79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"22" листопада 2021 р. Справа №914/673/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Кордюк Г.Т.
суддів Кравчук Н.М.
Плотніцького Б.Д.
Секретар судового засідання Кіра М.С.
одержавши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ярослав” б/н від 10.06.2021 (вх.№01-05/2148/21 від 24.06.2021)
на рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2021, (повний текст рішення складено 18.05.2021)
у справі № 914/673/21 (суддя: Коссак С.М.,)
за позовом Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління”, м. Львів,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Ярослав”, м. Львів,
про відшкодування витрат
За участю представників:
від позивача: Захарченко Т.А.;
від відповідача: Бідула Г.Д.,
18.03.2021 Комунальне підприємство “Адміністративно-технічне управління” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ярослав” про відшкодування 39810,00 грн витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу, транспортуванням вивісок та їх зберіганням.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем самовільно, встановлено малі архітектурні форми (вивіски) на вул. Федьковича, 12 у м. Львові, чим порушено вимоги Порядку встановлення малих архітектурних форм (вивісок), затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 1025 від 11.11.2016. 23.05.2018 року. Позивач здійснив примусовий демонтаж самовільно встановлених вивісок відповідача про що було складено акт проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 23.05.2018 № 5.
Вартість робіт по демонтажу самовільно встановлених вивісок відповідачем склала 1550,00 грн, вартість транспортування самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок) відповідача склала 600,00 грн. Сума, яку відповідач зобов'язаний відшкодувати за зберігання п'яти самовільно встановлених вивісок, демонтованих 23.05.2018 складає 31025,00 грн. Загальна сума становить 33175,00 грн та ПДВ 20% 6635,00 грн, сума до стягнення становить 39810,00 грн, тому позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача за демонтаж, транспортування та зберігання вивісок 39810,00 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.05.2021 у справі №914/673/21 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ярослав” на користь Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління” 39810,00 грн витрат, понесених у зв'язку з демонтажем, транспортуванням та зберіганням малої архітектурної форми (вивіски) та 2270,00 грн судового збору.
При винесенні рішення місцевий господарський суд врахував те, що до матеріалів справи долучено належні та допустимі докази на підтвердження того, що вартість послуг демонтажу самовільно встановленої малої архітектурної форми (вивіски), належної відповідачу, наданих ФОП Флисом Тарасом Івановичем на підставі укладеного з позивачем договору №03/04/18 про надання послуг від 03.04.2018 (з додатком), в розмірі 1550,00 грн та вартість послуг транспортування зазначеної конструкції до місця зберігання, наданих ФОП Алексєєвою Мирославою Михайлівною на підставі укладеного з позивачем договору №27/03/18 про надання послуг від 27.03.2018 (з додатком), в розмірі 600,00 грн, повністю оплачено позивачем. Прийняття конструкції на зберігання позивачем підтверджується накладною №49 від 23.05.2018. Відповідно до п.13.4.2 Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради №376 від 21.04.2011, витрати за зберігання конструкції зовнішньої реклами відшкодовують її власники - у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2021 у справі №914/673/21.
Просить скасувати рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове , яким у задоволенні позову Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ярослав” про відшкодування витрат у розмірі 39810,00 грн відмовити повністю.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що з 2005 року по 22.07.2011 діяв єдиний Порядок встановлення вивісок у м. Львові, затверджений рішенням виконкому ЛМР № 355 від 15.04.2005. Отримати погодження проекту встановлення вивіски у 2006, 2010 чи до 22.07.2011 року в інший спосіб, ніж той, що встановлений вказаним рішення №355 від 15.04.2005 ні відповідач, ні будь-яка інша особа не мала можливості. Оскільки іншого порядку погодження встановлення вивісок у 2010 році не існувало, окрім затвердженого рішенням виконкому ЛМР №355 від 15.04.2005, станом на час прийняття рішення виконавчого комітету ЛМР №1025 від 11.11.2016 встановлені відповідачем у 2006 році вивіски були такими, що погоджені станом на 2010 рік та погоджені паспорти/проекти встановлення вивіски ТзОВ «Ярослав» за адресою: м. Львів, вул. Федьковича, 12, не могли переглядатись раніше 11.11.2019. Визначених п.6.1 Порядку №1025 від 11.11.2016 підстав для демонтажу встановлених ТзОВ «Ярослав» за адресою: м. Львів, вул. Федьковича, 12 вивісок станом на 2018 рік не було. Також зазначає, що позивачем не подано жодного доказу про понесення ним витрат у розмірі 31025,00 грн, як суб'єктом господарювання (яким він є відповідно до статуту), на зберігання демонтованих вивісок у період з 23.05.2018 по 23.05.2019 (оскільки єдиним документом у матеріалах справи, як доказ зберігання, є накладна №49 від 23.05.2018 про прийняття позивачем вивісок від ФОП Флис T.I.), в тому числі: документів фінансової та бухгалтерської звітності щодо нарахування та обліку заборгованості відповідачем як дебіторської з 23.05.2019 по дату звернення до суду, включення вказаної заборгованості до прибутку підприємства, наявності приміщень для зберігання демонтованих конструкцій тощо. Відповідно пп. 14.1.27 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу, у зв'язку з чим витратами можуть бути лише тi суми, які понесені платником податків та обліковані ним. Вказує, що нараховані витрати за зберігання демонтованих вивісок відповідача за минулий період - з 23.05.2018 по 23.05.2019, а тому такі витрати мають бути реальними (фактично понесеними), а не ймовірними у майбутньому; сума ПДВ не може включатись до витрат та не може бути предметом стягнення у господарській справі як складова суми заявленої позовної вимоги, оскільки позивач не є державним органом (органом податково служби), на який покладено обов'язок стягувати суми податків.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, а рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2021 у даній справі залишити без змін
Зокрема, позивач зазначає, що демонтовані малі архітектурні форми (вивіски) відповідача у 2006 році були погоджені ще відділом архітектурно-художнього оформлення міського середовища Департаменту містобудування Львівської міської ради у відповідності до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 15.04.2005 №355 «Про затвердження Порядку встановлення вивісок у м. Львові» та розміщені на підставі проекту встановлення вивіски. Зазначає, що 22.07.2011 вищевказане рішення втратило чинність згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 22.07.2011 №692, яким було затверджено новий Порядок встановлення вивісок у м. Львові. 11.11.2016 рішення виконавчого комітету №692 від 22.07.2011 втратило чинність згідно з рішенням виконавчого комітету № 1025 «Про затвердження Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові». Вказане рішення діє з 11.11.2016. Щодо нарахування ПДВ до складу позовних вимог посилається на підпункт «б» п.14.1.185 ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а також на лист державної фіскальної служби від 28.10.2016 №23363/6/99-99-15-03-02-15.
Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/673/21 розподілено до розгляду судді доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Кравчук Н.М. та Мирутенка О.Л.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ярослав” на рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2021 у справі №914/673/21 залишено без руху та зобов'язано скаржника протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом сплати судового збору в розмірі 3405,00 грн. за подання апеляційної скарги та подати докази сплати судового збору у встановлених Законом України “Про судовий збір” порядку та розмірі.
29.07.2021 до суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановлені ЗУ “Про судовий збір” порядку та розмірі.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Ярослав” на рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2021 у справі №914/673/21, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 20.09.2021.
20.09.2021 здійснено заміну судді Мирутенка О.Л. у зв'язку із звільненням з посади судді та введено до складу судової колегії суддю Плотніцького Б.Д.
В судовому засіданні 20.09.2021 року, за згодою представників сторін, оголошено перерву до 25.10.2021.
25.10.2021 судове засідання по розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ярослав” б/н від 10.06.2021 (вх.№01-05/2148/21 від 24.06.2021) на рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2021, у справі № 914/673/21 не відбулось у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Кордюк Г.Т.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 22.11.2021.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, висловили свої міркування з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2018 позивач направив відповідачу вимогу Департаменту містобудування Львівської міської ради №23/Р-15-767 від 21.02.2018 про порушення вимоги Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, затверджених, рішенням виконкому №21025 від 11.11.2016 (а.с. 12).
Зокрема, у зазначеній вимозі вказано, що самовільно встановлено малу архітектурну форму (вивіску) на зовнішній поверхні будинку за адресою вул. Федьковича,12, у якої відсутній паспорт малої архітектурної форми (вивіски) та лист уповноваженого органу про відповідність. Вказано, що вивіска складається з 5-ти конструкцій. Запропоновано в термін до 08.03.2018 усунути вказане порушення - демонтувати малу архітектурну форму (вивіску) або розробити її паспорт та отримати лист про відповідність в уповноваженого органу, про що письмово повідомити позивача. Роз'яснено, що в разі невиконання цієї вимоги конструкція вивіски буде демонтована примусово.
Дану вимогу надіслано відповідачу за адресою місцезнаходження, вказаною в ЄДРЮОФОПтаГФ (79018, м. Львів, вулиця Федьковича, будинок 12), на підтвердження позивач надав список №1340 згуртованих поштових відправлень рекомендованих листів та фіскальний чек від 21.02.2018 року (а.с. 13).
Вимога залишена без відповіді та задоволення, доказів на її виконання в матеріалах справи відсутні.
Департаментом містобудування Львівської міської ради 20.03.2018 винесено наказ №46 “Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)”, за яким позивач повинен у строк до 21.09.2018 демонтувати самовільно встановлені вивіски (п.1), зокрема розміщені за адресою 79018, м. Львів, вулиця Федьковича, будинок 12, власник конструкції - Товариства з обмеженою відповідальністю “Ярослав” (п.1.1, п.п.36, 37, 38, 39, 40) (а.с. 14).
Пунктом 1.2 передбачено, що демонтаж має бути оформлений актом і транспортувати демонтовані конструкції на склад для їх подальшого зберігання (а.с.19).
23.05.2018 складено акт проведення демонтажу зазначеної спеціальної конструкції №5 за підписом представника позивача та ФОП Флиса Тараса Івановича, який надав відповідну послугу на замовлення позивача та на підставі вищенаведеного наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради (а.с. 15).
В акті зазначено, що демонтована конструкція може бути повернута власнику після звернення до позивача на підставі перелічених у акті документів, а в разі не звернення протягом 15 календарних днів, позивач залишає за собою право на відшкодування понесених витрат в судовому порядку.
Акт складено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу.
29.05.2018 року відповідачу за адресою його місцезнаходження надіслано вищезазначений акт, що підтверджується надано копії списку №3965 згуртованих поштових відправлень рекомендованих листів та фіскальний чек (а.с. 16).
Між позивачем та ФОП Флисом Тарасом Івановичем укладено договір №03/04/18 від 03.04.2018 (з додатком 1 (а.с. 20)) про надання послуг, вартість послуг згідно даного договору склала 1550 грн (а.с. 17). На підтвердження надано акт наданих послуг №2305 від 23.05.2018 (а.с. 23), підписаний представниками зазначених сторін та скріпленим їх печатками, та рахунком на оплату №5 від 23.05.2018 (а.с.22).
Після проведеного демонтажу вивіску транспортовано до позивача для подальшого зберігання, що підтверджується договором №27/03/18 від 27.03.2018 (з додатком 1 (а.с. 21)) про надання послуг, укладеним між позивачем та ФОП Алексєєвою Мирославою Михайлівною, вартість послуг транспортування зазначеної конструкції склала 600,00грн (а.с. 18). На підтвердження надано акт наданих послуг №24 від 23.05.2018 (а.с. 24а) , підписаний представниками зазначених сторін та скріпленим їх печатками, та рахунком на оплату №24 від 23.05.2018 (а.с. 24).
Вказані послуги сплачено позивачем в повному обсязі, на підтвердження надав виписки про рух коштів по рахунках Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління” (а.с. 30).
На підтвердження прийняття 5-ти конструкції на зберігання позивач долучив накладну №49 від 23.05.2018 за підписом представників позивача та ФОП Флиса Т.І. (а.с. 34).
Вартість згідно розрахунку позивача відповідних послуг за період з 25.05.2018 по 23.05.2019 (протягом 365 днів) склала 31025,00грн.
Позивачем надіслано лист-вимогу від 15.08.2018 за №2410-10-8011 про відшкодування в добровільному порядку витрат, понесених позивачем у зв'язку з демонтажем, транспортуванням та зберіганням малої архітектурної форми (вивісок) (а.с. 25). В матеріалах справі відсутні докази виконання даного листа-вимоги.
Дана вимога надіслана за адресою місцезнаходження відповідача, на підтвердження позивач надав копію реєстру рекомендованих листів №6389 із відбитком штемпеля установи поштового зв'язку про прийняття відправлення та фіскального чеку (а.с. 26).
У зв'язку з вищенаведеним позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення витрат, пов'язаних з демонтажем, транспортуванням та зберіганням малої архітектурної форми (вивісок у кількості 5-ти штук), на суму 39810,00 грн з яких 6635,00 грн ПДВ.
Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:
Відповідно до п.п. 1, 4 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Відносини, які виникають у зв'язку з встановленням малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, розміщення яких передбачено законодавством України, процедуру встановлення архітектурних форм (вивісок) та правові відносини між органами місцевого самоврядування і фізичними та юридичними особами, які виникають у процесі розташування архітектурних форм (вивісок), врегульовано Порядком розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, затвердженим рішенням виконкому Львівської міської ради № 1025 від 11.11.2016 (зі змінами та доповненнями), який також регламентує загальні вимоги до їх розміщення.
Вказаний порядок розроблений відповідно до Законів України “Про рекламу”, “Про охорону культурної спадщини”, “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про адміністративні послуги”, “Про регулювання містобудівної діяльності”, “Про основи містобудування в Україні”, “Про благоустрій населених пунктів”, Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, ухвали міської ради від 21.04.2011 № 376 “Про Правила благоустрою м. Львова”.
Пунктом 1.4 даного порядку передбачено, що порядок є обов'язковим для виконання всіма підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та відомчої належності, а також фізичними особами - підприємцями, які встановлюють малі архітектурні форми (вивіски) у м. Львові
Згідно з п.п. 1.6, 5.1 порядку, встановлення малих архітектурних форм (вивісок) з порушенням цього Порядку забороняється, а моніторинг їх розміщення у м. Львові здійснює комунальне підприємство “Адміністративно-технічне управління”.
У п.6.2 порядку визначено, що власникам самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок) скеровуються вимоги уповноваженого органу (департаменту містобудування) про усунення допущеного порушення.
У вимозі Департаменту містобудування Львівської міської ради за №23/Р-15-767 від 21.02.2018, надісланій відповідачу, зазначено про встановлене порушення відповідачем вимоги “Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м.Львові” (рішення виконкому від 11.11.2016 №1025), а саме: самовільно встановлено малу архітектурну форму (вивіску, яка скаладається з 5-ти конструкцій) на зовнішній поверхні будинку за адресою 79018, м. Львів, вулиця Федьковича, будинок 12, у якої відсутній паспорт малої архітектурної форми (вивіски) та лист уповноваженого органу про відповідність.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідач не заперечив належність йому такої вивіски, водночас зазначив, що вона розміщена на фасаді будинку ще в 2006 році та відповідала вимогам, визначених у п.п.1.7.1, п.2 Порядку № 692 від 22.07.2011.
А тому місцевий господарський суд вірно відхилив дане твердження відповідача, оскільки обов'язок власників (користувачів) вивісок привести їх у відповідність до встановлених вимог виник на підставі п.2 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 22.07.2011 №692 “Про затвердження порядку встановлення вивісок у м.Львові”. В подальшому, п.3 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 11.11.2016 №1025 “Про затвердження порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок у м. Львові” також передбачено необхідність власникам (користувачам) малих архітектурних форм (вивісок) привести їх у відповідність до вимог цього рішення. При цьому згідно з п.2 цього ж рішення зазначено, що вважати проекти вивісок, які були погоджені з 2010 року до часу прийняття цього рішення, паспортами малих архітектурних форм (вивісок), перегляд яких можливий лише після спливу трирічного терміну з дати прийняття цього Порядку. Оскільки паспорт вивіски відповідача був погоджений ще відділом архітектурно - художнього оформлення міського середовища Департаменту містобудування Львівської міської ради 17.01.2006. Відповідно у 2011 році на виконання п.2 згаданого вище рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 22.07.2011 №692, а в подальшому і нового Порядку, дій щодо приведення у відповідність до вимог рішення 2011 року відповідачем не вчинялося.
Згідно з ч.1 ст.73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Частинами 1, 4 статті 20 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Відповідачем вимог вказаних актів органу місцевого самоврядування не виконано, внаслідок чого допущено відповідне порушення, встановлене позивачем.
Відповідно до п.5.3 Порядку, відповідальність за розміщення малої архітектурної форми (вивіски) (міцність, стійкість, безпеку, відповідність погодженому паспорту, цілісність фасаду будівлі після монтажу/демонтажу малої архітектурної форми (вивіски) несе власник або уповноважена власником особа.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що воно виконало вимоги порядку та привело свою вивіску у відповідність до рішення, отримавши ним паспорт малої архітектурної форми, не береться судом до уваги, оскільки відповідач отримав паспорт малої архітектурної форми (вивіски) вже після здійснення демонтажу, тобто після 23.05.2018 року.
Відповідно до пп.6.1.1, п.6.1 Порядку, самовільно встановлені малі архітектурні форми (вивіски) підлягають демонтажу.
У п.п. 6.3, 6.6 Порядку встановлено, що демонтаж таких малих архітектурних форм (вивісок) повинен провести власник (користувач) малої архітектурної форми (вивіски) самостійно за власний рахунок у термін, вказаний у вимозі уповноваженого органу. Малі архітектурні форми (вивіски), власники яких не виконали у встановлений термін вимог уповноваженого органу про добровільний демонтаж (або отримання паспорта) вносяться до наказу на примусовий демонтаж. Примусовий демонтаж малих архітектурних форм (вивісок) організовує комунальне підприємство “Адміністративно-технічне управління” за наказом уповноваженого виконавчого органу Львівської міської ради, проект якого готує орган, який здійснює нагляд за станом малої архітектурної форми (вивіски) (комунальне підприємство “Адміністративно-технічне управління”).
Відповідачем у добровільному порядку самовільно встановлену малу архітектурну форму (вивіску) не демонтовано. Департаментом містобудування Львівської міської ради 20.03.2018 прийнято наказ №46, за яким зобов'язано позивача в строк до 21.09.2018 року демонтувати самовільно встановлені вивіски, зокрема розміщену за адресою 79018, м. Львів, вулиця Федьковича, будинок 12, власником якої є відповідач.
На позивача покладено функції з організації примусового демонтажу малих архітектурних форм (вивісок). Відтак, як вбачається з матеріалів справи, ним залучено до проведення відповідних робіт Фізичну особу-підприємця Флиса Тараса Івановича.
Зазначеним вище Порядком встановлено, що під час проведення демонтажу можуть бути присутні власник або користувач малої архітектурної форми (вивіски), представники державних органів, міських служб та інших організацій (п.6.6). Примусовий демонтаж малих архітектурних форм (вивісок) оформляється актом (2 примірники), який підписують власник (користувач) малої архітектурної форми (вивіски) (у разі його присутності при демонтажі), представник Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління” та представник організації, яка здійснювала демонтаж. До акта додається в обов'язковому порядку фотофіксація місця розташування малої архітектурної форми (вивіски) до і після демонтажу (п.6.7). У разі відсутності власника малої архітектурної форми (вивіски) при демонтажі або його відмови від підписання акта демонтажу (про що робиться відповідна відмітка на акті) другий примірник акта комунальне підприємство “Адміністративно-технічне управління” у п'ятиденний термін надсилає поштою за місцем реєстрації власника рекомендованим листом (якщо встановлено його місцезнаходження) (п.6.8).
Беручи до уваги вищенаведене демонтаж самовільно встановленої малої архітектурної форми (вивіски) проведено у відповідності до встановлених вимог, акт проведення демонтажу зазначеної спеціальної конструкції №5 від 23.05.2018 складено належним чином та направлено на адресу відповідача у встановленому порядку, зважаючи на його відсутність при демонтажі.
У відповідності до п.п. 6.9, 6.10 Порядку, після проведення демонтажу складається акт демонтажу малої архітектурної форми (вивіски) з зазначенням характеру робіт та їх вартості, який підписує Комунальне підприємство “Адміністративно-технічне управління” (замовник) та організація або особа (виконавець), які надали послуги з демонтажу. Демонтовані малі архітектурні форми (вивіски) зберігаються на складі Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління”.
До матеріалів справи долучено належні та допустимі докази на підтвердження того, що вартість послуг демонтажу самовільно встановленої малої архітектурної форми (вивіски), належної відповідачу, наданих ФОП Флисом Тарасом Івановичем на підставі укладеного з КП “Адміністративно-технічне управління” договором №03/04/18 про надання послуг від 03.04.2018 (з додатком 1), в розмірі 1550,00тгрн та вартість послуг транспортування зазначеної конструкції до місця зберігання, наданих ФОП Алексєєвою Мирославою Михайлівною на підставі укладеного з позивачем договором №27/03/18 про надання послуг від 27.03.2018 (з додатком 1), в розмірі 600,00 грн, повністю оплачено позивачем.
Прийняття конструкції на зберігання позивачем підтверджується лише накладною №49 від 23.05.2018. Відповідно до п.13.4.2 Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради №376 від 21.04.2011, витрати за зберігання конструкції зовнішньої реклами відшкодовують її власники - у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання.
Відтак, за зберігання демонтованої вивіски відповідача за період з 24.05.2018 по 23.05.2019 позивачем нараховано 31025,00грн. без ПДВ.
Місцевий господарський суд зазначив про те, що кошти надходять до платника податків в рахунок оплати вартості поставлених таким платником товарів/послуг, в тому числі які постачаються в рамках виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, які для цілей оподаткування ПДВ є об'єктом оподаткування, то на дату зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку платник зобов'язаний визначити податкові зобов'язання виходячи з вартості таких товарів/послуг.
З огляду на вищенаведене, загальна вартість понесених КП “Адміністративно-технічне управління” витрат, пов'язаних з примусовим демонтажем, транспортуванням та зберіганням самовільно встановленої малої архітектурної форми (вивіски), належної ТзОВ “Ярослав” становить 39810,00грн., в тому числі ПДВ 20% - 6635,00грн.
У відповідності до п.6.11 Порядку, компенсація витрат комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління”, пов'язаних з примусовим демонтажем, транспортуванням та зберіганням малої архітектурної форми (вивіски), покладається на власника (користувача) демонтованої малої архітектурної форми (вивіски).
Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
В позовній заяві і розрахунку позивач вказує на те, що він поніс витрати на зберігання вивісок за період з 24.05.2018 по 23.05.2019 в сумі 31025 грн, які вже понесені ним.
Однак судом встановлено, що позивачем до матеріалів справи не долучено жодних доказів понесених витрат в розмірі 31025,00 грн на зберігання, документів фінансової та бухгалтерської звітності про нарахування та облік заборгованості ТзОВ «Ярослав» як дебіторської з 23.05.2019 по дату звернення до суду, включення вказаної заборгованості до прибутку підприємства. Витратами можуть бути лише тi суми, які понесені платником податків та обліковані ним. Позивачем нараховані витрати за зберігання демонтованих вивісок відповідача за минулий період - з 23.05.2018 по 23.05.2019, а тому такі витрати мають бути реальними (фактично понесеними), а не ймовірними у майбутньому.
Щодо доводів позивача про понесені ним витрати в сумі 6635,00 грн ПДВ, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріалами справи не підтверджено понесення позивачем таких витрат у звітному періоді.
Лист ДФС України від 28.10.2016 за №23363/6/99-99-15-03-02-15, який місцевим господарським судом враховано як належний доказ для нарахування позивачем ПДВ, взагалі не може враховуватись при розгляді цього спору, оскільки вказаний лист містить роз'яснення щодо особливостей оподаткування ПДВ сум бюджетних коштів, отриманих за кодом бюджетної класифікації 2610 «Субсидії та поточні трансфери підприємствам (установам, організаціям)», разом з тим позивач не є бюджетною установою.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування (частина 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення із відповідача 2150,00 грн., з яких 1550,00 грн вартість послуг за демонтаж, а також 600,00 грн вартість транспортування конструкції.
В іншій частині в позові відмовити.
З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ярослав” слід задоволити частково, а рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2021 у справі №914/673/21 змінити, виклавши його резолютивну частини в редакції даної постанови.
Відповідно до п.2 ч.1 статті 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції змінено відповідно до ч.4 ст.282 ГПК України підлягають новому розподілу судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції.
Відповідно до ч.11 ст. 129 ГПК України апеляційним господарським судом здійснено пропорційне взаємозарахування розміру задоволених позовних вимог, внаслідок чого доходить до висновку про зобов'язання позивача, на якого покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні - відповідачу, а саме в розмірі 3092,52 грн з огляду на такі розрахунки:
1) 1550,00 грн +600,00 грн + 31025,00 грн + 6635,00 грн = 39810,00 грн (загальна сума позову)
2) 39810,00 грн - 31025,00 грн - 6635,00 грн = 2150,00 грн (сума задоволених позовних вимог)
3) 2270,00 грн (судовий збір при подані позовної заяви)/39810,00 грн * 2150,00 грн = 122,59 грн (розмір судового збору, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача за розгляд справи в першій інстанції)
4) 3405,00 грн (судовий збір при подані апеляційної скарги)/39810,00 грн * 2150,00 грн = 189,89 грн (судовий збір, який підлягає до стягнення з відповідача за розгляд апеляційної скарги)
5) 3405,00 грн - 189,89 грн = 3215,11 грн (судовий збір, який підлягає до стягнення з позивача на користь відповідача за розгляд апеляційної скарги)
6) 3215,11 грн - 122,59 грн = 3092,52 грн (остаточна сума судового збору, яка підлягає стягненню з позивача на користь відповідача за наслідками апеляційної скарги)
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
В матеріалах справи наявне клопотання відповідача про витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 14000,00 грн.
Згідно із частиною 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Оскільки відповідачем такі докази не подані, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, -
Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1) Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ярослав” задоволити частково.
2) Змінити резолютивну частину рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2021 у справі №914/673/21 та викласти в наступній редакції:
Позов задоволити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ярослав” (79018, м. Львів, вулиця Федьковича, будинок 12; код ЄДРПОУ 13835143) на користь Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління” (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, буд. 6/7; код ЄДРПОУ 13804591) 2150 грн витрат.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління” (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, буд. 6/7; код ЄДРПОУ 13804591) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ярослав” (79018, м. Львів, вулиця Федьковича, будинок 12; код ЄДРПОУ 13835143) 3092,52 грн судового збору.
У відшкодувані витрат в сумі 14000,00 грн на професійну правничу допомогу відповити.
3) Доручити місцевому господарському суду видати наказ.
4) Постанова набирає законної сили з моменту прийняття. Порядок та строк оскарження встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України.
Головуючий суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Плотніцький Б.Д.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.12.2021