вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" грудня 2021 р. Справа№ 910/6147/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Шапрана В.В.
Андрієнка В.В.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангруп"
на рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2021 р. (повне рішення складено 15.06.2021 р.)
у справі № 910/6147/21 (суддя - Грєхова О.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «Аванпост-прим»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланіта ЛТД»
про стягнення заборгованості в розмірі 184775,44 грн
У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Видавничий будинок "Аванпост-прим" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангруп" про стягнення заборгованості за виготовлену поліграфічну продукцію в розмірі 184775,44 грн, з яких: 144854,16 грн основного боргу, 8985,55 грн інфляційних втрат, 5082,55 грн 3% річних та 25853,18 грн пені.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.06.2021 р. у справі № 910/6147/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий будинок "Аванпост-прим" задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 144854,16 грн, 3% річних у розмірі 868,80 грн, інфляційні втрати у розмірі 1883,10 грн; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангруп" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
У поданій апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували фактичне передання товару, тому у відповідача відсутній обов'язок з оплати такого товару.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 р. апеляційну скаргу у справі № 910/6147/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 р. апеляційну скаргу у справі № 910/6147/21 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3250/21 від 02.08.2021 р. у зв'язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6147/21.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 р. апеляційну скаргу у справі № 910/6147/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/6147/21 та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України.
На електронну адресу суду 09.08.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангруп" надійшло клопотання про розгляд справи за участю відповідача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 р. було відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангруп" про розгляд справи № 910/6147/21 з проведенням судового засідання та з викликом сторін.
30.08.2021 р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просило суд залишити рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2021 р. у справі № 910/6147/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З 16.08.2021 р. по 17.09.2021 р. головуючий суддя Буравльов С.І. перебував у щорічній черговій відпустці.
08.10.2021 р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про зміну назви відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангруп" на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ланіта ЛТД».
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за кодом 41598366 зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Ланіта ЛТД», відтак клопотання позивача про зміну назви відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангруп" на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ланіта ЛТД» підлягає задоволенню.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/6194/21 від 01.12.2021 р. у зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6147/21.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 р. апеляційну скаргу у справі № 910/6147/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 02.12.2021 р. справу № 910/6147/21 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничий будинок "Аванпост-прим" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авангруп" (далі - замовник) була досягнута домовленість про надання позивачем поліграфічних послуг.
За період з 01.04.2019 р. по 30.01.2020 р. позивачем було виготовлено, а відповідачем прийнято поліграфічну продукцію на загальну суму 144854,16 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме:
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000568 від 12.04.2019 р. на суму 2700,00 грн;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-001124 від 23.07.2019 р. на суму 10000,80 грн;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-001150 від 26.07.2019 р. на суму 2436,00 грн;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-001151 від 29.07.2019 р. на суму 4608,00 грн;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-001438 від 17.09.2019 р. на суму 6576,00 грн;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-001777 від 13.11.2019 р. на суму 21084,00 грн;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-001832 від 19.11.2019 р. на суму 27000,00 грн;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-001851 від 25.11.2019 р. на суму 7920,00 грн;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-002043 від 13.12.2019 р. на суму 37200,00 грн;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-002126 від 23.12.2019 р. на суму 19824,00 грн;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000033 від 10.01.2020 р. на суму 20013,60 грн;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000123 від 30.01.2020 р. на суму 27900,00 грн;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 0000122 від 30.01.2020 р. на суму 22008,00 грн.
Вказані акти були підписані обома сторонами без зауважень та скріплені їх печатками.
Також, як вбачається з матеріалів справи, за результатами надання послуг відповідачу та підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), позивачем було складено та зареєстровано податкові накладні № 186 від 30.01.2020 р., № 161 від 17.09.2019 р., № 98 від 12.04.2019 р., № 169 від 23.07.2019 р., № 205 від 26.07.2019 р., № 220 від 29.07.2019 р., № 118 від 13.11.2019 р., № 213 від 19.11.2019 р., № 251 від 25.11.2019 р., № 161 від 13.12.2019 р., № 282 від 23.12.2019 р., № 42 від 10.01.2020 р. та № 187 від 30.01.2020 р., реєстрація яких підтверджується квитанціями.
Однак, відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань оплату отриманих послуг не здійснив.
29.11.2020 р. позивач звернувся до відповідача із листом № 349 з вимогою у семиденний строк оплатити заборгованість у розмірі 144854,16 грн.
Відповіді на вказану претензію відповідач не надав, грошові кошти у розмірі 144854,16 грн не сплатив.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не зважаючи на надані поліграфічні послуги, не здійснив їх оплату, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 144854,16 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Як передбачено ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Як передбачено ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
За ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Оскільки між сторонами було укладено договір у спрощений спосіб, тому за умовами ст. 530 ЦК України позивач має право вимагати його оплати у будь-який час.
Як було встановлено вище, позивач звертався до відповідача 29.11.2020 р. із листом-вимогою № 349, у якій просив у семиденний строк оплатити заборгованість, яка отримана відповідачем 12.12.2020 р., відтак відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунки з позивачем за отримані послуги у семиденний строк з дня отримання такої претензії та розрахуватись з позивачем за отримані послуги, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, до 21.12.2020 р.
Однак відповідач оплату товару не здійснив, грошові кошти у розмірі 144854,16 грн позивачу не сплатив.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 144854,16 грн заборгованості за надані поліграфічні послуги є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
За порушення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 25853,18 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Як передбачено ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Отже за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених нормами чинного законодавства та умовами укладеного договору.
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання, як пеня та механізм її нарахування встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України та ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази узгодження сторонами нарахування штрафних санкцій, зокрема пені за порушення відповідачем строків оплати.
Таким чином, оскільки у вчиненому сторонами у спрощений спосіб правочині розмір та базу нарахування пені не визначено, пеня може бути нараховано відповідно до чинного законодавства лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.
Оскільки ні спеціальним нормативним актом, який регулює правовідносини сторін, ні умовами укладеного у спрощений спосіб договору не передбачено нарахування пені за порушення відповідачем строку оплати за поліграфічні послуги, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 25853,18 грн не підлягає задоволенню.
За неналежне виконання умов укладеного договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 5082,55 грн та інфляційні втрати у розмірі 8985,55 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановлено, що при нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат позивачем не було враховано, що відповідач повинен був розрахуватись за надані послуги у строк до 21.12.2020 р., а з 22.12.2020 р. виникло прострочення виконання грошового зобов'язання.
Колегія суддів погоджується з перерахунком, здійсненим місцевим судом, відповідно до якого задоволенню підлягають 3% річних у розмірі 868,80 грн та інфляційні втрати в розмірі 1883,10 грн.
Доводи скаржника про те, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували фактичне передання товару, тому у відповідача відсутній обов'язок з оплати такого товару, колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.
Як було встановлено вище, між позивачем та відповідачем були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) без заперечень та зауважень на загальну суму 144854,16 грн.
Так, при підписанні покупцем акту приймання-передачі, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і який відповідає вимогам, зокрема, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.
Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2021 р. у справі № 910/6147/21 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангруп» задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангруп» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2021 р. у справі № 910/6147/21 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Шапран
В.В.Андрієнко