вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" листопада 2021 р. Справа№ 910/6140/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Алданової С.О.
Мартюк А.І.
секретар судового засідання: Загрунна Л.І.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 30.11.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 14.07.2021 (повний текст складено - 22.07.2021)
у справі №910/6140/21 (суддя - Лиськов М.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
до Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГСТАЛЬ"
про стягнення 220 300, 00 грн
Публічне акціонерне товариство «Центренерго» (надалі - позивач, ПАТ «Центренерго», скаржник, бенефіціар) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Банк Інвестицій та Заощаджень» (надалі - відповідач, АТ «Банк Інвестицій та Заощаджень», гарант) про стягнення 220 300,00 грн коштів за банківськими гарантіями №17868/20-ТГ/1 від 18.09.2020 та №17868/20-ТГ/2 від 18.09.2020 (надалі - Гарантії).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно відмовлено у задоволенні платіжних вимог щодо сплати грошових коштів за Гарантіями.
Місцевим господарським судом при розгляді справи №910/6140/21 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ» (надалі - третя особа, ТОВ «ЮГСТАЛЬ», принципал).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/6140/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) на підтвердження належного представлення платіжних вимог про сплату коштів за Гарантіями.
Як зазначив місцевий господарський суд, відповідачем правомірно та у відповідності до положень ч. 1 ст. 565 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) було відмовлено позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення коштів за Гарантіями у зв'язку з відсутністю відбитку печатки бенефіціара, та у задоволенні повторних вимог через їх направлення поза межами строку дії вказаних Гарантій.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач (ПАТ «Центренерго») звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/6140/21, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відтак, оскаржуване судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вимоги по Гарантіям після первісної відмови відповідачем у їх задоволенні, слід вважати такими, що подані після усунення недоліків, а не такими, що подані повторно. Відтак, на думку скаржника, в даному випадку до спірних правовідносин за аналогією права мають застосовуватись положення ч. 3 ст. 174 ГПК України, за якими вимоги по банківським гарантіям є такими, що подані у день їх первинного подання.
Також позивач у апеляційній скарзі посилається на порушення відповідачем встановленого ч. 2 ст. 565 ЦК України строку щодо надання відповідей про відмову у задоволенні вимог по банківським гарантіям.
Окрім того, скаржником у тексті апеляційної скарги викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, із обґрунтуванням причин пропуску.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2021 апеляційну скаргу ПАТ «Центренерго» передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Пашкіної С.А.
Судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів, є судом, встановленим законом, про що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, зокрема, у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
У зв'язку з перебуванням головуючої судді Зубець Л.П. у відпустці, вирішити питання щодо подальшого руху апеляційної скарги у даній справі у законодавчо встановлений строк було неможливо.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 клопотання скаржника про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/6140/21 задоволено, поновлено пропущений процесуальний строк.
Відкрито апеляційне провадження у справі №910/6140/21 за апеляційною скаргою ПАТ «Центренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021, призначено апеляційну скаргу до розгляду у судовому засіданні на 05.10.2021.
Роз'яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.
Відповідач, скориставшись своїм правом, визначеним ст. 263 ГПК України, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Зокрема, у своєму відзиві відповідач зазначає, що останнім правомірно відмовлено у задоволенні вимог позивача по банківським гарантіям, а твердження скаржника щодо застосування до спірних правовідносин аналогії права є необґрунтованими.
04.10.2021 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване зайнятістю повноважних представників останнього у інших судових процесах у судах першої та касаційної інстанції.
У зв'язку з перебуванням суддів Мартюк А.І. та Пашкіної С.А., які входять до складу колегії суддів та не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустках, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2021 для розгляду апеляційної скарги ПАТ «Центренерго» у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя-доповідач), судді: Алданова С.О., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 прийнято справу №910/6140/21 за апеляційною скаргою ПАТ «Центренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 до провадження у вище визначеному складі колегії суддів та призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.11.2021.
У зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка входять до складу колегії суддів та не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2021 для розгляду апеляційної скарги ПАТ «Центренерго» у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя-доповідач), судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 прийнято справу №910/6140/21 за апеляційною скаргою ПАТ «Центренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 до провадження у вище визначеному складі колегії суддів.
У судове засідання 30.11.2021 з'явилися представники сторін. Третя особа у судове засідання 30.11.2021 повноважних представників не направила, заяв/клопотань до Північного апеляційного господарського суду не подавала, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представника третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
В силу приписів ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи, з огляду на що відмовляє в задоволенні усного клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Так, у судовому засіданні 30.11.2021 представник позивача надала колегії суддів пояснення, у яких доводи апеляційної скарги підтримала, просила суд задовольнити скаргу, скасувати оскаржуване рішення, прийнявши нове судове рішення про задоволення позову. Представник відповідача проти скарги позивача заперечував, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У судовому засіданні 30.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, ТОВ «ЮГСТАЛЬ» (принципалом) було направлено ПАТ «Центренерго» (бенефіціару) комерційну пропозицію щодо участі у відкритих торгах на закупівлю 44160000-9 Магістралі, трубопроводи, труби, тюбінги та супутні вироби (Труби загального призначення) по Лоту № 2 та по Лоту № 3.
Статтями 1 та 24 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено право замовника передбачити надання забезпечення виконання зобов'язань учасника, що виникли у зв'язку з поданням тендерної пропозиції, у вигляді такого забезпечення, як гарантія.
На виконання ч. 1 ст. 24 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 2 Розділу 3 Тендерної документації апарату управління ПАТ «Центренерго» «процедура закупівлі-відкриті торги» по закупівлі 44160000-9 Магістралі, трубопроводи, труби, тюбінги та супутні вироби (Труби загального призначення) ЛОТ № 2 та № 3, затвердженої рішенням Тендерного комітету ПАТ «Центренерго» (Протокол № 114-В від 03.08.2020), АТ «Банк Інвестицій та Заощаджень» (гарант) було видано Банківську гарантію № 17868/20-ТГ/1 від 18.09.2020 та Банківську гарантію №17868/20-ТГ/2 від 18.09.2020.
Вищезазначеними Гарантіями покриті можливі вимоги ПАТ «Центренерго» щодо невиконання ТОВ «ЮГСТАЛЬ» взятих на себе зобов'язань по участі у процедурі закупівлі 44160000-9 Магістралі, трубопроводи, труби, тюбінги та супутні вироби (Труби загального призначення) на загальну суму 160 400, 00 грн (Лот №2) та 59 900, 00 грн (Лот №3).
За результатами розгляду тендерних пропозицій Тендерним комітетом апарату управління ПАТ «Центренерго» (Протоколи розгляду № 114-РТП-1 від 02.11.2020 р. ЛОТ № 2 та ЛОТ № 3) ТОВ «ЮГСТАЛЬ» визначено переможцем тендеру (торгів) та прийнято рішення про оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір, яке було оприлюднене 03.11.2020 у відповідності до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про публічні закупівлі» у попередній редакції цього Закону.
За твердженням позивача, переможець торгів ТОВ «ЮГСТАЛЬ» не надав у спосіб, зазначений у тендерній документації Замовника, документи, що підтверджують відсутність підстав установлених ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі».
Протоколами засідання Тендерного комітету апарату управління ПАТ «Центренерго» № 114-СР від 17.11.2020 ЛОТ № 2 та ЛОТ № 3 відхилено тендерну пропозицію ТОВ «ЮГСТАЛЬ» та скасовано рішення про визнання переможцем торгів на закупівлю 44160000-9 Магістралі, трубопроводи, труби, тюбінги та супутні вироби (Труби загального призначення).
Строк дії Гарантій визначено з 21.09.2020 по 22.01.2021.
У відповідності до умов Гарантій, позивачем на адресу відповідача було направлено платіжні вимоги щодо сплати грошових коштів у розмірі 160 400,00 грн (банківська гарантія №17868/20-1171 від 18.09.2020 ЛОТ №2) та щодо сплати грошових коштів у розмірі у розмірі 59 900,00 грн (банківська гарантія №17868/20-ТГ/2 від 18.09.2020 ЛОТ №3) (надалі - Платіжні вимоги). Вказані Платіжні вимоги були направлені до відповідача 29.12.2020, що підтверджується оригіналами поштових накладних , описами та чеками. Згідно роздруківок з офіційного сайту ДП «Укрпошта» за трек номерами накладних № 0872001905128 та 0872001905110 Платіжні вимоги були отримані відповідачем 04.01.2021.
19.01.2021 на адресу ПАТ «Центренерго» надійшла відповідь № 05-1/01/128 відповідача по банківській гарантії №17868/20-ТГ/1 від 18.09.2020.
10.02.2021 на адресу ПАТ «Центренерго» надійшла відповідь 05-1/01/150 відповідача по банківській гарантії №17868/20-ТГ/2 від 18.09.2020.
Вищевказаними відповідями відповідачем було відмовлено ПАТ «Центренерго» в задоволенні Платіжних вимог, у зв'язку з тим, що зазначені вимоги по Гарантіям не були скріплені печаткою бенефіціара.
Також, за твердженням позивача, ним в додаток до наданих у строк встановлений чинним законодавством Платіжних вимог, були направлені Платіжні вимоги з відбитками печатки бенефіціара.
Позивач вказує, що по банківській гарантії №17868/20-ТГ/1 від 18.09.2020 ним супровідним листом усунуто недоліки платіжної вимоги та додатково надіслано платіжну вимогу з відміткою печатки бенефіціара, що підтверджується почтовим описом та накладною №0207202047525, а по банківській гарантії №17868/20-ТГ/2 від 18.09.2020 позивачем супровідним листом було усунуто недоліки платіжної вимоги та додатково надіслано платіжну вимогу з відміткою печатки бенефіціара, що підтверджується поштовим описом та накладною №0207202047517.
Відповідно до роздруківок з сайту ДП «Укрпошта» за відповідними трек номерами, супровідні листи отримані відповідачем 09.02.2021.
У той же час, відповідачем Листами № 05-1/01/1108 та № 05-1/01/1105 не були розглянути додаткові документи, подані ПАТ «Центренерго» в додатках до супровідних листів (щодо підтвердження Вимог печаткою бенефіціара) та відмовлено у задоволенні Вимог вказавши на порушення позивачем строків на пред'явлення вимог.
Таким чином, у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань за наданими ним Гарантіями, позивач звернувся до місцевого господарського суду із даним позовом.
Суд першої інстанції враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, керуючись принципами розумності та справедливості, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За положеннями ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У даній справі спір виник з приводу невиконання відповідачем зобов'язань за Гарантіями.
Згідно із ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Статтею 560 ЦК України встановлено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За умовами ч.ч. 1, 2 ст. 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.
Згідно із ст. 562 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 563 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Відповідно до ч. 2 ст. 564 ЦК України гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (ч. 1 ст. 565 ЦК України).
Враховуючи приписи ст.ст. 560, 563, 565 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначає, що обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду у складі касаційного господарського суду від 18.10.2018 у справі №910/21641/17, від 20.06.2018 у справі №904/9536/17, від 02.03.2018 у справі №910/8297/17 та від 14.11.2019 у справі №910/20326/17.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній валюті та іноземній валютах, затверджених постановою Правління Національного банку України №639 від 15.12.2004, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №41/10321 (надалі - Положення).
Відповідно до пп. 9 п. 3 Положення гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Згідно пп. 8 п. 3 Положення гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.
Базові відносини, відповідно до пп. 2 п. 3 Положення це відносини між принципалом та бенефіціаром, які виникають на підставі договору, інших правочинів, тендерної документації, законодавчих актів щодо зобов'язань принципала на користь бенефіціара, виконання яких забезпечує гарантія.
Згідно з п. 36 Положення банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.
За пунктом 37 Положення банк-гарант (резидент) сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається із матеріалів справи, в даному випадку питання щодо забезпечення тендерної пропозиції та умови повернення/неповернення забезпечення врегульовано п. 3 ч. 3 ст. 25 Закону України «Про публічні закупівлі», ч. 3 Розділу III Тендерної документації, а також безпосередньо умовами Гарантій.
Частиною 3 Розділу III Тендерної документації та п. 3 ч. 3 ст. 25 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що забезпечення тендерної пропозиції не повертається у разі ненадання переможцем процедури закупівлі у строк, визначений частиною 6 статті 17 цього Закону, документів, що підтверджують відсутність підстав, установлених ст. 17 цього Закону.
За умовами Гарантій, гарант зобов'язується протягом 5 (п'яти) банківських днів сплатити бенефіціару суму у розмірі, що не перевищує суму Гарантії, за його першою письмовою вимогою, яка має містити повідомлення, що принципал не виконав свої зобов'язання як переможця відкритих торгів, зокрема принципал, що став переможцем процедури відкритих торгів, не надав документів, визначених частиною 6 статті 17 цього Закону, документів, що підтверджують відсутність підстав, установлених ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі», у строк, визначений в частині шостій статті 17 цього Закону.
Вимога бенефіціара про сплату суми Гарантій повинна бути подана гаранту у письмовій формі і отримана останнім до закінчення строку дії Гарантії, має бути зазначено зобов'язання (Гарантійний (-і) випадок (-ки), яке порушив принципал, містити реквізити (номер рахунку та банк бенефіціара), за якими має бути перерахована сума Гарантії, а також містити підпис уповноваженої особи бенефіціара та відбиток печатки бенефіціара.
Відповідно до п. 36, п. 37, п. 38 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, Банк-гарант, отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення. Банк-гарант (резидент) сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення.
Судом апеяляційної інстанції встановлено, що Гарантією № 17868/20-ТГ/1 забезпечення тендерної пропозиції від 18.09.2020 передбачено, що Вимога бенефіціара про сплату суми Гарантії повинна бути подана гаранту у письмовій формі і отримана останнім до закінчення строку дії Гарантії, має бути зазначено зобов'язання (Гарантійний(-і) випадок(-ки), яке порушив принципал, містити реквізити (номер рахунку та банк бенефіціара), за якими має бути перерахована сума Гарантії, а також містити підпис уповноваженої особи бенефіціара та відбиток печатки бенефіціара.
Водночас, Гарантією № 17868/20-ТГ/2 забезпечення тендерної пропозиції від 18.09.2020 передбачено аналогічні твердження: Вимога бенефіціара про сплату суми Гарантії повинна бути подана гаранту у письмовій формі і отримана останнім до закінчення строку дії Гарантії, має бути зазначено зобов'язання (Гарантійний(-і) випадок(-ки), яке порушив принципал, містити реквізити (номер рахунку та банк бенефіціара), за якими має бути перерахована сума Гарантії, а також містити підпис уповноваженої особи бенефіціара та відбиток печатки бенефіціара.
Як встановлено із матеріалів справи, вимоги щодо стягнення коштів за Гарантіями надіслані позивачем 29.12.2020, тобто до закінчення строку дії цих Гарантій. Водночас, судом першої інстанції встановлено, а судом апеляційної інстанції перевірено, що означені вимоги не були скріплені печаткою позивача, що не заперечується учасниками справи.
Оскільки у Гарантіях, які за своєю правовою природою є договором, наявна істотна умова щодо обов'язковості печатки бенефіціара. а тому її відсутність є прямим порушенням умов Гарантій.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності відмови бенефіціару у задоволенні вимог останнього по Гарантіям, оскільки вимоги позивача за вх. № 64 та №65 скріплені відбитком печатки бенефіціара не були.
08.02.2021 позивачем повторно направлено платіжні вимоги про сплату Гарантійних сум за вих. № 08/344 та за вих. № 08/345 по Гарантіям у зв'язку із настанням гарантійних випадків, якими усунуто недоліки попередніх вимог.
На вищезазначені вимоги відповідачем на адресу бенефіціара направлено відповіді-відмови за вих. № 05-1/01/1108 та за вих. № 05-1/01/1105 від 15.02.2021 із посиланням на те, що отримані гарантом Вимоги направлені після закінчення строку дії Гарантій, а саме після 22.01.2021, а тому Платіжні вимоги бенефіціара не підлягають задоволенню у зв'язку з відсутністю законодавчо визначених підстав для їх задоволення.
Згідно із до п. 2 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою НБУ 15.12.2004 № 639, гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант (банк, який надає гарантію на користь бенефіціара) бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (особа, на користь якої надається гарантія) сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідачем правомірно відмовлено у задоволенні Платіжних вимог позивача, оскільки відповідач діяв у відповідності до вимог ч. 1 ст. 565 ЦК України та виходив із наданого права відмови від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
На підставі вищевикладеного, твердження скаржника щодо застосування до спірних правовідносин аналогії права колегія суддів не приймає до уваги.
Отже, оскільки позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами належного представлення платіжних вимог про сплату коштів за Гарантіями, підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Доводи викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду, а тому не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/6140/21 прийнято із додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Центренерго» - без задоволення.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника (ПАТ «Центренерго»).
Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/6140/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/6140/21 залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Публічним акціонерним товариством "Центренерго".
4. Матеріали справи №910/6140/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 03.12.2021.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді С.О. Алданова
А.І. Мартюк