище договорів та застосування наслідків такої недійсності, ліквідатор боржника зазначає, що оспорювані правочини є фраудаторними (вчинені на шкоду кредиторів).
Мотивуючи свою позицію ліквідатор посилається на положення статті 3 ЦК України (дії учасників цивільних правовідносин повинні бути добросовісними) та статті 13 ЦК України (не допускається дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі).
В обґрунтуванні таких посилань ліквідатор зазначає про таке:
-з 2017 року відбувались зміни керівників ТОВ "Профагро" (Стрельцов Д.М., Шиванов Л.С. (саме він уклав оспорювані договори), Величко О.О. (який також здійснював відчуження нерухомого майна), ОСОБА_2 (який подав заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство);
-ТОВ "Профагро" та ТОВ "Профагро2007" зареєстровані за однією адресою: м. Харків, вул. Космічна, 21;
-головним бухгалтером ТОВ "Профагро" та ТОВ "Профагро2007" була одна і та сама особа ОСОБА_3 . Наведені обставини, на думку ліквідатора, свідчать про те, що ТОВ "Профагро" та ТОВ "Профагро2007" є пов'язаними особами.
-на момент укладення оспорюваних договорів було наявне судове рішення про стягнення з ТОВ "Профагро" на користь ТОВ "Агроскоп Інтеренешнл" ("Агріі Україна") грошових коштів.
За висновком ліквідатора, укладаючи оспорювані договори ТОВ "Профагро" мало на меті уникнення виконання зобов'язань зі сплати грошових коштів кредитору ТОВ "Агроскоп Інтеренешнл" ("Агріі Україна").
-договори укладені всупереч меті діяльності товариства: без наміру отримання прибутку.
Судовою палатою з розгляду справи про банкрутство Верховного Суду проаналізовано застосування положень статті 42 КУзПБ до правочинів, які укладені ДО моменту введення в дію Кодексу.
У постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 за результатами такого аналізу викладені наступні висновки: "приписи статті 42 КУзПБ у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, - підлягають застосуванню приписи статті 20 Закону про банкрутство".
Разом з тим, у статті 42 КУзПБ та статті 20 Закону України з процедур банкрутства існує відмінність щодо підозрілого періоду укладення правочинів, про оспорення яких може подаватись заява ліквідатора або кредиторів. Так, відповідно до статті 42 КУзПБ такий підозрілий період визначений у три роки до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, а у статті 20 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" такий період визначений в один рік до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство.
У справі № 922/313/20 провадження про банкрутство ТОВ "Профагро" відкрито 14.05.2020.
Як убачається із заяви ліквідатора боржника вх. 2784/21 він просить визнати недійсними правочини, укладені боржником 02.02.2018. Отже, ліквідатор оспорює правочини, укладені боржником за 2 роки та 3 місяці до відкриття провадження у справі.
Тобто, ліквідатор оспорює правочини, укладені боржником до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, при цьому такі правочини, укладені поза межами підозрілого періоду, визначеного статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Однак, у вищезазначеній постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 досліджено питання щодо захисту порушених прав кредиторів та боржника у правовідносинах до яких не підлягають застосуванню приписи статті 42 КУзПБ при укладенні договору боржника поза межами підозрілого періоду, визначеного статтею 20 Закону про банкрутство.
Верховний Суд зазначив, що укладення договору боржника поза межами "підозрілого періоду" (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів".
Відповідно до статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, ліквідатор, звернувшись до суду із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником поза межами підозрілого періоду, визначеного статтею 20 Закону України про банкрутство, та відсутність правових підстав для застосування підстав недійсності таких правочинів, визначених статтею 42 КУзПБ, має навести та довести загальні підстави недійсності оспорюваних правочинів, передбачені нормами цивільного законодавства.
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України), статтею 20 Господарського кодексу України (далі ГК України).
Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
За змістом частин 1 - 3 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як убачається із заяви ліквідатора та його пояснень у відповіді на відзив та у судових засіданнях, він вважає, що сторонами не дотримано вимог статей 3 та 13 ЦК України, а саме справедливості та добросовісності (стаття 3) та утримання від вчинення дій, які б порушували права інших осіб (стаття 13).
З приводу визначених ліквідатором підстав для визнання правочинів недійсними суд апеляційної інстанції зазначає про таке.
Аргументи ліквідатора щодо відчуження майна за балансовою вартістю є необґрунтованими та спростовується наявними в матеріалах справи копіями договорів купівлі-продажу, оскільки з останніх вбачається, що балансова вартість відчуженого нерухомого майна є нижчою ніж ціна, за якою таке майно відчужено.
Вказане підтверджує необґрунтованість твердження ліквідатора про те, що при відчуженні майна товариство не отримало прибутку також не відповідає дійсності, оскільки при відчуженні майна за ціною, яка перевищує балансову вартість, прибутком товариства є розмір отриманих грошових коштів, що перевищує таку балансову вартість.
Стосовно доводів ліквідатора щодо відчуження нерухомого майна за цінами, які не відповідають його ринковій вартості, ураховуючи зміст консультативного звіту № 131219-1 від 13.12.2019, колегія суддів враховує таке.
На підтвердження обставини відчуження ТОВ "Профагро" нерухомого майна за оспорюваними правочинами за неналежними цінами ліквідатором надано консультативний звіт № 131219-1 від 13.12.2019.
Виконавцем звіту є ТОВ "Юкрейніан Апрейзел" (свідоцтво про державну реєстрацію № 3268 від 21.06.2005, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача № 3375 від 26.02.2005; посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 6435-ПК від 13.02.2019). Оцінювач Дажук О.М. Замовник оцінки ТОВ "Агроскоп Інтернешнл", він же є користувачем оцінки. Метою проведення дослідження зазначено: "прийняття управлінських рішень".
Слід врахувати, що у звіті зазначено, що він проводиться для визначення ймовірної вартості об'єкта дослідження та призначений винятково для замовника і не може передаватись іншим юридичним і фізичним особам з метою, не передбаченою консультативним звітом.
Виконавець звіту не проводив натурне обстеження об'єкту дослідження, визначення його технічного стану та оздоблення приміщень відбувалось виключно за інформацією замовника, фотографії об'єкта також надані замовником.
Виконавець не проводив спеціальної перевірки вірогідності представленої замовником інформації та її повноту. У звіті зазначено, що виконавець не несе відповідальності за надану замовником інформації та її достовірність.
У висновках, викладених у звіті зазначено, що ймовірна ринкова вартість нежитлових будівель загальною площею 9129,0 кв.м, розташованих за адресою Харківська область, Зачепілівський район, с. Миколаївка, вул. Харківська, буд. 99-А/1, 99В, 99Б, власником яких є ТОВ "Профагро" станом на 02.02.2018 становить з урахуванням ПДВ 7267320,00 грн.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що такі дані можуть встановлюватись, крім іншого, висновками експертів.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно до вимог статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Аналізуючи консультативний звіт № 131219-1 від 13.12.2019 на предмет його належності та допустимості в розумінні статті 76, статті 77 ГПК України колегія суддів враховує таке.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Згідно із частиною 4 статті 3 зазначеного Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлено у статті 12 цього Закону.
Підставою для проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (частина 1 статті 10, частина 1 статті 11 Закону України Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").
У частині 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
За змістом статті 3 зазначеного Закону оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Згідно із частиною 6 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (далі - Національний стандарт № 1) є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому стандарті, використовуються в інших національних стандартах.
Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004№ 1442 (далі - Національний стандарт № 2), також є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.
Отже, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади процедури оцінювання.
Згідно з положеннями пункту 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.
Згідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
У пунктах 15, 16 Національного стандарту № 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.
Відповідно до пункту 52 Національного стандарту № 1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.
Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства (пункт 54 Національного стандарту №1).
За змістом пункту 56 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.
Виходячи з наведених норм, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.
Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.
Відповідно до пункту 15 Національного стандарту № 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.
Колегія суддів, на противагу аргументам апелянта зазначає, що наданий ліквідатором консультативного звіту, не відповідає наведеним вище нормам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та вимогам Національного стандарту проведення оцінки, оскільки:
-огляд предмета оцінювання оцінювачем не проводився,
- звіт проведений на підставі даних та інформації, наданій виконавцю замовником;
-інформація, надана замовником, не перевірялась оцінювачем (виконавцем звіту);
-у звіті зазначено ймовірність визначеної вартості майна;
-оцінювачем не проводились дослідження зносу об'єкта оцінки та його реального технічного стану (у висновку зазначено, що аналіз технічного стану об'єктів визначений за інформацією замовника) .
Ураховуючи викладене суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду, що консультативний звіт, наданий ліквідатором, не є належним та допустимим доказом в розумінні статті 76, статті 77 ГПК України.
Крім того, у висновку зазначена мета проведення оцінки "прийняття управлінських рішень", звіт призначений виключно для використання замовника (ТОВ "Агроскоп Інтернешнл").
У зв'язку з чим колегія суддів не приймає консультативний звіт № 131219-1 від 13.12.2019 на підтвердження обставини відчуження ТОВ "Профагро" нерухомого майна за оспорюваними правочинами за неналежними цінами та зазначає про недоведеність вказаної обставини з боку ліквідатора.
При дослідженні визначеного ліквідатором аргументу колегія суддів також враховує, що під час розгляду справи № 922/12/20 за позовом ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" до ТОВ "Профагро" та ТОВ "Профагро2007" про визнання недійсними тих самих договорів, про недійсність яких заявлені вимоги ліквідатора у справі про банкрутство, Східним апеляційним господарським судом досліджено, крім інших, доводи позивача про продаж майна за заниженою вартістю.
За результатами дослідження таких доводів, у постанові суду апеляційної інстанції від 13.05.2020 зазначено про необґрунтованість твердження позивача про продаж Товариством з обмеженою відповідальністю "Профагро" нежитлових будівель, які є предметами спірних договорів, за заниженою ціною, так як відповідно до принципу свободи договору, що закріплений у статті 627 ЦК України, сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а ціна в договорі, як одна з його істотних умов, встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 статті 632 ЦК України). Відповідачами було досягнуто згоди щодо ціни продажу нежитлових будівель у належній формі".
Надаючи правову оцінку доводам ліквідатора щодо недійсності правочинів з підстав їх укладення на шкоду кредиторам та з наміром ухилитись від виконання зобов'язання перед ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" ("Агріі Україна"), суд апеляційної інстанції вказує про таке.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.01.2017 по справі №922/1293/15 присуджено до стягнення з ТОВ "Профагро" на користь ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" суму відкоригованого основного боргу в розмірі 603721,44 грн, пеню в розмірі 110740,32 грн, штраф в розмірі 27 259,40 грн, 3% річних в розмірі 47 498,55 грн, інфляційні втрати в розмірі 122 667,24грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 18 237,74грн.
Рішення оскаржувалось в апеляційному порядку та переглядалось за нововиявленими обставинами.
Ліквідатор посилається на те, що постанова Східного апеляційного господарського суду щодо перегляду рішення про стягнення грошових коштів з ТОВ "Профагро" набрала законної сили 30.01.2018, а оспорювані договори укладені 02.02.2018.
Проте, під час розгляду справи № 922/12/20 за позовом ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" до ТОВ "Профагро" та ТОВ "Профагро2007" про визнання недійсними тих самих договорів позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, крім іншого, про те, що оспорювані договори укладені на шкоду його прав. Так ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" вважав, що відчуження спірного майна спричинить наслідки у вигляді неможливості задовольнити його (ТОВ "Агроскоп Інтернешнл") вимоги до ТОВ "Профагро".
Господарський суд Харківської області дійшов висновку про необґрунтованість такої позиції позивача щодо задоволення своїх кредиторських вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" виключно за рахунок проданого майна за спірними договорами купівлі-продажу.
З таким висновком погодився Східний апеляційний господарський суд у постанові від 13.05.2020 у справі № 922/12/20. Суди зазначили про те, що рішенням суду передбачено стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" саме грошових коштів, тобто покладено на ТОВ "Профагро" обов'язок з виконання грошового зобов'язання. Колегія суддів апеляційної інстанції погодилась з висновком суду попередньої інстанції про необґрунтованість позиції позивача щодо задоволення своїх кредиторських вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" безпосередньо за рахунок проданого майна за спірними договорами купівлі-продажу.
Крім того, суд зауважує на тому, що майно відчужене ТОВ "Профагро" (боржником) за відплатними договорами. Отже, ТОВ "Ароскоп Інтернешнл" ("Агріі Україна") мали можливість та право звернути стягнення на грошові кошти ТОВ "Профагро" у передбачений законом та визначений рішенням суду спосіб і отримати задоволення своїх вимог. Майно, яке відчужене боржником за оспорюваними договорами, станом на момент їх укладення не перебувало під арештами, не було обтяжене іпотекою та заставою.
Суд відхиляє посилання ліквідатора в обґрунтування заявлених вимог на статтю 234 Цивільного кодексу України (фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином), оскільки під час розгляду справи № 922/12/20 як судом першої так і судом апеляційної інстанції було надано оцінку таким доводам. Так, у постанові Східного апеляційного господарського суду у справі № 922/12/20 від 13.05.2020 встановлено, що позивачем (ТОВ "Агроскоп Інтернешнл") не доведено складових ознак фіктивності оспорюваних правочинів. Майно, отримане за такими договорами, прийнято ТОВ "Профагро2007" та використовується ним у господарській діяльності товариства.
Конституцією України (стаття 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав.
У справах щодо України Європейський Суд неодноразово відзначав, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справи: "Салов проти України", п.93, "Проценко проти України", п.26, "Кравченко проти Росії", п.45). Зокрема, відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (рішення у справі Сутяжник проти Росії, п.38).
Судом враховується, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення.
Базове тлумачення res judicata міститься у рішеннях ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі "Рябих проти Росії", від 09 листопада 2004 року у справі "Науменко проти України", від 18 листопада 2004 року у справі "Праведная проти Росії", від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" та від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України", де згаданий принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicata можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.
Вказане виключає можливість повторного прийняття рішення суду з аналогічного питання.
З огляду на викладене, суд зазначає, що ліквідатор намагається здійснити переоцінку обставин, яким вже надана оцінка судами першої та апеляційної інстанції у інших справах, рішення яких набрали законної сили та не скасовані у встановленому законом порядку, що є неприпустимим.
Проаналізувавши доводи ліквідатора про те, що оспорювані правочини укладені внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (стаття 232 ЦК України), суд зазначає про наступне.
Відповідно до статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.
Даний вид недійсності правочину є таким, що є з пороком волі, оскільки укладений всупереч волі сторони договору.
Норма статті 232 ЦК України має застосовуватися до випадків, коли особа, яка укладає договір від імені іншої сторони в силу відносин представництва, робить це на шкоду інтересам довірителя.
Відносини представництва характеризуються тим, що представник в силу та в межах наданих йому повноважень своїми діями створює, змінює чи припиняє права та обов'язки свого довірителя. При укладенні правочину представник повинен керуватися інтересами свого довірителя, і створювати для нього ті права та обов'язки, яких він бажав.
У таких довірчих відносинах представник має виявляти не свою волю, а волю довірителя, але внаслідок самовільної зміни порядку виконання доручення, відбувається спотворення волі довірителя, правочин відображає волю повіреного, що є відмінною від волі довірителя.
Необхідними атрибутами для визнання такої угоди недійсною є: наявність у представника повноважень на укладення правочину, наявність протиправного умислу у представника однієї сторони та у іншої сторони, наявність змови цього представника з іншою стороною та те, що умови такого правочину не відповідають волевиявленню довірителя.
Поняття "зловмисності" було розкрито у п. 13 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними". Зазначається, що "зловмисна домовленість" - це умисна змова представника однієї сторони з іншою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої було укладено договір.
Критерій "зловмисності" не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.
Для визнання договору недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідною умовою є доведеність наявності зловмисної домовленості між представником та іншою стороною. Важливим є момент, чи повинен бути умисел іншої сторони договору на укладення договору, що суперечать волі довірителя. Зважаючи на формулювання ч. 1 статті 232 ЦК України "внаслідок зловмисної домовленості" є всі підстави вважати, що умисел при здійсненні таких дій повинен бути, оскільки дія сторони і представника повинна тягти за собою наслідки - невідповідність волі, виявленої представником при підписанні договору, волі довірителя, і внаслідок цього - невигідність договору для довірителя.
У разі відступлення повіреним від волі довірителя і змови з іншою особою, довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.
Колегія суддів наголошує, що ліквідатор не довів, що оспорювані правочини суперечать волі довірителя - ТОВ "Профагро". Оспорювані договори укладались з боку ТОВ "Профагро" директором ОСОБА_4 . В наступному керівники боржника змінювались і не один з новопризначених керівників не оспорив зазначені правочини, як і не оспорювали їх і засновники (учасники) товариства.
У справі за позовом ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" про визнання недійсними правочинів боржника ТОВ "Профагро" в особі керівників, які змінили на цій посаді ОСОБА_4 , заперечувало проти задоволення позовних вимог, що свідчить про визнання таких правочинів, як укладені за наявності волі товариства.
Твердження ліквідатора на те, що оспорювані правочини вчинені на шкоду товариства, оскільки їх укладення призвело до банкрутства товариства, суд вважає не доведеним належними та допустимим доказами. Оспорювані правочини є відплатними, отже товариство отримало грошові кошти за відчужене майно. Крім того, правочини укладені у лютому 2018 року, тоді як із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство керівник товариства звернувся у 2020 році. Отже, відсутні докази того, що саме в наслідок укладення таких правочинів товариство стало неплатоспроможним.
При цьому колегія суддів погоджується з позицією Господарського суду Харківської області, що зміна керівників товариства не може свідчити про незаконність укладених правочинів. Станом на момент укладення оспорюваних договорів у керівника товариства ОСОБА_4 були наявні відповідні повноваження, договори укладені у встановленій законом формі, сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов договору.
Недоведеними є також твердження ліквідатора стосовно недійсності правочинів з огляду на пов'язаність між собою юридичної особи ТОВ "Профагро" та ТОВ "Профагро2007" з огляду на таке.
Як зазначено вище, оспорювані ліквідатором правочини, укладені більше ніж за рік до відкриття провадження у справі про банкрутство та до моменту введенню в дію Кодексу України з процедур банкрутства. Отже, відповідно до висновку, викладеного у постанові судової палати з розгляду справ про банкрутство Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, до вимог про визнання недійсними таких правочинів не підлягають застосуванню положення КУзПБ та статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Такі правочини можуть бути визнані судом недійсними з підстав, передбачених нормами цивільного та господарського законодавства.
Визнання недійсним правочину, укладеного боржником із заінтересованою особою, як підставу для визнання недійсним такого правочину передбачено статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства. Поняття заінтересованої особи стосовно боржника передбачено статтею 1 КУзПБ.
Однак, на підставі вищевикладеного та з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, до спірних правовідносин не застосовуються положення статті 42 КУзПБ.
Отже, підстави недійсності правочину, передбачені статтею 42 КУзПБ, в даному випадку не розглядаються та не оцінюються судом. Ліквідатор має навести та довести суду виключно підстави недійсності оспорюваних правочинів, передбачених положеннями цивільного та господарського законодавства.
Як встановлено та зазначено вище, ліквідатором не доведено наявності правових підстав, з якими цивільне законодавство пов'язує недійсність правочину.
Ураховуючи вищенаведене колегія суддів визнає правомірним висновок суду першої інстанції стосовно відсутності правових підстав для задоволення вимог ліквідатора про визнання недійсними правочинів, укладених боржником 02.02.2018 з ТОВ "Профагро2007". Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог ліквідатора про визнання недійсними правочинів, а вимоги ліквідатора про застосування наслідків недійсності таких правочинів є похідними, то вони також не підлягають задоволенню.
Безпідставними також є аргументи апелянта щодо порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства з підстав не проведення розгляду заяви як окремої позовної заяви з врахуванням стадійності, передбаченої статтями 176-179, 181-185 ГПК України;
За позицією апелянта, судом першої інстанції порушено процесуальні норми, а саме: ст. ст. 176-179, 181-185 ГПК України, оскільки не було відкрито провадження у справі по розгляду його позовної заяви та взагалі така ухвала відсутня, не було проведено підготовчого засідання, не було вирішено всіх питань, що необхідно вирішити в підготовчому засіданні, не було прийнято за результатами підготовчого засідання ухвали та ін.
Втім варто зазначити, що спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником, розглядаються господарським судом у межах справи про банкрутство за правилами, передбаченими ГПК України, з особливостями, визначеними статтею 7 КУзПБ.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України та Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 7 КУзПБ за результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Водночас у ч. 4 ст. 42 КУзПБ зазначено, що за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника
господарський суд постановляє ухвалу.
Визнання недійсними правочинів може відбуватися за спеціальною нормою Кодексу (ст. 42 КУзПБ), або відповідно до загальних норм ЦК України.
Правовий аналіз положень КУзПБ свідчить, що поняття сторони спору за участю боржника, який розглядається судом в межах провадження у справі про банкрутство не визначений.
Відповідно до статті 1 КУзПБ учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір.
Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
Заява ліквідатора ТОВ "Профагро" арбітражного керуючого Мухітдінова Рустама Джурайовича не є позовною заявою, стороною якого є боржника в розумінні статті 7 КУзПБ, отже саме боржник та інші особи не можуть виступати відповідачами за такими заявами.
На відміну від положень загальної норми статті 7 КУзПБ, яка визначає концентрацію усіх позовів до боржника в межах справи про банкрутство, згідно зі ст. 42 КУзПБ арбітражний керуючий звернувся до суду не як позивач з позовом від імені боржника або до боржника, а звернувся як спеціальний суб'єкт у справі про банкрутство із заявою в інтересах як боржника, так і всіх кредиторів, що прямо передбачено спеціальною нормою ст. 42 КУзПБ.
З огляду на наведене процедура розгляду поданої ліквідатором заяви відповідає положенням процесуального законодавства.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду постановлена з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" та залишення без змін ухвали Господарського суду Харківської області від 16 вересня 2021 року у справі № 922/313/20.
В силу приписів статті 129 ГПК України, враховуючи, що колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 статті 275, 276, 282, 284 ГПК України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 14 вересня 2021 року у справі № 922/313/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Повний текст поставнови складено 03 грудня 2021 року.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя І.А. Шутенко