вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" грудня 2021 р. Справа№ 910/19228/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
Мальченко А.О.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
За участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання,
розглянувши апеляційну скаргу
Міністерства економіки України
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 (повний текст рішення складено 19.07.2021)
у справі № 910/19228/20 (суддя Літвінова М.Є.)
За позовом Вінницької міської ради
до Міністерства економіки України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Вінницький завод "Маяк"
про зобов'язання вчинити дії, -
У 2020 році Вінницька міська рада звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства економіки України про зобов'язання вчинити дії, а саме:
- передати гуртожиток, розміщений по вул. Василя Порика в буд. 43 у м. Вінниці, площею 5 658, 2 кв. м. до комунальної власності Вінницької міської територіальної громади в особі Вінницької міської ради (із урахуванням заяв про зміну предмету позову від 09.03.2021 року та від 30.03.2020 року).
В обґрунтування позову позивач вказує, що Міністерство не передало до комунальної власності Вінницької міської об'єднаної територіальної громади гуртожиток, натомість запросило надання документів, перелік яких не передбачений ні Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», ні Положенням про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.1998 року №1482. Відтак, з метою реалізації конституційного права мешканців гуртожитку на житло, посилаючись на приписи Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", останній звернувся до суду із даним позовом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 року позовні вимоги задоволено повністю. Зобов'язано Міністерство економіки України передати гуртожиток розміщений по вулиці Василя Порика в буд. 43 у м. Вінниці, площею 5658, 2 кв.м до комунальної власності Вінницької міської територіальної громади в особі Вінницької міської ради. Присуджено до стягнення з Міністерства економіки України на користь Вінницької міської ради судовий збір у розмірі 5 832 грн. 50 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що покладений на відповідача Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" обов'язок щодо передачі гуртожитку по вул. Василя Порика, буд. 43 у м. Вінниця до комунальної власності Вінницької міської об'єднаної територіальної громади в особі Вінницької міської ради станом на день ухвалення даного рішення відповідачем не здійснено відповідних дій щодо вирішення даного питання, місцевий господарський суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для задоволення вимог позову Вінницької міської ради.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Міністерство економіки України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам чинного законодавства. Зокрема Мінекономіки не відмовляло Вінницькій міській раді у погодженні передачі гуртожитку, а лише запропонувало надати необхідні документи, для отримання належної процедури передбаченої Методичними рекомендаціями щодо розроблення техніко-економічного обґрунтування забезпечення ефективного використання об'єктів права державної та комунальної власності.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 8 748 грн. 75 коп. та подання до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.
10.09.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Міністерства економіки України надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 року з доказами сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.
24.09.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Міністерства економіки України надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 року з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства економіки України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 року, розгляд справи призначено на 27.10.2021 року.
11.10.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Вінницької міської ради, позивача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Також, 11.10.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Вінницької міської ради, позивача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 року клопотання Вінницької міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" задоволено.
Судове засідання, призначене на 27.10.2021 року не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному з 26.10.2021 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 року розгляд справи призначено на 01.12.2021 року.
В судовому засіданні 01.12.2021 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу, представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника третьої особи.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Гуртожиток, який розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Порика, буд. 43 перебуває на балансі Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод Маяк", який не увійшов до статутного капіталу Товариства у процесі корпоратизації та належить до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - відповідач).
Рішенням Вінницької міської ради № 2205 від 28.02.2020 року вирішено надати згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності Вінницької міської об'єднаної територіальної громади гуртожитків, згідно з додатком до цього рішення. Вінницька міська рада зобов'язується використовувати зазначене майно за цільовим призначенням. (а.с. 11-12).
Відповідно до Додатку до рішення № 2205 від 28.02.2020 року до переліку об'єктів, що безоплатно передаються до комунальної власності Вінницької міської об'єднаної територіальної громади з поміж іншого належить гуртожиток, що розташований по вул. Василя Порика, в буд. 43 у м. Вінниці. (а.с. 13).
Пунктом 2 рішення № 2205 від 28.02.2020 року вирішено Департаменту комунального майна міської ради в десятиденний строк із дня прийняття цього рішення направити звернення (поштове відправлення рекомендоване з повідомленням) до власників гуртожитків, визначених у додатку до цього рішення, щодо надання їхньої згоди на передачу таких гуртожитків до комунальної власності Вінницької міської об'єднаної територіальної громади на безоплатній основі. У разі наявності згоди, у десятиденний строк з дня отримання відповіді надіслати на адресу органу, уповноваженого управляти державним майном/органу, якому передано в користування державне майно та/або власникам, що володіють майном інших форм власності лист щодо здійснення передачі гуртожитків до комунальної власності Вінницької міської об'єднаної територіальної громади на безоплатній основі.
Департаменту правової політики та якості у разі відмови або невжиття заходів щодо передачі, у місячний термін з моменту настання вказаних подій, звернутись з відповідним позовом до органу, уповноваженого управляти державним майном/органу, якому передано в користування державне майно та/або власникам, що володіють майном інших форм власності про передачу таких гуртожитків до комунальної власності Вінницької міської об'єднаної територіальної громади за рішенням суду (п. 3 рішення № 2205 від 28.02.2020).
В разі задоволення позову про передачу гуртожитків, визначених у додатку до цього рішення, до комунальної власності Вінницької міської об'єднаної територіальної громади на безоплатній основі, виконавчому комітету міської ради здійснити організаційно-правові заходи щодо виконання рішення суду та прийняття такого майна до комунальної власності Вінницької міської об'єднаної територіальної громади (п. 4 рішення № 2205 від 28.02.2020).
На виконання п. 2 вказаного рішення, 12.03.2020 року позивач звернувся з листом № 01-00-013-13543 до Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "Маяк" з пропозицією про передачу гуртожитку, який розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Порика, буд. 43 до комунальної власності з подальшою можливістю його мешканцями реалізувати право на житло. (а.с. 14-15).
Також, 12.03.2020 року позивач звернувся з листом № 01-00-013-13542 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях в якому просив передати гуртожиток, який розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Порика, буд. 43 до комунальної власності з подальшою можливістю його мешканцями реалізувати право на житло. (а.с. 16-17).
30.03.2020 року на адресу позивача надійшла відповідь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях № 05-2.2/948 в якій зазначено, що в управлінні регіонального відділення не перебуває державне майно - гуртожиток за адресою м. Вінниця, вул. Порика, буд. 43, яке під час корпоратизації державного підприємства Вінницький завод "Маяк" не увійшло до статутного капіталу ВАТ "Маяк". Також повідомлено, що регіональне відділення не є суб'єктом управління об'єктів державної власності, які перебувають на балансі ВАТ "Маяк". В листі повідомлено, що суб'єктом управління державного майна, яке перебувало на балансі ВАТ "Маяк" було Міністерство машинобудування, військово промислового комплексу і конверсії України, яке було ліквідовано, а його повноваження були передані Міністерству економіки України. (а.с. 18).
В подальшому, 07.04.2020 року позивач звернувся з листом № 01-00-002-17975 до Міністерства розвитку, економіки, торгівлі та сільського господарства України з проханням передати гуртожиток, який розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Порика, буд. 43 до комунальної власності з подальшою можливістю його мешканцями реалізувати право на житло. (а.с. 19-20).
Листом № 3213-06/29265-06 від 07.05.2020 року Міністерство розвитку, економіки, торгівлі та сільського господарства України повідомило, що у сфері управління Мінекономіки знаходиться гуртожиток по вул. Василя Порика, буд. 43 у м. Вінниці, який перебуває на балансі ПрАТ "Вінницький завод "Маяк" та запропоновано Вінницькій міській раді разом з ПрАТ "Вінницький завод "Маяк" опрацювати питання щодо передачі гуртожитку по вул. Василя Порика, буд. 43 у м. Вінниці у власність Вінницької міської об'єднаної територіальної громади та надати Мінекономіки пропозиції разом з матеріалами визначеними Законом для погодження зазначеної передачі. Міністерство з посиланням на Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»:
- технічну документацію на гуртожиток;
- копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єктів, права на які підлягають державній реєстрації;
- техніко-економічне обґрунтування (оформлене відповідно до Методичних рекомендацій щодо розроблення технічко-економічного обґрунтування забезпечення ефективного використання об'єктів права державної та комунальної власності, що пропонується до передачі, затверджених наказом Мінекономрозвитку від 27.12.2013 року №1591). (а.с. 21-22).
Також до матеріалів позовної заяви позивачем додано Акт державної прийомки будівлі на 9 аркушах, довідку про балансову вартість гуртожитку, який рахується на балансі Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "Маяк". (а.с. 25-32).
Отже, спір у даній справі виник на думку позивача у зв'язку з тим, що Міністерство не передало до комунальної власності Вінницької міської об'єднаної територіальної громади гуртожиток, а тому позивач, з метою реалізації конституційного права мешканців гуртожитку на житло, посилаючись на приписи Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" звернувся з даним позовом.
Колегія суддів зазначає, що спір у справі стосується передачі у комунальну власність приміщень гуртожитку, суб'єктом управління, якого є відповідач.
Правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону, регулює Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" дія цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.
За змістом частин 3, 4 статті 1 вказаного Закону, сфера його дії поширюється на гуртожитки, які є об'єктами права державної та комунальної власності, за винятком гуртожитків, що перебувають у віданні чи в оперативному управлінні окремих відомств (казенних установ). Разом із цим, дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 01.12.1991) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організації, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).
У розумінні наведених положень всі гуртожитки, які є об'єктами права державної та комунальної власності, мають бути передані у власність територіальних громад, за винятком тих, які перебувають у віданні чи в оперативному управлінні окремих відомств (казенних установ), та які побудовані або придбані за радянських часів (до 01.12.1991) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти.
Відповідно до пунктів 1 - 3 частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням такого підходу, що всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад; передача гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону здійснюється в порядку та строки, передбачені Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад, затвердженою законом; передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону.
Під час вирішення справи в суді першої інстанції, місцевим господарським судом було встановлено, що Вінницька міська рада зверталась із листами від 12.03.2020 року та від 07.04.2020 року до Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "Маяк", Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, Міністерства розвитку, економіки, торгівлі та сільського господарства України щодо можливості передачі гуртожитку, який розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Порика, буд. 43 до комунальної власності та який перебуває на балансі Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод Маяк", що не увійшов до статутного капіталу Товариства у процесі корпоратизації та належить до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
Окрім цього в матеріалах справи наявне вішення Вінницької міської ради № 2205 від 28.02.2020 року "Про надання згоди на безоплатне прийняття до комунальної власності Вінницької міської об'єднаної територіальної громади гуртожитків", положення якого передбачають безоплатне прийняття до комунальної власності Вінницької міської об'єднаної територіальної громади гуртожитку відповідно до Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".
В той же час, як зазначає відповідач та вбачається з листа від 07.05.2020 року № 3213-06/29265-06 Міністерство розвитку, економіки, торгівлі та сільського господарства України повідомило, що у сфері управління Мінекономіки знаходиться гуртожиток по вул. Василя Порика, буд. 43 у м. Вінниці, який перебуває на балансі ПрАТ "Вінницький завод "Маяк", однак для погодження передачі гуртожитку ініціатору необхідно надати до Мінекономіки такі документи: технічну документацію на гуртожиток, копію витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об'єктів, права на які підлягають державній реєстрації; техніко - економічне обґрунтування.
При цьому, Приватне акціонерне товариство "Вінницький завод "Маяк" не заперечує щодо передачі гуртожитку по вул. Василя Порика, буд. 43 у м. Вінниця у комунальну власність Вінницької міської об'єднаної територіальної громади, що вбачається з листа від 18.06.2020 року № 71/510.
Колегія суддів звертає увагу, що у відповідності з вимогами Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням таких підходів, зокрема:
1) всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад;
5) рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, якому передано в користування державне майно, або суд;
Статтею 4-1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" визначено особливості передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури, яка здійснюється у порядку, встановленому цим Законом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Ініціатива щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, на балансі яких перебувають ці об'єкти, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації). (частина 2 статті 4-1)
Рішення щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад. (частина 3 статті 4-1)
Тобто чинним законодавством встановлено, що ініціатором передачі гуртожитку може виступати орган місцевого самоврядування (ст. 3 Закону), однак остаточне рішення щодо передачі гуртожику приймає орган, уповноважений управляти державним майном, в даному випадку відповідач (частина 3 статті 4-1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", підпункт 5 пункту 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків").
Відповідно до порядку прийняття рішень про передачу об'єктів права державної власності у комунальну власність, регламентованого статтею 4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" до пропозиції щодо передачі нерухомого майна додаються, зокрема:
- техніко-економічне обґрунтування забезпечення ефективного використання цього майна за цільовим призначенням з визначенням обсягів та джерел фінансування видатків на його утримання, добудову, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний та поточний ремонт;
- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єктів, права на які підлягають державній реєстрації.
Крім цього, колегія суддів також звертає увагу, що Положенням про порядок передачі комунальної власності державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ та організацій затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 року №891 (далі - Положення) встановлено, що така передача провадиться комісією з питань приймання відомчого
житлового фонду в комунальну власність, яка утворюється Київською
та Севастопольською міськими державними адміністраціями або
виконкомами відповідної Ради. Передача відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться разом з відповідною технічною документацією на будинок (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж та інші), а також документами, що встановлюють право на нього.
Колегія суддів відхиляє заперечення позивача щодо не застосування вказаного Положення, як такого дія якого не розповсюджується на дані правовідносини, оскільки в абзаці другому пункту 1 Положення встановлено, що передача в комунальну власність відомчого житлового фонду в
інших випадках здійснюється в такому ж порядку з дотриманням вимог
Законів України "Про передачу об'єктів права державної та
комунальної власності" ( 147/98-ВР ), "Про місцеве самоврядування
в Україні" ( 280/97-ВР ) та інших законодавчих актів.
З метою забезпечення єдиних підходів під час передачі державного та комунального майна, що здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.98 № 1482 "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
27.12.2013 № 1591 затверджено Методичні рекомендації щодо підготування техніко-економічного обґрунтування забезпечення ефективного використання об'єктів права державної та комунальної власності, що пропонуються до передачі (далі - Методичні рекомендації).
Під час передачі об'єктів права державної чи комунальної власності її ініціатор розробляє бізнес-план або техніко-економічне обґрунтування. (п.4 Методичних рекомендацій).
Відповідно до п. 7 Методичних рекомендацій техніко-економічне обґрунтування під час передачі нерухомого майна та об'єктів соціальної інфраструктури складається з таких розділів:
7.1. Загальна характеристика об'єкта передачі:
зазначають місцезнаходження, загальну площу, відомості про балансоутримувача, найменування органу, який здійснює управління зазначеним майном.
7.2. Обґрунтування доцільності здійснення зазначеної передачі:
обґрунтовують необхідність здійснення та прогноз очікуваних результатів передачі;
визначають шляхи та заходи щодо підвищення ефективності використання об'єкта передачі після її здійснення (із визначенням етапів та термінів їх реалізації);
визначають обсяги та джерела фінансування витрат для подальшого утримання та використання об'єкта передачі;
надають розрахунки потреб у додаткових площах відповідно до державних будівельних норм України, затверджених Міністерством регіонального розвитку і будівництва (для закладів освіти також з урахуванням державних санітарних норм та правил, затверджених Міністерством охорони здоров'я для відповідного рівня акредитації закладу);
надають інформацію про відповідність функціонального призначення об'єкта передачі завданням, покладеним на орган, якому пропонується передати відповідний об'єкт, з посиланням на нормативно-правовий акт.
До техніко-економічного обґрунтування додають копії правовстановлюючих документів на нерухоме майно та земельну ділянку, на якій розташований об'єкт передачі, зокрема витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єктів, права на які підлягають державній реєстрації, та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.(п.8 Методичних рекомендацій)
Колегія суддів вважає, що хоча вищевказані Методичні рекомендації мають рекомендаційний, роз'яснювальний та інформаційний характер, позивач не був позбавлений права використовувати вказані рекомендації та усвідомлювати необхідність подання до пропозиції, під час ініціювання передачі до комунальній власності гуртожитку, документів визначених Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".
Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом під час прийняття оскаржуваного рішення помилково зроблено висновок, що відповідачем не виконано імперативні нормі Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" щодо передачі відповідного гуртожитку до комунальної власності Вінницької міської об'єднаної територіальної громади в особі Вінницької міської ради. Оскільки вищенаведеними нормами закону, що регламентують порядок передачі гуртожитків з державної до комунальної власності, встановлено що така передача здійснюється виключно за рішенням органа, уповноваженого управляти державним майном за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад. Однак листом Мінекономіки від 07.05.2020 №3213-06/29265-06 викладена пропозиція надати ряд документів у відповідності з нормами чинного законодавств та жодним чином даний лист не може вважатись відмовою в розумінні ст. 19 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".
Поряд з цим, стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, з урахування положень статті 4 ГПК України, наведені приписи чинного законодавства визначають об'єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду, яку викладено в пункті 13 постанови від 14.08.2018 у справі 908/2212/17 та в пункті 7.1 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/1570/18.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (частина 4 статті 11 ЦК України).
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).
Отже, вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи наявне у позивача права або законний інтерес; якщо так, то чи відбулося його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові належить відмовити.
Звідси, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тому на позивача покладено обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Водночас, для з'ясування, чи відбулось порушення прав позивача, зокрема, і прав на гуртожиток, чи призведе задоволення позову до відновлення відповідних прав позивача, колегія суддів звертається до змісту рішення Вінницької міської ради № 2205 від 28.02.2020 року, правової природи та матеріально-правових наслідків його ухвалення.
Діяльність органів місцевого самоврядування регламентована, зокрема, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", за положеннями якого ухвалення органом місцевого самоврядування рішення є формою його діяльності у межах реалізації визначеної законом компетенції цього органу.
При цьому рішення органу місцевого самоврядування може бути індивідуально-правовий актом, прийнятим як результат правозастосування, що адресоване конкретним особам, тобто є формально обов'язковим для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.
При цьому, на відміну від нормативно-правового акту акт застосування норм права (акт індивідуальної дії) містить індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права, адресується конкретним суб'єктам (суб'єкту) і створює права та/чи обов'язки лише для цих суб'єктів (суб'єкта), регулює конкретну життєву ситуацію, дія індивідуального акта застосування норм права закінчується у зв'язку з припиненням існування конкретних правовідносин.
У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.05.2020 у справі № 580/2623/19.
Ухвалюючи вищеозначене рішення позивач керувався положеннями, Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до пункту 51 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції органу місцевого самоврядування належить надання ним згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що дане рішення є волевиявленням позивача як органом місцевого самоврядування на надання згоди щодо прийняття гуртожитку суб'єктом комунальної власності, направлено своєю дією та адресується департаментам міської ради, оскільки містить індивідуально-конкретні приписи лише для них, і не створює права та/чи обов'язки для відповідача. Тобто зазначене рішення не є рішенням про права та обов'язки третіх осіб стосовно гуртожитку, зокрема і про права та обов'язки відповідача, оскільки рішення органу місцевого самоврядування про згоду на прийняття об'єктів з державної у комунальну власність, як один із складових елементів визначеної законом процедури передачі гуртожитків - переходу об'єктів права державної власності у комунальну, між тим не є самостійною та достатньою підставою для передачі гуртожитку позивачу як суб'єкту комунальної власність, а тому своїм існуванням та дією не створює припис або примус для відповідача, не породжує права власності на гуртожиток.
Відповідно до ст. 25-1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" спори, пов'язані з порушенням майнових прав територіальних громад та власників гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, незалежно від форми власності розглядаються та вирішуються в судовому порядку, якому може передувати (за згодою сторін) досудовий (договірний) розгляд, що здійснюється відповідно до законодавства.
Одночасно, колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на п.19 статті 18 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", яким органу місцевого самоврядування надано право звертатися до суду з позовом про примусову передачу гуртожитків у належному стані у власність територіальної громади відповідно до цього Закону у разі відмови власника гуртожитку добровільно здійснити передачу гуртожитку згідно з пунктом 3 частини третьої статті 14 цього Закону. Оскільки дана норма розповсюджується виключно на правовідносини щодо передачі гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств та щодо передачі на компенсаційній основі. (пункт 3 частини третьої статті 14 цього Закону).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів належними доказами факт порушення відповідачем його прав (невизнання, оспорювання), у зв'язку із чим позовні вимоги у цій справі не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2021 року у справі №910/19228/20 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у зволенні позову в повному обсязі.
Враховуючи вимоги, викладені в апеляційних скаргах, скарга Міністерства економіки України підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Міністерства економіки України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 року у справі №910/19228/20 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 року у справі № 910/19228/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким:
« 1. У задоволенні позовних вимог відмовити повістю.»
3. Стягнути з Вінницької міської ради (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 59; ідентифікаційний код 25512617) на користь Міністерства економіки України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2; ідентифікаційний код 37508596) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 8 748 (вісім тисяч сімсот сорок вісім тисяч) 75 коп.
4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.
5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19228/20.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 02.12.2021 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді М.Г. Чорногуз
А.О. Мальченко