01 грудня 2021 року м. Харків Справа №922/3565/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Склярук О.І., суддя Шутенко І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова Харківської області (вх.№3118Х/1-40) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.09.2021 року у справі №922/3565/21,
за позовом Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова Харківської області,
до 1. Харківської міської ради, м.Харків,
2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків,
3. Фізичної особи-підприємця Стопки Володимира Володимировича, м.Харків,
4. Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця Івана Олександровича, м.Харків,
5. ОСОБА_1 , м.Харків,
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та витребування майна,-
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.09.2021 року у справі №922/3565/21 (повний текст складено та підписано 24.09.2021 року, суддя Кухар Н.М.) позовну заяву і додані до неї документи повернуто позивачу на підставі п.2 ч.5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.09.2021 року та направити справу для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження до суду першої інстанції. Судові витрати за подання апеляційної скарги апелянт просить відшкодувати на свою користь з відповідачів.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не враховано, що прокурор звернувся до суду в інтересах держави з позовом до відповідачів у межах правовідносин щодо відчуження комунального майна, стверджуючи про незаконність такого відчуження як проведеного поза межами та всупереч нормативно передбаченої для відчуження такого майна процедури приватизації.
Скаржник вказує, що судом безпідставно не застосовано положень п.2 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України, який підлягав застосуванню та згідно якого, справи у спорах щодо приватизації майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду) відносяться до юрисдикції господарських судів. При цьому у вказаній процесуальній нормі відсутня вказівка на суб'єктний склад сторін.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 10 днів з дня вручення їм ухвали про відкриття провадження у справі, а також встановлено учасникам справи строк на протязі якого вони мають право подати до суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі. Крім того, учасників справи попереджено, що апеляційна скарга підлягає розгляду за правилами ч. 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частина 2 ст.271 Господарського процесуального кодексу України визначає, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскаржувана ухвала у даній справі підпадає під визначення п.6 ч.1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала суду від 01.11.2021 року була направлена учасникам справи рекомендованими листами 02.11.2021 року та отримана ними, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло, а суд не вбачає конкретних обставин справи для того, щоб розглядати апеляційну скаргу у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
12.11.2021 року від третього відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13150), в якому зазначає, що згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її обґрунтованою та законною, прийнятою при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення норм права, у зв'язку з чим просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Так представник третього відповідача зазначає, що заявлені у даній справі вимоги до третього та п'ятого відповідачів є приватноправовими і за суб'єктним складом сторін такі вимоги мають розглядатись за правилами цивільного судочинства. Тотожні за змістом висновки вчинені Верховним судом у постанові від 17.06.2020 року у справі №922/2246/19.
Звертає увагу представник третього відповідача на те, що прокурор не мав права та не обґрунтував належним чином правомірність його звернення до суду з позовом у даній справі.
Крім того представник третього відповідача у відзиві просить суд стягнути з Харківської обласної прокуратури на користь ФОП Стопки В.В. витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн., докази чого будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
16.11.2021 року від Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13308), в якому наполягає на тому, що прокурором в одній позовній заяві поєднано позовні вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.
На думку представника першого відповідача, позивач вільно тлумачить норми чинного законодавства, у зв'язку з чим доводи викладені в апеляційній скарзі є помилковими, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Від другого відповідача також надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13483 від 22.11.2021 року), в який є ідентичного змісту до відзиву на апеляційну скаргу наданого першим відповідачем та в якому проти позиції апелянта заперечує та просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Від четвертого та п'ятого відповідачів відзивів на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваної ухвали, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.
У вересні 2021 року Керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх.№3565/21 від 03.09.2021) до Харківської міської ради (перший відповідач), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (другий відповідач), фізичної особи-підприємця Стопки Володимира Володимировича (третій відповідач), Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця Івана Олександровича (четвертий відповідач) та ОСОБА_1 (п'ятий відповідач), в якій просить суд:
- визнати незаконним та скасувати п. 9 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 06.07.2016 року №283/16;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 08.11.2016 року №5394-В-С, укладений між територіальною громадою м.Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Стопкою Володимиром Володимировичем, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гавриловою С.А. (реєстровий № 1935);
- визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса ХМНО Ємця І.О., як державного реєстратора, від 19.06.2017 року під індексним номером 35741207 про державну реєстрацію змін об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 593316263101;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 16.03.2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Ключніковою В.О. (реєстровий № 568);
- припинити право власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 593316263101, зареєстроване на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу від 16.03.2018 року (номер запису про право власності: 25275960);
- витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської об'єднаної територіальної громади в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 04059243) нежитлове приміщення 1-го поверху №16-а, загальною площею 22,8 кв.м, в житловому будинку літ. "А-4" по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 593316263101).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Харківською міською радою було незаконно обрано спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, у зв'язку з чим відповідне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.09.2021 року у справі №922/3565/21 позовну заяву і додані до неї документи повернуто позивачу на підставі п.2 ч.5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Вказана ухвала мотивована посиланням на положення статті 19 Цивільного процесуального кодексу України і статей 4, 20, 21, 173, 174, 236 Господарського процесуального кодексу України. Так, суд дійшов висновку про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог з огляду на те, що стороною по справі є фізична особа ( ОСОБА_1 ), до якої заявлені вимоги, а в матеріалах справи відсутні докази використання останнім спірних нежитлових приміщень з метою здійснення господарської (підприємницької) діяльності, правовідносини, на яких ґрунтується позов, носять приватноправовий характер, а відтак, спір у відповідній частині має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 4 статті 173 Господарського процесуального кодексу України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся до суду в інтересах держави з позовом до відповідачів у межах правовідносин щодо відчуження комунального майна, стверджуючи про незаконність такого відчуження як проведеного поза межами та всупереч нормативно передбаченої для відчуження такого майна процедури приватизації, внаслідок чого вважає, що укладені стосовно спірних приміщень договори купівлі-продажу від 08.11.2016 та від 16.03.2018 року мають бути визнані недійсними.
При цьому, звернувшись до суду за захистом інтересів держави, прокурор у позовній заяві об'єднав як позовні вимоги про скасування результатів приватизації комунального майна, оформлених рішенням №283/16 і договором купівлі-продажу №5394-В-С, які (вимоги) пред'явлено до Міськради і Управління, так і позовну вимогу до фізичної особи ОСОБА_1 , з яким ОСОБА_2 (як фізична особа), будучи покупцем спірних приміщень (як фізична особа-підприємець), у подальшому уклав оспорюваний договір купівлі-продажу.
За загальним правилом спори щодо приватизації державного або комунального майна належать до господарської юрисдикції незалежно від суб'єктного складу сторін спору щодо відчуження майна - як юридичних, так і фізичних осіб.
Спір у даній справі стосується нерухомого майна, що було об'єктом приватизації, у подальшому відчуженого на користь фізичної особи, тобто водночас стосується приватизаційних та договірних правовідносин, причому останні є похідними від приватизаційних правовідносин, що виникли без участі фізичних осіб.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви з підстав порушення прокурором правил об'єднання позовних вимог та водночас погоджується з доводами скаржника про ухвалення судом першої інстанції ухвали без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №903/456/18, від 12.05.2020 року у справі №925/308/18 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 року у справі №922/1359/19, з огляду на таке.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з пунктами 1, 2 і 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Статтею 30 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що спори щодо приватизації державного майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Аналогічну вимогу про вирішення спору судом господарської юрисдикції передбачено також чинною на момент звернення з позовом редакцією статті 30 Закону України від 18.01.2018 року «Про приватизацію державного і комунального майна», який набрав чинності з 07.03.2018 року.
Таким чином, за загальним правилом спори щодо приватизації державного або комунального майна належать до господарської юрисдикції незалежно від суб'єктного складу сторін спору щодо відчуження майна - як юридичних, так і фізичних осіб.
Відтак з урахуванням характеру спірних відносин справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а пред'явлення позову, у тому числі, до фізичної особи, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, не змінює правової природи юридичного спору та в цьому випадку не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства.
Вказане повністю узгоджується зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, яка завданням господарського судочинства визначає справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів не тільки юридичних осіб і держави, але й фізичних осіб.
За змістом статті 173 Господарського процесуального України вимоги одного позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема нерозривно пов'язані між собою або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших.
Отже, позовні вимоги у цій справі пов'язані між собою підставою виникнення, стосуються одного і того самого майна - спірних нежитлових приміщень, що має наслідком повернення цього майна законному власнику у разі задоволення позову, і відповідно до статті 173 Господарського процесуального кодексу України їх слід розглядати в межах однієї справи.
При визначенні наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі суд також має враховувати принцип процесуальної економії. Такий принцип господарського судочинства передбачає, що господарський суд, учасники судового процесу економно та ефективно використовують всі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ із дотриманням строків.
У наведеному випадку об'єднання відповідних позовних вимог не матиме наслідком суттєвого утруднення вирішення спору, а навпаки дає можливість досягти процесуальної економії за однакових обставин.
Правовий висновок про те, що об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин, викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 року у справі №922/1359/19.
Колегія суддів зауважує, що незважаючи на те, що сторонами договору купівлі-продажу від 16.03.2018 року є фізичні особи, суд першої інстанцій помилково не врахував того, що спір про визнання недійсним зазначеного договору, який укладено між фізичними особами стосується об'єкта приватизації, має похідний характер від позовних вимог про скасування результатів приватизації комунального майна, оформлених рішенням №283/16 і договору купівлі-продажу №5394-В-С, оскільки усі заявлені позовні вимоги обґрунтовуються прокурором обставиною незаконності відчуження комунального майна на неконкурентних засадах (способом викупу), що, на думку позивача, зумовлює незаконність подальшого відчуження спірних приміщень.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви як такої, що подана прокурором з порушенням правил об'єднання позовних вимог і він не відповідає вимогам статей 20, 236, 173 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на викладені висновки, колегія суддів відхиляє викладені у відзивах на апеляційну скаргу доводи Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради як необґрунтовані.
Крім того колегія суддів відхиляє викладені у відзиві на апеляційну скаргу заперечення представника третього відповідача щодо необґрунтованості підстав звернення прокурора з позовом у даній справі, оскільки відповідні обставини не були предметом дослідження і суд не надавав оцінки обставині належності або неналежності звернення прокурора з позовом у даній справі до суду.
Відхиляє колегія суддів і посилання третього відповідача на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 15.05.2018 року у справі №911/4144/16, оскільки прийнято її за інших фактичних обставин справи, зокрема правовідносин що стосуються розпорядження земельної ділянкою.
Стаття 86 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно п.6 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п.4 ч.1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з порушенням норм процесуального права, а відтак підлягає скасуванню, а справа поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви.
При цьому, у зв'язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, має бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 14, 129, 236, 255, 269, 271, 273, п.6 ч.1 ст. 275, 277 280, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.09.2021 року у справі №922/3565/21 скасувати.
Справу №922/3565/21 передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя О.І. Склярук
Суддя І.А. Шутенко