ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
29 листопада 2021 року Справа № 906/903/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Грязнов В.В.
секретар судового засідання Пацьола О.О.
за участю представників сторін:
позивача: представник не з'явився
відповідача 1: представник не з'явився
відповідача 2: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 30 серпня 2021 року у справі №906/903/21 (повний текст складено 01 вересня 2021 року, суддя Давидюк В.К.)
за позовом ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нірол"
та до ОСОБА_1
про оскарження рішень загальних зборів та визначення розміру статутного капіталу
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 30 серпня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову від 13 серпня 2021 року у справі № 906/903/21 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Нірол" та до ОСОБА_1 про оскарження рішень загальних зборів та визначення розміру статутного капіталу.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2021 року у справі №906/903/21 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 30 серпня 2021 року у справі №906/903/21 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 30 серпня 2021 року у справі №906/903/21 залишено без змін.
01 листопада 2021 року на адресу суду засобами електронного зв'язку від представника ОСОБА_1 - адвоката Пилипенко О.С. надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/903/21, яка скріплена електронним цифровим підписом. У вказаній заяві просить прийняти рішення про стягнення з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача-1 ОСОБА_1 витрат на забезпечення професійної правничої допомоги згідно поданих документів в сумі 4800,00 грн.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 листопада 2021 року розгляд заяви призначено на 29 листопада 2021 року об 11:00 год. Запропоновано ОСОБА_2 надати письмові пояснення з приводу заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат.
12 листопада 2021 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Пилипенко О.С. надійшло клопотання, в якому останній просить суд розглядати справу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу без участі заявника відповідача-1 ОСОБА_1 та представника відповідача-1 адвоката Пилипенко О.С., за наявними справи документами. Вимоги про стягнення з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача -1 ОСОБА_1 витрат на забезпечення професійної правничої допомоги згідно поданих документів в сумі 4800,00 грн. підтримує в повному обсязі.
В судове засідання 29 листопада 2021 року ОСОБА_2 не з'явилася та свого представника не направила, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.
Згідно частини 4 статті 244 ГПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
29 листопада 2021 року від представника позивача - Примак В.М. на електронну пошту суду надійшла заява, у якій останній просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її заяви щодо прийняття додаткового рішення та відшкодування витрат на правову допомогу. Вказана заява не скріплена КЕП.
Частиною 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Відповідно до статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Подана заява, яка надійшла на електронну пошту 29 листопада 2021 року не скріплена кваліфікованим електронним підписом, а тому вона не може вважатися оригіналом документа та не береться до уваги, так як у суду не вбачається можливості ідентифікувати підписувача.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У зв'язку із перебуванням у відпустці головуючої судді Бучинської Г.Б в період з 08 листопада 2021 року по 26 листопада 2021 року, з метою дотримання принципу незмінності складу суду, судове засідання було призначено поза межами строку передбаченого статтею 244 ГПК України.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/903/21, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У даному випадку відповідач 1 - ОСОБА_1 письмово повідомила у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 30 серпня 2021 року року у справі №906/903/21, що орієнтовний (попередній) розмір витрат на забезпечення професійної правничої допомоги складає 8000,00 грн. Докази оплати та детальний опис, буде надано протягом 5 днів після прийняття рішення по справі.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зауважує, що постанову у даній справі ухвалено 27 жовтня 2021 року (повний текст складено та підписано 28 жовтня 2021 року). Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача 1 направив засобами електронного зв'язку заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/903/21 - 29 жовтня 2021 року, яка була зареєстрована канцелярією суду 01 листопада 2021 року.
Враховуючи зазначене, звернення представника відповідача Рудь О.А. з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/903/21 з наданням відповідних доказів понесення витрат на надання професійної правничої допомоги здійснено у строки, передбачені частиною 8 статті 129 ГПК України.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18.
Рудь О.А. на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 30 серпня 2021 року у справі №906/903/21 надано наступні документи: копію договору про надання правової допомоги від 21 червня 2021 року; додаток 1 до договору надання правової допомоги від 21 червня 2021 року - перелік та вартість правової допомоги (послуг), які адвокат надає клієнту; додаток 2 до договору надання правової допомоги від 21 червня 2021 року - акт наданих послуг від 27 жовтня 2021 року; прибутковий касовий ордер №02/27-10 від 27 жовтня 2021 року на суму 4800,00 грн. та квитанцію до прибуткового касового ордера №02/27-10 від 27 жовтня 2021 року на суму 4800,00 грн.
У договорі про надання правової допомоги від 21 червня 2021 року укладеного між адвокатом Пилипенко О.С. та Рудь О.А., сторони узгодили зокрема, наступне.
Згідно пунктів 1.1. - 1.1.3 договору, адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правничу допомогу, щодо: представництва інтересів Клієнта у судах усіх інстанціях, в органах ДВС та в інших державних органах; наданні консультації і роз'яснень з правових питань. Складення усіх процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта.
Відповідно до пунктів 3.1-3.9 договору, гонорар це винагорода Адвоката за здійснення захисту прав та інтересів Клієнта, надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені даним Договором. Гонорар складається з суми вартості послуг, які узгоджені Сторонами та зазначені в Додатку 1 до цього Договору. Розмір винагороди не залежить від досягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт. Сума винагороди подвоюється у разі надання Адвокатом послуг Клієнту у неробочий час, вихідні та святкові дні. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання Договору. Факт наданих послуг підтверджується на підставі акту наданих послуг. Підставою для сплати винагороди є рахунок на оплату. Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок Адвоката. У випадку дострокового припинення даного Договору з ініціативи Клієнта. Адвокат не повертає раніше отриманий від Клієнта гонорар та відшкодовані фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
Згідно п.4.1 договору, договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 12 наступних календарних місяців.
Згідно з доданого до заяви додатку 2 до договору надання правової допомоги від 21 червня 2021 року - акту наданих послуг від 27 жовтня 2021 року адвокатом Пилипенко О.С. було надано Рудь О.А. професійну правову допомогу на загальну суму 4800,00 грн. в наступному обсязі 1. Підготовка відзиву на апеляційну скаргу (аналіз апеляційної скарги, виготовлення копій відзиву, відправка поштової кореспонденції) - 5 год., вартість 1 години роботи адвоката 800 грн., сума вартості послуг 4000 грн; 2. Участь у судових засіданнях, витрачений час - 1 год., вартість 1 години роботи адвоката 800,00 грн./година.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі №909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі №922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі №915/237/18).
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.
Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З огляду на викладене, вирішуючи чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд апеляційної інстанції враховує, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представництво інтересів ОСОБА_1 здійснювалося адвокатом Пилипенком О.С.. Дослідивши заяву представника ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/903/21 та додані до неї документи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4800,00 грн. відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати були необхідними і є співрозмірні із виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є обґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції також звертається до практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016)
Враховуючи наведене, оцінивши подані представником відповідача 1 докази на підтвердження понесених нею витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, суд апеляційної інстанції керуючись статтями 126, 129 ГПК України дійшов висновку, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи у суді апеляційній інстанції підлягають задоволенню у сумі 4800 грн.
Керуючись статтями 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Пилипенка О.С. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/903/21 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) - 4800 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "02" грудня 2021 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Грязнов В.В.