вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" листопада 2021 р. Справа№ 910/171/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Мальченко А.О.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання Король Я.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2021
(повний текст рішення складено 14.05.2021)
у справі № 910/171/21 (суддя Ягічева Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванті-Крим"
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон"
про стягнення 429 543,35 грн
за участю представників:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: Кахраманов Р.Н.;
від третьої особи: не з'явились.
ТОВ "Аванті-Крим" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення 429 543,35 грн за договором банківського рахунку № SI37AP від 08.06.2005, в тому числі 429 114,24 грн основного боргу у зв'язку із неповерненням залишку грошових коштів на поточному рахунку позивача № НОМЕР_1 та 429,11 грн пені.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 429 114,24 грн, 429,11 грн пені та 6 443,15 судового збору.
Суд дійшов висновку, що відповідачем здійснено перерахування коштів з поточного рахунку позивача в сумі 429 114,24 грн. на транзитний рахунок без законних підстав та з порушенням умов укладеного договору банківського рахунку № SI37AP від 08.06.2005.
Не погодившись з рішенням, АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 у справі № 910/171/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
За твердженням скаржника, борг за договором банківського рахунку № SI37AP від 08.06.2005 у розмірі 429 114,24 грн перед позивачем за згодою клієнта було переведено на ТОВ "ФК "Фінілон" за договором переведення боргу від 17.11.2014.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 у справі № 910/171/21 та призначено до розгляду на 09.11.2021.
26.10.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому ТОВ "Аванті-Крим" просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 у справі № 910/171/21 без змін, а апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" без задоволення, наполягаючи на безпідставності та необґрунтованості апеляційної скарги.
У зв'язку із перебуванням суддів Агрикової О.В. та Шаптали Є.Ю. на лікарняному, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2021, сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 прийнято справу № 910/171/21 до провадження новим складом колегії суддів Північного апеляційного господарського суду; розгляд справи ухвалено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні 09.11.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 розгляд справи відкладено на 30.11.2021.
24.11.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ТОВ "Аванті-Крим" про розгляд справи без участі його представника.
В судове засідання представники позивача та третьої особи не з'явились, хоч учасники процесу були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Беручи до уваги, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті і від позивача та третьої особи не надходили клопотання про розгляд апеляційної скарги в присутності його представника, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи без участі його представника, а також те, що згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розгляд справи за відсутні представників позивача та третьої особи за наявними у справі доказами.
В судовому засіданні представник скаржника вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 08.06.2005 ТОВ "Аванті-Крим" (клієнт) та ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі директора філії "Кримське регіональне управління" (банк) уклали договір № SI37AP банківського рахунку, у порядку та на умовах якого банк зобов'язався приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком (рахунками).
Відповідно до п. 1.3 договору банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Договір укладений на невизначений строк, набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і припиняє свою дію відповідно до умов цього договору та чинного законодавства (п. 6.1 договору). Зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесені тільки в письмовій формі шляхом укладення додаткових угод до договору (п. 6.7 договору).
На підставі даного договору позивачу був відкритий поточний рахунок у національній валюті № 26008054912726.
У квітні 2014 року відповідач призупинив обслуговування рахунків ТОВ "Аванті-Крим", на яких залишились грошові кошти. Станом на 01.05.2014 на поточному рахунку ТОВ "Аванті-Крим" № НОМЕР_1 , відкритому у філії "Кримське регіональне управління" ПАТ КБ "ПриватБанк" залишок грошових коштів складав 429 114,24 грн, що підтверджується випискою про залишки та рух коштів за рахунком № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за квітень 2014 року, отриманою від банка з використанням електронних розрахунково-інформаційних програмних продуктів банку, як це передбачено п. 2.1.8 договору № SI37AP банківського рахунку від 08.06.2005.
Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, 28.05.2014 ПАТ КБ "ПриватБанк" було переведено вищевказаний залишок коштів з поточного рахунку ТОВ "Аванті-Крим" № НОМЕР_1 в сумі 429 114,24 грн на транзитний рахунок № НОМЕР_3 відповідно до меморіального ордера, без повідомлення про це ТОВ "Аванті-Крим", якому належать вказані грошові кошти. У реквізитах призначення платежу вказаного меморіального ордера відповідачем було зазначено: "Сальдо счета согласно приказа 6695879".
ТОВ "Аванті-Крим" звернулося до ПАТ КБ "ПриватБанк" з письмовою вимогою про повернення коштів від 23.09.2020. Також, позивач зазначив, що 16.09.2014 змінив своє місцезнаходження з окупованої Російською Федерацією АРК на материкову частину України про що неодноразово як в усній так і в письмовій формі зверталося до відповідача з проханням відновити обслуговування банківського рахунка та повернути позивачу безпідставно переведені кошти з його поточного рахунку № НОМЕР_1 на транзитний рахунок № НОМЕР_3 .
Проте вимога позивача про повернення помилково списаних коштів у сумі 429 114, 24 грн банком задоволена не була.
За твердженням ПАТ КБ "ПриватБанк", 17.11.2014 між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон" був укладений договір про переведення боргу, з подальшим укладенням 18.11.2014 додаткової угоди до цього договору, за яким банк зобов'язався протягом 20 днів з моменту укладення договору перерахувати третій особі грошові кошти, розміщені кредиторами за договорами в розмірі згідно із додатком № 1.
Відповідно до умов договору електронний додаток № 1 містить перелік депозитних договорів та договорів банківського обслуговування, за якими було здійснено переведення боргу на ТОВ "ФК "Фінілон", в тому числі і по договору банківського рахунку, який є предметом спору в даній справі.
У довідці від 22.01.2021 АТ КБ "ПриватБанк" зазначило, що в повному обсязі виконало зобов'язання щодо перерахування на рахунки ТОВ "ФК "Фінілон" грошових коштів ТОВ "Аванті-Крим" відповідно до договору переведення боргу від 17.11.2014 та витягу з електронного додатку до цього договору: кошти кредитора ТОВ "Аванті-Крим" з його поточного рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 429 114,24 грн.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України.
Статтею 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком; банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами; банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Частиною 3 ст. 1068 ЦК України встановлено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження; грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
Статтею 1074 ЦК України визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків: обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду; в інших випадках, встановлених законом; у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У п. 5.1 договору встановлено, що у разі порушення банком установлених строків виконання доручення клієнта на переказ або порушення строків завершення переказу, банк сплачує клієнту пеню у розмірі 0,01 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 0,1 відсотка від переказу.
Розрахунок суми пені у розмірі 429,11 грн. є арифметично вірним.
Проте, ПАТ КБ "ПриватБанк", заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилається на договір про переведення боргу від 17.11.2014, укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон", за яким банк передав ТОВ "ФК "Фінілон" зобов'язання за депозитними договорами та договорами банківського обслуговування, укладеними установами банку в Автономній Республіці Крим, у зв'язку з чим вимоги вкладників і кредиторів АР Крим, зобов'язання за якими переведені на ТОВ ФК "Фінілон", не облікуються за балансом банку.
За наведених обставин скаржник стверджує, що ПАТ КБ "ПриватБанк" є неналежним відповідачем у справі з огляду на переведення боргу за зобов'язаннями по спірним рахункам новому боржнику ТОВ "ФК "Фінілон", який, на думку банку, і має бути відповідачем у даній справі.
Місцевий господарський суд, відхиляючи зазначені доводи, дійшов висновку, що оскільки позивач не вчиняв будь-яких дій, які б свідчили про надання ним згоди на переуступку банком своїх зобов'язань перед позивачем третім особам, договір про переведення боргу б/н від 17.11.2014, укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон", шляхом використання мовчазної згоди без письмової згоди позивача є нікчемним в силу положень ч. 1 ст. 520, ч. 1 ст. 654 ЦК України.
Колегія суддів вважає безпідставним висновок місцевого господарського суду щодо нікчемності договору про переведення боргу від 17.11.2014, з огляду на наступне.
Так, зазначаючи про нікчемність договору, суд посилався на норми ч. 1 ст. 520, ч. 1 ст. 654 ЦК України.
Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із ч. 1 ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Разом з тим, наведені статті не містять прямого припису, що відсутність згоди кредитора чи недотримання форми укладення договору переведення, свідчить про нікчемність відповідного правочину.
При цьому, у нормах статей 1066, 1067, 1074, 1075 ЦК України, які регулюють правовідносини, що виникли із банківського рахунка, не міститься положень, що недодержання сторонами письмової форми цього правочину, як і внесення змін до нього, має наслідком його нікчемність.
Таким чином, суд помилково вказав на нікчемність договору про переведення боргу б/н від 17.11.2014, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон".
У свою чергу зазначене не призвело до прийняття неправильного судового рішення у даній справі.
Так, за висновком колегії суддів, доводи АТ КБ "ПриватБанк" про неналежність його як відповідача у справі внаслідок укладення з ТОВ "ФК "Фінілон" договору про переведення боргу, відповідно до якого останнє стало боржником за спірними договорами банківського рахунку, є безпідставними, оскільки банк ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні в апеляційній скарзі не довів, що такий договір було укладено зі згоди позивача - ТОВ "Аванті-Крим".
Посилання відповідача на те, що зміна боржника у зобов'язанні відбулася належним чином, оскільки від ТОВ "Аванті-Крим" жодних письмових заперечень на адресу банку не надходило, не заслуговують на увагу, оскільки суперечать ст. 520 ЦК України, відповідно до якої боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.01.2021 у справі № 729/887/19.
Договір № SI37AP від 08.06.2005, в якому боржника змінено на ТОВ "ФК "Фінілон" всупереч закону в односторонньому порядку, не містить положень про мовчання як спосіб вираження згоди позивача на відступлення банком своїх прав чи обов'язків третім особам. До того ж, відповідно до положень ч. 1 ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Тобто, для заміни сторони чи для переведення боргу на третю особу необхідне дотримання такої ж письмової форми, як і сам договір, і угода про це (так само як і згода позивача як кредитора) повинна оформлюватися письмово та підписуватися також і позивачем, що не було дотримано відповідачем.
В апеляційній скарзі відповідач також посилається на те, що на офіційному сайті ПАТ КБ "ПриватБанк" було розміщено всі редакції Умов та правил надання банківських послуг, які діяли та були чинними в банку, починаючи з редакції від 01.09.2013. Скаржник заперечує проти позовних вимог, посилаючись на положення п 1.1.7.58 Умов та правил надання банківських послуг, які були розміщені на офіційному сайті банку https://privatbank.ua, в яких зазначено, що у зв'язку з анексією АР Крим та припинення діяльності банку на цій території позивач був зобов'язаний з'явитися в структурний підрозділ банку, який розташований на материковій частині України, для здійснення банком дій щодо уточнення інформації, ідентифікації та вивчення клієнта. У разі невиконання клієнтом обов'язків, передбачених п.1.1.7.59 цих Умов та Правил, подальша взаємодія по договору клієнта з банком буде здійснюватись з ТОВ "ФК "Фінілон", у разі незгоди, позивач направляє відповідачу свої заперечення в строк до 15.02.2015. У разі ненадання клієнтом заперечень у вказаний в цьому пункті строк, позивач підтверджує здійснення банком переводу боргу по договорам на ТОВ "ФК "Фінілон" зі згоди клієнта.
Проте, за доводами відповідача, будь-яких письмових заперечень від позивача відносно переведення банком на ТОВ "ФК "Фінілон" боргу за договором, який є предметом спору у даній справі, на адресу банку не надходило, тому 17.11.2014 між відповідачем та ТОВ "ФК "Фінілон" було укладено договір про переведення боргу.
Колегія суддів вказує на помилковість зазначених тверджень скаржника, оскільки договір не передбачає права відповідача в односторонньому порядку шляхом зміни якихось Умов та правил надання банківських послуг, які не є частиною договору, та розміщення цих змін тільки на власному веб-сайті, відступати боргові зобов'язання або інші права чи обов'язки за договором третім особам. На спростування вказаного відповідачем належних та допустимих доказів до матеріалів справи не представлено.
Скаржником не наведено жодного доказу того, що ТОВ "Аванті-Крим" підписало якийсь формуляр чи заяву тощо, які б визначали приєднання позивача до договору приєднання у формі Умов. Також відповідач не надав доказів того, що Умови регулюють відносини за договором банківського рахунка та є його частиною. Відповідач не наводить посилання на жоден пункт договору банківського рахунка, з якого б слідувало, що Умови є його частиною.
Отже, укладення між Банком та ТОВ "ФК "Фінілон" договору про переведення боргу б/н від 17.11.2014 не має правових наслідків для позивача у даній справі та саме банк є належним відповідачем у даній справі, який у порушення положень ст. 1066 ЦК України обмежив право позивача (клієнта за договором банківського рахунка) щодо розпорядження грошовими коштами, тим самим порушив його майнові права та інтереси.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Скаржником не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі, не надано жодного доказу на спростування висновку суду про обґрунтованість позовних вимог.
За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи судом апеляційної інстанції покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 у справі № 910/171/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 у справі № 910/171/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/171/21 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 02.12.2021.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді А.О. Мальченко
М.Г. Чорногуз