вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" грудня 2021 р. Справа№ 910/5647/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Руденко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2021, повний текст складено та підписано 06.08.2021
у справі № 910/5647/21 (суддя Кошик А.Ю.)
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"
про стягнення 155 502,40 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (надалі - відповідач) про стягнення 155 502,40 грн заборгованості, з якої 144 238,12 грн основного боргу за період серпень 2020 року - лютий 2021 року, пені 5 672,73 грн, 3% річних 1 394,60 грн, суми інфляції 4 196,95 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 року справу № 910/5647/21 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №80.1-14/1-5 від 09.07.2014 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю в частині здійснення оплати.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Київської області від 20.07.2021 у справі №910/5647/21 позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про стягнення 155 502,40 грн задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 1 394,60 грн. 3% річних, 4 196,95 грн. інфляційних та 2 247,43 грн. витрат по сплаті судового збору. Закрито провадження у справі № 910/5647/21 в частині позовних вимог Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про стягнення 144 238,12 грн основного боргу. В задоволенні решти позовних вимог Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про стягнення 5 672,73 грн пені відмовлено.
Рішення суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог у задоволеній частині.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2021 у справі №910/5647/21 скасувати в частині відмови Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" в задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про стягнення 5 672,73 грн пені та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині. Просить поновити строк на апеляційне провадження
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зокрема стверджує, що висновок суду про те, що відповідач є споживачем комунальної послуги, а відтак на нього поширюються норми Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19» № 530-ІХ від 17.03.2020, в частині заборони нарахування та стягнення неустойки за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, є безпідставним та таким що не ґрунтується на системному аналізі правовідносин сторін за договором.
Таким чином, на думку скаржника, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача пені в сумі 5 672,73 ухвалене із порушенням норм матеріального права, а тому наявні усі правові підстави для скасування оскаржуваного рішення у відповідній частині та задоволення позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Відповідач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надало суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 постановлено витребувати у Господарського суду Київської області матеріали справи №910/5647/21 та невідкладено надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/5647/21.
16.09.2021 судом апеляційної інстанції скеровано до суду першої інстанції запит про направлення матеріалів справи та копію ухвали суду від 31.08.2021.
23.09.2021 матеріали справи №910/5647/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2021. Повідомлено учасників справи про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 25.10.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 25.10.2021.
Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 3 статті 12 ГПК України).
Відповідно до частини 3 статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову не менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також те, що предметом позову у цій справі є вимога стягнення 155 502,40 грн, колегія суддів вирішила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 ГПК України.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Виходячи із зазначених правових норм, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу задовольнити, оскаржене рішення у даній справі частково скасувати, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
09.07.2014 між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (позивач, Балансоутримувач) та Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (відповідач, Орендар) укладений Договір №80.1-14/1-5 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору у зв'язку із наданням Орендарю в орендне користування нежитлових приміщень №1.4.27, 1.4.29, 1.4.50, 1.4.68, 1.4.69, 1.4.100, загальною площею 251,90 кв.м на першому поверсі терміналу "Б", частини нежитлового приміщення №4.2.59 площею 69,70 кв.м на 4-му поверсі пасажирського терміналу "Б" для здійснення діяльності з авіаційних пасажирських перевезень (далі - Майно) Балансоутримувач надає, а Орендар отримує та сплачує наступні послуги: постачання теплової енергії; забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника;вода, використана для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно; прибирання та вивезення твердих побутових відходів; водопостачання води холодної; водопостачання води гарячої; водовідведення води стічної (далі - Послуги).
Згідно з п. 2.2.2 Договору Орендар зобов'язаний щомісяця, з 10 числа місяця, і що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії Балансоутримувача Рахунок, Акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку згідно 1 з п. 1.1.3 Договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання Рахунку та Акту. Датою отримання Рахунку та Акту вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата Рахунку здійснюється Орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний Акт Орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів Акт не буде повернутий Балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним Сторонами.
На виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до Договору, Орендарю надано Послуги та за період серпень 2020 року - лютий 2021 року направлено рахунки-фактури №897/982 від 31.08.2020, №898/614 від 31.08.2020, №897/1114 від 30.09.2020, №897/1116 від 30.09.2020, №898/661 від 30.09.2020, №898/662 від 30.09.2020, №897/1307 від 31.10.2020, №897/1309 від 31.10.2020, №898/756 від 31.10.2020, №897/1439 від 30.11.2020, №897/1440 від 30.11.2020, №898/807 від 30.11.2020, №898/1000 від 30.12.2020, №897/1630 від 31.12.2020, №897/1631 від 31.12.2020, №898/1079 від 31.12.2020, №897/88 від 31.01.2021, №897/137 від 31.01.2021 №897/272 від 28.02.2021, №897/323 від 28.02.2021, №898/117 від 28.02.2021 на суму 203 019,31 грн. з доданими Актами приймання-здачі виконаних послуг.
Отримання відповідачем оригіналів рахунків-фактур та актів підтверджується реєстрами виданих/отриманих оригіналів документів, які підписані уповноваженою особою відповідача. Враховуючи, що відповідачем отримано рахунки та акти приймання-здачі виконаних послуг, та у встановленні п.2.2.2 Договору строки не повернуто підписані акти Аеропорту та не надано вмотивованої відмови від їх підписання, такі акти вважаються підписаними, а надані Послуги прийняті у повному обсязі без зауважень до їх якості та кількості.
Позивач в позові зазначає, що з порушенням строків оплати, встановлених п.2.2.2 Договору, відповідачем частково сплачено вартість наданих Послуги за рахунками-фактурами №898/614 від 31.08.2020, №898/661 від 30.09.2020, №898/662 від 30.09.2020, №898/756 від | 31.10.2020, №898/807 від 30.11.2020, №898/1000 від 30.12.2020, №898/1079 від 31.12.2020 на загальну суму 58 781,19 грн, на підтвердження чого позивач надає копії банківських і виписок та звіт по проводкам за 12.03.2021 року.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що Орендар зобов'язаний в разі несвоєчасної оплати отриманих Послуг, сплачувати Балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Пеня нараховується до моменту повного погашення дебіторської заборгованості за цим Договором.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Таким чином, загальна ціна позову становить 155 502,40 грн та складається із суми основного боргу 144 238,12 грн, пені 5 672,73 грн, 3% річних 1 394,60 грн, суми інфляції 4 196,95 грн.
Відповідач оплату товару не здійснив, що слугувало підставою для звернення із даним позовом до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Щодо вимоги про стягнення основного боргу.
Як було зазначено судом, позивач заявив до стягнення серед іншого 144 238,12 грн основного боргу за період серпень 2020 року - лютий 2021 року.
Судом першої інстанції встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідачем 08.04.2021 було погашено частину основної заборгованості за Договором у сумі 75 386,63 грн, після чого 12.04.2021 відповідачем в погашення заборгованості було сплачено ще 9951,53 грн та 06.05.2021 сплачено 8 414,28 грн. Всього сплачено в погашення основної заборгованості 93 752,44 грн. Відповідні обставини визнано позивачем.
В подальшому, в ході розгляду спору відповідачем сплачено додатково частину заборгованості 25.05.2021 на суму 50 485,68 грн, чим повністю погашено заборгованість з орендних платежів на суму 144 238,12 грн, про стягнення якої подано позов.
Погашення відповідачем основної заборгованості після подання позову є підставою для закриття провадження у справі у відповідній частині на підставі ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, як визначено п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, у зв'язку з самостійним врегулюванням сторонами заявленої до стягнення у справі основної заборгованості в сумі 144 238,12 грн, згідно з п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі у відповідній частині позовних вимог правомірно закрито судом першої інстанції, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Щодо вимог про стягнення пені 5 672,73 грн, 3% річних 1 394,60 грн, суми інфляції 4 196,95 грн.
Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відносини найму регулюються відповідними статтями Цивільного кодексу України, зокрема статтею 759, якою передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача протягом наведених в позові періодів прострочення, відповідач є таким, що порушив виконання зобов'язання, що є підставою для застосування до нього передбаченої Договором та законом відповідальності.
Позивач заявив до стягнення 3% річних 1 394,60 грн та інфляційні втрати у розмірі 4 196,95 грн.
Розрахунок заявлених вимог позивачем здійснено по кожному акту приймання-здачі виконаних послуг та рахунку-фактурі окремо, з урахуванням граничного строку оплати відповідно до п. 2.2.2 договору за послуги надані у період серпень 2020 року - лютий 2021 року.
Як передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вмог в цій частині, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1 394,60 грн 3% річних та 4 196,95 грн інфляційних.
Щодо нарахування пені суд зазначає таке.
Позивач заявив до стягнення пеню у сумі 5 672,73 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до п. 3 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (COVID-19)", нарахування та стягнення неустойки за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги заборонено, а від так просить відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення пені.
Судом першої інстанції встановлено, що заявлена позивачем вимога про стягнення 5 672,73 грн пені за прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати суми боргу, пов'язаного з відшкодуванням комунальних послуг, заборонено в силу пункту 4 частини 3 розділу Прикінцеві положення Закону України від 17 березня 2020 № 530-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)". Тому суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно ст. 269 ГПК України, переглядаючи в апеляційному порядку судові рішення, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Враховуючи вищевикладене, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, апеляційний господарський суд в даному випадку переглядає оскаржене рішення в частині відмови у стягненні пені.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що Орендар зобов'язаний в разі несвоєчасної оплати отриманих Послуг, сплачувати Балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Пеня нараховується до моменту повного погашення дебіторської заборгованості за цим Договором.
Так, відповідно до п. 3 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (COVID-19)", на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг є: 1) послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об'єкти газоспоживання споживача; 2) послуг з постачання та розподілу електричної енергії - енергопостачальник або інший суб'єкт, визначений законом; 3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація; 4) послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води; 5) послуг з централізованого водопостачання - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; 6) послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення; 7) послуг з поводження з побутовими відходами - суб'єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку.
Як вбачається з положень Договору №80.1-14/1-5, додатків до нього та додаткових угод до нього, предметом даного договору не є відносини сторін щодо безпосереднього надання позивачем (як виконавцем у розумінні приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги») житлово-комунальних послуг відповідачу, предметом Договору №80.1-14/1-5 є відносини щодо відшкодування орендарем витрат орендодавця, пов'язаних з утриманням орендованого відповідачем майна.
З огляду на викладене, суд апеляційної зазначає, що норми пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не підлягають застосуванню до даних правовідносин, відтак, доводи відповідача щодо відсутності законодавчих підстав для стягнення з нього штрафних санкцій є необґрунтованими.
Суд першої інстанції не врахував, що спірні правовідносини не є предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виходячи з вимог частини 1 ст. 2 цього Закону, оскільки в даному випадку компенсація витрат орендарем балансоутримувачу щодо комунальних послуг не належить до правових відносин, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Правові відносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати з спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». Відповідно до ст. 1 якого встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
В даному випадку п. 4.2 Договору №80.1-14/1-5 визначено, що Орендар зобов'язаний в разі несвоєчасної оплати отриманих Послуг, сплачувати Балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Пеня нараховується до моменту повного погашення дебіторської заборгованості за цим Договором.
В той же час, пункт 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» стосується звільнення від оплати неустойки саме за заборгованість по житлово-комунальних послугах та не містить посилань на звільнення від оплати пені за комунальні послуги (не житлові) стягнення яких передбачено Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати з спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд апеляційної інстанції встановив, що останній є арифметично вірним та обґрунтованим, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 5 672,73 грн пені підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позовних вимог в цій частині.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, за результатом апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права, а тому оскаржене підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені. В іншій частині оскаржене рішення є законним та обґрунтованим.
Судові витрати.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2021 у справі №910/5647/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 5 672,73 грн та прийняти в цій частині нове судове рішенні, яким задовольнити позовні вимоги.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (код ЄДРПОУ 14348681, адреса: 01030, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 4) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (код ЄДРПОУ 20572069, адреса: 08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7) 5 672 (пять тисяч шістсот сімдесят дві) грн 73 коп. пені та 85,10 витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2021 у справі №910/5647/21 залишити без змін.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (код ЄДРПОУ 14348681, адреса: 01030, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 4) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (код ЄДРПОУ 20572069, адреса: 08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7) 3 405,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді М.А. Руденко
Є.Ю. Пономаренко