вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" грудня 2021 р. Справа№ 910/14767/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іоніті» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 (повний текст підписано 17.12.2020)
у справі №910/14767/20 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іоніті»
до Приватного підприємства «Автоентерпрайз»
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 21 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/14767/20 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Іоніті» відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі № 910/14767/20, ухвалити нове рішення, яким у повному обсязі задовольнити позовні вимоги ТОВ «Іоніті».
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Іоніті» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Автоентерпрайз» (відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій у загальному розмірі 21 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором про надання послуг з розміщення обладнання від 03.09.2019.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі № 910/14767/20 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Іоніті» відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд вказав, що наданий ТОВ «Іоніті» акт обстеження від 01.09.2020 не є належним доказом обставин, про які зазначає ТОВ «Іоніті» у позовній заяві, оскільки підписаний позивачем в односторонньому порядку, докази виклику ПП «Автоентерпрайз» для проведення обстеження та встановлення факту роботи/відключення зарядного пристрою відповідно до умов договору у матеріалах справи відсутні. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази направлення вказаного акта після його оформлення на адресу ПП «Автоентерпрайз», що дало б можливість останньому надати свої заперечення/пояснення на викладені в акті обставини. Також ТОВ «Іоніті» не надано доказів та не доведено, що відключення зарядного пристрою за місцем його розміщення сталось з вини чи за наслідком дій ПП «Автоентерпрайз», та, відповідно, наявна протиправна поведінка відповідача. Крім того, з наданого ПП «Автоентерпрайз» висновку комп'ютерно-технічної експертизи №576/10/2020 від 19.10.2020 вбачається, що ТОВ «Іоніті» на своїй сторінці у соціальній мережі facebook (https://www.facebook.com/ionity.ua/) 04.05.2020 розмістило оголошення про відключення зарядних станцій в мережі «Autoenterprise», що свідчить про обізнаність ТОВ «Іоніті» з вказаними обставинами до складання відповідного акта та підтверджує суперечливість доводів позивача про відключення зарядного пристрою для електромобілів саме ПП «Автоентерпрайз».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Позивач не погодився з прийнятим рішенням суду і вважає висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають обставинам справи, а рішення - таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, а також за неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення справи.
Згідно доводів апеляційної скарги:
- суд першої інстанції не дослідив обставини неналежного виконання ПП «Автоентерпрайз» передбачених договором обов'язків, а також детальні обставини відключення обладнання ТОВ «Іоніті», у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку у справі;
- відповідачем не було надано жодного документа, який підтверджує належне виконання ним умов договору, хоча ця обставина входить до предмета доказування, оскільки безпосередньо визначає можливість притягнення суб'єкта господарських відносин до відповідальності;
- складання акту обстеження без участі ПП «Автоентерпрайз» не позбавляє останнього права та можливості надавати докази належного виконання ним обов'язків за договором; а ні договором, а ні чинним законодавством не встановлено обов'язку складання актів обстеження обладнання позивача за участю відповідача;
- висновок комп'ютерно-технічної експертизи № 576/10/2020 від 19.10.2020 та відповідні повідомлення (надані ПП «Автоентерпрайз» в якості електронних доказів) не є належними доказами у цій справі; суд першої інстанції не застосував положення ст. 79 ГПК України;
- позивач мав право на звернення до суду незалежно від направлення відповідачу письмової претензії; ненаправлення відповідачу письмової претензії жодним чином не позбавляє відповідача засобів доказування, не спростовує факту існування порушення договору і, у будь-якому разі, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Іоніті» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 у справі № 910/14767/20, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
До справи під час апеляційного провадження від відповідача 09.03.2021 отримано відзив на апеляційну скаргу; від позивача 19.05.2021, 20.05.2021 - письмові пояснення щодо обставин відключення обладнання з урахуванням практики Північного апеляційного господарського суду.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
03.09.2019 року між ТОВ «Іоніті» (замовник) та ПП «Автоентерпрайз» (виконавець, позивач) укладено Договір про надання послуг з розміщення обладнання (далі - Договір), в порядку та на умовах якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з розміщення зарядних пристроїв постійного та/або змінного струму для заряджання електромобілів, визначених в окремих Актах приймання-передачі до цього Договору, за адресами та на умовах, які визначаються в окремих Актах приймання-передачі до цього Договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.
За умовами пункту 1.2 цього Договору місце розміщення обладнання визначається сторонами в акті приймання-передачі. Місцем виконання цього Договору є місце розміщення обладнання.
Обладнання замовника належить йому на праві власності або користування. Замовник має право здійснювати управління обладнанням (пункт 1.3 Договору).
Відповідно до пунктів 2.1.6., 2.1.7 Договору покладено на відповідача зобов'язання забезпечити підключення обладнання до електричної мережі та його безперебійне електричне живлення.
У пункті 4.2. Договору сторони погодили, що обладнання замовника має цільове призначення та використовується для обслуговування клієнтів замовника.
Пунктом 5.4. Договору встановлено, що у випадку будь-якого порушення відповідачем умов даного договору, що призвело до неможливості використання позивачем для ведення своєї господарської діяльності обладнання або окремих зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в акті (актах) приймання-передачі до цього договору (у тому числі, але не виключно, внаслідок припинення постачання електроенергії, пошкодження обладнання, створення перешкод для вільного доступу користувачів позивача, неможливості підключення обладнання до операційної та облікової системи позивача, відключення обладнання від електричної мережі) за кожен день, впродовж якого існувала така неможливість використання, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі, що вираховується за наведеною у цьому договорі формулою.
Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року включно (пункт 6.1 означеного правочину).
03.09.2019 року між сторонами був підписаний відповідний акт приймання-передачі, за умовами якого замовник розмістив, а виконавець надав місце для розміщення наступного обладнання:
- зарядний пристрій постійного струму для заряджання автомобілів (DC): «БРСМ на Луговій», місце розміщення - м. Київ, вул. Лугова, 13.
Враховуючи доводи відповідача про не підписання його уповноваженим представником спірного Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 03.09.2019 року, суд першої інстанції встановив наступне:
- договір від 03.09.2019 та акт приймання-передачі від 03.09.2019 від імені відповідача підписані його представником - Пальшиним Юрієм Ігоровичем, який діяв на підставі довіреності відповідача від 05.07.2019 року;
- змістом наявної у матеріалах справи копії довіреності відповідача від 05.07.2019, виданої на ім'я Пальшина Ю.І., останній уповноважений відповідачем бути представником Приватного підприємства «Автоентерпрайз» в усіх без винятку установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкування, в тому числі перед фізичними та юридичними особами з питань, що пов'язані з укладанням та підписанням договорів, додаткових угод та додатків до договорів від імені відповідача. Для цього Пальшину Ю.І. надано право від імені відповідача укладати договори (угоди, контракти), додаткові угоди та додатки до договорів, розписуватись від імені відповідача, а також виконувати всі інші дії, необхідні для виконання цієї довіреності. Довіреність видана терміном до 31.12.2019 року;
- надана суду позивачем копія довіреності відповідача від 05.07.2019 року на уповноваження Пальшина Ю.І. діяти від імені та в інтересах Приватного підприємства «Автоентерпрайз» містить відмітку про здійснення посвідчувального напису нотаріуса про засвідчення вірності копії з оригіналу документа; вірність копії з оригіналу документа засвідчена 26.10.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2427;
- оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наданими позивачем доказами підтверджується наявність у Пальшина Ю.І. повноважень на укладення від імені відповідача Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 03.09.2019 року та акту приймання-передачі (на час підписання означених документів) на підставі виданої відповідачем довіреності від 05.07.2019 року.
Посилаючись на положення, зокрема, статті 79 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції визнав доведеною обставину укладення між сторонами Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 03.09.2019 року та акту приймання-передачі та підписання наведених документів уповноваженими представниками сторін.
При цьому, судом першої інстанції правильно враховано:
- що відповідачем не надано доказів відмови від Договору від 03.09.2019 року, визнання його недійсним чи вчинення інших дій, які б свідчили про невизнання відповідачем цієї угоди; твердження відповідача про недійсність дублікату Договору як такого, що не відповідає вимогам до оформлення дублікатів документів, також відхилені з мотивуванням, що договір як документ, а також дублікат чи копії такого документу не можуть бути визнані недійсними;
- доводи відповідача про відкликання 27.03.2020 року довіреності від 05.07.2019 року та наявність в діях працівників позивача складу кримінального правопорушення, судом оцінено критично, з огляду на відсутність вироку суду в кримінальному провадженні та враховуючи, що відкликання довіреності не свідчить про підписання правочину не уповноваженою особою (на час вчинення такої дії) та не припиняє відповідних господарських правовідносин сторін.
- відповідач, уповноваживши Пальшина Ю.І. на підставі довіреності від 05.07.2019 року на укладення договорів від імені відповідача, прийняв на себе зобов'язання, встановлені вищенаведеним Договором; а відповідачем факт наявності між сторонами договірних відносин не заперечується, в той же час і не доводиться жодними доказами наявність договірних відносин на підставі іншого за змістом Договору.
Натомість, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин, на які він посилався в обґрунтування заявлених позовних вимог, зокрема, не надано доказів та належним чином не доведено, що відключення зарядного пристрою за місцем його розміщення сталося з вини чи за наслідком дій відповідача, та відповідно наявна протиправна поведінка останнього.
За оцінкою суду наданих позивачем доказів в обґрунтування порушення відповідачем умов Договору про надання послуг від 03.09.2019 року та відключення зарядного пристрою:
- наданий позивачем акт обстеження від 09.09.2020 року, а також заяви свідків, що містять посилання на обставини складення цього акту та аналогічні відомості до тих, які містить сам акт обстеження не є належним доказом обставин, на які посилався позивач, оскільки означений документ підписаний уповноваженими особами позивача в односторонньому порядку; водночас докази виклику представників відповідача для проведення обстеження та встановлення факту роботи/відключення зарядного пристрою відповідно до умов Договору, докази повідомлення відповідача про вчинення таких дій, чи докази залучення до проведення вищенаведеного обстеження інших незаінтересованих осіб, не пов'язаних з позивачем трудовими відносинами, у матеріалах справи відсутні; у матеріалах справи відсутні й докази направлення вказаного акту на адресу відповідача після його оформлення, що дало б можливість останньому надати свої заперечення/пояснення на викладені в акті обставини, або усунути відповідні недоліки у разі їх дійсного підтвердження;
- відсутні докази звернення позивача до відповідача з претензією про порушення роботи зарядних пристроїв для електромобілів; матеріали справи також не містять і належних доказів, що можуть підтвердити факт відключення цих пристроїв саме відповідачем чи іншими особами на його замовлення;
- з наданого відповідачем висновку комп'ютерно-технічної експертизи № 576/10/2020 від 19.10.2020 вбачається, що позивач на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» (https://www.facebook.com/ionity.ua/) 06.05.2020 розмістив оголошення про відключення зарядних станцій в мережі «Autoenterprise», що за висновком суду першої інстанції, свідчить про обізнаність позивача із вказаними обставинами до складання відповідного акта та підтверджує суперечливість доводів останнього про відключення зарядного пристрою для електромобілів саме відповідачем.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення штрафу, передбаченого умовами договору сторін у розмірі 21 000 грн. з підстав неналежного виконання умов договору відповідачем.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач, уповноваживши Пальшина Ю.І. на підставі довіреності від 05.07.2019 року на укладення договорів від імені відповідача, прийняв на себе зобов'язання, встановлені вищенаведеним Договором; відповідачем факт наявності між сторонами договірних відносин не заперечується, в той же час і не доводиться жодними доказами наявність договірних відносин на підставі іншого за змістом Договору.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідачем не надано доказів відмови від Договору від 03.09.2019 року, визнання його недійсним чи вчинення інших дій, які б свідчили про невизнання відповідачем цієї угоди.
А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність обставини укладення між сторонами Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 03.09.2019 року та акту приймання-передачі та підписання наведених документів уповноваженими представниками сторін.
При цьому, заперечення відповідача, викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу про неможливість укладення між сторонами договору 03.09.2019 з посиланням на укладення ПП «Автоентерпрайз» та ТОВ «Інтергеоком» 18.02.2019 договору суборенди № 18/02/2020-2 для розміщення електрозарядних станцій, не підлягають оцінці в суді апеляційної інстанції, оскільки такі документи та доводи не були предметом розгляду в суді першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення у даній справі.
Відповідачем належно не доведено, що вказаний договір суборенди має відношення до обладнання позивача, яке розміщувалось згідно договору від 03.09.2019, на підставі якого судом розглянуто спір у даній справі, а згідно з частиною 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Отже, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
За змістом частини 3 статті 269 ГПК України скаржник має належним чином обґрунтувати існування виняткового випадку, за умов наявності якого вважатиметься доведеною об'єктивна неможливість подання учасником справи доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від такого учасника справи.
У порушення вимог частини 3 статті 269 ГПК України відповідач не надав до суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження неможливості подання до суду першої інстанції договору суборенди від 18.02.2020 та акту приймання-передачі до нього, з причин, що об'єктивно не залежали від заявника.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 ЦК України).
Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За умовами статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Умовами п. п. 2.1.6, 2.1.7, 2.1.11 договору сторони визначили, що відповідач зобов'язався забезпечити підключення обладнання до електричної мережі та безперебійне електричне живлення обладнання замовника; у будь-яких без виключень випадках отримувати письмовий дозвіл замовника на відключення обладнання від електричної мережі.
09.09.2020, на виконання наказу директора ТОВ «Іоніті» від 06.04.2020, з метою здійснення моніторингу технічного стану та працездатності обладнання ТОВ «Іоніті», директор ТОВ «Іоніті» ОСОБА_1 та монтажник електричного устаткування ОСОБА_2 провели технічне обстеження обладнання, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Лугова 13: зарядний пристрій постійного струму для зарядження електромобілів (DС): «БРСМ на Луговій» та встановили факт неможливості використання вказаного зарядного пристрою постійного струму для зарядження електромобілів (DС), у зв'язку з відключенням, про що склали відповідний акт.
Також позивач до матеріалів справи надав нотаріально завірену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Агарковою А.М. заяву свідка ОСОБА_1 (директора ТОВ «Іоніті») від 27.11.2020, зареєстровану в реєстрі за №2659, у якій свідок повідомив, що 09.09.2020 за допомогою облікової програми Ecofactor, призначеної для дистанційного управління зарядними пристроями для заряджання електромобілів було виявлено відключення обладнання ТОВ «Іоніті», розміщеного за адресою м. Київ, вул. Лугова 13 на підставі договору від 03.09.2019;
отримавши такі відомості він та монтажник електричного устаткування ОСОБА_2 виїхали для огляду обладнання та виявлення причин його відключення;
внаслідок зовнішнього огляду зарядного пристрою було виявлено те, що на його екрані відсутні відомості про облік зареєстрованого пристрою в білінговій системі Ecofactor і наявні відомості про облік зарядного пристрою в білінговій системі AUTOENTERPRISE,
зазначене свідчить про заміну модему зарядного пристрою: функціональної складової зарядного пристрою, призначеного для зв'язку з системою обліку зарядного пристрою, його моніторингу та керування.
26.11.2020 свідок та монтажник електричного устаткування здійснили повторне обстеження обладнання, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Лугова 13 та обстеженням виявили відсутність модему ТОВ «Іоніті» та наявність стороннього модему, який не належить ТОВ «Іоніті» і походження якого ТОВ «Іоніті» не відоме.
У заяві свідок повідомив, що не надавав жодним особам вказівок щодо відключення від електричної мережі обладнання, розміщеного за адресою: м. м. Київ, вул. Лугова 13, не надавав дозволу щодо заміни модему обладнання ТОВ «Іоніті».
Оцінивши надану позивачем до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_1 від 27.11.2020, суд апеляційної інстанції встановив, що остання фіксує обізнаність директора ТОВ «Іоніті» ОСОБА_1 про зміст закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та відповідає вимогам ст. 88 ГПК України.
Відтак вказана заява свідка приймається судом до уваги як доказ у справі, який, у сукупності із наданим позивачем актом обстеження від 09.09.2020, підтверджує факт порушення відповідачем умов укладеного договору.
При цьому позивач зазначає, що не надавав відповідачу згоду на відключення обладнання та розраховував на безперебійну можливість використання обладнання у своїй господарській діяльності.
Оцінюючи подані відповідачем експертний висновок від 20.10.2020 № 304/2020-ЕВ за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет; висновок № 576/10/2020 від 19.10.2020 комп'ютерно-технічної експертизи інформації, оприлюдненої у глобальній комп'ютерній мережі Інтернет, за заявою ПП «Автоентерпрайз» апеляційний господарський суд враховує, що оголошення із соціальної мережі, які були об'єктом дослідження, не можуть беззаперечно підтвердити особу, з вини якої зарядні пристрої не можуть бути використані та, відповідно, не свідчать про невиконання договору однією зі сторін, а отже такі оголошення не мають значення для вирішення даного спору та не впливають на господарські відносини сторін, що виникли на підставі Договору.
Наведені повідомлення не вказують на відключення зарядних пристроїв позивача від електричної мережі, а тим більше не свідчать про самостійне відключення їх позивачем, у зв'язку з чим посилання відповідача на такі повідомлення, не є належним доказом у даній справі.
В пункті 2.1. договору сторонами погоджено обов'язки виконавця, зокрема: отримувати письмову згоду замовника на розміщення на об'єктах, на яких розміщується обладнання, власного та/або орендованого майна, у тому числі з метою проведення гарантійного та іншого ремонту обладнання (п. 2.1.4); забезпечити відсутність розміщеного без письмової згоди замовника майна інших осіб на об'єктах, на яких розміщується обладнання (п. 2.1.5); забезпечити підключення обладнання до електричної мережі (п. 2.1.6); забезпечити охорону обладнання від викрадення, пошкодження, знищення (п. 2.1.8); не переміщувати та не демонтувати обладнання з місця розміщення обладнання (п. 2.1.10); у будь-яких без виключень випадках отримувати письмовий дозвіл замовника на відключення обладнання від електричної мережі (п. 2.1.11).
Таким чином, на відповідача покладений обов'язок забезпечення певних обставин, (забезпечення відсутності майна інших осіб на об'єктах, на яких розміщується обладнання позивача; підключення обладнання до електричної мережі; охорони обладнання від викрадення, пошкодження, знищення), передбачає вжиття відповідачем всіх необхідних і можливих заходів для настання та існування таких обставин. Тобто, відповідач зобов'язаний був здійснювати контроль за функціонуванням обладнання позивача і його захист від обставин, що зумовлюють неможливість використання обладнання у господарській діяльності ТОВ «Іоніті».
Водночас, для встановлення порушення обов'язку відповідача (виконавця), достатньо встановити факт ненастання або припинення існуючих відповідних обставин, зокрема, порушення обов'язку забезпечити підключення обладнання позивача (замовника) до електричної мережі, яке настає у будь якому випадку відключення такого обладнання від електричної мережі, незважаючи від того, за яких обставин чи якими особами було відключено обладнання.
Отже, актом обстеження обладнання від 09.09.2020 було встановлено відключення обладнання, що у свою чергу унеможливило його використання, тобто, відповідачем порушено обумовлені договором, а саме п.2.1 зобов'язання, зокрема, допущено порушене зобов'язання із забезпечення безперебійного електричного живлення обладнання замовника та отримання письмового дозволу замовника на відключення обладнання від електричної мережі.
Щодо доводів відповідача про те, що акт обстеження обладнання від 09.09.2020 був складений у відсутності його представника, суд зазначає, що умовами договору не встановлено обов'язку складання актів обстеження обладнання виключно за участю відповідача, як і обов'язку надсилання позивачем такого акту відповідачу, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції про неналежність зазначеного акту як доказу підтверджуючого порушення договору відповідачем, визнаються необґрунтованими.
Водночас, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі, і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, а тому відсутність звернення позивача до відповідача із претензіями щодо неналежного виконання умов Договору на підставі пункту 5.6. останнього не позбавляє позивача права на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Відповідачем доказів, які би свідчили про належне виконання умов договору не надано, як і не надано доказів про вжиття необхідних заходів для недопущення порушень, факту щодо відключення обладнання позивача, відповідачем спростовано не було.
Пунктом 5.4 договору сторонами погоджено, що у випадку будь-якого порушення виконавцем умов даного Договору, що призвело до неможливості використання замовником для ведення своєї господарської діяльності обладнання або окремих зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в Акті (Актах) приймання-передачі до цього Договору, (у тому числі, але не виключно, внаслідок припинення постачання електроенергії, пошкодження обладнання, створення перешкод для вільного доступу користувачів замовника до обладнання, неможливості підключення обладнання до операційної та облікової системи замовника, відключення обладнання від електричної мережі), за кожен день, впродовж якого існувала така неможливість використання, виконавець сплачує замовнику штраф, за формулою наведеною у договорі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наявні підставі для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу за порушення відповідачем умов договору.
Розрахунок штрафних санкцій за порушення відповідачем умов договору відповідає умовам договору, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача штраф в розмірі 21 000 грн. з розрахунку P = (1*1500+0*150)*7, де: Р - сума штрафу у гривнях; 1*1500 - сума штрафу за один день неможливості використання зарядних пристроїв постійного струму; 0*150 - сума штрафу за один день неможливості використання одного зарядного пристрою змінного струму, враховуючи, що за договором не передавались зарядні пристрої змінного струму; 14 - кількість днів неможливості використання обладнання.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду та прийняття нового про задоволення позову щодо стягнення штрафу у відповідності з визначеними умовами договору.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі має бути скасоване з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іоніті» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/14767/20 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/14767/20 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
4. Стягнути з Приватного підприємства «Автоентерпрайз» (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 271 А, офіс 2; код ЄДРПОУ 40119580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іоніті» (01133, м. Київ, вул. Євгенія Коновальця, буд. 36 Д, офіс 6; код ЄДРПОУ 42153109) 21 000 грн. заборгованості зі сплати штрафних санкцій, 2 102,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 3 153,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.
6. Матеріали справи №910/14839/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко