вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" жовтня 2021 р. Справа№ 910/6299/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Чорногуза М.Г.
Скрипки І.М.
секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 25.10.2021,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько - польське підприємство "Равтранс"
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 21.07.2021
у справі № 910/6299/21 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько - польське підприємство "Равтранс"
до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"
про зобов'язання перерахувати кошти, ціна позову 439887,04 грн,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "Равтранс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про зобов'язання відповідача перерахувати кошти згідно платіжних доручень.
Позов обґрунтовано тим, що всупереч умов укладеної між ним і відповідачем угоди № CMDLE-603735 від 12 серпня 2019 року відповідач не виконав його доручення щодо перерахування з його рахунку 439887,04 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі №910/6299/21 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько - польське підприємство "Равтранс" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи перебування Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "Равтранс" у переліку юридичних осіб, до яких згідно рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.04.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" застосовуються обмежувальні заходи (санкції), у вигляді, зокрема, блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном, відповідач правомірно зупинив операції із списання коштів з рахунку позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Окрім доводів, які викладені у позовній заяві та відповіді на відзив на підтвердження вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько - польське підприємство "Равтранс", апелянт зазначає, що при вирішенні даного спору має місце неправильне застосування норм матеріального права, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню, та судом першої інстанції порушено норм процесуального права. Такі доводи скаржника пояснюються тим, що суд першої інстанції, керуючись приписами частини 7 статті 11 ГПК України, (у разі невідповідності правового акту правовому акту вищої юридичної сили, суд застосовує норми правового акту вищої юридичної сили), при вирішенні даного спору зобов'язаний був застосувати норми Конституції України (статті 8, 43, 67), Податкового кодексу України (статті 9, 168, 171, пункт 16-1 підрозділу 10), Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (стаття 4).
Крім того, з посиланням на постанову Верховного Суду від 17.01.2020 у справі №340/1018/19, позивач стверджує, що виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.
Апелянт також просить долучити до матеріалів справи податкову вимогу ГУ ДПС у Львівській області від 07 червня 2021 року № Ю-64562-13 та рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 23 липня 2021 року № 1691/6/99-00- 06-02-01-06, яким відмовлено в сплаті заборгованості єдиного соціального внеску в розмірі 67906, 86 грн. Як доводить апелянт, зазначений письмовий доказ не був поданий до суду першої інстанції з об'єктивних незалежних від позивача підстав, так як рішення ДПС України було прийнято після ухвалення рішення судом першої інстанції.
Розглянувши дане клопотання суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для його задоволення, адже податкова вимога ГУ ДПС у Львівській області від 07 червня 2021 року № Ю-64562-13 не була подана до суду першої інстанції, а підстав неможливості її подання апелянтом не наведено. Що стосується рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 23 липня 2021 року № 1691/6/99-00- 06-02-01-06, як зазначає сам скаржник, даний доказ прийнято після прийняття оскаржуваного рішення, що виключає можливість його дослідження судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідно і залучення до матеріалів справи на стадії апеляційного розгляду.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив, в якому зазначив, що АТ «Райффайзен Банк» вважає рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 по справі № 910/6299/21 законним та обґрунтованим, таким що прийнято у відповідності до фактичних обставин справи та повинно залишитись в силі, а апеляційна скарга позивача є незаконною, необґрунтованою, такою що не відповідає фактичним обставинам справи, а тому повинна бути залишена без задоволення.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджено матеріалами справи, 12 серпня 2019 року між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько - польське підприємство "Равтранс" (Клієнт) укладено угоду № CMDLE-603735 (далі - Угода), відповідно умов якої відповідач зобов'язався відкрити позивачу поточні рахунки і здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування, а позивач - оплачувати надані послуги на умовах договору.
Послуги, відповідно до пункту 1.3. угоди, визначені Правилами послуги та пакет послуг, що надаються банком клієнту, зокрема, з відкриття та розрахунково-касового обслуговування рахунків, випуску та обслуговування платіжних карток, дистанційне обслуговування поточних рахунків за допомогою системи «Клієнт-Банк», приймання вкладів, договірне списання коштів з поточних рахунків клієнта на умовах «регулярний переказ коштів», інформаційні послуги тощо.
Відповідно до умов п. 8 угоди банк зобов'язується надавати клієнту послуги в порядку та на умовах, визначених договором. Клієнт самостійно обирає послуги, які він бажає отримати та визначає їх у відповідній заяві. Зобов'язання банку щодо надання окремих послуг, зобов'язання клієнта щодо їх оплати, інші зобов'язання сторін виникають з моменту підписання банком та клієнтом заяви та після виконання клієнтом інших умов, визначених договором та законодавством України.
Строк дії угоди відповідно до умов п. 24 угоди встановлений з дня його підписання сторонами та діє протягом невизначеного строку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином оформив та надав на виконання відповідачу платіжні доручення №№ 493, 494, 495 від 5 квітня 2021 року на перерахування 58724 грн. зі сплати податку на доходи фізичних осіб зі заробітної плати, лікарняних, 5829,09 грн. - військового збору зі зарплати, лікарняних, 303472,09 грн. - заробітної плати та авансу за березень 2021 року, а загалом 439887,04 грн.
Разом з тим, повідомленням №Д5-В-30/30-67 від 05.04.2021 банк повідомив клієнта про те, що операція з списання коштів з рахунку клієнта на рахунок Контрагента на суму 303472,09 грн від 05.04.2021 з призначення платежу: заробітна плата та аванси за березень 2021 ТзОВ Ремтранс згідно відомості №12 від 05.04.2021 зупинена. А також повідомлено, що відповідно до Указу Президента №140/2021 від 03.04.2021 на компанію ТЗОВ СП Ремтранс накладено санкції, тому проведення таких операцій не є можливим.
Відмова Банку виконати платіжні доручення №№ 493, 494, 495 від 5 квітня 2021 року і стала підставою для звернення ТзОВ "Спільне українсько - польське підприємство "Равтранс" з даним позовом до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором банківського рахунка.
Відповідно до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з частинами 1, 3 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
Частиною 1 статті 1074 Цивільного кодексу України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.
Пунктом 15.7 угоди передбачено, що банк має право відмовитись від надання послуг, зокрема, підписання заяв, проведення операцій (ї) по рахунках клієнта, а також призупинити (тимчасово) всі або окремі по ним та/або здійснити блокування ПК, відмовити в обслуговуванні клієнту та/або закрити рахунок/рахунки у випадку, передбачених договором (зокрема правиллами) або законодавством України.
Згідно зі статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Статтею 1 Закону України "Про санкції" передбачено, що санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.
Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених п.п. 1-21, 23-25 ч. 1 ст. 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання (частина 3 статті 5 Закону України "Про санкції").
Статтею 4 Закону України "Про санкції" передбачено перелік санкцій, які можуть бути застосовані до осіб визначених в цьому Законі, зокрема, блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з п. 19 Додатку № 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 квітня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яке введено в дію Указом Президента України № 140/2021 від 3 квітня 2021 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "Равтранс" застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), серед яких, зокрема, блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном.
Доказів визнання цього рішення незаконними та його скасування суду не надано, у зв'язку з чим посилання скаржника на те, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права є безпідставними.
Відповідно до пп. 4 п. 1, абз. 4 п.п. 7 п. 1 постанови Національного Банку України "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" № 654 від 1 жовтня 2015 року банкам України необхідно зупинити фінансові операції осіб, зазначених у санкційних списках, до яких застосовано санкцію "зупинення фінансових операцій". Зокрема, банк зобов'язаний відмовити у виконанні розрахункового документа клієнту, зазначеному в санкційних списках, що є ініціатором переказу та до якого застосовані санкції "блокування активів" та/або "зупинення фінансових операцій".
Отже, враховуючи перебування Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "Равтранс" у переліку юридичних осіб, до яких згідно рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 квітня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" застосовуються обмежувальні заходи (санкції), у вигляді, зокрема, блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем було правомірно зупинено операції із списання коштів з рахунку позивача та незарахування цих коштів на рахунки одержувачів.
Доводи позивача про те, що грошові кошти не є майном, а тому на них не поширюється вимоги, передбачені Законом України "Про санкції" та рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 02.04.2021, є обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки відповідно до частини 5 статті 139 Господарського кодексу України коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.
Колегія суддів також вважає безпідставним посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 17.01.2020 у справі №340/1018/19. Так, у згаданій постанові касаційний суд дійшов висновку про те, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати, сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, в розумінні частин 3, 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається. Разом з тим, обставини щодо можливості/неможливості накладення арешту на рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати, сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, в контексті Закону України «Про санкції» Верховним Судом не досліджувались.
Відтак, посилання позивача на неможливість накладення арешту на рахунок боржника, який призначений і для виплати заробітної плати, не підтвердились.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі №910/6299/21 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько - польське підприємство "Равтранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі №910/6299/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі №910/6299/21 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/6299/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 26.11.2021 після виходу з лікарняного та відпусток суддів Тищенко А.І. та Скрипки І.М.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді М.Г. Чорногуз
І.М. Скрипка