ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
30 листопада 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1113/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді: Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Головея В.М.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка, 29)
Секретар судового засідання Соловйова Д.В.
Представники сторін:
Від Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" - Несветайло І.М., довіреність № 1176, від 10.03.21;
від Товариства з обмеженою відповідальністю „Експлуатаційник-111" - Сторожук Д.І., ордер серія ВН № 1067149, від 29.09.21;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Експлуатаційник-111"
на рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2021
по справі №916/1113/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Експлуатаційник-111"
про стягнення 244 571,48 грн.,
(суддя першої інстанції: Д'яченко Т.Г., дата та місце ухвалення рішення: 09.09.2021, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, просп.Шевченка, 29)
В квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» (далі - ТОВ «Інфокс») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційник-111» (далі - ТОВ «Експлуатаційник-111») про стягнення 244571,48 грн.
Позовні вимоги ТОВ «Інфокс» направлено на стягнення з ТОВ «Експлуатаційник-111» боргу за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.11.2020 по 01.04.2021 у сумі 244571,48 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, відповідно вимог укладеного між сторонами Типового договору та чинного законодавства України, не сплачував надані йому послуги за період з 01.11.2020 по 01.04.2021, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 244571,48 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.09.2021 по даній справі позовну заяву ТОВ «Інфокс» задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Експлуатаційник-111» на користь ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» борг за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.11.2020 по 01.04.2021 у розмірі 244571 грн. 48 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3668 грн. 57 коп.
Так, під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено факт неналежного виконання ТОВ «Експлуатаційник-111» прийнятих на себе зобов'язань за умовами Типового договору №10338 з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 03 липня 2020 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 244571,48 грн. основного боргу задоволено судом в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «Експлуатаційник-111» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2021 по даній справі скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апелянт зазначає, що рішення суду ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Заявник апеляційної скарги вказує, що ТОВ «Експлуатаційник-111» не є власником будинків за адресами: вул.Ген.Швигіна, 34Б, вул.Коблевська, 10/12, вул.Спиридонівська, 26, вул. Заболотного, 30 та зазначені будинки на балансі підприємства ніколи не перебували. Суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що ТОВ «Експлуатаційник-111» є балансоутримувачем та в нього як у балансоутримувача будинків з'явився обов'язок з відшкодування отриманих відповідних послуг.
Крім того, у будинках за відповідними адресами проживають саме співвласники багатоквартирного будинку, які користуються послугами ТОВ «Інфокс» філії «Інфоксводоканал», з чого вбачається, що ТОВ «Експлуатаційник-111» особисто не користується послугами, наданими ТОВ «Інфокс».
Також ТОВ «Експлуатаційник-111» зазначає, що він не є колективним споживачем в розумінні Закону, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Доказів щодо надання повноважень ТОВ «Експлуатаційник-111» щодо укладання договору про надання послуг з центрального водопостачання та центрального водовідведення з ТОВ «Інфокс» філії «Інфоксводоканал» матеріали справи не містять.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду 13.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ „Експлуатаційник-111" на рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2021 по справі №916/1113/21, призначено розгляд справи на 30.11.2021 року о 10-30.
22.10.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «Експлуатаційник-111» надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судового рішення по справі №916/2731/21.
В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає, що на теперішній час в Господарському суді Одеської області розглядається справа №916/2731/21 за позовом ТОВ «Експлуатаційник-111» до ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про визнання недійсним типового договору №10338 з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Заявник зазначає, що справу №916/1113/21 об'єктивно неможливо розглядати до вирішення справи №916/2731/21 по суті, оскільки обставини, які встановлюються у справі №916/2731/21 мають значення для даної справи.
27.10.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «Інфокс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2021 по даній справі - без змін.
У відзиві позивач зазначає, твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є хибними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а довідка про розрахунки з абонентом та ряд рішень Господарського суду Одеської області за інші періоди свідчать про невиконання ТОВ «Експлуатаційник-111» зобов'язань щодо сплати отриманих послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
24.11.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «Інфокс» надійшли заперечення на клопотання ТОВ «Експлуатаційник-111» про зупинення провадження у справі, в якому позивач зазначив, що розгляд справи про визнання недійсним договору не впливає на розгляд апеляційної скарги про стягнення заборгованості за вже отримані послуги, оскільки послуги надані, відповідачем - отримані, якість та об'єми отриманих послуг відповідачем не оскаржується. Позивач просить відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені ними письмово.
Розглянувши в судовому засіданні по справі клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судового рішення по справі №916/2731/21, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Відповідно до приписів ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У справі №916/2731/21 судом встановлено, що ТОВ «Експлуатаційник-111» звернувся з позовом до ТОВ «Інфокс про визнання недійсним типового договору №10338 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 03.07.2020.
В даному ж випадку, виходячи з предмету та підстав позову, колегія суддів вважає, що зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду справи №916/1113/21, а тому відсутні підстави для зупинення провадження у справі.
Крім того, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування у стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18 та від 20.06.2019 у справі №910/12694/18.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання апелянта про зупинення провадження у даній справі.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно Акту прийняття-передачі основних фондів від 22.10.2018 та протоколу зборів засновників ТОВ «УЖГ» по м.Одесі №1/2012 від 23.04.2018, з 23.10.2018 ТОВ «УЖГ» по м.Одесі, податковий номер 41058701, реорганізовано в ТОВ «Експлуатаційник-111», податковий номер 42566026, здійснено передачу житлових будинків з ТОВ «УЖГ» в ТОВ «Експлуатаційник-111», який є його правонаступником. Згідно вказаного Акту ТОВ «УЖГ» передав: житловий будинок по вул.Ак.Заболотного, 30, житловий будинок по вул.Коблівська, 10/12, житловий будинок по вул.Спиридонівська, 26, житловий будинок по вул.Ген.Швигіна, 34б. (а.с. 92)
Відповідно до Статуту ТОВ «Експлуатаційник-111», а саме розділу 4 «Цілі та предмет діяльності товариства» зазначено, що основною метою та предметом діяльності підприємства є господарська діяльність, направлена на задоволення потреби населення в житлових послугах, забезпечення утримання і експлуатації житлового фонду, належного його використання, контроль за дотриманням правил експлуатації і користування житловими, нежилими приміщеннями і прибудинковою територією відповідно до вимог чинних законодавчих актів.
03 липня 2020 року між ТОВ „Інфокс (виконавець) та ТОВ „Експлуатаційник-111 (споживач) було укладено Типовий договір №10338 з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (надалі Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати колективному споживачеві послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі послуги), а колективний споживач зобов'язується оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки та на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п. 2. Договору, виконавець забезпечує якість питної води відповідно до вимог державних та санітарних норм і правил з тиском питної води відповідно до параметрів, встановлених державними будівельними нормами, на межі централізованих інженерно-технічних систем постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку.
Згідно до п. 3 Договору, послуги надаються колективному споживачеві безперервно, крім перерв, визначених ч. 1 ст. 16 Закону України „Про житлово-комунальні послуги.
Умовами п. 5. Договору визначено, зокрема, що тарифи на послуги встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону і становлять на послугу з централізованого водопостачання 14,472 грн. за 1 куб.метр, на послугу з централізованого водовідведення 12,252 грн. за 1 куб.метр.
Відповідно до п. 6 Договору, плата за послуги розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послуги та обсягу послуг, визначеного відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 17. Договору розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 30 числа поточного місяця, якщо інше не визначеного Договором. Рахунки на оплату формуються виконавцем на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України „Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання та надаються колективному споживачеві не пізніше ніж за 5 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги. Рахунки надаються у паперовому вигляді. За згодою колективного споживача або визначеної споживачами особи, що здійснює розподіл обсягів послуг, рахунки можуть надаватись в електронному вигляді, у тому числі шляхом доступу до електронних систем обліку розрахунків.
Згідно з п.п.18, 20 Договору обсяг спожитих послуг визначається за показаннями вузлу комерційного обліку, взятого виконавцем на абонентський облік. Зняття показань вузлу комерційного обліку здійснюється щомісячно виконавцем у присутності колективного споживача, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань.
Відповідно до п. 56, Договір укладається строком на один рік. Якщо за місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на один рік.
Як вбачається зі звітів про водоспоживання за лютий та березень 2021 року, які підписані відповідачем та містять печатку ТОВ «Експлуатаційник-111», останнім надавались відомості щодо водоспоживання за наступними об'єктами за адресами: вул.Ген.Швигіна, 34Б вул. Коблевська, 10/12, вул.Спирідонівська, 26, вул. Заболотного, 30. (а.с. 19,20).
Також матеріали справи містять наступні акти про обстеження приборів обліку:
Акт №3364/10 від 06.10.2020 щодо обстеження прибору обліку Товариства з обмеженою відповідальністю „Експлуатаційник-111, з розташуванням об'єкту за адресою вул. Ген. Швигіна, 34Б, з посиланням на заводський номер 03023562;
Акт №4115/11 від 17.11.2020 щодо обстеження прибору обліку Товариства з обмеженою відповідальністю „Експлуатаційник-111, з розташуванням об'єкту за адресою вул. Коблевська, 10/12, з посиланням на заводський номер 05003378;
Акт №4116/11 від 17.11.2020 щодо обстеження прибору обліку Товариства з обмеженою відповідальністю „Експлуатаційник-111, з розташуванням об'єкту за адресою вул.Спирідонівська, 26, з посиланням на заводський номер 201301004879.
Відповідно до Акту на опломбування №74001 від 15.06.2016 вбачається, що за адресою вул.Ген.Швигіна, 34Б номер пломби 03023562.
Відповідно до Акту на опломбування №11302 від 02.07.2018 - за адресою вул.Спирідонівська, 26 номер пломби 01004879.
Відповідно до Акту на опломбування №18378 від 26.12.2017 - за адресою вул. Заболотного, 30 номер пломби 122496.
Відповідно до Акту на опломбування №10280 від 15.06.2018 - за адресою вул. Коблевська, 10/12 номер пломби 05003378.
Позивач вказує, що відповідач не сплачував надані йому послуги у повному обсязі за період з 01.11.2020 по 01.04.2021, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 244571,48 грн., що і стало підставою для звернення ТОВ «Інфокс» до Господарського суду Одеської області з відповідними позовними вимогами.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначалося раніше, між ТОВ «Інфокс» та ТОВ «Експлуатаційник-111» існують договірні відносини за Типовим договором №10338 з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 03.07.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правовий аналіз наведених положень Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов'язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов'язок замовника з її оплати.
Відповідно до п. 17. Договору розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 30 числа поточного місяця, якщо інше не визначено Договором. Рахунки на оплату формуються виконавцем на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються колективному споживачеві не пізніше ніж за 5 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги. Рахунки надаються у паперовому вигляді. За згодою колективного споживача або визначеної споживачами особи, що здійснює розподіл обсягів послуг, рахунки можуть надаватись в електронному вигляді, у тому числі шляхом доступу до електронних систем обліку розрахунків.
Згідно з п. 18. Договору обсяг спожитих послуг визначається за показаннями вузла комерційного обліку, взятого виконавцем на абонентський облік.
Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими, виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (пункт 1.1 Правил).
Згідно з пунктом 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.
Відповідно до пункту 3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.
Так, відповідно до умов Договору та Правил №190 розрахунок заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення з 01.11.2020 по 01.04.2021 здійснювався позивачем згідно показників приладів обліку води на підставі звітів відповідача, актів контрольних зйомок, та за тарифами, затвердженими Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №283 від 04.02.2020, №2499 від 16.12.2020.
Відповідно Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг №283 від 04.02.2020 були встановлені наступні тарифи: на централізоване водопостачання - 14,472грн. за 1 м/куб з ПДВ; на централізоване водовідведення - 12,252 грн. за 1 м/куб. з ПДВ.
Відповідно Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг №2499 від 16.12.2020. Були встановлені наступні тарифи: на централізоване водопостачання - 16,44 грн. за 1 м/куб з ПДВ; на централізоване водовідведення - 13,59 грн. за 1 м/куб з ПДВ.
З наявних матеріалів справи вбачається, що за відповідачем по справі рахується заборгованість за надані йому послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.11.2020 по 01.04.2021 розмірі 244571,48 грн.
Згідно звітів про водоспоживання за лютий та березень 2021 року, які підписані відповідачем та містять печатку Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційник-111», останнім надавались відомості щодо водоспоживання за наступними об'єктами за адресами: вул.Ген.Швигіна, 34Б вул. Коблевська, 10/12, вул.Спирідонівська, 26, вул. Заболотного, 30, та така інформація не була спростована відповідачем. (а.с. 19,20)
Доводи апелянта в частині того, що в розділі «Предмет договору», а саме в п.4 відсутня інформація про об'єкт водоспоживання, що унеможливлює ідентифікувати об'єкти, на які надається відповідна послуга, судовою колегією не приймаються до уваги з огляду на наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами з 23.05.2019 існували договірні відносини на підставі Договору №02930/1 про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, за яким сторонами було узгоджено дислокацію об'єктів споживача, а саме відповідно до додатку №2.
Додаткова угода №2 до Договору 02930/1 про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення від 23.05.2019р. визначала наступні об'єкти: вул.Ген.Швигіна, 34Б вул. Коблевська, 10/12, вул.Спирідонівська, 26, вул. Заболотного, 30.
Крім того, номери засобів вимірювальних пристроїв та адреси, за якими надавались послуги за Договором 02930/1 про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення від 23.05.2019, повністю співпадають з номерами та адресами, за якими позивачем надаються послуги наразі за Типовим договором 10338 з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 03.07.2020.
З урахуванням наявних доказів, що містяться в матеріалах справи, а також враховуючи пояснення позивача, що надавались ним за час розгляду даної справи, суд вважає доведеним позивачем факт того, що саме відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційник-111» здійснює обслуговування об'єктів, що розташовані за вищевказаними адресами,
Посилання апелянта на те, що він не є балансоутримувачем відповідних будинків за адресами: вул.Ген.Швигіна, 34Б вул. Коблевська, 10/12, вул.Спирідонівська, 26, вул. Заболотного, 30 судовою колегією не приймаються з огляду на наявний в матеріалах справи Акт прийняття-передачі основних фондів від 22.10.2018. Крім того, судова колегія звертає увагу, що відповідач неодноразово у своєму відзиві на позовну заяву та наявних в матеріалх справи листах зазначає, що він є саме балансоутримувачем зазначених будинків.
Стосовно посилань апелянта на існування у будинках індивідуальних споживачів, а також наявність в матеріалах справи Протоколу №1/2020 Загальних зборів мешканців за місцезнаходженням вул. Генерала Швигіна, буд. 34 Б, Протоколу №2/2020 Загальних зборів мешканців за місцезнаходженням вул. Спиридонівська, буд. 34 Б, Протоколу №3/2020 Загальних зборів мешканців за місцезнаходженням по вул. Коблевська, 10/12, Протоколу №4/2020 Загальних зборів мешканці за місцезнаходженням вул. Заболотного, 30, за якими було виявлено бажання підписання кожним співвласником багатоквартирного будинку індивідуального договору, судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем не було надано відповідних доказів, які б засвідчували укладання індивідуальних договорів зі споживачами.
Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст.76 Господарського процесуального кодексу України)
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на те, що ТОВ «Експлуатаційник-111» здійснює обслуговування об'єктів, що розташовані за відповідними адресами, а також приймаючи до уваги доводи та пояснення сторін, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Експлуатаційник-111 фактично отримувало послуги водопостачання та водовідведення на підставі укладеного 03 липня 2020 року між ТОВ „Інфокс (виконавець) та ТОВ «Експлуатаційник-111» (споживач) Типового договору №10338 з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за вказаний в позовній заяві період.
Крім того, судова колегія вважає вірним висновок місцевого господарського суду в частині того, що в даному випадку наявний факт неналежного виконання ТОВ «Експлуатаційник-111» прийнятих на себе зобов'язань за умовами Типового договору №10338 з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 03 липня 2020 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Відтак, наведені у апеляційній скарзі ДСКВПК ІЗР НААН доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права.
З огляду на вищевикладене, на підставі аналізу зазначених положень чинного законодавства України, з урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, а доводи, наведені в апеляційній скарзі скаржника не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вони не спростовують обґрунтованих висновків господарського суду, правильність застосування норм матеріального права та не вказують на порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Експлуатаційник-111" на рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2021 по справі №916/1113/21 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2021 по справі №916/1113/21 залишається без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Експлуатаційник-111" на рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2021 по справі №916/1113/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2021 по справі №916/1113/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 02.12.2021 року.
Головуючий суддя: Н.М. Принцевська
Судді: В.М. Головей
Г.І. Діброва